Рішення № 10751696, 17.05.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.05.10 р. Справа № 24/76

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Н.В. Ломовцевої

При секретарі судового засідання Афоніній І.Ю.

за участю:

Представників сторін:

від позивача Поштар Т.П. довір.

від відповідача ОСОБА_2 свідоцтво.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг”, м. Київ

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Дружківка

про стягнення 117 738 грн. 45 коп.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг”, м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Дружківка про стягнення 117 738 грн. 45 коп., з яких 111774грн. 19 коп. - боргу з орендної плати, 3920 грн. 00 коп. пені, 539 грн. 26 коп. 3% річних, 1505 грн. 00 коп. індексу інфляції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір оренди № 090918-39/1 від 18.09.2009р., акт приймання-передачі майна від 22.09.2009р., повідомлення № 550 від 18.02.2010р., розрахунки суми боргу, пені, 3% річних та індексу інфляції.

Позивач наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач надав відзив на позов, яким проти задоволення позовних вимог заперечував, посилався та той факт, що затримка оплати лізингових платежів виникла у звязку з несвоєчасним проведенням розрахунків замовника, з яким він працював. Крім того вважає, що позивачем не враховано 5000 тис. грн. за перегін автомобіля з міста Одеса, не повернуто 360 літрів дизельного палива, а також майно, яке знаходиться в автомобілях і на автомобілях.

В ході розгляду справи відповідач надав клопотання, яким просив зменшити розмір нарахованої пені.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг” (далі орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі орендар) укладено договір оренди № 090918-38/1 від 18.09.2009р. Договір укладено без протоколу розбіжностей та додаткових угод.

Частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п.1.1. предметом договору є надання орендодавцем в тимчасове платне володіння та користування на умовах оренди орендарю предмету оренди, найменування, модель, ціна одиниці на момент укладення цього договору, кількість і загальна вартість на момент укладення договору якого наведена в специфікації (далі майно), на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних орендних платежів.

На виконання умов договору позивачем було передано у платне володіння та користування предмет оренди відповідачу відповідно до специфікації, що є додатком № 1 до договору оренди.

Факт передачі майна орендарю підтверджується актом прийому передачі від 22.09.2009р., в якому визначено, що відповідачу передано майно вантажний самоскид КАМАЗ, модель 65201-012, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 4 ст. 286 Господарського кодексу України передбачено, що строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до п. 3.1. договору, орендар виплачує орендодавцю орендні платежі, а саме: перший авансовий орендний платіж в сумі без ПДВ 16666, 67 грн., крім того ПДВ 20% - 3333, 33 грн., разом з ПДВ 20% - 20000, 00 грн., який сплачується в строк до 21 вересня 2009р.; другий авансовий платіж в сумі без ПДВ 25000, 00 грн., крім того ПДВ 20% - 5000, 00 грн., разом з ПДВ 20% - 30000, 00 грн., який сплачується в строк до 06жовтня 2009 року; щомісячний орендний платіж в сумі без ПДВ 41666, 57 грн., крім того ПДВ 20% - 8333, 33, разом з ПДВ 20% - 50000 грн., який сплачується 22 числа кожного календарного місяця, починаючи з місяця, наступного за звітним, в якому була здійснена передача майна в оренду.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, що регламентуються умовами вказаного договору оренди, Цивільним та Господарським кодексами України.

Позивач, посилаючись на наявність у відповідача боргу з орендної плати за період грудень 2009р. 19.02.2010р. просить стягнути з нього 111774 грн. 19коп.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд не приймає посилання відповідача на той факт, що затримка оплати лізингових платежів виникла у звязку з несвоєчасним проведенням розрахунків замовника, з яким він працював, а також, що позивачем не враховано 5000 тис. грн. за перегін автомобіля з міста Одеса, не повернуто 360 літрів дизельного палива та майно, яке знаходиться в автомобілях і на автомобілях, оскільки жодного доказу відповідачем в обґрунтування своїх доводів суду не надано, а у позивача відсутні договірні зобовязання на скоєння зазначених дій.

Відповідач свої зобовязання за договором стосовно своєчасного внесення орендної плати належним чином не виконав, у звязку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість з орендної плати в розмірі 111774 грн. 19 коп. за період грудень 2009р. 19.02.2010р., яка підтверджена матеріалами справи, в тому числі, підписаним обома сторонами без заперечень актом звірки і підлягає стягненню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний уплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 1505 грн. 00 коп. індексу інфляції за період з 22.12.2009р. по 02.04.2010р. та 539 грн. 26 коп. 3% річних за період з 23.12.2009р. по 02.04.2010р.

Вказані суми нараховані відповідно до діючого законодавства і підлягають стягненню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3920 грн. 00 коп. пені за період з 23.12.2009р. по 02.04.2010р.

Відповідно до ст.ст. 216 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. № 543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Підпунктом 11.2.1 договору передбачено, що орендар несе відповідальність за порушення своїх обовязків, а саме сплачує орендодавцю за порушення обовязку з своєчасної сплати орендних платежів та інших платежів та інших платежів, передбачених договором пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочки, від простроченої заборгованості за кожен день прострочки та відшкодувати всі збитки, завдані цим орендодавцю.

Клопотанням від 17.05.2010р. відповідач просив зменшити розмір нарахованої пені у звязку із скрутним матеріальним положенням.

Позивач проти зменшення розміру стягуваної пені заперечував.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Згідно ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Враховуючи той факт, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, м.Дружківка знаходиться у тяжкому матеріальному становищі, що вбачається також з його відзиву на позов, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру стягуваної пені до 500 грн.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 500 грн. 00 коп.

Вимога щодо стягнення пені за несвоєчасну сплату орендної плати в залишковій частині задоволенню не підлягає у звязку із зменшенням її розміру судом.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.ст. 526, 527, 625, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 216-218, 233, 283, 286 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 32, 33, 34, 35, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг”, м.Київ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Дружківка про стягнення 117 738 грн. 45 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, п/р НОМЕР_3 в ДОД „Райффайзен банк Аваль”, МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг” (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г, ідентифікаційний код 33880354, п/р 26005300115839 в ПКФ ВАТ „ВіЕйБі Банк” в м.Києві) 111774 грн. 19 коп. боргу з орендної плати, 539 грн. 26 коп. 3% річних, 1505грн. 00 коп. індексу інфляції, 500 грн. 00 коп. пені, 1177 грн. 39 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволені вимог в залишковій частині відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня його підписання.

Повний текст рішення підписаний 17.05.2010р.

Суддя