Рішення № 10754985, 13.08.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

13 серпня 2010 р. Справа 7/213-09

за позовом: Прокурора м. Вінниці в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Вінницької міської ради, м. Вінниця

до: Відкритого акціонерного товариства "Універсал Банк", м. Київ

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Диженю Плаза", м. Вінниця

про визнання недійсним договору іпотеки.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники сторін та прокурор в судове засідання не з'явились.

ВСТАНОВИВ :

Надійшла позовна заява Прокурора м.Вінниці в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Вінницької міської ради, м.Вінниця про визнання недійсним договору іпотеки та зобов'язання виключити реєстратору - приватному нотаріусу Рудик В.В. з Реєстру іпотек договір іпотеки № 10494 від 08.10.2007 року.

Ухвалою від 05.10.2009 року за вказаним позовом порушено провадження у справі і прийнято позовну заяву до розгляду в частині вимог про визнання недійсним договору іпотеки № 10494 від 08.10.2007 року укладеного між ВАТ "Універсал-Банк" і ТОВ "Диженю Плаза", а в іншій частині позовних вимог - про виключення реєстратору - приватному нотаріусу Рудик В.В. з Реєстру іпотек договір іпотеки № 10494 від 08.10.2007 року - відмовлено у прийнятті позовної заяви.

Цією ж ухвалою було призначено судове засідання на 03.11.2009 року.

Ухвалою суду від 26.10.2009 року провадження у справі зупинено до закінчення розгляду апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства "Універсал Банк" на ухвалу господарського суду Вінницької області про порушення провадження у справі від 05.10.2009 року у справі № 7/213-09.

Оскільки обставини, що зумовили зупинення провадження у справі були усунуті (14.01.2010 року з Житомирського апеляційного господарського суду до господарського суду Вінницької області надійшла справа № 7/213-09 з постановою Житомирського апеляційного господарського суду, в якій ухвалу господарського суду Вінницької області від 05.10.2009 року залишено без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Універсал Банк", м. Київ - без задоволення) ухвалою суду від 19.01.2010 року провадження у справі було поновлено та призначено до розгляду на 04.02.2010 року.

В зв'язку з перебуванням судді Банасько О.О. з 26.01.2010 року по 04.02.2010 року на лікарняному розгляд справи 04.02.2010 року не відбувся.

Ухвалою від 05.02.2010 року справу було призначено до розгляду на 17.02.2010 року. В судовому засіданні 17.02.2010 року оголошено перерву до 04.03.2010 року в зв'язку з необхідністю надання сторонами додаткових доказів.

26.02.2010 року відповідачем подано письмове пояснення, в якому останній вказує на неможливість надати витребувані документи в зв'язку з їх вилученням в рамках розслідування кримінальної справи, яке провадиться старшим слідчим з ОВС СВ прокуратури Вінницької області Шиманським В.В..

Прокурор та сторони в судове засідання 04.03.2010 року після перерви не з'явились та не надали документів які вимагались від них в зв'язку з чим розгляд справи було відкладено до 18.03.2010 року.

18.03.2010 року розгляд справи відкладено до 22.04.2010 року, а 22.04.2010 року - до 27.05.2010 року в зв'язку з невиконанням сторонами вимог ухвали суду щодо надання документів необхідних для вирішення спору по суті.

В судовому засіданні 27.05.2010 року брав участь приватний нотаріус Рудик В.В., який надавав пояснення з приводу укладання та нотаріального посвідчення оспорюваного договору.

Ухвалою суду від 27.05.2010 року з метою витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено до 10.06.2010 року.

В судовому засіданні 10.06.2010 року було оголошено перерву до 18.06.2010 року, а 18.06.2010 року - до 23.06.2010 року з метою надання сторонами додаткових матеріалів та пояснень по справі.

Сторони в засідання суду 23.06.2010 року не з'явились з невідомих для суду причин.

З огляду на викладене, з метою явки прокурора та сторін в засідання суду, надання ними витребуваних судом ухвалою від 27.05.2010 року документів, розгляд справи відкладено до 08.07.2010 року.

08.07.2010 року в судове засідання прокурор та відповідачі у справі не з'явились.

Стосовно неявки в судові засідання відповідачів суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

При цьому варто зазначити, що згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії АГ № 866610 та серії АД № 430780 місцезнаходженням ТОВ "Диженю Плаза" є вул. Соборна, 64, м. Вінниця, 21050 (а.с.91, т.1).

Також відповідачем 1 було надано довідку № 037/181 від 15.03.2010 року в якій останній повідомив додаткові адреси ТОВ "Диженю Плаза", за якими підприємство отримує кореспонденцію та здійснює листування (вул.Гонти, б/н, м.Вінниця, 21022 та а/с № 7753, Вінниця-22, м.Вінниця, 21022) (а.с.13, т.2).

Стосовно відповідача 1 суд зазначає, що ухвали надсилались за наступними адресами:вул. Гоголя, 4, м.Вінниця, 21018; вул. Автозаводська, 54/19, м.Київ, 04114 - тобто за адресами місцезнаходження його головного офісу та Вінницького відділення.

Про поінформованість відповідача 1 про наявність в судовому провадженні справи № 7/213-09 свідчить, окрім надіслання на його адресу процесуальних документів, також подання останнім клопотань, заяв, відзивів тощо.

Крім того суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику усіх ухвал у справі, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідачів належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачами не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

За письмовим клопотанням представника позивача справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Заслухавши пояснення представника позивача щодо обставин справи та дослідивши наявні в матеріалах справи докази суд дійшов висновку про можливість прийняття рішення у справі.

З метою підготовки повного тексту рішення судом оголошено перерву до 13.08.2010 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

03.10.2007 року між ВАТ "Банк Універсальний" (Банк) та ТОВ "Диженю Плаза" (Позичальник) укладено кредитний договір № 07/06-24-К відповідно до якого Банк надає Позичальнику грошові кошти у тимчасове платне користування у розмірі 150000,00 грн. з терміном повернення до 02.10.2012 року та процентною ставкою 19 % річних (а.с.43-45, т.2).

В забезпечення виконання зобов'язання, які випливають із вказаного вище кредитного договору 08.10.2007 року між ВАТ "Банк Універсальний" (Іпотекодержатель) (правонаступником якого є ВАТ "Універсал Банк", що вбачається з статуту останнього (а.с. 104-149, т.1)) та ТОВ "Диженю Плаза" (Іпотекодавець) укладено договір іпотеки (а.с.40-42, т.2).

Предметом даного договору є надання Іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в п.1.5 цього Договору, в забезпечення виконання своїх зобов'язань перед Іпотекодержателем, в силу чого Іпотекодержатель має право в разі невиконання Іпотекодавцем зобов'язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення своїх вимог за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна (п. 1.1 Договору).

Згідно п.1.2 Договору іпотекою в повному обсязі забезпечується виконання зобов'язань Іпотекодавця, що випливають з Кредитного договору № 07/06-24-К від 03.10.2007 року з можливими наступними змінами та доповненнями до нього, укладеного між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем з повернення кредиту у сумі 150000.00 грн., у термін до 02.10.2012 року, повернення процентів за користування кредитом та сплати пені чи штрафу у порядку та розмірі, визначених п. 9 Кредитного договору.

Як вбачається із п.1.5 Договору в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором Іпотекодавець надав в іпотеку окрему стоячу будівлю "Будинок Побуту" в будинку літ. "А", загальною прощею 2546,0 кв. м., яка розташована за адресою: м.Вінниця, вул.Соборна, 64, котра належить Іпотекодавцю на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого Рудик В.В. приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу 05.10.2007 року за реєстровим № 10448, зареєстрованого КП "ВООБТІ" 08.10.2007 року № 894 в реєстровій книзі № 16.

В довідці від 10.06.2010 року № 037/687 відповідач 1 вказує на те, що в зв'язку з невиконанням ТОВ "Диженю Плаза" взятих на себе по кредитному договору від 03.10.2007 року № 07/06-24-К зобов'язань ним не було видано зазначених у вказаному договорі кредитних коштів. Також відповідач 1 вказує, що заборгованість ТОВ "Диженю Плаза" перед ПАТ "Універсал Банк" за кредитним договором № 07/06-24-К від 03.10.2007 року відсутня.

Звертаючись з позовом до суду про визнання недійсним договору іпотеки від 08.10.2007 року прокурор в позовній заяві вказує на те, що ТОВ "Диженю Плаза" не було законним власником будівлі "Будинок Побуту" по вул. Соборній, 64 в м.Вінниці і таким чином не мало права укладати вказаний договір іпотеки.

В обгрунтування вказаного твердження прокурор посилається на рішення місцевих загальних судів, Київського апеляційного адміністративного суду, господарського суду Вінницької області, Житомирського апеляційного господарського суду, Вищого господарського суду України з яких вбачається наступне.

Замостянський районний суд м.Вінниці постановою від 13.07.2007 року у справі № 2-а-3855 за позовом ОСОБА_4, ТОВ "Торговий дім ТД" ЛТД до Вінницької міської ради та Комунального підприємства "ВООБТІ" визнав за підприємством у формі ТОВ "Торговий дім ТД" ЛТД право власності на окремо стоячу будівлю "Будинок побуту", що розташована у м.Вінниці по вулиці Соборній, 64, загальною площею 2564,0 кв.м., під умовою, а саме: після встановлення факту отримання Вінницькою міською радою від ТОВ "Торговий дім ТД" ЛТД коштів у сумі 5014816,00 грн..

На підставі вказаної вище постанови Замостянського районного суду м.Вінниці за підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ТД" ЛТД зареєстровано право власності на окремо стоячу будівлю "Будинок побуту".

На підставі рішення постійно діючого третейського суду при товарній біржі "Товарна універсальна біржа" "Сальдо" від 20.09.2007 року у справі №07-20/09-07КМКр (а.с.87-88, т.1), яким затверджено мирову угоду, укладену між позивачем у цій справі - Виробничо-комерційним підприємством "Мотор" ЛТД у формі товариства з обмеженою відповідальністю - та відповідачем - підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім ТД" ЛТД, право власності на окремо стоячу будівлю "Будинок побуту" загальною площею 2564,0 кв.м., розташовану у м.Вінниці по вулиці Соборній, 64, зареєстровано за ВКП "Мотор" ЛТД 20.09.2007 року.

В подальшому, зазначену будівлю ВКП "Мотор" ЛТД передало приватному підприємству "Верітус", за яким зареєстровано право власності на неї 26.09.2007 року на підставі рішення постійно діючого третейського суду при товарній біржі "Товарна універсальна біржа" "Сальдо" від 26.09.2007 року у справі №11-26/09-07КМК-р (а.с.89-90, т.1), яким затверджено мирову угоду, укладену між ПП "Верітус" та ВКП "Мотор" ЛТД.

Згідно договору купівлі-продажу від 05.10.2007 року приватне підприємство "Верітус" продало ТОВ "Диженю Плаза" (відповідачу у даній справі) спірну будівлю "Будинок побуту" загальною площею 2564,0 кв.м., розташовану у м.Вінниці по вул.Соборній, 64. Договір посвідчено нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудик В.В. і зареєстровано за № 10448.

Пункт 2.1 цього договору містить відомості про проведення повного розрахунку за продану нерухомість та відсутність у сторін за договором будь-яких претензій.

На підставі вказаного договору за ТОВ "Диженю Плаза" 08.10.2007 року зареєстровано право власності на будівлю.

Разом з тим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2008 року (а.с.78-80, т.1) вказану постанову Замостянського районного суду м.Вінниці від 13.07.2007 року скасовано та відмовлено ОСОБА_4, ТОВ "Торговий Дім ТД" ЛТД у задоволенні адміністративного позову.

Рішенням Ленінського районного суду м.Вінниці від 29.01.2008 року у справі № 2-782/08 (а.с.11-13, т.1), яке набрало законної сили 18.04.2008 року, визнано недійсним договір купівлі-продажу окремо стоячої будівлі "Будинок побуту" загальною площею 2564,0 кв.м., розташованої у м.Вінниці по вулиці Соборній, 64, укладений 05.10.2007 року між продавцем приватним підприємством "Верітус" та покупцем ТОВ "Диженю Плаза", та скасовано реєстраційне посвідчення від 08.10.2007 року, видане на вказану будівлю комунальним підприємством "Вінницьке обласне об'єднання бюро технічної інвентаризації".

Рішенням господарського суду Вінницької області від 01.08.2008 року (а.с.14-15, т.1) та постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 06.11.2008 року (а.с.81-83, т.1) залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2009 року у справі 8/18-08 позов першого заступника прокурора Вінницької області в інтересах територіальної громади - в особі Вінницької міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Диженю Плаза", за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім ТД" ЛТД, виробничо-комерційного підприємства "Мотор ЛТД" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, приватного підприємства "Верітус" про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на майно задоволено - зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Диженю Плаза" повернути Вінницькій територіальній громаді в особі Вінницької міської ради з чужого незаконного володіння будівлю "Будинок побуту", яка розташована у м. Вінниці по вул Соборній , 64 загальною площею 2546 кв. м.; визнано право власності на окремо стоячу будівлю "Будинок побуту", яка розташована у м. Вінниці по вул. Соборній , 64 загальною площею 2546 кв. м. за Вінницькою міською радою тощо.

В письмовому поясненні, яке надійшло до суду 17.02.2010 року позивач вказує на те, що рішення судів загальної юрисдикції та вищих спеціалізованих судів на які є посилання в позовній заяві набрали законної сили (а.с.77, т.1).

Доказів зворотнього в матеріалах даної справи не міститься. Не надано спростування вказаного твердження також і відповідачами всупереч приписам ст.33 ГПК України.

Слід вказати, що в судовому засіданні 08.07.2010 року судом оглядались матеріали судової справи № 8/18-08 з якої, крім іншого, вбачається, що ухвалою від 01.10.2009 року Верховний Суд України відмовив у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 14.05.2009 року.

В якості нормативно-правової підстави позовних вимог прокурор посилається на приписи ст.ст. 203, 215, 236, 575, 583 ЦК України, ст.11 Закону України "Про заставу", ст. 5 Закону України "Про іпотеку" тощо.

У відзиві, який надійшов до суду 04.02.2010 року, відповідач 1 заперечуючи проти позову вказує на наступне:

- прокурором при зверненні до суду невірно визначено в якості позивача Виконавчий комітет Вінницької міської ради, оскільки останній не є органом державної виконавчої влади у спірних правовідносинах, а виступає, як орган місцевого самоврядування та виконує власні, а не делеговані державою функції з урахуванням чого прокурором невірно визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах;

- заявлена прокурором вимога про виключення приватним нотаріусом Рудик Л.В. з реєстру іпотек договору іпотеки № 10494 від 08.10.2007 року не узгоджується з положеннями ГПК України та не підлягає розгляду в господарському суді і не відповідає способам захисту, який встановлений ч.2 ст.16 ЦК України;

- прокурор до своєї позовної заяви не надав доказів про те, чи є ще інші власники будівлі за даною адресою спірного майна (м.Вінниця, вул.Соборна, 64) чи є вони співвласниками майна, і у яких частках. Так не надано інвентарної справи, експлікації будівель та приміщень, із зазначенням власників та співвласників цих будівель, а відтак рішення, що буде прийматись по даній заяві може стосуватись прав та обов'язків осіб, які не були залучені до участі у справі, що в свою чергу може призвести до порушень прав та інтересів інших осіб;

- у своєму позові прокурор посилається на рішення судів (рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 29.01.2008 року, рішення Господарського суду Вінницької області від 01.08.2008 року по справі № 8/18-08) як на факти, що не потребують додаткового доведення (доказування), проте дане твердження прокурора суперечить вимогам ч. 2 ст. 35 ГПК України, де зокрема зазначено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких брали участь ті самі сторони, а відтак, факти, що встановлені по справі № 8/18-08 потребують доведення, оскільки ВАТ "Універсал Банк" не брав участі у даній справі;

- у додатках до позову взагалі не міститься жодних реєстраційних посвідчень виданих бюро технічної інвентаризації із зазначенням про те, кому первинно та у подальшому належало спірне майно. Такі обставини не спростовують обставин даної справи стосовно правомірності укладення договору іпотеки між ТОВ "Диженю Плаза" та ВАТ "Універсал Банк";

- прокурор не надав жодних доказів, що спростовують чи визнають недійсним право власності на спірне майно у відповідача - ТОВ "Диженю Плаза" на момент укладення договору іпотеки - на 08.10.2007 року, а відтак відбувались звичайні переходи права власності на спірне майно від однієї особи до іншої за рішеннями судів, а тому в даному випадку діють приписи ст. 23 Закону України "Про іпотеку", де чітко зазначено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

З обставин вказаних вище ВАТ "Універсал Банк" у повному обсязі не погоджується із вимогами, зазначеними у позовній заяві прокурора та просить в позові відмовити.

В свою чергу позивач в запереченнях на відзив відповідача 1 посилаючись на його необґрунтованість вказує на наступне:

- участь прокурора у справі та подача ним в інтересах держави в особі виконкому Вінницької міської ради позову відповідає чинному законодавству оскільки прокурор самостійно визначив в чому саме полягає порушення інтересів та обґрунтував необхідність їх захисту. До того ж інтереси держави не можна трактувати обмежувально, позаяк це стосується мешканців певної територіальній громади, що є складовою держави та їхніх прав та зобов'язань передбачених Конституцією і законами України. В даному випадку, територіальна громада м. Вінниці в особі представницького органу Вінницької міської ради має у своїй власності рухоме і нерухоме майно, кошти, що є економічною основою існування громади, та відповідних зобов'язань перед державою в частині формування державного бюджету в тому рахунку. Вилучення нерухомого майна поза волею власника проводиться у випадках передбачених законом. Право власності є непорушним і захищається законом. В даному випадку територіальна громада в особі представницького органу була позбавлена власності без її відома та без згоди, а тому порушення прав та інтересів є очевидним;

- заперечення стосовно вимог до приватного нотаріуса є безпідставними, оскільки з цього приводу відповідна оцінка надана ухвалою господарського суду Вінницької області від 05.10.2009 року по даній справі залишеній без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 15.12.2009 року;

- третій блок заперечень на позов в частині не підвідомчості даної категорії спорів господарському суду є суб'єктивною думкою представника ВАТ "Універсал Банк" при тому нічим не підтвердженою;

- спростовується твердження представника відповідача 1 щодо відсутності доказів належності будівлі № 64 по вул. Соборній в м. Вінниці до власності територіальної громади м. Вінниці, оскільки в додатку до позовної заяви надано копію свідоцтва №128 про право власності на будівлю;

- є необґрунтованим та не находять нормативного підтвердження посилання представника відповідача 1 на необхідність доведення фактів встановлених судовими рішеннями, оскільки представник відповідача може ознайомитися рішеннями судів на які є посилання в позові та які набули законної сили;

- не відповідає обставинам справи та спростовується твердження представника відповідача 1 щодо правомірності укладення договору іпотеки виходячи з того, що незаконність вибуття з володіння майна комунальної власності відбулося поза волею власника на підставі рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 13.07.2007 року у справі № 2-а-3855/2007, яке скасоване постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2008 року справа №22-а-9562/08; договір купівлі - продажу від 05.10.2007 року укладений ПП "Верітус" з ТОВ "Диженю Плаза" рішенням Ленінського районного суду м.Вінниці від 29.01.2008 року у справі № 2-782/08 визнано недійсним. Згідно ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язанні з його недійсністю; рішенням господарського суду Вінницької області від 01.08.2008 року у справі №8/18-08 залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 06.11.2008 року визнано право власності за Вінницькою міською радою та зобов'язано ТОВ "Диженю Плаза" повернути Вінницькій територіальній громаді в особі Вінницької міської ради з чужого незаконного володіння будівлю "Будинок побуту" по вул. Соборній , 64 в м. Вінниці. З огляду на таке, переходу права власності в розумінні представника відповідача 1 з посиланням на положення ст. 23 Закону України "Про іпотеку", яка передбачає перехід прав за цивільно - правовими угодами та у спосіб передбачений законодавством не відбувалося, оскільки правочини та судові акти визнані недійсними.

Враховуючи встановлені обставини, у тому рахунку, щодо наявності права власності у Вінницької міської ради на приміщення по вул. Соборній, 64 в м. Вінниці, справи суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

Так, в силу ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. При цьому, відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно п. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

У п.1 роз'яснення Вищого Арбітражного суду України від 12.03.1999 року № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" вказано, що угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені статтею 48 Цивільного кодексу України (далі - Цивільний кодекс), за якою недійсною визнається угода, що не відповідає вимогам закону. Правило, встановлене цією нормою, повинно застосовуватись в усіх випадках, коли угода вчинена з порушенням закону і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють спеціальні підстави та наслідки недійсності угод, зокрема статей 49, 50, 56, 57, 58 Цивільного кодексу, абзацу другого пункту 6 статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", пункту 2 статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", пункту 3 статті 14 Закону України "Про оренду землі" тощо. При цьому вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

В п.10 роз'яснення Вищого Арбітражного суду України від 12.03.1999 року № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" зазначено, що відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди. У разі коли після укладення угоди набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють договірні відносини, ніж ті, що діяли в момент укладення угоди, сторони вправі керуватися умовами договору, а не цим нормативним актом, якщо останній не має зворотної сили.

В п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно з підпунктом 2 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

Так, відповідно до частин 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України, передбачено можливість забезпечення виконання зобов'язання неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст.572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема, річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Статтею 583 Цивільного кодексу України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Законом України "Про заставу" (ч.2, ч.3 ст.11 "Сторони договору застави") встановлено, що заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.

Іпотека, в силу ст. 575 ЦК України, є окремим видом застави нерухомого майна. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Закон України "Про іпотеку" є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна - іпотеки.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У статті 3 вказаного Закону зазначено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 5 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що предметом іпотеки може бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за умови, що нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення.

Згідно ст. 317 Цивільного кодексу України право розпорядження майном, належить власникові. Згідно ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Водночас, як встановлено судовими актами у господарській справі № 8/18-08 та зазначено також у постанові ВГСУ від 14.05.2009 року у справі № 8/18-08, власником будівлі "Будинок побуту", яка розташована у м.Вінниці по вул.Соборній, 64, є Вінницька територіальна громада в особі Вінницької міської ради, з володіння якої це майно вибуло не з її волі; ТОВ "Диженю Плаза" заволоділо зазначеним майном незаконно, без відповідної правової підстави. Договір купівлі-продажу від 05.10.2007 року, на підставі якого ТОВ "Диженю Плаза" 08.10.2007 року зареєстровано право власності на нерухоме майно і на підставі якого останнє передало вказане вище нерухоме майно в іпотеку, визнано недійсним рішенням Ленінського районного суду м.Вінниці від 29.01.2008 року.

Згідно ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

З вищевикладених встановлених обставин справи вбачається, що ТОВ "Диженю Плаза" не було законним власником будівлі "Будинок побуту" літерою "А" загальною площею 2546,0 кв.м., що знаходиться у м. Вінниця, вул.Соборна, 64.

Таким чином, внаслідок укладення договору купівлі-продажу від 05.10.2007 року, який в подальшому було визнано недійсним, ТОВ "Диженю Плаза" не стало власником нерухомого майна і згідно приписів ч.1 ст.317 ЦК України не вправі було розпоряджатись ним шляхом передачі в іпотеку банку.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що укладений між відповідачами договір іпотеки від 08.10.2007 року, предметом якого є належне позивачу на праві власності нерухоме майно, суперечить наведеним вище вимогам чинного законодавства щодо застави та іпотеки майна - ст.ст.576, 583 Цивільного кодексу України, ч.3 ст.11 Закону України "Про заставу", ст.5 Закону України "Про іпотеку", що в силу ст. 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним, оскільки його наявність в порушення вимог ч.1 ст.321 ЦК України протиправно обмежує позивача, як власника спірного майна, у здісненні права власності.

Прийшовши до висновку про недійсність договору іпотеки від 08.10.2007 року суд врахував правові позиції викладені в постановах Вищого господарського суду України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень, пов'язаних із оспорюванням договорів застави та іпотеки (постанови від 11.10.2007 року у справі № 16/212-06 (8/207-06), від 18.11.2008 року у справі № 3/9пд, від 25.06.2009 року у справі № 16/9-Д, від 25.02.2010 року у справі № 8/41-92).

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що наведені відповідачем 1 заперечення стосовно позову не можуть слугувати підставою для відмови в позові виходячи з їх безпідставності та необґрунтованості.

При цьому суд зазначає те, що твердженню відповідача про непідвідомчість та невідповідність встановленим способам захисту позовної вимоги до приватного нотаріуса Рудика В.В. була дана відповідна оцінка ухвалою господарського суду Вінницької області від 05.10.2009 року, яка залишена без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 15.12.2009 року.

Посилання відповідача 1 на те, що рішення у даній справі може стосуватись прав та обов'язків осіб, які не були залучені до участі у справі, що в свою чергу може призвести до порушень прав та інтересів інших осіб, оскільки прокурор до своєї позовної заяви не надав доказів про те, чи є ще інші власники будівлі за даною адресою спірного майна (м.Вінниця, вул.Соборна, 64) чи є вони співвласниками майна, і у яких частках є безпідставним, тому що предмет спору у даній справі не пов'язаний із оспорюванням права власності на вказану будівлю, а стосується лише дійсності договору іпотеки від 08.10.2007 року.

Твердження відповідача 1 про те, що рішення суддів не повинні прийматись до уваги виходячи з приписів ч.2 ст.35 ГПК України оцінюється судом критично, оскільки хоча дійсно факти, встановлені названими судовими актами, хоча і не є преюдиціальними (обов'язковими) при вирішенні даного господарського спору у справі № 7/213-09 на підставі ст.35 ГПК України, зважаючи на те, що суб'єктний склад учасників судових справ не є ідентичним, однак відповідно до ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Слід зазначити, що зазначене твердження відповідача 1 не спростовує факту недійсності договору купівлі-продажу від 05.10.2007 року і неправомірності набуття відповідачем 1 прав власності на будівлю "Будинок побуту" літерою "А" загальною площею 2546,0 кв.м., що знаходиться у м. Вінниця, вул.Соборна, 64.

Посилання відповідача 1 на те, що в даному випадку мав перехід права власності на предмет іпотеки під час дії договору, визнаного в подальшому недійсним, що не тягне визнання договору іпотеки недійсним, оскільки Законом України "Про іпотеку" передбачено, що в такому випадку до нового власника переходять всі права і обов'язки іпотекодавця, є помилковими, оскільки викладені вище обставини свідчать про те, що право власності на спірне майно до інших осіб від позивача не переходило і це підтверджено судовими рішеннями, що вступили в законну силу (постанова ВГСУ від від 11.10.2007 року у справі № 16/212-06 (8/207-06)).

Вказівка відповідача 1 на те, що прокурором безпідставно заявлено позов в інтересах виконавчого комітету Вінницької міської ради не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Так, згідно зі статтею 121 Конституції України одним із завдань прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави і суді у випадках, визначених законом.

Статтею 36 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво у будь-якій стадії судочинства у порядку, передбаченому процесуальним кодексом.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

В рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю або частково з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств із часткою державної власності у статутному фонді. Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", що міститься в частині другій статті 2 Господарського процесуального кодексу України, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

В кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Цей орган фактично є позивачем у справі, порушеній за заявою прокурора.

Як вбачається з матеріалів справи прокурор обґрунтовано пред`явив позов в інтересах держави в особі виконавчого комітету Вінницької міської ради, оскільки об'єкт нерухомого майна переданий в іпотеку за договором який оспорюється належить на праві комунальної власності територіальній громаді м.Вінниці, а в свою чергу матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти (ст.142 Конституції України). Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою. Обтяження шляхом внесення до державного реєстру іпотек перешкоджає представницькому органу територіальної громади м.Вінниці в особі Вінницької міської ради та її виконавчому комітету в реалізації права власності щодо будівлі № 64 по вул.Соборній в м.Вінниці. При цьому згідно рішення Вінницької міської ради 10 сесії 23 скликання від 29.04.1999 року на виконавчий комітет покладено функцію управління комунальною власністю територіальної громади міста (а.с.20, т.2).

Таким чином, у позовній заяві визначено, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовано необхідність їх захисту.

Інші доводи відповідача 1 наведені у його відзиві є непереконливими, спростовуються матеріалами справи.

При розподілі судових витрат судом враховано приписи ч.3 ст. 49 ГПК України згідно якої державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Також судом взято до уваги положення п.6.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" в якому вказано, що приймаючи рішення зі справи, провадження у якій порушено за заявою прокурора або його заступника, а також у випадках, коли позивач звільнений від сплати державного мита, господарський суд повинен виходити з такого. Якщо позов залишено без задоволення, державне мито не стягується. У разі задоволення позову повністю або частково державне мито стягується до державного бюджету України з відповідача, якщо він не звільнений від його сплати.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір іпотеки укладений 08.10.2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Банк Універсальний" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Диженю плаза", посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудик В.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 10494

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Універсал Банк", вул. Автозаводська, 54/19, м. Київ, 04114 (код ЄДРПОУ-21133352) в доход Державного бюджету України 42 грн. 50 коп. - відшкодування витрат, повязаних зі сплатою державного мита та 118 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Диженю Плаза", вул. Соборна, 64, м. Вінниця (код ЄДРПОУ-35373366) в доход Державного бюджету України 42 грн. 50 коп. - відшкодування витрат, повязаних зі сплатою державного мита та 118 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

6. Рішення надіслати прокурору, позивачу та відповідачам рекомендованим листом.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 13 серпня 2010 р.

віддрук. 8 прим.:

1 - до справи

2 - прокурору- пров.Цегельний, 8, м.Вінниця.

3 - позивачу - вул.Соборна,59, м. Вінниця, 21050.

4 - відповідачу -ВАТ "Універсал Банк", вул. Гоголя, 4, м.Вінниця, 21018.

5- відповідачу - ВАТ "Універсал Банк", вул. Автозаводська, 54/19, м.Київ, 04114.

6- відповідачу -ТОВ "Диженю Плаза"- вул.Гонти, б/н, м.Вінниця, 21022.

7 - відповідачу -ТОВ "Диженю Плаза"- а/с № 7753, Вінниця-22, м.Вінниця, 21022.

8 - відповідачу - ТОВ "Диженю Плаза"- вул.Соборна, 64, м. Вінниця,21050.