Рішення № 107531888, 28.11.2022, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

28 листопада 2022 року м. Чернігівсправа № 927/773/22

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ",

пр. Перемоги, 126Б, м. Чернігів, 14013

E-mail: info@cn.enera.ua,

до: Комунального некомерційного підприємства "Ріпкинська центральна лікарня" Ріпкинської селищної ради,

вул. Соборна, б. 9, смт. Ріпки, 15000

E-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1,

Предмет спору: про стягнення 114 864,54 грн

Без виклику сторін

Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" подано позов до Комунального некомерційного підприємства "Ріпкинська центральна лікарня" Ріпкинської селищної ради про стягнення 114 864,54 грн, в тому числі заборгованості за спожиту у лютому 2022 року електричну енергію у розмірі 109 845,01 грн, 3% річних в розмірі 821,58 грн, інфляційних витрат в розмірі 4197,95 грн.

Дії суду, пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою суду від 29.09.2022 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторони були повідомлені про відкриття провадження у даній справі та здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, шляхом направлення ухвали суду від 29.09.2022 на електронну адресу позивача та поштовим зв`язком на адресу відповідача.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Також ухвалою від 29.09.2022 встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, а саме:

- відповідачу - п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами;

- позивачу - триденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами;

- відповідачу - триденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №1400055673030 ухвалу суду від 29.09.2022 відповідач отримав 08.11.2022.

Отже, останнім днем строку для подання відповідачем заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву є 23.11.2022.

У встановлений судом строк відповідач відзиву на позовну заяву з доданими до нього документами не надав.

Частиною 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст.248 ГПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору №250171ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2021 в частині своєчасної оплати за спожиту електричну енергію в лютому 2022 року.

Відзиву на позов у встановлений строк до суду не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" є постачальником електричної енергії споживачам на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг згідно з постановою №429 від 14.06.2018 (а.с. 12).

29.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" (далі -Постачальник) та Комунальним некомерційним підприємством "Ріпкинська центральна лікарня" Ріпкинської селищної ради (далі - Споживач) укладено договір з постачання електричної енергії споживачу № 250171ВЦ (далі - Договір) (а.с. 13-16).

Відповідно до п. 1.1., 1.2. Договору цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України. Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 та є однаковими для всіх споживачів.

Згідно з п. 2.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити споживачу електричну енергію по ДК 021:2015 09310000-5 - "Електрична енергія" в обсягах і порядку передбачених Договором для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач сплачує Постачальнику за використану електричну енергію у розмірі, строки, порядку та на умовах передбачених Договором.

У заяві-приєднанні до договору про постачання електричної енергії споживачу, яка є додатком 1 до Договору (далі - Заява-приєднання), зазначено об`єкти та ЕІС-коди точок розподілу з зазначенням адреси об`єктів Споживача, на яких здійснюється постачання електричної енергії, а саме: Чернігівська область, смт. Ріпки, вул. Соборна, 9 - 62Z885884483442; 62Z1382679488831.

Кількість товарів або послуг - очікувані обсяги постачання електричної енергії становлять - 39800 кВт.год. (п. 2.2. Договору).

Пунктом 3.1. Договору визначено, що початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього Договору.

Відповідно до Заяви-приєднання початок постачання електричної енергії є 01.12.2021.

Згідно п. 5.1., 5.3., 5.5, 5.6., 5.8. Договору сума договору складає 199 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 33 166,67 грн (в тому числі кошторисні призначення в сумі - 34000,00 грн, та інші кошти в т.ч. кошти отримані від орендаторів в сумі 165 000,00 грн. Споживач розраховується за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.

Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника.

Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках і актах про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни.

Розрахунковим періодом за Договором є календарний місяць.

Оплата рахунка Постачальника за Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку і акті, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його Споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого Споживачем.

У Комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до Договору, зазначено:

Ціна (тариф) 1 кВт/год електричної енергії становить 5,00 грн, в т.ч. ПДВ 0,83 грн;

Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії: за нерегульованим тарифом на електроенергії, диференційовані за зонами доби (тризонний прилад обліку) згідно спрощеної процедури закупівлі;

Спосіб оплати: по факту;

Термін надання рахунку за спожиту електричну енергію: не пізніше 20 числа місяця.

Згідно з п. 6.2 Договору Споживач зобов`язується, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

Цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього Договору, та сплаченого рахунку (квитанції) Постачальника (п. 13.1 Договору).

Додатковою угодою № 1 від 21.01.2022 про внесення змін та доповнень до Договору продовжено термін дії Договору на строк достатній для проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на початку наступного 2022 року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році: код за ДК 021:2015-09310000-5-Електрична енергія, тобто до 31.03.2022.

Крім того, Додатковою угодою № 1 п. 5.1. Розділу 5 Договору доповнено абзацом у наступній редакції:

«Вартість постачання електричної енергії по Договору у 2022 році не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому Договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році на 2021 рік та становить: 39 800 грн 00 коп. з ПДВ.».

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв у лютому 2022 року електричну енергію згідно Акту прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії №250171ВЦ/27260/1 за лютий 2022 року в кількості 21969 кВт/год на суму 109 845,01 грн (а.с. 22).

Позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру на оплату спожитої електроенергії №250171ВЦ/27260/1 від 28.02.2022 за лютий 2022 року на оплату активної електричної енергії у розмірі 109 845,01 грн (а.с. 23).

Зазначені Акт та рахунок на оплату за активну електричну енергію були надіслані відповідачу супровідним листом 27.05.2022. Згідно з витягу з офіційного веб-сайту АТ «УКРПОШТА» поштове відправлення № 0505076840584 вручене відповідачу 31.05.2022 (а.с.24-26).

Відповідач вищевказані Акт та рахунок-фактура не підписав, зобов`язання за Договором в частині своєчасної та повної оплати за спожиту активну електричну енергію не виконав, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість по оплаті за спожиту електроенергію в сумі 109 845,01 грн, на яку позивачем нараховано 3% річних в розмірі 821,58 грн та інфляційні витрати в розмірі 4197,95 грн, що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (надалі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Учасники ринку електричної енергії згідно статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 затверджені Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - Правила).

У п. 2 вказаної постанови зазначено, що укладання договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Відповідно до п. 1.2.15 Правил для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).

Договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником (п. 3.1.7 Правил).

Наведене узгоджується з умовами п. 3.2.5 Правил, за яким укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.

Договір про постачання електричної енергії споживачу є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, та вважається укладеним з дати відкриття особового рахунка за об`єктом споживача або внесення змін до такого особового рахунка, про що споживач інформується у передбаченому договором порядку (3.2.13. Правил).

Частиною 4 ст. 63 Законом України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 5 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Положення ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України передбачають, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За приписами ч. 1 ст. 276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. У разі якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на пріоритетні державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди.

Згідно з п. 4.12, 4.13, 4.14 Правил розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку. Платіжний документ формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу. Платіжні документи надаються електропостачальниками споживачам безкоштовно. Платіжні документи на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах електропостачальника, через персональну сторінку споживача на веб-сайті електропостачальника або електронною поштою, факсимільним зв`язком, поштовим зв`язком, кур`єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу.

У разі виникнення у споживача сумніву у правильності показів розрахункових засобів вимірювальної техніки або визначення суми у пред`явленому до оплати документі щодо оплати за постачання або розподіл (передачу) електричної енергії споживач подає про це заяву учаснику роздрібного ринку, який надав розрахунковий документ (абз. 3 п. 2.3.5 розділу II Правил).

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заявленої до стягнення суми основної заборгованості.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що у відповідача існує заборгованість за спожиту електроенергію за лютий 2022 року на підставі Договору №25017ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2021 та просить суд її стягнути.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до укладеного договору №25017ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2021 позивач поставив боржнику у лютому 2022 року електричну енергію у кількості 21 969 кВт.год загальною вартістю 109 845,01 грн, на підтвердження чого надав копію акту прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії №250171ВЦ/27260/1 (за лютий 2022 року) на суму 109 845,01 грн та копію рахунку-фактури №250171ВЦ/27260/1 від 28.02.2022 за лютий 2022 року на оплату активної електричної енергії у розмірі 109 845,01 грн.

Як установлено судом, сторони у Договорі визначили:

Кількість товарів або послуг - очікувані обсяги постачання електричної енергії становлять - 39800 кВт.год.

Сума договору складає 199 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 33 166,67 грн.

Відповідно до заяви-приєднання, яка є додатком 1 до Договору, початок постачання електричної енергії - 01.12.2021.

Додатковою угодою № 1 від 21.01.2022 до Договору продовжено термін дії Договору на строк достатній для проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на початку наступного 2022 року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році: код за ДК 021:2015-09310000-5-Електрична енергія, тобто до 31.03.2022.

Крім того, Додатковою угодою № 1 п. 5.1. Розділу 5 Договору від 29.12.2021 доповнено абзацом у наступній редакції:

«Вартість постачання електричної енергії по Договору у 2022 році не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому Договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році на 2021 рік та становить: 39 800 грн 00 коп. з ПДВ.».

Первинних документів щодо споживання боржником електричної енергії у січні 2022 року не надано.

Разом з тим, позивачем надано розрахунок помісячних обсягів розподіленої електричної енергії згідно якого, зокрема, у січні 2022 року відповідачу було поставлено електричну енергію обсягом 9414 кВт.год.

З матеріалів справи вбачається, що ціна (тариф) 1 кВт/год електричної енергії становить 5,00 грн.

Тобто, у січні 2022 року відповідачем спожито електричної енергії на суму 47 070,00 грн.

Відтак, КНП «Ріпкинська центральна лікарня» Ріпкинської селищної ради у січні 2022 року спожито електричну енергію на суму більшу ніж передбачено Додатковою угодою № 1 від 21.01.2022 до Договору.

Отже, у січні 2022 року боржником вже було фактично освоєно електричної енергії на відповідну ціну договору.

Таким чином, перевищення обумовленого додатковою угодою обсягу електричної енергії виходить за межі договірних зобов`язань за такою додатковою угодою.

Іншого договору, укладеного у письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким передбачено стягнення заборгованості за спожиту у лютому 2022 року електричну енергію позивачем не надано.

Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, судом встановлено, що отримана електроенергія в обсязі 21 969 кВт.год загальною вартістю 109 845,01 грн - є електроенергія, отримана без достатньої правової підстави, а не на підставі Договору №25017ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2021.

Водночас, суд зауважує, що виходячи з принципу судочинства jura novit curia - "суд знає закони", неправильна юридична кваліфікація позивачем спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Отже, суд під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін, та, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц та у постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 06.11.2019 у справі № 905/2419/18 та від 13.02.2020 у справі № 921/109/19.

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 та у постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 18.06.2020 у справі №915/940/18.

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

З огляду на викладене, керуючись принципом верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, і принципом jura novit curia, суд вважає за необхідне надати належну правову кваліфікацію спірних відносин, що склались між сторонами, за результатами дослідження та оцінки усіх обставин справи.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18.

Відповідно до ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Для застосування зазначеної норми необхідно, по-перше, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження в попередньому розмірі майна однієї сторони є результатом відповідного зменшення майна у іншої сторони. По-друге, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою. Безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок кого було набуте (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 18.06.2020 у справі №915/940/18).

Щодо вартості спожитої електричної енергії судом враховуються приписи ч.3 ст.670 Цивільного кодексу України, яка визначає, що якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов`язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

Вказані приписи щодо визначення вартості майна суд вважає можливим застосувати в порядку ст.8 Цивільного кодексу України як аналогію закону.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи встановлення судом факту отримання відповідачем спірної електричної енергії у сумі 109 845,01 грн, суд дійшов висновку, що саме ця сума має бути стягнута з відповідача на користь позивача, як така, що без належної правової підстави утримується відповідачем у якості плати за отриману електричну енергію.

Щодо вимоги позивача про стягнення втрат від інфляції та 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що приписи частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, встановлюють обов`язок набувача безпідставно отриманого майна повернути таке майно відповідній особі, причому обов`язок з повернення такого майна виникає з моменту, коли особа дізналася про безпідставність одержання цього майна.

З огляду на те, що тільки під час розгляду справи в суді встановлено, що сума 109 845,01 грн утримується відповідачем без достатньої правової підстави, суд вважає, що вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 821,58 грн за період з 08.06.2022 по 06.09.2022 та інфляційних витрат в розмірі 4197,95 грн за період червень - липень 2022 року не підлягають задоволенню, оскільки період нарахування не охоплює моменту встановлення даного факту.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, беручи до уваги вищенаведені обставини справи та положення чинного законодавства у сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 109 845,01 грн.

В решті вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 821,58 грн та інфляційних витрат в розмірі 4197,95 грн позов задоволенню не підлягає.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарський процесуальний кодекс України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу ретельно досліджені судом, проте є такими, що не спростовують наведених висновків суду.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п.5 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що позовні вимоги задоволені судом частково, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог судовий збір у сумі 2372,58 грн.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Ріпкинська центральна лікарня" Ріпкинської селищної ради ( код ЄДРПОУ 02006478; вул. Соборна, б. 9, смт. Ріпки, 15000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" (пр-т Перемоги, 126Б, м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ 41823846 (на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання НОМЕР_1 в АБ "Укргазбанк", МФО 320478) 109 845,01 грн.

3. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Ріпкинська центральна лікарня" Ріпкинської селищної ради ( код ЄДРПОУ 02006478; вул. Соборна, б. 9, смт. Ріпки, 15000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" (пр-т Перемоги, 126Б, м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ 41823846 (на поточний рахунок НОМЕР_2 в АБ "Укргазбанк", МФО 320478) 2372,58 грн судових витрат.

4. В частині стягнення 3% річних в розмірі 821,58 грн, інфляційних витрат в розмірі 4197,95 грн, відмовити.

5. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор