Рішення № 10751849, 09.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.08.10 р.                     Справа № 37/198                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при помічнику судді Левшиній Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, м. Київ в особі Донецької філії ВАТ ВТБ Банк, м. Донецьк, ідентифікаційний код 24453835

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 23606703

про: стягнення заборгованості за кредитним договором, яка складається з наданого траншу –433468,31доларів США (335090,26 доларів США –неповернута сума кредиту, 65292,09 доларів США –відсотки за користування кредитом, 30571,25 доларів США – 30% річних за несвоєчасне повернення кредиту, 1224,63 долари США –пеня за несвоєчасну сплату відсотків, 1290,08 доларів США –3% річних), та за наданим траншем –83795,02 ЄВРО (60147,23 ЄВРО – сума простроченого боргу, 11719,7 Євро – сума відсотків по кредиту, 11476,71 Євро – сума 30% річних за несвоєчасне повернення кредиту, 219,83 Євро – пеня за несвоєчасну сплату відсотків, 231,55 Євро -3% річних).

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Щербак І.К. (за довіреністю №229/11.5.2 від 09.04.2010р.);

від Відповідача – Брожик С.В. (за довіреністю від 16.04.2010р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 28.07.2009р. зупинено провадження у справі і поновлено ухвалою від 29.06.2010р. з призначенням до розгляду на 13.07.2010р., з подальшим відкладанням на 26.07.2010р., 26.07.2010р. в судовому засіданні була оголошена перерва до 09.08.2010р.

09.08.2010р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк, м. Київ в особі Донецької філії ВАТ ВТБ Банк, м. Донецьк (далі – Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс”, м. Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості з а кредитним договором, яка складається з наданого траншу –352003,85доларів США (335090,26 доларів США –неповернута сума кредиту, 16323,02 доларів США –відсотки за користування кредитом, 523,23 долари США –пеня за несвоєчасну сплату відсотків, 67.34 долара США –3% річних), та за наданим траншем –65966,76 ЄВРО (45648,10 ЄВРО – неповернута сума кредиту, 14499,13 ЄВРО –сума простроченого боргу, що залишилась неповернутою, 2929,93 ЄВРО –відсотки за користування кредитом, 2783,61 ЄВРО –30% річних від суми кредиту за несвоєчасне повернення кредиту, 93,91 ЄВРО –пеня за несвоєчасну сплату відсотків, 12,08 ЄВРО –3% річних).

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за кредитним договором № 50/207 від 05.04.2007р., що призвело до виникнення стягуваної заборгованості та підстав для нарахування пені і 3% річних, а також – підвищеної ставки процентів за користування кредитом.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір кредиту № 50/207 від 05.04.2007р. з додатковою угодою до нього; розрахунок заявленої заборгованості; банківські виписки; лист-вимогу з доказами надсилання та отримання і правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 527, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.193, 230, 231 Господарського кодексу України.

Позивач надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи, на підтвердження своєї позиції (а.с.а.с.110а-112, 121, 126-147), у тому числі заяву від 26.07.2010р. про збільшення позовних вимог, якою заявлено до стягнення: заборгованість за кредитом в доларах, наданим траншем від 05.04.2007р. – 433414,31 доларів США (за курсом НБУ станом на 22.07.2010р. становить – 3422802,83грн.); за кредитом в ЄВРО, наданих траншем від 05.04.2007р. – 83795,02 Євро (за курсом НБУ станом на 22.07.2010р. становить - 848170,59грн.) із визначенням всіх складових (проценти та пеня).

Клопотанням від 06.08.2010р. з додатками (а.с.а.с.149, 150), наданому у судовому засіданні 09.06.2010р., Позивач виправив припущену у розрахунку позовних вимог та заяві про збільшення позовних вимог описку відносно суми 30% від суми траншу у доларах США, нарахованих відповідно до п. 9.1. кредитного договору, а саме – з помилкових 30517,25 доларів на 30571,25 доларів США (з відповідним збільшенням загальної суми стягнення за цим траншем), що не вплину на решту складових заявлених до стягнення сум.

Відповідач надав відзив №01/711 від 13.07.2010р. з додатками (а.с.а.с.70-101), за змістом якого первісні позовні вимоги визнав частково, а саме: 45 648,10 ЄВРО не повернута сума кредиту, 14499,13 ЄВРО – сума простроченого боргу, що залишилась неповернутою, 2 929,93 ЄВРО відсотки за користування кредитом, а також - 335 090,26 доларів США та 16323,02 доларів США відсотки за користування кредитом, вказуючи на помилковість застосування у розрахунку Позивача курсу валюти НБУ станом на 06.07.2009р. та безпідставність застосування штрафних санкцій з огляду на форс мажорні обставини у вигляді державного регулювання цін на лікарські засоби у період формування прострочення.

У поясненнях №01/726 від 26.07.2010р. з додатками (а.с.а.с.107-110) Відповідач, підтримуючи свою попередню позицію щодо частковості визнання позовних вимог, просив надати розстрочення строком до 3 місяців для добровільного погашення боргу, про що у подальшому виклав в окремому клопотанні №01/731 від 09.08.2010р. (а.с.160), наданому 09.08.2010р.

У судовому засіданні 26.07.2010р. уповноважений представник Відповідача (довіреність від 16.04.2009р. – а.с.102) визнав збільшені згідно заяви Позивача від 26.07.2010р. позовні вимоги у повному обсягу, про що зазначив письмово (а.с.119). Крім того, 09.08.2010р. представник Відповідача визнав суму позовних вимог і з урахування виправлення описки згідно клопотання Позивача від 06.08.2010р., про що зроблено відмітку в такому клопотанні.

У судовому засіданні 09.08.2010р. представники сторін підтримали свої остаточні позиції, викладені письмово.

Суд, зважаючи на участь обох сторін в судовому засіданні, що надало можливість в повній мірі з’ясувати процесуальні позиції Позивача та Відповідача, враховуючи надання сторонами всіх витребуваних документів, вважає за можливе розглянути спір за наявними у справі документами, оскільки їх цілком достатньо для правильної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.04.2007р. між Акціонерним комерційним банком „Мрія” в особі директора Донецької філії Будніка В.В. (Банк) та товариством з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс” (Позичальник) в особі директора Плотнікова В’ячеслава Володимировича, укладено кредитний договір № 50/2007 (а.с.9) та 01.10.2008р. також між Позивачем та Відповідачем укладений договір №1 „Про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 50/2007 від 05.04.2007року (а.с.10), впродовж дії якого АКБ „Мрія” було реорганізовано у Відкрите акціонерне товариство „ВТБ Банк”.

Згідно п.п. 1.1. Кредитного договору в редакції договору № 1 про внесення змін Відповідачу були надані грошові кошти (кредит) у вигляді відновлювальної кредитної лінії на таких умовах: з 05.04.2007року по 31.12.2007року – 3000000 (три мільйона) гривень (або еквівалент у доларах США та/або Євро за курсом НБУ станом на 05.04.2007року); з 01.01.2008року по 31.12.2008року – 2500000 (два мільйона) гривень (або еквівалент у доларах США та/або Євро за курсом НБУ станом на 05.04.2007року); з 01.01.2009року по 02.04.2010року – 2000000 (два мільйона) гривень (або еквівалент у доларах США та/або Євро за курсом НБУ станом на 05.04.2007року).

Окрім цього, згідно п.п.1.1 Кредитного договору також передбачений строк користування кредитом - до 02.04.2010року, плата за управління зобов’язання за Кредитним договором – 1% річних, проценти за користування частиною кредиту у гривнях – 17 % річних та проценти за користування частиною кредиту у доларах США та/або Євро – 14% річних.

Розділом 2 Кредитного договору встановлені порядок, умови видачі кредиту та мета кредиту. Зокрема встановлено, що для обліку заборгованості за кредитом Позивач (Банк) відкриває позичковий рахунок № 2063301003798. Грошові кошти перераховуються Банком з позичкового рахунку на банківський (поточний) рахунок Відповідача (Позичальника) (або інший рахунок, вказаний Позичальником в заяві про перерахування коштів) після підписання з Банком договору щодо забезпечення виконання зобов’язань Позичальника за Кредитним договором та на підставі письмової заяви Позичальника про перерахування грошових коштів у п’ятиденний строк з дня отримання Банком заяви. Банк (Позивач) надає Позичальнику (Відповідачу) кредит для погашення позичкової заборгованості в ДОФ АКБ „Укрсоцбанк” згідно договору про надання мультивалютної кредитної лінії № 2/14 від 19.03.2004року, а також для здійснення господарської діяльності.

Згідно п.3.1 кредитного договору Банк (Позивач) зобов’язаний надати Позичальнику (Відповідачу) грошові кошти (кредит) у розмірі та на строк, встановлений п.1.1 зазначеного Кредитного договору, а Позичальник (Відповідач) зобов’язаний повернути Банку (Позивачу) отриманий кредит в повному обсязі в строк та у порядок, встановленому означеним Кредитним договором (п.4.1 Кредитного договору). Також згідно п. 4.3 Позичальник (Відповідач) зобов’язаний сплатити Банку (Позивачу) проценти за користування кредитом, а також плату за управління зобов’язаннями по кредиту (у розмірі та порядку, що встановлені п.1.1 кредитного договору).

Згідно п. 7.2. кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно з 25 числа по останній робочий день поточного місяця, виходячи із календарної кількості днів та суми отриманих коштів. В контексті означеного Кредитного договору розрахунок суми процентів за один день користування кредитом здійснюється за такою формулою: Р=(D*Q):100:365(366), де Р- сума процентів за один день користування кредитом, D –сума заборгованості за кредитом, Q – розмір відсоткової ставки , діючої на дату нарахування процентів, 365(366) – кількість днів у році.

Положеннями п.п.9.1. та 9.2. кредитного договору встановлені заходи відповідальності Позичальника у разі несвоєчасного повернення кредиту у вигляді обов’язку зі сплати 30% річних від простроченої суми, а у разі несвоєчасної (неналежної) сплати процентів за користування кредитом, а також плати за управління зобов’язаннями по кредиту – у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання.

Надання Відповідачеві кредиту згідно умов означеного кредитного договору та здійснення часткових платежів підтверджується представленими виписками з особового рахунку (а.с.а.с.13-17, 135-137) і відображується у складеному Позивачем на вимогу суду акту звірення розрахунків (а.с.а.с.133-134), надісланому Відповідачеві, з яких вбачається неналежність виконання Позивальником грошових зобов’язань з повернення кредиту і сплати відсотків за користування ним.

Зважаючи на наявність заборгованості Позивачем була надіслана вимога №804/300-08-2 від 02.04.2009р. (а.с.18), в якій наголошено на необхідності погашення наявної станом на 03.04.2010р. заборгованості за кредитом. Означена вимога була отримана Відповідачем 09.04.2009р. (а.с.19).

У зв’язку із незадоволенням вказаної вимоги, Позивач звернувся до суду з позовної заявою, збільшивши первісно визначені вимоги в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України заявою від 26.07.2010р. з приведенням відповідного розрахунку (а.с.а.с.122-131), з урахуванням подальшої виправлення описки згідно клопотання від 06.08.2010р. з додатками (а.с.а.с.149-159) остаточно наполягаючи на стягненні з Відповідача:

І. за кредитом в доларах, наданим траншем від 05.04.2007р. - 433 468,31 доларів США (за курсом НБУ станом на 22.07.2010р. становить - 3 423 229,28 гривень), що складається:

·          335 090,26 доларів США (за курсом НБУ станом на 22.07.2010р. становить 2646308,31гривень) - сума простроченого боргу, що залишилась неповернутою Позичальником станом на 22 липня 2010р.;

·          65 292,09 доларів США (за курсом НБУ станом на 22.07.2010р. становить - 515631,22 гривень) - відсотки за користування кредитом за період з 01 березня 2009р. по 21 липня 2010р.;

·          30 571,25 доларів США (за курсом НБУ станом на 22.07.2010р. становить - 241430,33грн.) - несплачені 30,0 (тридцять) процентів річних від суми кредиту за несвоєчасне повернення кредиту відповідно до п.9.1 Кредитного договору;

·          1224,63 доларів США (за курсом НБУ станом на 22.07.2010р. становить - 9671,27грн.) - несплачена пеня за несвоєчасну сплату відсотків відповідно до п.9.2 кредитного договору; ·          1290,08 доларів США (за курсом НБУ станом на 22.07.2010р. становить — 10188,15 гривень) - сума 3,0 (трьох) процентів річних від суми прострочених відсотків за весь час прострочення відсотків згідно ст. 625 Цивільного кодексу України.

II. За кредитом в ЄВРО, наданим траншем від 05.04.2007р. - 83 795,02 ЄВРО (за курсом НБУ станом на 22.07.2010р. становить - 848170,59грн.), що складається:

·          60147,23 ЄВРО (за курсом НБУ станом на 22.07.2010р. становить - 608 808,40грн.) - сума простроченого боргу, що залишилась неповернутою Позичальником станом на 22 липня 2010р.; ·          11719,70 ЄВРО (за курсом НБУ станом на 22.07.2010р. становить - 118 626,44грн.) - сума відсотків по кредиту, нарахованих за користування кредитом за період з 01 березня 2009р. по 21 липня 2010р.; ·          11476,71 ЄВРО (за курсом НБУ станом на 22.07.2010р. становить - 116 166,90грн.) - сума 30 (тридцяти) процентів річних від суми кредиту за несвоєчасне повернення кредиту відповідно до п.9.1 Кредитного договору; ·          219,83 ЄВРО (за курсом НБУ станом на 22.07.2010р. становить - 2 225,11грн.) - несплачена пеня за несвоєчасну сплату відсотків відповідно до п.9.2 кредитного договору; ·          231,55 ЄВРО (за курсом НБУ станом на 22.07.2010р. становить - 2 343,74грн.) - сума 3,0 (трьох) процентів, річних від суми прострочених відсотків за весь час прострочення відсотків згідно ст. 625 Цивільного кодексу України.

Позивачем означені остаточні вимоги в судовому засіданні 09.08.2010р. підтримані в повному обсязі.

Відповідач у судових засіданнях 26.07.2010р. та 09.08.2010р. позовні вимоги визнав у повному обсягу, наполягаючи на клопотанні про надання відстрочення виконання рішення.

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених вимог, визначених у з’яві про збільшення від заяві від 26.07.2010р. про збільшення позовних вимог, оскільки їх об’єднання цілком відповідає вимогам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України (вимоги мають грошовий характер, пов’язані підставами виникнення – порушення грошових зобов’язань до кредитним договором – та наданими доказами).

В свою чергу, до прийняття рішення по справі Позивач згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України управнений збільшувати суму позовних вимог.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. При цьому, згідно ч. 6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

За змістом ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем є підставою для прийняття рішення про задоволення позову за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству і не порушують і охоронюваних інтересів інших осіб.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку про можливість часткового прийняття визнання позову Відповідачем з урахуванням такого:

В контексті згаданих вище норм, суд зауважує на наступному:

По-перше, визнання позову опосередковано у належній письмовій формі (а.с.119), визначеній ч. 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України;

По-друге, визнання позову здійснено уповноваженою на вчинення такої процесуальної дії особою – представником згідно довіреності від 16.04.2009р. (а.с.102) ;

По-третє, оскільки учасниками спірних кредитних правовідносин є лише Позивач та Відповідач, остільки визнання позовних вимог як таке не має безпосередніх негативних наслідків для прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, відносно яких відсутні відомості про існуванні підстав мати власні вимоги відносно предмету розгляду по цій справі.

Відносно порушення законодавства позиція суду полягає в такому:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, інших нормативних актів, та умовами укладених між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

За своєю природою укладений між Позивачем та Відповідачем договір № 50/2007 від 05.04.2007р. з подальшими змінами згідно договору 3! Від 01.10.2008р. є кредитним договором у розумінні ч.2 ст. 345 Господарського кодексу України та ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Виходячи із визначення кредитного договору, наведеного у вказаних вище нормах, та з огляду на положення ст.ст. 1046, 1048 Цивільного кодексу України за кредитним договором позичальник зобов’язується повернути позикодавцю суми позики (кредиту) та сплатити проценти, які за своїм характером є платою за користування кредитом, розмір і порядок одержання якої встановлюється договором.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем кредитний договір є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань з повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування ним, визначених (зобов’язань) умовами такого договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України визначає обов’язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Як встановлюють положення ч. 3 цієї статті позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалась на банківський рахунок позикодавця.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України стосовно обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав правових підстав ухилятися від своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за весь період користування кредитом згідно умов кредитного договору.

Як встановлено ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Натомість невиконання або неналежне виконання зобов’язань є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України наслідком порушення зобов’язань з повернення позики позичальником є сплата останнім на користь позикодавця грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. В свою чергу, за змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Як вбачається із матеріалів справи Відповідач отримав від Позивача кредитні кошти за кредитним договором, проте не тільки своєчасно не повернув кредитні кошти за кожним траншем, але й не у повному обсягу сплачував відсотки за користування кредитом, що дає підстави для висновку про порушення Відповідачем грошових зобов’язань перед Позивачем за кредитним договором як щодо повернення кредиту, так і щодо сплати відсотків за користування ним, а також – для кваліфікації Відповідача як такого, що прострочив грошові зобов’язання у розумінні ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України.

Перевіривши відповідність умовам договору арифметичних розрахунків заявлених Позивачем вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором по сумі кредиту і нарахованих процентам за користування ним, сплаті процентів за користування кредитом, суд, за відсутністю доказів протилежного, дійшов висновку про можливість їх задоволення у повному обсягу, а саме:

·          335 090,26 доларів США (за курсом НБУ станом на 22.07.2010р. становить 2646308,31гривень) - сума простроченого боргу, що залишилась неповернутою Позичальником станом на 22 липня 2010р. та 65 292,09 доларів США (за курсом НБУ станом на 22.07.2010р. становить - 515631,22 гривень) - відсотки за користування кредитом за період з 01 березня 2009р. по 21 липня 2010р.;

·          60147,23 ЄВРО (за курсом НБУ станом на 22.07.2010р. становить - 608 808,40грн.) - сума простроченого боргу, що залишилась неповернутою Позичальником станом на 22 липня 2010р. та 11719,70 ЄВРО (за курсом НБУ станом на 22.07.2010р. становить - 118 626,44грн.) - сума відсотків по кредиту, нарахованих за користування кредитом за період з 01 березня 2009р. по 21 липня 2010р. Враховуючи, що за змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, суд зауважує наступне:

За своєю правовою природою стягувані на підставі п. 9.1. кредитного договору проценти як захід відповідальності за порушення грошових зобов’язань є саме процентами, передбаченими ст. 625 Цивільного кодексу України, а не процентами як плати за кредит у розумінні ст. 1048 цього Кодексу.

Приймаючи до уваги, що ч. 1 ст. 61 Конституції України встановлює принцип, згідно якого ніхто не може бути притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, суд, перевіривши арифметичну правильність розрахунків (з урахуванням виправлення описки), вважає за можливе стягнути в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України лише заявлені згідно п. 9.1. кредитного договору проценти, а саме: 30 571,25 доларів США (за курсом НБУ станом на 22.07.2010р. становить - 241 430,33грн.) та 11476,71 ЄВРО (за курсом НБУ станом на 22.07.2010р. становить 116 166,90грн. відповідно, відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення нарахованих 3% річних у розмірі 1290,08 доларів США (за курсом НБУ станом на 22.07.2010р. становить — 10188,15грн.) та 231,55 ЄВРО (за курсом НБУ станом на 22.07.2010р. становить - 2 343,74грн.).

Таким чином, визнання позовних вимог в цій частині судом не приймається.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 цього Кодексу.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення сплати процентів сформульована безпосередньо у п. 9.2. кредитного договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Перевіривши правильність розрахунку пені, суд вважає за можливе задовольнити вимоги про її стягнення у повному обсягу, а саме 1224,63 доларів США (за курсом НБУ станом на 22.07.2010р.становить - 9671,27грн.) та 219,83 ЄВРО (за курсом НБУ станом на 22.07.2010р. становить 2 225,11грн.).

Суд відхиляє викладене Відповідачем у поясненнях №01/726 від 26.07.2010р. та подане 09.08.2010р. окремою заявою (а.с.160) клопотання про відстрочення виконання рішення, оскільки:

- заявником не приведено доказів виключності обставин, які утруднюють або унеможливлюють виконання рішення (аналіз балансу підприємства; відомості щодо його активів, які можуть виступати джерелом погашення вимог; розмір дебіторської заборгованості та заходів з її стягнення; розмір вимог інших кредиторів, обґрунтований розрахунок очікуваних надходжень грошових коштів тощо)

- Відповідачем не навіть не визначено графіку розстрочення платежів та періодичність їх внесення;

- за змістом ст. 83 Господарського процесуального кодексу України розстрочення виконання рішення є правом, а не обов’язком суду.

Крім того, суд враховує заперечення Позивача проти надання розстрочення та тривіальність порушення його прав. Наразі, за наявністю відповідних підстав Відповідач не позбавлений права у подальшому ініціювати питання про розстрочення виконання рішення в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до вимог ч. 2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним позовом підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача повністю, оскільки саме внаслідок його неправильних дій (прострочення грошових зобов’язань) виник спір. Крім того, сумі позовних вимог, яка підлягає стягненню за рішенням суду, відповідає максимальний розмір державного мита.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 42 – 46, 22, 33, 34, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, м. Київ в особі Донецької філії ВАТ ВТБ Банк, м. Донецьк (ідентифікаційний код 24453835) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 23606703) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 50/2007 від 05.04.2007року у розмірі стягнення заборгованості за кредитним договором, яка складається з наданого траншу –433468,31доларів США (335090,26 доларів США – неповернута сума кредиту, 65292,09 доларів США –відсотки за користування кредитом, 30571,25 доларів США – 30% річних за несвоєчасне повернення кредиту, 1224,63 долари США –пеня за несвоєчасну сплату відсотків, 1290,08 доларів США –3% річних), та за наданим траншем –83795,02 ЄВРО (60147,23 ЄВРО – сума простроченого боргу, 11719,7 Євро – сума відсотків по кредиту, 11476,71 Євро – сума 30% річних за несвоєчасне повернення кредиту, 219,83 Євро – пеня за несвоєчасну сплату відсотків, 231,55 Євро -3% річних) задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 23606703) на користь Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, м. Київ в особі Донецької філії ВАТ ВТБ Банк, м. Донецьк (ідентифікаційний код 24453835):

·          335 090,26 доларів США (за курсом НБУ станом на 22.07.2010р. становить 2646308,31гривень) - сума простроченого боргу, що залишилась неповернутою Позичальником станом на 22 липня 2010р. та 65 292,09 доларів США (за курсом НБУ станом на 22.07.2010р. становить - 515631,22 гривень) - відсотки за користування кредитом за період з 01 березня 2009р. по 21 липня 2010р.;

·          60147,23 ЄВРО (за курсом НБУ станом на 22.07.2010р. становить - 608808,40грн.) - сума простроченого боргу, що залишилась неповернутою Позичальником станом на 22 липня 2010р. та 11719,70 ЄВРО (за курсом НБУ станом на 22.07.2010р. становить - 118 626,44грн.) - сума відсотків по кредиту, нарахованих за користування кредитом за період з 01 березня 2009р. по 21 липня 2010р. ·          30 571,25 доларів США (за курсом НБУ станом на 22.07.2010р. становить - 241430,33грн.) та 11476,71 ЄВРО (за курсом НБУ станом на 22.07.2010р. становить 116 166,90грн.) – сума 30% річних за несвоєчасне повернення кредиту відповідно до п. 9.1.кредитного договору 350/2007 від 05.04.2007р.

·          пеню в сумі 1224,63 доларів США (за курсом НБУ станом на 22.07.2010р.становить - 9671,27грн.) та 219,83 ЄВРО (за курсом НБУ станом на 22.07.2010р. становить 2 225,11грн.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволені решти вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс”, м. Донецьк, (ідентифікаційний код 23606703) на користь Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, м. Київ в особі Донецької філії ВАТ ВТБ Банк, м. Донецьк, (ідентифікаційний код 24453835) суму державного мита у розмірі 25500,00грн. та суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 315,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 09.08.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.08.2010р.

Суддя