Рішення № 10752902, 22.07.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" липня 2010 р.Справа № 9/847

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Алексєєва М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Тищенко В.П. дов. від 01.01.2010р.

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Приватного підприємства "Лебединецьке" (с. Топільня)

до Сільськогосподарського дочірнього підприємства "Веселівське" (с.Веселівка Житомирська область Коростенський район)

про стягнення 15000,00 грн.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні 15.07.2010р. оголошувалась перерва до 22.07.2010р.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача на його користь 15000,00 грн. боргу.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу від 01.08.2007р., в частині сплати позивачу фактично отриманого відповідачем товару у встановлений договором строк.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, в судовому засіданні 22.07.2010р. надав витяг з ЄДРПОУ стосовно відповідача.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином .

Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2007р. між сторонами був укладений договір купівлі - продажу,згідно якого продавець (позивач) продає, а покупець (відповідач) купує й оплачує товар (верстат стрічкопильний СП-1) (а.с. 5).

У відповідності до ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, між сторонами виникли правовідносини купівлі - продажу.

Відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 15000,00грн., що підтверджується видатковою накладною №80801 від 08.08.2007р., оригінали якої було оглянуто в судовому засіданні, а належно завірену копію долучено до матеріалів справи (а.с. 6).

Відповідно до п. 4.1. відповідач здійснює оплату протягом 20 днів від дати отримання товару.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, за останнім станом на день звернення з позовом до суду та на день розгляду справи в суді за відповідачем існує заборгованість в сумі 15000,00грн.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ч.1 ст.193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позов не оспорив, доказів погашення заборгованості не надав.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягають задоволенню у повному обсязі на суму 15000,00 грн. боргу.

Судові витрати по сплаті державного мита та на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладається на відповідача.

Судом встановлено, що відповідно до платіжного доручення № 122 від 19.04.2010р. позивачем сплачено із позовної заяви державне мито у сумі 190 грн.00 коп. (а.с.3).

Пунктом 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 12.02.93 (із змінами та доповненнями), встановлено розмір ставки державного мита із позовних заяв майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, позивач повинен був сплатити державне мито у сумі 150 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 вказаного Декрету Кабінету Міністрів України, сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках внесення мита у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає за необхідне повернути позивачу з Державного бюджету України надлишок сплаченого державного мита у сумі 40 грн.00 коп.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Сільськогосподарського дочірнього підприємства "Веселівське", 11572, Житомирська область, Коростенський район, с. Веселівка, вул. Щорса,12а

на користь Приватного підприємства "Лебединецьке", 11311, Житомирська область, с. Топільня, вул. Центральна,61, ідентифікаційний код 33513691 - 15000,00 грн. боргу, 150,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Повернути Приватному підприємству "Лебединецьке" (11311, Житомирська область, с. Топільня, вул. Центральна,61, ідентифікаційний код 33513691) з Державного бюджету України надлишок сплаченого державного мита у сумі 40 грн. 00 коп.

4. Видати довідку.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяАлексєєв М.В.

Дата підписання 28.07.2010р.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам