Постанова № 10751702, 05.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.10 р.                     Справа № 37/21а

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів:

Головуючого: Кододової О.В., Суддів: Гончаров С.А., Мартюхіної Н.О.

розглядаючи у судовому засіданні адміністративний позов: Товариства з обмеженою відповідальністю “BRW”, м. Донецьк

до відповідача: Державної податкової інспекції в Кіровському районі м. Донецька

за участю Прокурора Кіровського р-ну м. Донецька

про визнання нечинними податкових повідомлень –рішень № 0000092340/0 від 12 січня 2006 року про донарахування податку на додану вартість у сумі 4854 грн. 20 коп., у тому числі за основним платежем у розмірі 3734 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1120 грн. 20 коп., № 0000102340/0 від 12 січня 2006 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2005 року у розмірі 766667 грн.

За участю прокурора Губанова Л.В. (за посвідченням)

представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Сергієнко А.І. (за дорученням).

Позивач звернувся до суду 23 січня 2006 року з позовною заявою до Державної податкової інспекції в Кіровському районі м. Донецька про визнання нечинними податкових повідомлень –рішень № 0000092340/0 від 12 січня 2006 року про донарахування податку на додану вартість у сумі 4854 грн. 20 коп., у тому числі за основним платежем у розмірі 3734грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1120 грн. 20 коп., № 0000102340/0 від 12 січня 2006 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2005 року у розмірі 766667 грн., розгляд якої згідно пунктів 6, 7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, до початку діяльності окружного адміністративного суду були підвідомчий господарському суду Донецької області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що податкові повідомлення – рішення винесені у порушення п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо донарахування податку на додану вартість у розмірі 4854,20грн. та висновки відповідача щодо безпідставності віднесення до податкового кредиту суми передплати в тому числі ПДВ 766667грн. на думку позивача суперечить приписам п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

У запереченнях на позовну заяву (т.1 а.с.85-88) відповідач посилається на те, що спірні податкові повідомлення прийняти відповідно до діючого податкового законодавства та просить у позові відмовити повністю.

Прокурор повідомленням від 08.02.2006року (т.1 а.с.137) повідомив суд про вступ у процес у зв’язку із необхідністю захисту інтересів держави в особі Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька.

Під час розгляду справи здійснювалася фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів.

У судовому засіданні були дослідженні всі первинні документи долучені до матеріалів справи .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача та прокурора, дослідивши надані сторонами додаткові докази судом встановлено наступне.

Відповідачем була здійснена позапланова виїзна документальна перевірка з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за період з 01.09.2005р. по 31.10.2005р., за результатами якої складений акт перевірки від 30.12.2005року №1025/23-3/32890550 (т. 1 а.с.44-53).

          Відповідачем у акті перевірки було встановлено, що позивачем у порушення п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7, п.п. 7.4.1 , завищено суму від’ємного значення ПДВ ( ряд. 18 Декларації) за жовтень 2005року на суму 10452,0грн., занижено суму ПДВ до сплати за жовтень 2005року на 3734,0грн.; неправомірно заявлене бюджетне відшкодування на розрахунковий рахунок у сумі 766667,0грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення –рішення № 0000092340/0 від 12 січня 2006 року про донарахування податку на додану вартість у сумі 4854 грн. 20 коп., у тому числі за основним платежем у розмірі 3734 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1120 грн. 20 коп., № 0000102340/0 від 12 січня 2006 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2005 року у розмірі 766667 грн.

Суд дійшов висновку, що вимоги позивача не обґрунтовані з огляду на наступне:

Підставою для прийняття податкового повідомлення –рішення № 0000092340/0 від 12 січня 2006 року про донарахування податку на додану вартість у сумі 4854 грн. 20 коп., у тому числі за основним платежем у розмірі 3734 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1120 грн. 20 коп. стало виключення відповідачем податкової накладної виданої ТОВ „SDS” №295 від 31.10.2005року на суму ПДВ 14185,78грн. у якій невірно визначені умови поставки (т.1 а.с.49-50), що вплинуло на донарахування податку на додану вартість у розмірі 3733,78грн. виходячи з того, що позивач у декларації з ПДВ за жовтень 2005року відобразив у рядку 18.2 декларації від’ємне значення ПДВ 10452грн. (т.1 а.с.25), відтак сума донарахованого податку складає 3733,78грн. (14185,78 – 10452).

Як вбачається із дублікату податкової накладної №295 від 31.10.2005року (т.1 ас.60) вона містить у розділі умови постачання надрукований текст : „Передплата” потім чорною ручкою є дописаний текст „по дог №BRW 015/05 від 31.05.05р.”

Надана позивачем до матеріалів справи копія договору №15/05 від 31.05.2005року (т.2 а.с.35-36), який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „SDS” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „BRW” (Покупець) та додаткова угода від 31.05.2005року (т.2 а.с.40) не містить умови передплати, навпаки згідно до п.1.1 договору Постачальник зобов’язується передати у власність меблі, а Покупець оплатити та прийняти товар в асортименті, кількості та по ціні згідно специфікація, яка є невід’ємною частиною договору.

          Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками обов’язкові реквізити.

          Згідно підпункту 7.2.3 цього ж пункту податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

          Підпунктом 7.2.6 цього пункту передбачено, що податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу.

У разі порушення продавцем порядку виписування податкової накладної на вимогу покупця останній має право звернутися до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів (робіт, послуг). Своєчасно подана заява є підставою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченої у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Визначення законодавцем юридичного значення податкової накладної, встановлення порядку видачі та вимог щодо її формального змісту дає підстави для висновку, що дотримання платником податку зазначеного порядку і форми податкової накладної є обов'язковою умовою для набуття податковою накладною юридичного значення, а отже і підстави, з якою підпункт 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" пов'язує право платника податку на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку.

При цьому правила формування податкового кредиту визначені пунктом 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"

Відповідно до зазначеного пункту податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при імпорті, з метою подальшого

використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Враховуючи, що умови договору на підставі якого виписана спірна податкова накладна не передбачає передплату, факт отримання товару на який виписана податкова накладна №295 від 31.10.2005року позивачем не доведений, під час розгляду справи позивачем також не доведене використання цих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно виключив суму 14185,78 грн. із податкового кредиту жовтня 2005року та визначив податкове зобов’язання з податку на додану вартість розмірі 3734 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1120 грн. 20 коп. Відтак вимоги позивача про визнання нечинним податкового повідомлення –рішення № 0000092340/0 від 12 січня 2006 року про донарахування податку на додану вартість у сумі 4854 грн. 20 коп., у тому числі за основним платежем у розмірі 3734 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1120 грн. 20 коп. не обґрунтовані та задоволенню не підлягає.

Крім того, відповідач у акті перевірки встановив, що позивач у порушення підпункту 7.7.2 пункту 7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” (т.1 а.с.52), яким передбачено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, яка фактично сплачена одержувачем товарів (послуг) в попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), підприємством неправомірно заявлено бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку за жовтень 2005року у сумі 766667,00грн.

Суд погоджується із висновком акту перевірки з огляду на наступне:

           Пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 3 квітня 1997 року зі змінами та доповненнями внесеними Законом України № 2771-IV від 7 липня 2005 року, опублікованого 28 липня 2005 року у газеті "Урядовий кур'єр" № 138, передбачений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків. При цьому пунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. У пункті 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" вказано, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З аналізу вище приведених норм та позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “BRW”, м. Донецьк, заявлених у справі № 31/3а та у справі № 37/21а, вбачається, що в уточненій податковій декларації позивача з податку на додану вартість за вересень 2005 року поданій до податкового органу 24 листопада 2005 року (т.1 а.с. 34-36) у рядку 24 був зазначений залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду у розмірі 881411 грн., з якого у рядку 25 зазначена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, за вересень 2005 року у розмірі 755641 грн. та у рядку 26 був визначений залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту у декларації наступного звітного періоду, у розмірі 125770 грн. При цьому в акті перевірки державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька № 868/23-3/32890550 від 14 грудня 2005 року за період з 1 серпня 2005 року по 31 вересня 2005 року було зазначено, що позивачем неправомірно було заявлено бюджетне відшкодування за вересень 2005 року у сумі 755641 грн., так як згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, який фактично сплачений одержувачем товарів (робіт, послуг) в попередньому податковому періоді –серпні 2005 року, що призвело до прийняття оспорюваного позивачем у справі № 31/3а податкового повідомлення-рішення № 0003512340/0 від 20 грудня 2005 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2005 року у розмірі 755641 грн. У податковій декларації позивача з податку на додану вартість за жовтень 2005 року поданій до податкового органу 21 листопада 2005 року (арк. справи 24-25) у рядку 24 був зазначений залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду у розмірі 856421 грн., з якого у рядку 25 зазначена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, за жовтень 2005 року у розмірі 766667 грн. та у рядку 26 був визначений залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту у декларації наступного звітного періоду, у розмірі 89754 грн. При цьому, в акті перевірки державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька № 1025/23-3/32890550 від 30 грудня 2005 року за період з 1 вересня 2005 року по 31 жовтня 2005 року було зазначено, що позивачем неправомірно було заявлено бюджетне відшкодування за жовтень 2005 року у сумі 766667 грн., так як згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, який фактично сплачений одержувачем товарів (робіт, послуг) в попередньому податковому періоді –вересні 2005 року, що призвело до прийняття оспорюваного у справі № 37/21а податкового повідомлення-рішення № 0000102340/0 від 12 січня 2006 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2005 року у розмірі 766667 грн.

Тобто, правомірність формування позивачем податкового кредиту та визначення суми бюджетного відшкодування за попередній звітний період –вересень 2005 року, результати якого встановлені та порушення впливають на наступний звітний період –жовтень 2005 року, які були предметом розгляду справи № 31/3а (суддя Ушенко Л. В.), та без розгляду якої було неможливо вирішення питання про правомірність формування позивачем податкового кредиту та визначення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2005 року. В результаті чого судом було зупинене провадження по справі до розгляду справи №31/3а.

          Як вбачається із матеріалів справи постановою від 17.01.2007року по справі №31/3а були частково задоволені позовні вимоги позивача та визнане недійсним податкове повідомлення - рішення № 0003512340/0 від 20 грудня 2005 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2005 року у розмірі 641044 грн. (т.2 а.с.3-6), ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 06.10.2008року зазначена постанова залишена без зміни (т.2 а.с7-12).

          Вищий адміністративний суд України Ухвалою від 03.03.2009року (т.2 а.с. 58-61) скасував вищенаведені рішення та направив справу на новий розгляд.

          Постановою від 16 жовтня 2009року (т.2 а,с.73-77) з урахуванням ухвали про виправлення описки від 30 жовтня 2009року (т.2 а.с.78) Донецький окружний адміністративний суд у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю „BRW” до Державної податкової інспекції в Кіровському районі м. Донецька про визнання нечинними податкові повідомлення – рішення відмовив.

          Донецький окружний адміністративний суд у постанові від 16 жовтня 2009року (т.2 а,с.73-77) встановив, що в акті перевірки державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Донецька № 868/23-3/32890550 від 14 грудня 2005 року за період з 1 серпня 2005 року по 31 вересня 2005 року податковим органом було визначено, що позивачем неправомірно було заявлено бюджетне відшкодування за вересень 2005 року у сумі 755641 грн., так як згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, який фактично сплачений одержувачем товарів (робіт, послуг) в попередньому податковому періоді – серпні 2005 року, що призвело до прийняття податкового повідомлення-рішення № 0003512340/0 від 20 грудня 2005 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2005 року у розмірі 755641 грн., яке було предметом спору у справі № 31/3а та визнане судом правомірним.

          Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.04.2010року позивачу було відмовлено в поновленні строку на апеляційне оскарження та залишена без розгляду апеляційна скарга (т.2 а.с.80-81).

          У пункті 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" вказано, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2005 року поданій до податкового органу 21 листопада 2005 року (арк. справи 24-25) позивачем у рядку 24 був зазначений залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за відрахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду у розмірі 856421 грн., з якого у рядку 25 зазначена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, за жовтень 2005 року у розмірі 766667 грн.

Враховуючи, що позивачем неправомірно було заявлено бюджетне відшкодування за попередній звітний період за вересень 2005 року у сумі 755641грн., що по ланцюгу вплинуло на неправомірне формування суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, за жовтень 2005 року у розмірі 766667 грн., суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання нечинним податкового повідомлення – рішення № 0000102340/0 від 12 січня 2006 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2005 року у розмірі 766667 грн. не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Судові витрати покласти на позивача.

На підставі Закону України „Про податок на додану вартість”, Закону України “Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами“, та керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 пунктами 6,7 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

          У позові Товариству з обмеженою відповідальністю “BRW”, м. Донецьк до Державної податкової інспекції в Кіровському районі м. Донецька за участю Прокурора Кіровського р-ну м. Донецька про визнання нечинними податкових повідомлень –рішень № 0000092340/0 від 12 січня 2006 року про донарахування податку на додану вартість у сумі 4854 грн. 20 коп., у тому числі за основним платежем у розмірі 3734 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1120 грн. 20 коп., № 0000102340/0 від 12 січня 2006 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2005 року у розмірі 766667 грн. відмовити повністю.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова виготовлена у повному обсязі 10.08.2010 року.

Суддя           

Суддя                                                                                 Гончаров С.А.

Суддя                                                                                          Мартюхіна Н.О.