Рішення № 10752891, 26.07.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" липня 2010 р. Справа № 3/819

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Машевської О.П.

судді

за участю представників сторін

від позивача Мазуренко Т.В. - предст. за дов. від 10.10.2009р.

від відповідача не з'явилися

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК-Інтертрейд" в особі Житомирської філії

до Хажинського сільського споживчого товариства (с.Хажин Бердичівський район)

про стягнення 2131,91 грн.

ТОВ "КСК - Інтертрейд" в особі Житомирської філії ТОВ "КСК-Інтертрейд" (м. Житомир) звернулося з позовом до відповідача Хажинського сільського споживчого товариства (с. Хажин Бердичівський район) про стягнення 2131,91 грн. заборгованості, з яких: 1945,72 грн. - основний борг, 35,98 грн. - 3% річних, 150,21 грн. - інфляційних. В обґрунтування позову позивач посилається на видаткову накладну №ГЛВ-014016 від 20.10.2009р. на загальну суму 2065,72 грн., за якою відповідачу було поставлено алкогольні вироби на суму 1945,72 грн.

У зв'язку з простроченням платежу, до відповідача застосовано відповідальність у вигляді стягнення інфляційних та 3% річних. Як правову підставу позову зазначено ст. 625 ЦК України.

У засіданні суду повноважний представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідачем відзиву на позов не подано, явку в судове засідання уповноваженого представника не забезпечено.

05.07.2010р. до господарського суду повернулася копія ухвали про порушення провадження у справі від 29.06.2010р., надіслана рекомендованою кореспонденцією з повідомленням на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві: Житомирська область, Бердичівський район, с. Хажин, вул. Братів Цілінських, 2, з відміткою відділення поштового зв'язку на поштовому конверті: "за зазначеною адресою не існує".

Оскільки господарським судом виконано вимоги п. 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України 10.12.2002 N 75 щодо обов'язкового надіслання сторонам у справі ухвали про порушення провадження у справі з повідомленням про вручення, копію ухвали суду від 08.07.2010 року надіслано відповідачу звичайною кореспонденцією.

З врахуванням змісту ч. 3 статті 4-3 ГПК України про обов'язок господарського суду створити сторонам на іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а отже, забезпечити право сторони у справі приймати участь у судових засіданнях, у дослідженні та поданні доказів, виходячи із правового принципу, встановленого частиною 2 статті 43 ГПК України, про те, що ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили, враховуючи відсутність у господарського суду інших відомостей щодо зв'язку з юридичною особою, господарський суд ухвалою від 08.07.2010 року в порядку статті 38 ГПК України витребував докази на підтвердження відомостей про місцезнаходження відповідача у Головного управління статистики у Житомирській області та Державного реєстратора Бердичівської РДА .

Згідно наданою цими установами інформацією відповідач значиться за адресою, вказаною у позовній заяві та на яку було надіслано копії ухвал суду.

Стаття 75 ГПК України визначає можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами у випадку неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів, при дотриманні, одночасно вимог статті 43 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Враховуючи надання позивачем для огляду оригіналів двосторонніх документів, складених за участю сторін спору, відсутність вимоги суду щодо витребування у відповідача інших доказів, ніж у позивача, господарський суд прийшов до висновку про можливість вирішення спору за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи.

Заслухавши повноважного представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі усної домовленості позивач поставив відповідачу товар - алкогольні вироби, за видатковою накладною №ГЛВ-014016/0334464 від 20.10.2009р. на суму 1945,72 грн., тобто за винятком 24 пляшок пива Сармат" світле (а.с. 5).

Зобов'язання відповідача з оплати за отриманий товар визначено у самій накладній та встановлено строк його виконання - 28.10.2009р.

Наявними у видатковій накладній реквізитами розрахункового рахунку Житомирської філії позивача підтверджується узгодження сторонами безготівкової форми розрахунків.

Докази виконання зобов'язання з оплати товару у визначений строк та спосіб (перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача) у матеріалах справи відсутні.

Заборгованість відповідача з оплати товару на зазначену суму підтверджено сторонами актом звіряння розрахунків станом на 10.05.2010 року, що додатково підтверджує невиконання відповідачем зобов'язання з оплати отриманого товару ( а с. 6).

За наведених обставин, позивач, крім стягнення суми основного боргу, просить стягнути з відповідача 35,98 грн. 3% річних та 150,21 грн. інфляційних нарахувань за 225 днів прострочення виконання грошового зобов'язання, а саме з 29.10.2009 року по 10.06.2010 року включно, посилаючись на статтю 625 ЦК України.

Як вже наголошено у вступній частині рішення, відповідач будь -яких доказів на спростування вимог позивача не надав.

На підставі встановлених обставин справи, керуючись ст. 4-7, 33, 43 ГПК України, господарський суд прийшов до наступного висвноку.

Згідно ст. ст. 202, 205 -209, 638 та 639 ЦК України цивільний договір як правочин може вчинятися усно або в письмовій формі (зміст договору зафіксовано в одному або кількох документах, у листах, телеграмах тощо) та, у випадках, передбачених законом, письмовій формі з нотаріальним посвідченням.

Відповідно до ч. 1 статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами. Усно можуть вчинятися тільки ті правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення. При цьому, юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів (ст. 206 ЦК України).

Таким чином, за своєю правовою природою правовідносини, що склалися між сторонами є відносинами купівлі-продажу, що виникли на підставі усного правочину.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу, незалежно від його форми ( усної, письмової, нотаріально посвідченої) одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач як продавець товару, зобов'язання з передачі товару у власність відповідачу як покупцю виконав у обсязі, погодженому з відповідачем, зокрема, за винятком однієї позиції товару, що підтверджується видатковою накладною №ГЛВ-014016/0334464 від 20.10.2009р., а відтак не наполягає на його оплаті.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Натомість відповідач, отримавши товар у власність, а отже, у повне користування та розпорядження у власних цілях, знаючи про строк та спосіб його оплати, свого обов'язку не виконав як до звернення позивача з позовом, так і після такого звернення, чим не вжив заходів для відновлення порушеного права сторони правочину.

За наведених обставин, позовна вимога про стягнення основного боргу у сумі 1945,72 грн. за отриманий товар визнається господарським судом обгрунтованою, а відтак підлягає задоволенню у повному обсязі.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Керуючись цією нормою закону, позивач просить стягнути з відповідача 35,98 грн. 3% річних та 150,21 грн. інфляційних нарахувань.

Згідно розрахунку позивача 3% річних за 225 днів прострочення з 29.10.2009р. по 10.06.2010р. включно становлять 35,98 грн., а сума інфляційних нарахувань за період з листопада 2009р. по травень 2010р. становить - 150,21 грн. (а.с. 7).

Розрахунок здійснено позивачем з урахуванням того, що 28.10.2009р. настав строк сплати відповідачем за отриманий товар згідно видаткової накладної №ГЛВ-014016/0334464 від 20.10.2009р., оскільки вказаний строк зазначено у самій накладній.

У ст. 253 ЦК України зазначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки інфляційних нарахувань та 3% річних (а.с. 7), господарський суд вважає, що 3% річних нараховано обґрунтовано та відповідно до чинного законодавства, проте розрахунок інфляційних нарахувань позивачем здійснено невірно, виходячи з наступного.

При розрахунку інфляційних за зведеним індексом інфляції та окремою сумою за кожен місяць окремо виникають відхилення в сумах одного й того ж за змістом розрахунку, що свідчить про відхилення фактичної інфляції від розрахункової. Це стосується безпосередньо тих місяців, в котрих є дефляція (тобто індекс інфляції менше 100%), що може призвести до порушень норми закону або на користь позивача (надлишкове нарахування інфляційних) або відповідача ( недонарахування інфляційних).

Таким чином, суд самостійно здійснює розрахунок інфляційних нарахувань за період з листопада 2009р. по травень 2010р. включно:

- 1945,72 грн. х 101,1% (листопад 2009р.):100 = 1967,15 грн. - 1945,72 грн. = 21,34 грн.;

- 1945,72 грн. х 100,9 % (грудень 2009р.):100 = 1963,26 грн. - 1945, 72 грн. = 17,54 грн.;

- 1945,72 грн. х 101,8 % ( січень 2010р.):100 =1980,77 грн. - 1945, 72 грн. = 35,05 р.

- 1945,72 грн. х 101,9 % (лютий 2010р.):100 = 1982,71 грн. -1945, 72 грн. = 36,99 грн.

- 1945,72 грн. х 100,9 % (березень 2010р.):100 = 1963,26 грн. - 1945,72 грн. = 17,54 грн.

- у квітні 2010 року та травні 2010 року індекс інфляції складав 99,7 % та 99,4%, відповідно, отже мала місце дефляція гривні. Відповідно, зазначені місяці не приймають участі у розрахунку інфляційних втрат від знецінення гривні.

Таким чином, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 128, 46 грн. Позовні вимоги в частині стягнення 21,75 грн. інфляційних нарахувань є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Стаття 33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивач вимоги процесуального закону виконав, вимоги до відповідача довів належними та допустимими доказами.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 1945,72 грн. основного боргу, 35,98 грн. 3% річних, 128,46 грн. інфляційних нарахувань. В частині стягнення 21,75 грн. інфляційних нарахувань необхідно відмовити.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 11, 253, 255, 509, 525, 526, 610, 612, 625, 655, 692 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 193 ГК України та керуючись ст. 22, 33, 49, 82–85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Хажинського сільського споживчого товариства (13374, Житомирська область, Бердичівський район, с. Хажин, вул. Братів Цілінських, буд. 2, код за ЄДРПОУ - 30326662) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК-Інтертрейд" 21034, м. Вінниця, Староміський район, вул. Іванова, буд. 11, код ЄДРПОУ за 34272574) в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК-Інтертрейд" (10025, м. Житомир, вул. Льонкова, 12, п/р 2600913773 в ЖОД "Райффайзен Банк Аваль", МФО 311528, код за ЄДРПОУ 35200280):

- 1945,72 грн. основного боргу;

- 35,98 грн. - 3% річних;

- 128,46 грн. - інфляційних;

- 100,96 грн. витрат по сплаті державного мита;

- 233,59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 21,75 грн. інфляційних нарахувань.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя

"29" липня 2010 року

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу