Рішення № 10751754, 05.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.08.10 р. Справа № 43/127

Господарський суд Донецької області у складі судді І.В. Зубченко

При секретарі судового засідання (помічнику судді) Максимовій В.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Державного підприємства “Красилівський агрегатний завод”, м. Красилів, Хмельницька область

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Горлівка

про стягнення заборгованості у розмірі 83998,50грн.

Представники сторін:

від позивача: Глухов А.В. за дов. №18-1044 від 25.09.2009р.

від відповідача: представник не зявився

В судовому засіданні брали участь:

Суд перебував у нарадчій кімнаті 05.08.2010р. з 10.05год. до 10.10год.

СУТЬ СПРАВИ:

Державне підприємство “Красилівський агрегатний завод”, м. Красилів, Хмельницька область, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Горлівка про стягнення заборгованості у розмірі 83998,50грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання умов договору комісії №28-130 від 17.04.2007р., а також накладну на передачу на комісію №215 від 17.04.2007р. у сумі 146095,30грн., довіреність с.ЯНХ №233753 від 17.04.2007р., платіжні доручення №1/25 від 25.04.2007р. у сумі 3290грн., №4 від 08.05.2007р. у сумі 4400грн., №5 від 16.05.2007р. у сумі 5700грн., №9 від 04.06.2007р. у сумі 4850грн., №9 від 27.06.2007р. у сумі 4290грн., №9 від 11.07.2007р. у сумі 3580грн., №16 від 16.07.2007р. у сумі 3620грн., №15 від 23.07.2007р. у сумі 6190грн., №15 від 24.07.2007р. у сумі 5170грн., №23 від 17.11.2007р. у сумі 2990грн., №28 від 10.12.2007р. у сумі 1600грн., №22 від 17.03.2008р. у сумі 5150грн., №24 від 31.03.2008р. у сумі 1560грн., №26 від 29.04.2008р. у сумі 3400грн., №31 від 23.05.2008р. у сумі 2150грн., вимогу №18-293 від 31.03.2010р., акт звірки станом на 01.03.2010р., лист без номеру та дати, довідку без номеру та дати,

Ухвалою заступника голови господарського суду Донецької області від 20.07.2010р. строк розгляду справи №43/127 продовжено на 1 місяць.

05.08.2010р. позивач надав суду пояснення без номеру та дати, в яких зазначив, що сторони не продовжували строк дії договору в порядку пункту 7.8. та договір №28-130 від 17.04.2007р. припинив свою дію. Також позивач пояснив, що відповідачем було реалізовано продукцію передану на комісію, однак кошти отримані від реалізації продукції не були перераховані позивачу, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, листом з проханням продовжити термін розрахунків, актом від 07.07.2010р., що підтверджує факт реалізації продукції. За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 83998,50грн.

Відповідач право на подання відзиву не використав і його представники в судове засідання не зявилися. Причин незявлення останній не пояснив та витребуваних господарським судом документів, необхідних для вирішення спору не надав, незважаючи на те, що, про час і місце слухання був належним чином повідомлений, що підтверджує штамп канцелярії суду на ухвалах 23.06.2010р., 06.07.2010р., 20.07.2010р.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців с.АД №726003 від 25.05.2010р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, на яку направлялись ухвали суду.

На адресу повернуто поштове відправлення з адреси відповідача з відміткою працівника звязку: „за закінченням терміну зберігання”.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи та примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

З огляду на викладене, зважаючи на достатність представлених позивачем документів, неповідомлення відповідачем поважних причин незявлення у судове засідання справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні представника позивача було ознайомлено з правами та обовязками у відповідності із ст.22 ГПК України. Крім цього, представнику у судовому засіданні розяснено вимоги ст.81-1 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.42 ГПК України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до ст.43 ГПК України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 ГПК України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

17.04.2007р. між ДП “Красилівський агрегатний завод” (комітент) та СПД ОСОБА_3 (комісіонер) був укладений договір комісії №28-130, за умовами якого комітент доручає, а комісіонер зобов'язується з доручення комітента за винагороду укладати для комітента від свого імені договір (або кілька договорів) із продажу товарів та здійснювати реалізацію за цінами, не нижчими від цін, обумовлених сторонами в додатках до даного договору, що є невід'ємними частинами даного договору (пункт 1.1 договору).

Для виконання доручення комітент протягом 5 днів з моменту подання комісіонером заявки передає йому товари зазначені в специфікації до договору (пункт 1.2. договору).

Сторонами підписано специфікацію до договору, яка містить перелік, назву, ціну, кількість та загальну вартість товару.

Зазначені договірні відносини мають ознаки договору комісії, за умовами якого одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (стаття 1011 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 1012 ЦК України договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії.

Пункт 7.1 договору визначає, що цей договір вступає в силу з моменту йо підписання і діє протягом одного календарного року. Майнові зобов'язання залишаються за відповідачем і діють до повного виконання зобов'язань (пункт 7.2 договору). За письмовою згодою сторін термін дії договору може бути продовжено (пункт 7.8. договору).

Як вбачається з матеріалів справи сторони не досягли згоди щодо продовження строку дії договору та договір припинив свою дію.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526 ЦК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом.

За змістом статей 599 та 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як стверджує позивач, на виконання умов договору він передав відповідачу продукцію загальною вартістю 146095,30грн., що підтверджується накладною на передачу на комісію №215 від 17.04.2007р. у сумі 146095,30грн. та довіреністю с.ЯНХ №233753 від 17.04.2007р. на імя ОСОБА_3.

Як встановлено статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони в пункті 3.1.4. договору встановили обов'язок відповідача перераховувати належні позивачу грошові кошти протягом 3-х банківських днів з моменту одержання коштів від реалізації товарів.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач свій обов'язок щодо перерахування коштів виконав частково у розмірі 57940грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1/25 від 25.04.2007р. у сумі 3290грн., №4 від 08.05.2007р. у сумі 4400грн., №5 від 16.05.2007р. у сумі 5700грн., №9 від 04.06.2007р. у сумі 4850грн., №9 від 27.06.2007р. у сумі 4290грн., №9 від 11.07.2007р. у сумі 3580грн., №16 від 16.07.2007р. у сумі 3620грн., №15 від 23.07.2007р. у сумі 6190грн., №15 від 24.07.2007р. у сумі 5170грн., №23 від 17.11.2007р. у сумі 2990грн., №28 від 10.12.2007р. у сумі 1600грн., №22 від 17.03.2008р. у сумі 5150грн., №24 від 31.03.2008р. у сумі 1560грн., №26 від 29.04.2008р. у сумі 3400грн., №31 від 23.05.2008р. у сумі 2150грн., із визнанням прямого призначення платежу. Також, як стверджує позивач, залишкову вартість переданого товару було зменшено на суму проведення гарантійних ремонтів у розмірі 4156,80грн. Тому заборгованість відповідача за реалізовану продукцію станом на момент подання позову складає 83998,50грн.

Відповідно до пункту 3.1.3. договору відповідач зобов'язаний надавати позивачеві звіт з комісії про виконання доручення за кожен місяць роботи не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним.

Відповідач не надав суду доказів надання позивачеві звітів.

Позивачем на адресу відповідача була направлена вимога №18-293 від 31.03.2010р. про повернення продукції, а в разі її реалізації перерахування коштів в сумі 83998,50грн.

07.07.2010р. представником позивача було проведено огляд складу ФОП ОСОБА_3 (Донецька обл., м. Горлівка), за результатами якого було складено акт від 17.07.2010р., в якому зафіксовано відсутність товару на складі відповідача, що підтверджує факт реалізації наданого позивачем товару.

Доказів не реалізації продукції згідно ст.ст.33, 34 ГПК України відповідач суду не надав, отже він повинен був перерахувати позивачу кошти від її реалізації в порядку пункту 3.1.4. договору, і строк виконання відповідачем зобовязання настав.

Відомостей щодо позбавлення відповідача можливості подати будь-які докази матеріали справи не містять.

Станом на 01.03.2010р. між сторонами проведено звірку взаємних розрахунків та складено акт, згідно якого відповідач погодився з наявною заборгованістю.

Також, матеріали справи містять копію листа без номеру та дати, в якому відповідач просив відстрочки платежу згідно договору комісії №28-130 від 17.04.2007р. до 31.12.2010р.

Таким чином, з огляду на невиконання відповідачем зобовязань за договором комісії №28-130 від 17.04.2007р., суд дійшов висновку про необхідність стягнення з нього 83998,50грн.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача на підставі ст.49 ГПК України.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.525, 526, 530, 625, 1011, 1012 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 4, 33, 34, 36, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства “Красилівський агрегатний завод”, м. Красилів, Хмельницька область до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Горлівка про стягнення заборгованості у розмірі 83998,50грн. задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1; р/р НОМЕР_2 в філії ДРУ банка „Фінанси і кредит”, МФО 335816) на користь Державного підприємства “Красилівський агрегатний завод” (31000, Хмельницька обл., м. Красилів, вул. Правдинська, 1; ідентифікаційний код 14307831; р/р 26001301230 в Красилівському відділенні Ощадного банку України №5311, МФО 375111) заборгованість у розмірі 83998,50грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 839,99рн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 05.08.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя

Повний текст рішення за правилами

ст.85 ГПК України підписано 09.08.2010р.

Надруковано 3 прим.: 2 сторонам, 1-у справу.