Вирок № 107532416, 28.11.2022, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/1701/17

пр.№ 1-кп/464/465/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.11.2022 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

головуючий суддя ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові кримінальне провадження № 464/1701/17, внесене 09.03.17. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201714007000757, відносно

ОСОБА_3 , 1997.09.05., уродженця с.Северинівка Іванівського району Одеської області, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з освітою 9 класів, військовозобов`язаного, неодруженого, не працює, судимості не має, -

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України,

де сторонами виступають з боку:

обвинувачення прокурор ОСОБА_4 ;

захисту - обвинувачений ОСОБА_3 , -

учасником провадження представник потерпілого ТзОВ ТВК «Львівхолод» ОСОБА_5 , -

з участю його сторін, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 15 лютого 2017 року о 18.30 год в приміщенні магазину ТзОВ ТВК «Львівхолод» по вул.Луганська,6 в м.Львові, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, усвідомлюючи, що за ним ніхто не спостерігає, викрав зі стелажа майно потерпілого ТзОВ ТВК «Львівхолод», а саме продукти харчування: жувальні гумки «Солодка м`ята» у кількості 118 шт. загальною вартістю по 744,58 грн, жувальні гумки «Евкаліпт» у кількості 52 шт. загальною вартістю 328,12 грн, жувальні гумки «Фруктовий коктейль» в кількості 57 шт. загальною вартістю 359,67 грн, жувальні гумки «Суниця» у кількості 29 шт. загальною вартістю 182,99 грн, жувальні гумки «Вайт Клас» у кількості 39 шт. загальною вартістю 246,09 грн, жувальні гумки «Кавун» у кількості 62 шт. загальною вартістю 391,22 грн, жувальні гумки «Полуниця/Банан» у кількості 30 шт. загальною вартістю 189,30 грн, жувальні гумки «Bubblemint Білосніжний» у кількості 34 шт. вартістю 214,54 грн, жувальні гумки 3D «Полуниця, Яблуко, Малина» у кількості 10 шт. загальною вартістю 183 грн, жувальні гумки «Фантастичний Апельсин» у кількості 34 шт. загальною вартістю 214,54 грн, жувальні гумки «Морозна М`ята» у кількості 35 шт. загальною вартістю 213,50 грн, жувальні гумки «Льодяна Вишня» у кількості 29 шт. загальною вартістю 202,42 грн, жувальні гумки «Льодяна М`ята» у кількості 23 шт. вартістю 140,30 грн, всього на загальну суму 3610,27 грн, чим завдав потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму. Викрадене заховав у сумку-рюкзак, яку переніс через касу, не пред`явивши до оплати заховані у ній товари, після чого зник та розпорядився товарами на власний розсуд.

Таким чином ОСОБА_3 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), тобто кримінальний проступок, передбачений ч.1ст.185 КК України.

Крім цього він же 09 березня 2017 року о 18.55 год там же, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, усвідомлюючи, що за його діями ніхто не спостерігає, зі стелажа повторно викрав майно потерпілого ТзОВ ТВК «Львівхолод», а саме - продукти харчування: шоколадки «Кіндер» Т4 в кількості 20 шт. загальною вартістю 100 грн, шоколад «Фереро» у кількості 20 шт. загальною вартістю 160 грн, шоколад «Кіндер» Т8 у кількості 40 шт. загальною вартістю 480 грн, шоколадне яйце «Кіндер Джой» у кількості 24 шт. загальною вартістю 360 грн, шоколадне яйце «Кіндер Сюрприз, Дівчатка» у кількості 36 шт. загальною вартістю 522 грн, шоколадне яйце «Кіндер Сюрприз, Мадагаскар» у кількості 36 шт. загальною вартістю 540 грн, всього майна на загальну суму 2162 грн., чим намагався заподіяти потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму, та в подальшому заховав їх у сумку-рюкзак, яку переніс через касу, не пред`явивши до оплати заховані у ній шоколадні вироби, однак свого наміру не довів до кінця, з причини, які не залежали від його волі, так як був затриманий працівниками охорони супермаркету.

Таким чином ОСОБА_3 вчинив закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, тобто злочин, передбачений ч.2 ст.15, ч.2ст.185 КК України.

Під час судового розгляду обвинувачений винуватість свою у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень визнав повністю та суду показав, що приїхав до Львова в лютому 2017 року погуляти. На вокзалі зустрів невідомого ОСОБА_6 , який запропонував йому заробити гроші на проїзд, викравши з магазину на АДРЕСА_3 товари, пообіцявши, що у нього там все «схвачено». Він погодився, т.я. іншого вибору не мав, про те, що йде на кримінальні правопорушення знав. Так уперше він викрав величезну кількість жувальних гумок, пройшовши через каси і не оплативши за товар. Викрадене віддав ОСОБА_6 , за що останній йому дав 500 грн. Оскільки вказаної суми доїхати додому не вистачало, ОСОБА_6 запропонував йому ще вчинити крадіжку з цього ж магазину. На цей раз він викрав величезну кількість шоколаду у різних виробах. Як завжди, поклавши викрадене до сумки-рюкзака, він пройшов через каси, не оплативши, але цього разу був затриманий працівниками охорони супермаркету. Йому соромно за вчинене, просить суворо не карати. Майже п`ять років переховувався від досудового розслідування. Спочатку отримав виклик під розписку і не з`явився, у подальшому до нього дзвонив слідчий, на що він пообіцяв з`явитися, але у подальшому змінив сім-картку на нову і не повідомив слідству, потім їздив на заробітки в Коблево і до Одеси, в селі йому казали, що його розшукує поліція, але він уникав її, т.я. боявся, що буде реально відбувати покарання. Навіть при народження дитини його фактична дружина записала таку не на нього, щоб він не «засвітився». Тепер він зрозумів, що слід відповідати за вчинене. Заподіяну матеріальну шкоду потерпілому і досі не відшкодував. Просить суворо не карати, адже більше злочинів не вчиняв.

З огляду на те, що обвинувачений свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав повністю, фактичні обставини справи ніким з учасників судового провадження не оспорюються з урахуванням поданої представником потерпілого заяви, а тому суд вважає за недоцільне дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та розглядає справу в порядку, визначеному ч.3 ст.349 КПК України.

Оскільки обвинувачений повністю визнав свою вину, дав суду визнавальні показання, інші докази не досліджувалися, суд дійшов висновку, що його винуватість у вчиненні кримінальних правоворушень є повністю доведеною, а тому повинен за такі дії нести кримінальну відповідальність та підлягає покаранню.

Відтак дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковано за:

-ч.1 ст.185 КК України, т.я. вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку);

-ч.2 ст.15, ч.2ст.185 КК України, т.я. він вчинив закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно.

У ст.49 КК України унормовано звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності

Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років (ч.2 ст.49 КК України).

За положеннями ч.6ст.368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 03.06.21. у справі № 344/7812/16-к сформульовано правову позицію про те, що системним тлумаченням норм кримінального законодавства встановлено, що під ухиленням від слідства або суду слід розуміти будь-які умисні дії особи, вчинені виключно з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що у свою чергу змушує правоохоронні органи вживати відповідних заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника. При цьому такою особою визнається підозрюваний або обвинувачений, який, вчинивши кримінальне правопорушення, здійснив усі необхідні дії, спрямовані на приховування місця свого перебування від слідства чи суду.

Перевіряючи наявність факту ухилення обвинуваченого від слідства суд установив: 09.03.17. обвинуваченому повідомлено про підозру, 10.03.17. застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, постановою слідчого від 04.04.17. зупинено досудове розслідування у зв`язку із ухиленням підозрюваного від досудового розслідування, 05.10.22. відповідно до протоколу підозрюваного затримано, а 06.10.22. досудове розслідування відновлено. Наведене узгоджується із показаннями в суді обвинуваченого, який підтвердив, що, будучи повідомленим про підозру з обранням запобіжного заходу із визначеними обов`язками, свідомо ухилявся від явки до органу досудового розслідування на виклики через боязнь кримінальної відповідальності, для чого: змінив номер мобільного телефону, залишив місце проживання, де з`являвся лише періодично, працював неофіційно; запевнив щодо обізнаності, що поліція шукає його за місцем проживання.

З огляду на викладене матеріали кримінального провадження містять достатньо переконливих даних на підтвердження факту умисного вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від слідства, а тому підлягають застосуванню положення ч.2 ст.49 КК України.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить із встановлених положеннямист.50 КК Українийого мети, за якими покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Загальні засади призначення покарання визначені ст.65 КК України.

Даною нормою закону визначено, що суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті)Особливої частиницього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбаченихчастиною другоюстатті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положеньЗагальної частиницього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі (ст.ст.4, 5 КК України).

Таким чином суд при призначенні обвинуваченому покарання ураховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень згідно зіст.12 КК України проти власності, його наслідки, ступінь здійснення кримінально протиправного наміру закінченого замаху за ч.2 ст.185 КК України з підстав, що не залежали від його волі, завдання у результаті ненасильницьких правопорушень матеріальної шкоди в розмірі 5772,27 грн, з яких відшкодовано шляхом повернення викраденого майна 2162 грн, до кримінальної відповідальності не притягувався, відсутність матеріальних претензій та цивільного позову, дані про особу винного, який не притягався до кримінальної відповідальності та не має судимості, є особою молодого віку,стан здоров`я (скарг не надходило); є неодруженим, не працює, не перебуває від наглядом у наркологічному та психоневрологічному диспансерах; повне визнання обвинуваченим своєї провини та розкаяння у скоєному, обтяжуючі вину обставини ні органом досудового розслідування, ні судом не встановлені; та приймаючидо відома формальну характеристику обвинуваченого без застосування ст.314-1 КПК України, яка є правом суду, а не обов`язком, указаний випадок не є винятковим, і указане питання перед судом учасниками судового провадження не порушувалося, відповідно до постанови Верховного Суду від 07 червня 2018 року (справа № 534/2180/16-к).

Суд уважає неприйнятними твердження обвинуваченого про перебування на його утриманні малолітньої дочки, адже у її документах про народження такий не вказаний батьком.

Щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню заданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження. Про щирість каяття особи свідчить і поведінка засудженого після вчинення злочину. Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею злочину, добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об`єктивно підтверджують щире каяття особи (постанова Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року у справі № 523/4890/19).

Обвинувачений досить тривалий час перебував у розшуку, уникаючи покарання, та добровільно не відшкодував завдану шкоду (окрім примусового вилучення майна при замаху на злочин), що у взаємозв`язку беззаперечно не свідчить про щирість його каяття, незважаючи на формальну вказівку такого в обвинувальному акті та в судовому засіданні.

Зважаючи на особу винного та фактичні конкретні обставини у даному кримінальному провадженні у їх сукупності, суд призначає покарання у мінімальному та наближеному до нього виді та розмірі за: ч.1 ст.185 КК України громадські роботи на строк 80 годин; ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України арешт на строк три місяці; на підставіпідставі ч.1ст.70КК України у зв`язку із однотипністю правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, з остаточним його визначенням - арешт на строк три місяці.

Саме такий вид та розмір покарання засновані на вимогах виваженості та справедливості, відповідають принципу індивідуалізації покарання та співмірності вчиненому, є достатніми для виправлення обвинуваченого за умови ізоляції його від суспільства, підстави для призначення більш суворого покарання відсутні. Досягнення мети покарання, яка полягає в триманні обвинуваченого в умовах ізоляції та здійснення контролю за його поведінкою, неможливе без його реального відбування за умови негативної процесуальної поведінки обвинуваченого, який майже 5 років свідомо ухилявся від правоохоронних органів з метою уникнення кримінальної відповідальності. На переконання суду цей захід примусу внесе корективи в соціально-психологічні властивості обвинуваченого, нейтралізує негативні настанови і позбавить можливості вчиняти нові кримінальні правопорушення.

Відомості, які б спростовували даний висновок суду, відсутні, вибір заходу примусу та порядок його узгоджується із позицією сторони обвинувачення, висловленої у судових дебатах.

Правових підстав для призначення покарання із застосуванням ст.69 КК України не встановлено, застосування інституту умовного звільнення (ст.75 КК України) до призначеного обвинуваченому покарання у виді арешту закон не передбачає.

Ухвалюючи вирок, суд відповідно до положень кримінального процесуального закону зобов`язаний вирішити питання щодо того, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами; на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі; як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Постановами ст. слідчого СВ Сихівського ВП ГУ НП у Львівській області від 10.03.17. визнано речовими доказами: продукти харчування вироби з шоколаду на суму 2162 грн., що передані на зберігання представнику потерпілого; двд-р диск із записом злочину, що зберігається при матеріалах кримінального провадження; та сумку-рюкзак, що зберігається в камері схову речових доказів Сихівського ВП ГУ НП у Львівській області та належить обвинуваченому. Відтак продукти харчування слід залишити по приналежності, двд-р диск при матеріалах кримінального провадження, а сумку-рюкзак за клопотанням обвинуваченого знищити.

Ухвалою слідчого судді Сихівського районного суду м.Львова від 06.10.22. застосовано до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 24810 грн. Заставу у вказаному розмірі, що була внесена заставодавцем ОСОБА_7 та знаходяться на рахунку ТУ ДСА у Львівській області (ЄДРПОУ за 26306742), слід повернути заставодавцю.

Приймаючи рішення про залік досудового тримання під вартою, суд виходить зі змісту ст.1 Закону України «Про попереднє ув`язнення», за якою попереднє ув`язнення відповідно до кримінального процесуального законодавства України є запобіжним заходом щодо обвинуваченого, підсудного, підозрюваного у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.Крім того, відповідно до ч.5 ст.72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.Відповідно до ч.2 ст.197 КПК Українистрок тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. З огляду на викладене, обвинуваченому на підставі ч.5 ст.72 КК України у строк покарання слід зарахувати строк його попереднього ув`язнення з 05 жовтня 2022 року (часу фактичного затримання у відповідності до протоколу) до дня звільнення з-під варти після внесення застави, як це передбачено ч.4 ст.202 КПК України, 11 жовтня 2022 року включно, із розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день арешту.

Оскільки під час судового провадження клопотань про обрання запобіжного заходу обвинуваченому не надходило та такий не застосовувався, кримінальні процесуальні підстави для його обрання відсутні.

У кримінальному провадженні відсутні процесуальні витрати та інші заходи забезпечення кримінального провадження (арешт не накладався); цивільний позов не заявлено.

Керуючись ст.ст.368-371, 373-374, 532 КПК України,

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.185, ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, та призначити йому покарання за:

- ч.1 ст.185 КК України громадські роботи на строк 80 годин;

- ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України арешт на строк три місяці.

Визначити ОСОБА_3 на підставі ч.1ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання - арешт на строк три місяці.

Рахувати ОСОБА_3 строк відбування покарання з часу набрання вироком законної сили та фактичного звернення його до виконання, зарахувавши на підставі ч.5 ст.72 КК України в строк покарання попереднє ув`язнення з 05 по 11 жовтня 2022 року.

Повернути ОСОБА_7 заставу, визначену ухвалою слідчого судді Сихівського районного суду м.Львова від 06 жовтня 2022 року у розмірі 24810 грн, внесену за обвинуваченого ОСОБА_3 на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Львівській області.

Визнані речовими доказами відповідно до постанов ст.слідчого Сихівського СВ ВП ГУ НП у Львівській області від 10.03.17.:

-залишити ТзОВ ТВК «Львівхолод» продукти харчування вироби з шоколаду на суму 2162 грн.;

-залишити при матеріалах кримінального провадження двд-р диск із записом злочину;

-знищити сумку-рюкзак, що належить засудженому та зберігається в камері схову речових доказів Сихівського ВП ГУ НП у Львівській області на клопотання ОСОБА_3 .

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м.Львова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Головуючий суддя ОСОБА_8