Рішення № 10753019, 09.08.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.08.2010 Справа № 11/56

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віва", м.Луцьк

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Виноградів

про: стягнення 19135,60 грн.

Головуючий суддя - Якимчук Л.М.

Представники:

від позивача - не з"явився.

від відповідача - не з"явився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Віва", м.Луцьк звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Виноградів суми 2030,45грн. заборгованості за отриманий, згідно договору постачання №0808-3-07 від 08.08.2007, товар, а також 560,96грн. пені та 16008,99грн. відсотків за користування чужими коштами (в редакції уточнення від 08.07.2010).

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги визнав частково, в частині суми основного боргу, яка складає 2030,45 грн., пояснюючи його виникнення дією виняткових обставин, а саме: внаслідок нерозрахунку з ним значної частини субєктів підприємницької діяльності, якими було отримано товар та призупиненням власної підприємницької діяльності. Щодо суми 16008,99грн. відсотків, то відповідач вважає її надмірно великою у порівнянні зі збитками, а тому просить суд її зменшити.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані у ній докази, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, присутніх у попередніх судових засіданнях, суд

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами у спорі укладено договір постачання №0808-3-07 від 08.08.2007 відповідно до якого позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Віва", зобов"язувалось передавати у власність відповідача, Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, відповідно до його замовлень, товар, а відповідач у свою чергу зобов"язувався оплачувати його вартість.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Аналогічну вимогу щодо належного виконання зобов"язань містить і стаття 526 Цивільного кодексу України.

Позивач свої зобов"язання виконав у повному обсязі, відпустивши відповідачу товар на суму 19047,60грн. згідно видаткової накладної НОМЕР_2 від 16.10.2007 (довіреність серії ЯМХ №958857 від 16.10.2007, видана ОСОБА_2).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Підпунктом 4.1 договору передбачено, що відповідач, отримавши замовлений товар, повинен повністю провести розрахунок за нього протягом 30 днів. Однак, відповідач вартість товару оплатив неповністю, у звязку з чим утворився борг у сумі 2030,45грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі п.5.2. Договору та ст. 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасне проведення оплати за період з 16.11.2007 по 06.05.2008 у сумі 560,96грн., яка також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

У пункті 9.10 Договору сторони передбачили, що у разі прострочення покупцем грошових зобов"язань за даним договором покупець сплачує на користь продавця за кожен день прострочення один відсоток від простроченої суми за неправомірне користування чужими коштами.

Правомірність вказаної норми договору позивач обгрунтовує статтею 1057 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що договором, виконання якого пов"язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 4.1 Договору передбачено тридцятиденний строк для оплати отриманого покупцем товару, а відповідно до статті 266 Господарського процесуального кодексу України предметом договору поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів, прейскуратнах чи товарознавчих довідниках).

Отже, наявність предмету і строку для кінцевого розрахунку свідчить про присутність у договорі від 08.08.2007 норм комерційного кредитування.

Позивач, на підставі п.9.10 договору, просить стягнути з відповідача відсотки за користування чужими коштами за період з 16.11.2007 по 16.11.2008, що складає суму 16008,99грн. і теж підлягають стягненню.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, посилаючись на ст.ст.219, 221, ч.1,2 ст.233 Господарського кодексу України та ст.ст.3, 549-550, 551 Цивільного кодексу України, просить суд зменшити розмір нарахованих позивачем процентів, оскільки їх розмір надмірно великий і значно перевищує розмір збитків, однак, у задоволенні вказаного клопотання належить відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до п.3 ст.83 Господарського кодексу України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов"язання.

За своєю правовою природою відсотки, нараховані позивачем відповідно до п.9.10 договору, є платою за користування комерційним (товарним) кредитом, а не санкцією за порушення зобов"язань (неустойкою), а тому у суду відсутнє право їх зменшувати на підставі п.3 ст.83 ГПК України.

Судові витрати, відповідно до статті 49 ГПК України, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віва", (м.Луцьк, вул. Ківерцівська, 32, код 32649823) суму 18600,40грн., з яких: 2030,45 грн. борг, 560,96грн. пеня, 16008,99грн. відсотки за користування чужими коштами; а також 186,00грн. у відшкодування витрат по оплаті державного мита та 236грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити, судові витрати в цій частині покласти на позивача.

4. Рішення набирає законної сили в порядку статті 85 ГПК України.

Суддя Якимчук Л.М.