Рішення № 107534268, 21.11.2022, Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 283/1102/22

Провадження №2/283/351/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

(заочне)

21 листопада 2022 року м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Саланди О.М. з секретарем судового засідання Совчик Я.Л., pозглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Дія-Актив» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Юридична компанія «Дія-Актив» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №UP7484177 від 17 грудня 2019 року у розмірі 14500 грн. 00 коп.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 17 грудня 2019 року між ТОВ «Укрпозика», яке 03.08.2021 року відповідно до ст. 37 ЗУ «Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю» №2275-VIII від 06.02.2018 року (зі змінами) рішенням №20, змінило назву на ТОВ «Юридична компанія «Дія-Актив» (далі позивач) та відповідачем було укладено договір позики №UP7484177, відповідно до умов якого позикодавець передав у власність позичальника позику у розмірі, що обумовлений договором, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві суму позики разом з іншими платежами, передбаченими у спеціальних умовах договору, у строк та розмірах, що обумовлені умовами договору. Розмір позики за договором становить 13000 грн. 00 коп. Строк дії договору становить 30 днів. Кінцевою датою повернення позики зазначено 16 січня 2020 року. Проте, станом на день звернення з позовом до суду, відповідач грошових коштів не сплатила. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором позики №UP7484177 від 17 грудня 2019 року складає 14500 грн. 00 коп., яка складається з : 13000 грн. тіло кредиту, 1040 грн. 00 коп. пені та 5460 грн. 00 коп. штрафу, (5000 грн. сплачена сума заборгованості). Оскільки у добровільному порядку відповідач кошти не повернув, то позивач змушений звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою Малинського районного суду Житомирської області від 29.06.2022 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позові просить розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує і просить стягнути з відповідача заборгованість в повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила. Відзиву на позов не надала.

Враховуючи, що відповідач, яка була належним чином повідомлена про місце і час розгляду справи повторно не з`явилась в судове засідання без повідомлення причин своєї неявки та з урахуванням клопотання позивача, суд вирішив на підставі ст. ст. 247, 280 ЦПК України, провести розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17 грудня 2019 року між ТОВ «Укрпозика», яке 03.08.2021 року відповідно до ст. 37 ЗУ «Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю» №2275-VIII від 06.02.2018 року (зі змінами) рішенням №20, змінило назву на ТОВ «Юридична компанія «Дія-Актив» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №UP7484177 (а.с.9-10).

Відповідно до п. 3.1 договору позикодавець зобов`язується надати позику позичальнику на основі заяви позичальника та в межах діапазону доступної суми позики і позичальник зобов`язується повернути позикодавцю суму позики та сплатити всі відповідні договірні компенсації до останнього дня строку оплати.

Відповідно до Спеціальних умов, період дії договору позики встановлено строком 30 днів до 16.01.2020 року.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що у разі якщо позичальник не погашає позику до останнього дня строку оплати, позичальник повинен сплатити пеню за кожен день прострочення, яка обчислюється як відсоток, зазначений у спеціальних умовах позики, що застосовується до не сплаченої суми в строк частини суми позики. Пеня нараховується з першого дня прострочення оплати до дня повного погашення суми позики. Обов`язок сплатити пеню виникає на другий день прострочення виконання зобов`язань з повернення позики.

Штраф сплачується позичальником позикодавцю за порушення строку оплати. Штраф сплачується в гривнях в сумі, визначеній у спеціальних умовах. Обов`язок зі сплати штрафу виникає на другий день після спливу строку оплати (п. 4.5 договору).

Отже, сума позики, яка підлягає поверненню становить 14500 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

У відповідності до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до частини другої статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За правилами частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Так, в постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі №6-79цс14 зазначено, що «відповідно до норм статей 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання».

Постановою Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі №6-63цс13 зазначено, що «письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику».

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу (позики) в розмірі 14500 грн., підлягають задоволенню.

Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За положеннями ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи, що відповідачем не виконано грошове зобов`язання в строки, передбачені умовами договору позики, суд, враховуючи положення ст. ст. 509, 525, 526, 625, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050 ЦК України, у межах заявлених вимог, знаходить вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 14500 грн. 00 коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути на відшкодування його витрат по сплаті судового збору 2481 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 81, 141, 247, 280 - 282, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Дія-Актив» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Дія-Актив» (код ЄДРПОУ 43024915, юридична адреса: 03035, м. Київ, вул. Сурикова, буд. 3, літера А), суму заборгованості у розмірі 14500 (чотирнадцять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Дія-Актив» (код ЄДРПОУ 43024915, юридична адреса: 03035, м. Київ, вул. Сурикова, буд. 3, літера А), 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: О. М. Саланда