Рішення № 10752780, 22.04.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "22" квітня 2010 р. Справа № 18/1931

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Качанов М.М., довіреність №01/10 від 18.01.2009р.;

від відповідача: Ляшенко Р.В., довіреність від 04.01.2010р.;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" (м.Запоріжжя)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корецький аграрій" (с.Пищів Новоград - Волинського району)

про стягнення 783902,09грн. (відповідно до заяви про зменшення позовних вимог а.с.64),

Спір розглядається у більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України, відповідно до ч.4 ст.69 ГПК України

з перервою в судовому засіданні з 13.04.2010р. до 22.04.2010р. згідно ст. 77 ГПК України,

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 801014,89грн. заборгованості, з яких: 454374,41грн. - основний борг, 191897,84грн. - штраф, 11670,46грн. - пеня, 1918,42грн. - 3% річні, 116704,54грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами, 17112,80грн. - індексація ціни товару, 7336,42грн. - інфляційні.

15.02.2010р. позивач відповідно до вимог ст.22 ГПК України подав до господарського суду заяву про зменшення позовних вимог (а.с.64), відповідно до якої просить стягнути з відповідача783902,09грн., з яких: 454374,41грн. - основний борг, 191897,84грн. - штраф, 11670,46грн. - пеня, 1918,42грн. - 3% річні, 116704,54грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами та 7336,42грн. - інфляційні.

Ухвалою від 23.02.2010р. (а.с.70) господарський суд прийняв заяву позивача про зменшення позовних вимог та ухвалено вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з відповідача 783902,09грн.

Представник позивача в судовому засіданні 22.04.2010р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.76-77, 95). Посилається на те, що насіннєвий матеріал, поставлений позивачем -ТОВ "Корпорація "Агросінтез" на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК240309/7 був неналежної якості, що відображено та зафіксовано у відповідних актах, які складені працівниками ТОВ "Корецький аграрій" та за участю представника управління АПК Новоград-Волинської РДА.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

24 березня 2009 року між ТОВ "Корпорація "Агросинтез" (Постачальник, позивач) та ТОВ "Корецький аграрій" (Покупець, відповідач) укладено договір поставки на умовах товарного кредиту №ТК 240309/7 (а.с.29-30), за умовами якого у строки встановлені договором, постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця насінневий матеріал та хімічні засоби захисту рослин, а покупець зобов'язався прийняти товар, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов договору (додаткових угод та специфікацій до нього).

Найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна за одиницю та ціна всього товару наведені у специфікаціях до договору, які є невід'ємними його частинами. Вартість договору складається із суми всіх специфікацій, підписаних в рамках цього договору, в яку включається ціна товару та проценти за користування товарним кредитом (п.п.2.1;2.3 договору).

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 6.1 договору сторони встановили, що покупець зобов'язується оплатити продавцю товар у строки та в розмірах, що вказані у специфікаціях.

У специфікації №1 від 25.03.2009р. до договору поставки №ТК240309/7 від 24.03.2009р. вказано, що товар оплачується покупцем в такі строки:

- авансовий платіж у сумі 94086,00грн. перераховується покупцем постачальнику у строк не пізніше 25.03.2009р.;

- другий платіж у сумі 125448,00грн. перераховується покупцем постачальнику у строк не пізніше 30.09.2009р.;

- третій платіж у сумі 94086,00грн. перераховується покупцем постачальнику у строк не пізніше 30.10.2009р.

Сума специфікації становить 324989,06грн., яка складається із ціни товару та суми процентів по товарному кредиту (а.с.31).

У специфікації №2 від 26.03.2009р. до договору поставки №ТК240309/7 від 24.03.2009р. зазначено, що товар оплачується покупцем в такі строки:

- авансовий платіж у сумі 91199,95грн. перераховується покупцем постачальнику у строк не пізніше 01.04.2009р.;

- другий платіж у сумі 121599,94грн. перераховується покупцем постачальнику у строк не пізніше 01.10.2009р.;

- третій платіж у сумі 91199,95грн. перераховується покупцем постачальнику у строк не пізніше 01.11.2009р.

Сума специфікації становить 315268,66грн., яка складається із ціни товару та суми процентів по товарному кредиту (а.с.32).

На виконання умов договору ТОВ "Корпорація "Агросинтез" поставив ТОВ "Корецький аграрій" товар на загальну суму 617031,58грн., що підтверджується видатковими накладними №А-00000429 від 07.04.2009р., №А-00000471 від 09.04.2009р., №А-00000637 від15.04.2009р., №А-00000640 від 15.04.2009р. та довіреністю на отримання матеріальних цінностей серії ЯПС №454728, виданої на ім'я Лукянчука О.І. (а.с. 39-43).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Однак відповідач зобов'язання по оплаті товару виконав частково на суму 185285,05грн., внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість в розмірі 431746,53грн.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст.229 ГК України та ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 431746,53грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач нарахував відповідачу 22627,88грн. процентів за користування товарним кредитом та 116704,54грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

З матеріалів справи вбачається, розділом 5 договору сторони погодили, що постачальник надає товарний кредит у розмірі ціни отриманого і неоплаченого покупцем товару на період з дати отримання товару покупцем до дати його оплати згідно із договором. Процентна ставка по товарному кредиту, розрахунок та сума процентів за користування товарним кредитом вказується у специфікаціях. Сплата процентів за користування товарним кредитом здійснюється покупцем в порядку, встановленому для оплати товару, та у строки, вказані в специфікаціях.

Приписами ч.1, 2, 5 ст. 694 ЦК України встановлено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем (п.1,ч.5 ст. 694 ЦК України).

Пунктом 7.1.1 договору №ТК240309/7 сторони передбачили, що покупець зобов'язаний оплатити товар та сплатити проценти за користування товарним кредитом у порядку, згідно із договором та у строки та розмірах, згідно із специфікаціями.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч.3 ст. 692, 694, 536 ЦК України, сторони домовились, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення (п.8.4 договору).

Приписами ст.ст.6, 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ст.628 ЦК України передбачено, що зміст Договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором поставки на умовах товарного кредиту №ТК240309/7 сторони погодили усі істотні умови, зокрема визначили порядок проведення відповідачем розрахунків та відповідальність за несвоєчасну оплату товару.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 22627,88грн. процентів за користування товарним кредитом та 116704,54грн. процентів за користування чужими грошовими коштами є правомірною та підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання грошових зобов'язань 11670,46грн. пені та 191897,84грн. штрафу.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.8.2.3 договору №ТК240309/7 від 24.03.2009р. за порушення строків виконання грошових зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,05% від простроченої суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення платежу, а у разі , якщо прострочення складає понад 30 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості договору за кожен факт порушення терміну платежу.

Як вбачається з розрахунку позивача (а.с.9), перевіреного господарським судом, пеня у сумі 11670,46грн. нарахована позивачем відповідно до приписів Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та з урахуванням вимог ч.6 ст.232 ГК України.

Що стосується вимоги про стягнення штрафу, господарський суд зазначає наступне:

Згідно ч.ч.2 і 3 ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Тобто, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України).

Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм; спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.

При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

Відповідно до частини другої статті 9 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Відповідні особливості передбачені Господарським кодексом України, який набрав чинності одночасно з Цивільним кодексом України та норми якого у регулюванні відносин суб’єктів господарювання є спеціальними стосовно норм Цивільного кодексу України (відповідну правову позицію викладено й Верховним Судом України в постанові від 16.05.2006 № 22/197).

Ч.2 ст.175 Господарського кодексу України також встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.193 Господарського кодексу України:

- суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно, зокрема, до закону та договору;

- до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених, зокрема, цим Кодексом.

Поняття "господарські санкції" визначене ч.1 ст.217 Господарського кодексу України як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовується, зокрема, такий вид господарських санкцій, як штрафні (частина друга ст. 217 Кодексу).

Штрафними санкціями згідно із ч.1 ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

На думку суду, застосування даної норми закону у вигляді встановлення штрафних санкцій у відсотковому відношенні до суми всього зобов'язання, незалежно від ступеня його виконання є виправданим та доцільним лише у правовідносинах за господарськими договорами, предметом яких є так звані комплекси робіт, послуг або поставок, оскільки, у такому випадку, часткове виконання зобов'язання не дозволяє одержувачеві таких робіт, послуг або поставок використати його результати у своїй господарській діяльності, тому що відсутній факт досягнення кінцевої мети договору. Проте, зазначені обставини відсутні у правовідносинах між сторонами у справі.

Також, судом приймається до уваги, що в розумінні ст.549 Цивільного кодексу України, кваліфікуючою ознакою штрафу, крім можливості встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо), є саме обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Крім того, поняття "сума зобов'язання" в розумінні ч.4 ст.231 ГК України та "загальна сума договору" (як вказано у договорі) не є ідентичними, а нарахування штрафу у відсотковому відношенні до загальної суми договору не передбачено чинним законодавством. А тому приймати визначену договором загальну суму договору - 639659,46 грн. в якості саме передбаченого п.4 ст.231 ГК України поняття "сума зобов'язання, незалежно від ступеня його виконання" є неможливим, оскільки такі твердження суперечать загальним засадам цивільного законодавства та, водночас, засадам, на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами - добросовісності, розумності і справедливості.

У даному випадку, сума неналежно виконаного відповідачем зобов'язання становить 454374,41грн., а тому правомірним буде нарахування 10% штрафу саме від вказаної суми, що складає 45437,44грн. В позові щодо стягнення 146460,40грн. (191897,84грн. - 45437,44грн.) штрафу слід відмовити.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 1918,42грн. 3% річних та 7336,42грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд, здійснивши перерахунок вказаних сум (а.с.10,13), вважає, що річні та інфляційні нараховані позивачем обґрунтовано та з урахуванням приписів Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" та відповідно до Рекомендації Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р. щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, тому задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1918,42грн. 3% річних та 7336,42грн. інфляційних нарахувань.

Враховуючи вищевикладене, здійснивши правову оцінку застосованих позивачем заходів відповідальності за порушення грошового зобов'язання, господарський суд вважає за необхідне застосувати приписи статті 233 Господарського кодексу України про випадки зменшення розміру штрафних санкцій.

Так, згідно частини першої цієї статті, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня згідно ст.230 ГК України) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У частині 2 ст.233 ГК України зазначено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Оскільки позивачем не доведено факту завдання йому чи іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів за отриманий товар, враховуючи фінансовий стан ТОВ "Корецький аграрій" та той факт, що в провадженні господарського суду Житомирської області знаходиться справа про визнання відповідача банкрутом, а також, що за прострочку у виконанні зобов'язання відповідачу нараховані річні, інфляційні, проценти за користування товарним кредитом, застосовано плату за користування грошовими коштами, господарський суд, керуючись п.3 ч.1 ст.83 ГПК України вважає за необхідне зменшити розмір застосованого позивачем штрафу до 4543,74грн. та пені до 1167,05грн.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Заперечення відповідача, викладені в письмовому відзиві (а.с.76-77), що насіннєвий матеріал, поставлений позивачем на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК240309/7 був неналежної якості, що відображено в актах складених 20.10.2009р., 02.11.2009р. та 03.11.2009р. (а.с.80-82), суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного:

Пунктом 3.3 договору поставки №ТК240309/7 сторони погодили, що постачальник гарантує відповідність якості товару, однак не надає інших гарантій, щодо нього, зокрема, не гарантує певну врожайність сільськогосподарських культур, оскільки врожайність залежить від факторів, що знаходяться поза межами постачальника.

З матеріалів справи вбачається, що умовами договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК240309/7 від 24.03.2009р. сторони передбачили, що якість препаратів може бути перевірена лише в інституті екологічної гігієни та токсикології ім. Л.І. Медведя або в Українській лабораторії якості та безпеки продукції АПК Національного Аграрного університету. Якість насіння може бути перевірена лише в державних насінневих інспекціях. Результати досліджень якості товару інших лабораторій (дослідних закладів), окрім висновків судових експертиз, не приймаються сторонами та не мають доказової сили при пред'явлені претензій чи позовних вимог, пов'язаних із якістю товару (п.4.5 договору №ТК240309/7).

Якість насіння, що постачається постачальником, повинна відповідати державному стандарт, якій встановлює вимоги до їх якості, і підтверджується сертифікатом якості або сертифікатом відповідності. Якість препаратів, що постачається постачальником, повинна відповідати показникам, вказаним у сертифікаті відповідності (3.1; 3.2 договору).

Зазначені умови включені до договору за погодженням обох сторін, тобто є вільним їх волевиявленням, не суперечать вимогам чинного законодавства, не визнані недійсними в судовому порядку, а відтак обов'язкові до виконання відповідачем.

Відповідач не надав суду доказів, зокрема, довідку з Державної насінневої інспекції про перевірку якості насіння, натомість, позивачем долучені до матеріалів справи сертифікати відповідності всіх сортів сої ДСТУ 2240-93З, які засвідчують належну якість товару.

Крім того, в матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків станом на 02.06.2009р., підписаний повноважними представниками та скріплений печатками сторін (а.с.28), з якого вбачається, що ТОВ "Корецький аграрій" визнав наявність у підприємства боргу перед позивачем в сумі 431746,53грн.

При цьому, слід зазначити, що акт звірки не є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" та не може підтверджувати факт здійснення господарської операції. Відповідно до чинного законодавства акт звірки - це документ, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій.

Проте, акт звірки розрахунків є письмовим доказом у цій справі, що підтверджує чи спростовує певні обставини, відповідно до його змісту та правової природи та що зміст акту звірки розрахунків відповідає первинним документам.

Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані можуть встановлюватись письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників та інших осіб, що беруть участь у судовому засіданні.

З врахуванням вищевикладеного суд вважає претензію відповідача від 22.12.2009р. за №880 (а.с.90) необґрунтованою.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що обґрунтовано заявлені на суму 637441,69грн., з яких: 454374,41грн. - основний борг (з врахуванням процентів за користування товарним кредитом), 45437,44грн. - штраф, 11670,46грн. - пеня, 1918,42грн. - 3% річні, 116704,54грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами та 7336,42грн. - інфляційні. В позові відмовити в частині стягнення 146460,40грн. штрафу.

Разом з тим, як зазначалось вище, суд зменшує розмір штрафу до 4543,74грн. та пені до 1167,05грн.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

На підставі ст.ст.175, 193, 229, 230, 231, 233 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 549, 611, 612, 610, 627, 628, 625, 692, 712, 694, 536 ЦК України, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір штрафу до 4543,74грн. та пені до 1167,05грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корецький аграрій" (11733, с.Пищів Новоград - Волинського району, вул. Миру, 21, ідентифікаційний код 33591172)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" (69035, м.Запоріжжя, проспект Маяковського, 3, ідентифікаційний код 30345439):

- 454374,41грн. - основний борг (з врахуванням процентів за користування товарним кредитом);

- 4543,74грн. - штраф;

-1167,05грн. - пеня;

-1918,42грн. - 3% річні;

-116704,54грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами;

-7336,42грн. - інфляційні;

- 6374,42грн. - витрат по сплаті державного мита;

- 191,91грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В позові відмовити в частині стягнення 146460,40грн. штрафу .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 3 прим.

1 - в справу

2,3 - сторонам