Рішення № 10752768, 22.04.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" квітня 2010 р. Справа № 2/181

Господарський суд Житомирської області у складі:

головуючого - судді: Тимошенко О.М.

при секретарі: Кудряшова М.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Грищенко О.М. (довіреність від 01.02.10)

від відповідача: Ляшенко Р.В. (довіреність №393 від 07.08.09)

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корецький аграрій" (с. Пищів Новоград - Волинського району)

про стягнення 1 494 096, 99 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 1494096,99 грн., з яких: 863173,70 грн. курсової різниці, 386921,73 грн. пені, 51994,91 грн. 3% річних та 219006,65 грн. інфляційних витрат. При цьому позивач посилається на те, що на виконання укладених між сторонами договорів позивач продав відповідачу товар, за який останній своєчасно не розрахувався, в зв'язку з чим рішенням господарського суду стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу, пеню, інфляційні та річні. Після прийняття судом рішення відповідач не розрахувався, тому позивач додатково нарахував пеню, річні та інфляційні у вказаних сумах. Також позивач зазначає, що умовами укладених між сторонами договорів визначено зобов'язання відповідача еквівалентно до долару США, тому позивач просить стягнути вартість товару з урахуванням збільшення курсу долара США по відношенню до української гривні.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судових засіданнях заперечив проти позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 13.04.10 оголошувалась перерва до 22.04.10, відповідно до ст.77 ГПК України.

Після перерви представник позивача в судове засідання не з'явився.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

31.03.08р. та 30.05.08р. між сторонами були укладені договори купівлі-продажу №ЗУФ-50/03/08 від 31.03.08р. (а.с.18) та №ЗУФ-85/05/08 від 30.05.08р. (а.с.22), відповідно до умов яких позивач (продавець) зобов'язаний передати товар відповідачу (покупцю), а відповідач зобов'язаний прийняти даний товар та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Судом встановлено, що в провадженні господарського суду Житомирської області розглядалась справа №8/1158, в якій вирішувався спір між тими ж сторонами відносно заборгованості відповідача, яка виникла із вищевказаних договорів.

Рішенням від 12.02.08 була встановлена заборгованість відповідача перед позивачем за вказаними договорами та стягнуто з відповідача на користь позивача 1431416,00 грн. основного боргу, 55050,56 грн. пені, 6866,64 грн. 3% річних, 24393,01 грн. інфляційних.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 20.10.09 вказане рішення місцевого суду змінено в частині стягнення пені, штрафу, річних, інфляційних та судових витрат, вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 1431416,00 грн. - заборгованості, 5000 грн. пені, 5000 грн. штрафу, 6747,35 грн. - 3% річних, 3878,90 грн. - інфляційних втрат, 10000 грн. - витрат на оплату послуг адвоката, 17694,89 грн. - витрат по сплаті державного мита, 117,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

З постанови вбачається, що з відповідача стягнуто інфляційні за період до вересня 2008 року, а пеню та річні за період до 24.11.08.

Відповідно до ст. 35 ч.2 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

До суду не представлено доказів виконання відповідачем вказаної постанови апеляційного суду, тобто основний борг, який визначений постановою, існує на момент прийняття даного рішення.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.8.2 договорів, просить стягнути з відповідача пеню, що згідно розрахунку позивача, за період з 27.11.08 по 12.02.10, становить 386921,73грн. (а.с.9).

Як передбачено ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п.8.2 договорів, за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого платежу за кожен день прострочення.

У пункті 8.3 договорів, сторони передбачили, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даними договорами. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за даними договорами здійснюється без обмеження строку.

Це положення договору узгоджується з частиною 1 статті 259 ЦК України, згідно якої позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Крім того пунктом 8.3 договорів передбачено, що нарахування штрафних санкцій здійснюється без обмежень строку.

З огляду на викладене господарський суд вважає правомірною вимогу позивача про стягнення пені за період з 27.11.08 по 12.02.10. Правильність розрахунку пені перевірена судом.

Разом з тим, суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 83 ч.1 п.3 ГПК України, у відповідності до якого, господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу,пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 ч.1 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Враховуючи те, що ТОВ "Корецький аграрій" є сільськогосподарським виробником та те, що ухвалою господарського суду Житомирської області від 26.03.10 по справі №4/18-Б було порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Корецький аграрій", що вказує на незадовільний фінансовий стан відповідача, суд вважає, що сума пені в розмірі 386921,73грн. є надмірно великою, тому суд зменшує розмір пені до 100000,00 грн.

Відповідно до ст. ст. 625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Таким чином правомірними є вимоги позивача про стягнення 3% річних в розмірі 51994,91 грн., які нараховані з суми основного боргу за період з 27.11.08 по 12.02.10, та інфляційних в розмірі 219006,65 грн., які нараховані за період з листопада 2008 року по грудень 2009 року.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач на підставі ст. 533 ч.2 ЦК України та додатку №1 до договорів, ставить вимогу стягнути з відповідача розмір курсової різниці, що згідно розрахунку позивача становить 836173,70 грн.

Позов в цій частині задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

В додатках №1 до договорів сторони зазначили, що у випадку, якщо курс долара на день оплати вище, ніж курс долара на день підписання договорів, сторони визначають суму, що підлягає до сплати відповідно до курсу долара, який діє на момент оплати.

Відповідно до ст.533 ч.2 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином з умов договорів та з положень вказано статті кодексу випливає, що сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом долара на день платежу.

В даному випадку платіж не відбувся, тобто не визначений день платежу, отже не можливо визначити курс долара, який має бути застосований. Загальновідомим фактом є те, що офіційний курс долара США періодично змінюється і може як збільшуватись, так і зменшуватись.

З викладено господарський суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 836173,70грн. курсової різниці є передчасною і може бути заявлена лише з моменту сплати відповідачем суми основного боргу, після чого можливо буде застосувати положення ст. 533 ч.2 ЦК України.

Крім того, позивачем ставиться вимога про стягнення з відповідача понесених витрат на послуги адвоката в розмірі 14000,00грн., правомірність якої підтверджується: договором №346/12/09 про надання правової допомоги укладений 14.12.09 між позивачем та ТОВ"Незалежна юридична компанія" (виконавець), за умовами якого для виконання передбачених в даному договорі зобов'язань, виконавець призначив свого працівника адвоката- Бонтлаба В.В.; актами здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги від 14.12.09 та від 12.02.10; платіжним дорученням №1945 від 04.02.10 на суму 14000,00грн.; свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №3280 від 24.04.08р., виданого Бонтлабу В.В.; посвідченням адвоката (а.с.47-55).

Згідно ст.49 ч.5 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Абзацом 1 п.10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. №02-5/78, визначено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій,фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування вказаних витрат, крім державного мита , не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи (п.12 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 03.03.1998 №02-5/78).

Оглянувши матеріали справи та оцінивши обсяг послуг, що були надані позивачу ТОВ "Незалежна юридична компанія" у відповідності до актів здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги від 14.12.09 та від 12.02.10, з урахуванням ст.49 ГПК України, враховуючи, що позов задоволено частково, суд дійшов висновку, що витрати на послуги адвоката в сумі 14000,00грн. є не співрозмірними об'єму отриманих юридичних послуг, а тому вважає за необхідне зменшити розмір витрат на послуги адвоката, що мають бути стягнуті з відповідача, до 3000,00 грн.

Витрати, пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корецький аграрій", (11733, Житомирська область, Новоград-Волинський район, с. Піщів, вул. Миру, 21, код ЄДРПОУ 33591172) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" (юридична адреса: 03038, м. Київ, вул. Ямська, 28 А, фактична адреса: 03040, м. Київ, вул. М.Стельмаха, 3; код ЄДРПОУ 25591321):

- 100000,00 грн. пені;

- 51994,91 грн. 3% річних;

- 219006,65грн. інфляційних;

- 3000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката;

- 3710,02 грн. витрат, пов'язаних з оплатою державного мита;

- 58,60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня його підписання.

Дата підписання 26.04.10

Суддя Тимошенко О.М.

Віддрукувати: 3 прим.