Рішення № 10752081, 10.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.08.10 р.                     Справа № 34/134                               

Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В.

при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго”, в особі виробничої одиниці „Харцизьктепломережа”, м. Харцизьк

до відповідача-1: Донецького обласного військового комісаріату, м. Донецьк

до відповідача-2: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська

про стягнення 175602,04грн.

за участю представників сторін:

від позивача – Дерев’яненко О.Г. (за довіреністю)

від відповідача 1. – не з’явився

від відповідача 2. - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

аявлено позов Обласним комунальним підприємством „Донецьктеплокомуненерго”, в особі виробничої одиниці „Харцизьктепломережа”, м. Харцизьк до Харцизького міського військового комісаріату, м. Харцизьк, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська про стягнення основного боргу в сумі 141860,27грн., інфляційних витрат в сумі 10197,68грн., 3% річних в сумі 2924,51грн. та пені в сумі 20619,58грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору відповідач-2 взяв на себе зобов’язання щодо оплати послуг за постачання теплової енергії, які надавалися відповідачу-1, однак у встановлений строк їх не виконав у результаті чого за відповідачем-2 утворилася заборгованість у розмірі 141860,27грн.

Ухвалою від 08.07.2010р. суд залучив до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. – Донецький обласний військовий комісаріат, який ухвалою від 29.07.2010р. було виключено із складу третіх осіб та залучено до справи у якості відповідача-1. А відносно Харцизького міського військового комісаріату суд припинив провадження по справі, оскільки він не юридична особа, а є лише структурним підрозділом Донецького обласного військового комісаріату.

Відповідач-1 в письмових поясненнях від 29.07.2010р. (вхід. №02-41/32574) проти позову заперечує та зазначає, що на початку 2006року військові комісаріати Донецької області та міста Донецька уклали Додаткові угоди з постачальником комунальних послуг в яких платником виступає Луганський квартирно-експлуатаційний відділ, і повноваження платника з Донецького окружного військового комісаріату були зняті, а рахунок закрито. Таким чином, Донецький обласний військовий комісаріат, в особі Харцизького МВК є лише Споживачем по Договору, так як йому не виділяються кошти на оплату комунальних послуг та зняті повноваження платника.

Відповідач-2 у судове засідання не з’явився, відзив на позовну заяву не надав.

Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 53, 75) відповідач-2 отримав ухвалу про порушення провадження по справі від 17.06.2010р. та ухвалу про відкладення розгляду справи від 08.07.2010р., тобто був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, свого представника у судове засідання не направив.

Відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За клопотанням позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.          

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, встановив :

Між Харцизьким міським військовим комісаріатом (Споживач) та Виробничою одиницею „Харцизьктепломережа” (Енергопостачальна організація) 26 жовтня 2001року укладено договір №180, за умовами якого Енергопостачальна організація бере на себе зобов’язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді, в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов’язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 2.1. договору теплова енергія постачається Споживачу в обсягах згідно з Додатком 1 до цього Договору у вигляді гарячої води.

Згідно із п. 3.2.2. договору Споживач зобов’язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені цим Договором.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2. договору).

Пунктом 6.3. договору встановлено, що Споживач за 5 днів до початку розрахункового періоду сплачує Енергопостачальній організації 100% вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Якщо Споживач розраховується за показниками приладів обліку:

- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується Споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця.

- у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду залишок розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку. (п. 6.4. договору)

За несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію Споживач несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. (п. 7.2.3. договору).

Пунктом 10.1. встановлено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2002року.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. (п. 10.4 договору).

Договір підписано обома сторонами. Сторонами доказів відмови від договору до матеріалів справи не надано, у зв’язку з чим, за висновками суду вказаний договір є продовженим.

До укладеного договору між сторонами було підписано Додаток №1 – обсяги постачання теплової енергії Споживачу, Додаток №2 – схема теплотраси, що перебуває на балансі Споживача, Додаток №2-1 – перелік об’єктів Споживача, Додаток №3 – умови припинення подачі теплової енергії.

Додатковою угодою від 01 лютого 2006року були внесені зміни до договору про постачання теплової енергії №180 відповідно до яких платником отриманих Харцизьким міським військовим комісаріатом послуг став Квартирно-експлуатаційний відділ м. Луганськ, який згідно довідки №98/05 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (вхід. №02-41/34009 від 10.08.2010р.) є юридичною особою.

Відповідно до умов додаткової угоди рахунки за спожиту Споживачем теплову енергію отримує сам Споживач. Оплату рахунків Споживача здійснюється Платником – Квартирно-експлуатаційним відділом м. Луганська, який надає копії платіжних доручень Споживачу.

Дана Додаткова угода є невід’ємною частиною Договору та вступає в силу з дня її підписання сторонами. Внесені доповнення вважати невід’ємною частиною Договору, що мають однакову юридичну силу нарівні з іншими умовами договору. (п.2,3 Додаткової угоди).

Додаткова угода підписана постачальником, платником та споживачем та скріплена печатками підприємств.

Додатковою угодою №10 від 20.02.2008р. та №9 від 21.01.2009р. сторонами було внесено зміни до тарифів за послуги теплопостачання затверджених рішенням Харцизької міської ради.

За надані послуги теплопостачання позивачем були виставлені до сплати рахунки, зокрема, рахунок №117 від 23.01.2009р. на суму 23579,90грн., №178 від 16.02.2009р. на суму 13165,81грн., №368 від 18.03.2009р. на суму 13165,81грн., №499 від 15.04.2009р. на суму 9079,07грн., №822 від 16.11.2009р. на суму 18158,14грн., №953 від 11.12.2009р. на суму 19455,15грн., №8 від 14.01.2010р. на суму 19455,15грн., №186 від 16.02.2010р. на суму 19455,15грн., №350 від 15.03.2010р. на суму 17370,67грн., №539 від 15.04.2010р. на суму 8430,57грн. Як доказ направлення зазначених рахунків на адресу відповідача-2 позивачем надані копії поштових квитанцій.

За твердженням позивача надані послуги теплопостачання відповідачем-2 частково були оплачені, у зв’язку із чим за останнім на момент подання позову утворилася заборгованість у розмірі 141860,27грн.

Між Постачальником та Споживачем було підписано акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого Споживач підтвердив наявність заборгованості за Платником в розмірі 141860,27грн.

Розглянувши матеріали справи та додаткові документи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є зокрема договори та інші правочини.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визначається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку .

Як визначено положеннями 526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

Положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

У частині сьомій вказаної статті визначено, що одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Аналогічні положення містить ст.525 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач-2 свої зобов’язання за Договором №180 від 26.10.2001р. та Додаткової угоди №5 від 01.02.2006р. стосовно оплати послуг теплопостачання, які були надані Харцизькому міському військовому комісаріату як Споживачу належним чином не виконав, представлені послуги оплатив частково, у зв’язку з чим за відповідачем-2 утворилася заборгованість у розмірі 141860,27грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості в розмірі 141860,27грн. відповідачем-2 надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 141860,27грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача-2 інфляційних витрат в сумі 10197,68грн. та 3% річних в сумі 2924,51грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитору зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок суми інфляційних витрат суд встановив, що він є арифметично невірним та за розрахунком суду складає 8703,24грн. Перевіривши розрахунок 3 % річних суд вважає, що він є арифметично вірним та таким, що відповідає законодавству.

Відтак, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов’язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу та 3% річних за прострочення виконання грошових зобов’язань підлягають задоволенню частково, а саме інфляційні нарахування в сумі 8703,24грн., 3% річних в сумі 2924,51грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 20619,58грн. відповідно до п. 7.2.3 договору.

Суд вважає за необхідне зменшити розмір пені до 10%, що складає 2061,96грн., виходячи з наступного.

Пунктом п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частина 1 статті 233 Господарського кодексу встановлює, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Господарський суд користуючись правом, передбаченим ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України та п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне зменшити розмір пені до 2061,96грн. Відтак вимоги позивача щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково у розмірі 2061,96грн

Щодо позовних вимог заявлених до відповідача 1. – Донецького обласного військового комісаріату господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки згідно Додаткової угоди №5 від 01.02.2006р., укладеної відповідно до Договору №180 від 26.10.2001р. всі зобов’язання по сплаті за надані послуги теплопостачання покладені на Квартирно-експлуатаційний відділ м. Луганська, а Донецький обласний військовий комісаріат в особі Харцизького міського військового комісаріату є лише Споживачем по Договору, та немає ніяких зобов’язань щодо оплати отриманих послуг.

Судові витрати покладаються на відповідача-2 відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго”, в особі виробничої одиниці „Харцизьктепломережа”, м. Харцизьк до Донецького обласного військового комісаріату, м. Донецьк, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська про стягнення основного боргу в сумі 141860,27грн., інфляційних витрат в сумі 10197,68грн., 3% річних в сумі 2924,51грн. та пені в сумі 20619,58грн., задовольнити частково.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська (91017, м. Луганськ, вул. Оборонна, 32, р/р №35216002002781 УДК в Луганській області, МФО 804013, код ЄДРПОУ 07652214) на користь Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго”, в особі виробничої одиниці „Харцизьктепломережа” (86700, м. Харцизьк, вул. Вокзальна, 59, р/р №26005260738060 в Донецькому філіалі АКБ „УСБ”, МФО 334011, код ЄДРПОУ 05540882) борг в сумі 141860,27грн., інфляційні витрати в сумі 8703,24грн., 3% річних в сумі 2924,51грн. та пеню в сумі 2061,96грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська (91017, м. Луганськ, вул. Оборонна, 32, р/р №35216002002781 УДК в Луганській області, МФО 804013, код ЄДРПОУ 07652214) на користь Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго”, в особі виробничої одиниці „Харцизьктепломережа” (86700, м. Харцизьк, вул. Вокзальна, 59, р/р №26005260738060 в Донецькому філіалі АКБ „УСБ”, МФО 334011, код ЄДРПОУ 05540882) витрати по сплаті державного мита в розмірі 1741,08грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 236,00грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя