Рішення № 10752723, 12.04.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" квітня 2010 р.Справа № 10/252

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Дорогань О.М., дов. від 01.06.09р.

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма" (м.Київ)

до Агрокомпанії "Сільгоспсервіс" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (м.Житомир)

про стягнення 16672,32 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 16672,32 грн., з яких 5888,80 грн. основного боргу за поставлений товар згідно договору купівлі-продажу (поставки) № 28/08-14 від 28.08.06р., 3451,65 грн. курсової різниці згідно договору, 501,91 грн. пені, 3718,32 грн. штрафу, 2531,80 грн. інфляційних нарахувань, 579,84 грн. 3% річних, а також відповідних сум судових витрат, в тому числі витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 800,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач відзиву на позов не подав, свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином (а.с. 53).

Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до укладеного між ТОВ "Торговий дім "Вассма" (далі-позивач) та Агрокомпанією "Сільгоспсервіс" у формі ТОВ (далі-відповідач) договору купівлі-продажу (поставки) № 28/08-14 від 28.08.06р. відповідач отримав від позивача засіб захисту рослин - напалм (далі - товар) на суму 32588,80 грн., що підтверджується видатковою накладною № КЛ/21/266 від 28.08.06р. (а.с.23) та довіреністю серії ЯМЖ № 979646 від 23.08.06р. (а.с.24).

Згідно пп.2.1 договору продавець (позивач) постачає, а покупець (відповідач) приймає та оплачує товар на умовах згідно цього договору.

Відповідно до пп.5.2 договору оплата товару проводиться наступним чином:

- перший етап - 50%, що складає 50920,00 грн., здійснюється шляхом попередньої передоплати на розрахунковий рахунок продавця до 28.08.06р.;

- другий етап: 50%, що складає 50920,00 грн., перераховуються на розрахунковий рахунок продавця до 31.10.06р.

Згідно п. 2.2. договору асортимент, кількість, ціна та вартість товару вказуються в додатках до цього договору. Кожен укладений додаток є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до доповнення №1 до договору № 28/08-14 від 28.08.06р. (а.с.22) сторони погодили поставку товару - наламп в кількості 4000 л. за ціною 25,46 грн. за одиницю із ПДВ, загальною вартістю 101840,00 грн., зі строком поставки - 01.09.06р., при цьому курс долара США на день підписання договору становив 5,05 грн./дол. США.

Згідно п. 3.4. договору поставка товару може бути здійснена частинами (партіями), по мірі його розмитнення.

Згідно зі ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідач придбані у позивача засоби захисту рослин згідно договору № 28/08-14 від 28.08.06р. оплатив лише частково, згідно даних позивача в загальній сумі - 26700,00 грн. (а.с. 25-33).

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день судового розгляду справи становить 5888,80 грн., що підтверджується довідкою позивача №09/04/10-1 від 09.04.10р. (а.с.52), підписаним позивачем актом звірки взаємних розрахунків станом на 09.04.10р. (а.с.49) та іншими матеріалами справи.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 3451,65 грн. курсової різниці згідно пп.5.1 вищевказаного договору, слід зазначити наступне.

Згідно пп.5.1 договору вартість товару оплачується покупцем шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті. Ціни на товари встановлені в національній валюті України, виходячи з курсу долара США. У випадку якщо на дату оплати курс долара США стосовно гривні збільшився, то ціни на товари в гривні переглядаються відповідно до курсу НБУ.

Сторони доповненням №1 до договору № 28/08-14 від 28.08.06р. (а.с.22), також визначили, що у тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору сторони, для визначення суми, що підлягає оплаті, використовують наступну формулу: S=(A1/А2)*B, де S - ціна товару на момент перерахування; B - ціна на момент підписання договору; A2 - курс (НБУ) долара США до гривні на день підписання договору; A1 - курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей.

Курс долара США на день підписання договору та даного доповнення до нього, а саме - 28.08.06р. становив - 5,05 грн./дол. США.

Станом на 20.02.10р. (дату позовної заяви) офіційний курс долара США до гривні становив 8,01 грн./дол. США, а тому позивачем відповідачу нараховано курсову різницю в розмірі 3451,65 грн.

Згідно ч.2 ст.198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно зі ст.524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

На підставі вищевикладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення курсової різниці в розмірі 3451,65 грн. такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з пп.8.3 договору за порушення термінів сплати за кожну отриману партію товару вказаних в пп.5.2 цього договору покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 15% від розміру несвоєчасно сплаченої суми та пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочки від несвоєчасно сплаченої суми.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків позивача, розмір пені, штрафу, інфляційних нарахувань та 3% річних, становлять, відповідно, 501,91 грн., 3718,32 грн., 2531,80 грн. та 579,84 грн. (а.с.4-6).

Розрахунки штрафу та 3% річних обґрунтовані та відповідають чинному законодавству.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок втрат від інфляції, судом встановлено, що їх нарахування було виконано невірно, в результаті чого позивачем було розраховано втрати від інфляції в меншому розмірі.

Господарський суд відповідно до вимог чинного законодавства не може виходити за межі заявлених позивачем позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення 2531,80 грн. втрат від інфляції.

Судом також встановлено, що нарахування позивачем 501,91 грн. пені було проведено без дотримання вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, тому суд самостійно здійснює відповідний перерахунок:

за період з 01.11.2006р. по 30.04.207р. за 181 день (5888,80 (сума боргу) х 17% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 (кількість днів у році) х 181 (кількість прострочених днів) = 496,43 грн.

Таким чином, сума належної до стягнення з відповідача пені становить 496,43 грн.

Відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Штрафними санкціями, згідно ч.1 ст.230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, згідно ч.1 ст.217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Згідно з ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України встановлено загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки незалежно від наявності у нього збитків, завданих боржником у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Разом з тим, ч.3 ст.551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Так, згідно вимог ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.2 ст.233 ГК України у разі, якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з п.3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином, аналіз наведених правових норм чинного законодавства свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Господарський суд вважає, що у даному випадку, наявні підстави для застосування судом права щодо зменшення розміру штрафу.

Зокрема, такими підставами є: ступінь виконання відповідачем зобов'язання; добровільне (часткове) усунення відповідачем порушення (як вбачається з матеріалів справи, відповідач періодично здійснював платежі в рахунок погашення заборгованості); невідповідність розміру штрафу наслідкам порушення, беручи до уваги постійне зменшення суми основного боргу.

Крім того, майнове право та інтерес позивача у даній справі, захищене положеннями пп.8.3 договору і ст.625 ЦК України, відповідно до яких стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочки від несвоєчасно сплаченої суми та сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Захист майнового права позивача від знецінення заборгованих йому коштів по відношенню до іноземної валюти - долару США, передбачений умовами пп.5.1 договору.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача, ґрунтується, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).

Приймаючи до уваги вищевказане, розглянувши всі обставини справи в їх сукупності та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом і користуючись наданим суду правом, а також надавши юридичну оцінку співвідношенню заявлених до стягнення санкцій і наслідків допущеного відповідачем порушення, господарський суд дійшов висновку про необхідність зменшення належного до сплати штрафу до 500,00 грн.

Вирішуючи питання відшкодування з відповідача витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 800,00 грн., суд виходить з наступного.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати по оплаті адвокатських послуг підлягають відшкодуванню лише у тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч.3 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", відповідно до якої адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Згідно зі ст.12 Закону України "Про адвокатуру" оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката, позивач долучив до матеріалів справи договір про надання правової допомоги №01/7-ДПГ від 26.01.10р., укладений між ТОВ "Торговий дім "Вассма" та ТОВ "Незалежна юридична компанія"(а.с.35,36), Акт прийому-передачі документів (матеріалів) від 26.01.10р. (а.с.37), Акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги від 20.02.10р. (а.с.38), Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю гр.Бонтлаба Василя Васильовича №3280, видане 24.04.08р. та посвідчення адвоката (а.с.39), платіжне доручення №5203 від 25.01.10р. про здійснення позивачем ТОВ "Незалежна юридична компанія" оплати в сумі 800,00 грн. згідно договору №01/7-ДПГ від 26.01.10р. (а.с.42).

Крім того, позивачем було подано наказ №5 по особовому складу від 08.01.08р., з якого вбачається, що Бонтлаб В.В. був прийнятий на посаду заступника генерального директора - директора департаменту корпоративного права за сумісництвом ТОВ "Незалежна юридична компанія" (а.с.40).

06.01.10р. директором ТОВ "Торговий дім "Вассма" видано довіреність адвокату Бонтлабу В.В. на представництво інтересів даного товариства, в тому числі в господарському суді Житомирської області з приводу стягнення з Агрокомпанії "Сільгоспсервіс" у формі ТОВ заборгованості та інших сум, що нараховані відповідно до законодавства України (а.с.43).

В засіданні господарського суду під час розгляду даної справи інтереси ТОВ "Торговий дім "Вассма" представляв Дорогань О.М. на підставі виданої керівником позивача довіреності від 01.06.09р. (а.с.46).

З вищевказаної довіреності на представництво інтересів не вбачається, що Дорогань О.М. перебуває у трудових відносинах з ТОВ "Незалежна юридична компанія", з якою укладався договір про надання юридичних послуг.

Відповідно до абз.3 п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.07р. №01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права", у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Господарський суд, проаналізувавши всі наведені вище обставини справи, в т.ч. й те, що в судовому засіданні не приймав участь адвокат Бонтлаб В.В., обгрунтований і розумний розмір вартості послуг адвоката з врахуванням складності справи, суд дійшов висновку, що витрати по оплаті послуг адвоката є завищені, тому зменшує їх розмір до 500,00 грн.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст.525 і 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач позов не оспорив, доказів сплати боргу суду не подав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню в сумі - 13948,52 грн., з яких 5888,80 грн. основного боргу за поставлений товар згідно договору купівлі-продажу (поставки) №28/08-14 від 28.08.06р., 3451,65 грн. курсової різниці згідно договору, 496,43 грн. пені, 500,00 грн. штрафу, 2531,80 грн. інфляційних нарахувань, 579,84 грн. 3% річних.

В частині стягнення 5,48 грн. пені відмовити у зв'язку з необґрунтованістю.

Відповідно до ч.2 ст.49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі ст.ст.175,179,193,198,217,230,233 Господарського кодексу України, ст.ст.524,525,526,533,550,551,625,655 ЦК України, керуючись ст.ст.33,34,44,48,49,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір штрафу до 500,00 грн.

3. Стягнути з Агрокомпанії "Сільгоспсервіс" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, 10002, м.Житомир, вул.Гагаріна 9, ідентифікаційний код 25308549:

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма", 04201, м.Київ, вул.Мінське шосе 4, ідентифікаційний код 33937992 - 5888,80 грн. боргу за поставлений товар згідно договору купівлі-продажу (поставки) №28/08-14 від 28.08.06р., 3451,65 грн. курсової різниці згідно договору, 496,43 грн. грн. пені, 500,00 грн. штрафу, 2531,80 грн. інфляційних нарахувань, 579,84 грн. 3% річних, 166,67 грн. державного мита, 235,93 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

4. В частині стягнення 5,48 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

СуддяПрядко О.В.

Дата підписання рішення 19.04.10р.

Друк: 3 прим.: 1 - у справу,

2,3 - сторонам.