Рішення № 10751929, 10.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.08.10 р. Справа № 34/162

Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В.

при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго», м. Краматорськ

до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Краматорськ

про стягнення 1697,21грн.

За участю представників сторін:

від позивача Літвіненко В.І. (за довіреністю)

від відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Товариством з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго», м. Краматорськ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Краматорськ про стягнення суми боргу в розмірі 822,52грн., пені в сумі 822,52грн., інфляційних витрат в сумі 42,28грн. та 3% річних в сумі 9,89грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору відповідач взяв на себе зобовязання щодо оплати послуг за постачання теплової енергії, однак у встановлений строк їх не виконав у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 822,52грн.

Відповідач у судове засідання не зявився, відзив не надав.

Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, про свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке отримано особисто ОСОБА_1 13.07.2010р. (а.с. 37), однак відповідача своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За клопотанням позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, встановив :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (Теплопостачальна організація) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Споживач) 01 жовтня 2008року укладено договір №178 купівлі-продажу теплової енергії, за умовами якого Теплопостачальна організація зобовязується постачати теплову енергію Споживачу до точки продажу теплової енергії згідно Додатку №1, а Споживач зобовязується приймати та оплачувати надану теплову енергію за встановленими тарифами в строки та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно із п. 2.1. договору теплова енергія постачається на обєкти Споживача в обсягах згідно Додатку №2 «Перелік обєктів та обсяги постачання теплової енергії», що є невідємною частиною цього договору на такі потреби: опалення в опалювальний період, гаряче водопостачання протягом календарного року, за умови цього договору.

Відповідно до п. 3.2.5. договору Споживач теплової енергії зобовязується вчасно проводити розрахунки за теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов цього договору.

За приписами п. 3.2.25. договору Споживач зобовязаний протягом трьох робочих днів з моменту закінчення розрахункового періоду отримувати в Теплопостачальній організації акти-рахунки та податкові накладні. У разі неотримання акту-рахунку уповноваженим представником споживача теплопостачальна організація надсилає акт-рахунок поштою. В такому разі акт-рахунок вважається отриманим та узгодженим Споживачем на третю добу з моменту його надсилання.

Згідно із п. 6.1. договору Споживач здійснює розрахунок протягом 3 робочих днів з дня отримання Споживачем акту-рахунку за умовами цього договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок теплопостачальної організації.

За фактичний обсяг спожитої теплової енергії за розрахунковим період визначений за показниками приладів обліку або на підставі наданих Споживачем теплових навантажень за тарифом 466,72гривень за 1 Гкал (у тому числі ПДВ у розмірі 20%) (п. 6.1.1. Договору).

У разі відсутності у Теплопостачальної організації даних про фактичне споживання теплової енергії відповідно до показників приладів обліку або ненадання Споживачем теплових навантажень за вимогами п. 3.2.13, 5.3. цього договору , виходячи з опалювальної площі Споживача за тарифом 14,14 грн. за 1 кв.м. опалювальної площі ( у тому числі ПДВ у розмірі 20%). (п. 6.1.2. договору).

Згідно із п. 6.4. договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 8.2.4. договору за порушення строків оплати спожитої теплової енергії за умовами цього договору Споживач сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі 1% від належної до сплати суми за кожний день прострочення у відповідності із Законом України «Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій».

За приписами п. 11.1 цей договір набуває чинності з дня його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін та діє протягом одного календарного року з дня набрання його чинності.

Якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до дня закінчення строку дії договору не заявить про його розірвання, договір вважається продовженим сторонами на наступний рік. (п. 11.2. Договору).

Договір підписано обома сторонами. Сторонами доказів відмови від договору до матеріалів справи не надано, у звязку з чим, за висновками суду вказаний договір є продовженим.

Між сторонами було підписано Додаток №1 до договору межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності Сторін та Додаток №2 перелік обєктів та обсяги постачання теплової енергії.

На виконання умов договору за надані послуги теплопостачання позивачем були виставлені для оплати акти-рахунки, зокрема, акт-рахунок № 178-10 від 21.10.2008р. на суму 37,34грн., №178-11 від 30.11.2008р. на суму 51,33грн., №178-12 від 21.12.2008р. на суму 38,59грн., №178-1 від 31.01.2009р. на суму 89,05грн., №178-2 від 28.02.2009р. на суму 71,24грн., №178-3 від 31.03.2009р. на суму 89,05грн., №178-4 від 30.04.2009р. на суму 47,50грн., №178-10 від 31.10.2009р. на суму 28,61грн., №178-11 від 31.11.2009р. на суму 98,53грн., №178-12 від 31.12.2009р. на суму 133,33грн., №178-3 від 31.03.2010р. на суму 147,79грн., №178-4 від 30.04.2010р. на суму 78,83грн.

Зазначені акти-рахунки були отримані особисто Споживача про що мається його підпис у нижній частині рахунків.

За розрахунком позивача, у звязку із несплатою відповідачем отриманих послуг за останнім, на момент подання позову, обліковується заборгованість в розмірі 822,52грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків є зокрема договори та інші правочини.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визначається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку .

Як визначено положеннями 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

Положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

У частині сьомій вказаної статті визначено, що одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Аналогічні положення містить ст.525 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач свої зобовязання стосовно оплати послуг теплопостачання належним чином не виконав, представлені йому послуги відповідно до договору №178 від 01.10.2008р. оплатив частково, у звязку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 822,52грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 822,52грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 9,89грн. та інфляційних нарахувань в сумі 42,28грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитору зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобовязання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 42,28грн., 3% річних за прострочення виконання грошових зобовязань в сумі 9,89грн. підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 822,52грн. на підставі п. 8.2.4 договору

Суд вважає за необхідне зменшити розмір пені заявлену позивачем до стягнення до 20%, що складає 164,50грн., виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст. 611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Судом встановлено що, згідно з п. 8.2.4. Договору за весь час несвоєчасної оплати теплової енергії Споживачу нараховується пеня у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу.

За висновком суду позивач надав обґрунтований розрахунок пені.

Однак згідно з положеннями Закону України "Про тимчасову заборону стягнення пені з громадян України за несвоєчасне внесення оплати за житлово-комунальні послуги" заборонено нараховувати та стягувати пеню з громадян України за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг.

Пунктом п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частина 1 статті 233 Господарського кодексу встановлює, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Враховуючи, що відповідач є одночасно фізичною особою та субєктом підприємницької діяльності, господарський суд користуючись правом, передбаченим ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України та п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку щодо можливості зменшити розмір пені до 20% що складає 164,50грн.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго», м. Краматорськ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Краматорськ про стягнення суми боргу в розмірі 822,52грн., пені в сумі 822,52грн., інфляційні витрати в сумі 42,28грн., 3% річних в сумі 9,89грн., задовольнити частково.

Стягнути Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Ід. Номер НОМЕР_1, Свідоцтво НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (84320, м. Краматорськ, вул. Бєляєва, б. 113, п/р №26009060110331 в Краматорському філіалі КБ ПриватБанк, МФО 335548, код ЄДРПОУ 34657789) суму боргу в розмірі 822,52грн., пеню в сумі 164,50., інфляційні витрати в сумі 42,28грн., 3% річних в сумі 9,89грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Ід. Номер НОМЕР_1, Свідоцтво НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (84320, м. Краматорськ, вул. Бєляєва, б. 113, п/р №26009060110331 в Краматорському філіалі КБ ПриватБанк, МФО 335548, код ЄДРПОУ 34657789) витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя