Рішення № 10751625, 03.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.08.10 р. Справа № 34/139

Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В.

при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Закритого акціонерного товариства „Горлівськтепломережа”, м. Горлівка

до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Горлівка

про стягнення 11308,47грн.

За участю представників сторін:

від позивача Требік Т.Ю. (за довіреністю)

від відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Закритим акціонерним товариством „Горлівськтепломережа”, м. Горлівка до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Горлівка про стягнення основного боргу в сумі 5633,63грн., пені в сумі 5633,63грн., 3% річних в сумі 41,21грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору відповідач взяв на себе зобовязання щодо оплати послуг за постачання теплової енергії, однак у встановлений строк їх не виконав у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 5633,63грн.

Заявою від 08.07.2010р. (вхід. №02-41/29503) позивач відповідно до ст. 22 ГПК України, у зв'язку із сплатою відповідачем суми боргу просить стягнути з відповідача пеню в сумі 5633,63грн. та 3% річних в сумі 41,21грн. Зазначена заява судом не приймається до розгляду, оскільки позивачем відповідно до ст. 22 ГПК України не дотримані вимоги щодо направлення копії заяви відповідачу по справі. Відтак судом розглядаються первинно заявлені позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання не зявився, відзив на позовну заяву не надав.

Ухвала про порушення провадження по справі та про відкладення розгляду справи була надіслана на адресу відповідача, яка зазначена в позові та за якою він зареєстрований, що відображені в копії паспорту (а.с. 15 зворотній бік). Однак судова кореспонденція повернулася на адресу з довідкою поштового відділення: „за закінченням терміну зберігання”. (а.с. 36).

Відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За клопотанням позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, встановив :

Між Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Споживач) та Закритим акціонерним товариством „Горлівськтепломережа” (Постачальник) 19 липня 2004року укладено договір №1684, за умовами якого Постачальник бере на себе зобовязання постачати Споживачу теплову енергію для теплопостачання нежитлового приміщення загальною площею 140,2кв.м., а Споживач зобовязується оплачувати отриману теплову енергію по встановленим тарифам в строки, передбачені даним договором.

Відповідно до п. 1.5. виконання Постачальником зобовязань по даному договору підтверджується актами включення опалення житлових будинків, в які вбудовані нежитлові приміщення Споживача, підписані Постачальником та комунальним підприємством, на утриманні якого знаходяться зазначені житлові будинки, розпорядженням Горлівської міської ради про закінчення опалювального сезону.

Пунктом 3.2.1 договору встановлено, що Споживач зобовязаний оплачувати поставлену теплову енергію та здійснювати інші платежі, відповідно до умов даного договору.

Згідно із 3.2.6. договору Споживач зобовязаний щомісячно до 15-го числа розрахункового місяця прибути до Постачальника для проведення звірки сум заборгованості за відпущену теплову енергію.

Пунктом 5.1. договору встановлена, що сума оплати за теплову енергію в місяць опалювального періоду складає 697,87грн.

Розрахунковим періодом відповідно до п. 5.3. договору є календарний місяць. Оплату за теплову енергію Споживач здійснює до початку розрахункового місяця відповідно платіжної вимоги-доручення, виставленої Постачальником (п. 5.4. Договору).

За весь час несвоєчасної оплати теплової енергії Споживачу нараховується пеня у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу. У звязку із простроченням оплати теплової енергії споживач на вимогу Постачальника зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. (п.7.2-7.3 Договору).

Відповідно до п. 9.1 строк дії даного договору встановлено з 22.05.2004р. по 21.05.2007р.

Після закінчення строку дії договору, договір автоматично продовжується на кожний наступний такий же період. (п. 9.3 договору).

Договір підписано обома сторонами. Сторонами доказів відмови від договору до матеріалів справи не надано, у звязку з чим, за висновками суду вказаний договір є продовженим.

До укладеного договору сторонами було підписано Додаток №1, у якому зазначені обєкти Споживача, які забезпечуватимуться тепловою енергію ЗАТ „Горлівськтепломережа”, а саме приміщення по пр-ту Перемоги, 118 та магазин по вул. Гагаріна, 43.

Між тими ж сторонами була підписана додаткова угода відповідно до якої сторони внесли зміни до пунктів 1.1., 5.1 договору №1684 від 19.07.2004р.

Факт включення центрального опалення в будівлі споживача по вул. Гагаріна, 43 підтверджується актом включення від 27.10.2009р. та актом відключення опалення від 15.04.2010р.; по пр-ту Перемоги, 118 актом включення від 23.10.2009р. та актом відключення від 15.04.2010р. Зазначені акти підписані з боку відповідача без зауважень.

За надані послуги централізованого опалення позивачем були виставлені до оплати відповідні платіжні вимоги-доручення, зокрема, платіжна вимога-доручення №1684 від 24.12.2009р. на суму 8989,79грнн., №335 від 01.02.2010р. на суму 8989,79грн., №03.03.2010р. на суму 8989,79грн. Зазначені платіжні вимоги-доручення були отримані працівником відповідача, що підтверджується реєстром сум, предявлених в платіжних вимогах (а.с.20).

За розрахунком позивача виставлені платіжні доручення відповідачем були оплачені частково, у зв'язку із чим за останнім на момент подання позову обліковується заборгованість в сумі 5633,63грн.

Відповідачем борг в сумі 5633,63грн. було сплачено у повному обсязі, що підтверджується наданим позивачем реєстром платіжних документів за 11 червня 2010р. (а.с 32), у зв'язку із чим позивач заявою від 08.07.2010р. просить сягнути з відповідача лише штрафні санкції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків є зокрема договори та інші правочини.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визначається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку .

Як визначено положеннями 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

Положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

У частині сьомій вказаної статті визначено, що одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Аналогічні положення містить ст.525 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідачем борг за послуги теплопостачання по договору №1684 в сумі 5633,63грн. було сплачено в повному обсязі, що підтверджується наданим позивачем реєстром платіжних доручень за 11 червня 2010р., тобто до моменту звернення позивача із позовом до суду 15.06.2010р. вхід. №02-38/6928. Відтак в цій частині позивачу слід відмовити.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 41,21грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитору зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності у вигляді 3% річних за прострочення виконання грошових зобовязань в сумі 41,21грн. підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 5633,63грн. на підставі п. 7.2. договору.

Суд вважає за необхідне зменшити розмір пені заявлену позивачем до стягнення до 10%, що складає 563,36грн., виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст. 611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Судом встановлено що, згідно з п. 7.2 Договору за весь час несвоєчасної оплати теплової енергії Споживачу нараховується пеня у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу.

За висновком суду позивач надав обґрунтований розрахунок пені.

Однак згідно з положеннями Закону України "Про тимчасову заборону стягнення пені з громадян України за несвоєчасне внесення оплати за житлово-комунальні послуги" заборонено нараховувати та стягувати пеню з громадян України за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг.

Пунктом п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частина 1 статті 233 Господарського кодексу встановлює, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Враховуючи, що відповідач є одночасно фізичною особою та субєктом підприємницької діяльності, а також те, що суму основного боргу сплатив до подачі позивачем позову, господарський суд користуючись правом, передбаченим ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України та п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку щодо можливості зменшити розмір пені до 10% що складає 563,36грн.

Судові витрати покладаються на сторін відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Горлівськтепломережа”, м. Горлівка до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Горлівка про стягнення основного боргу в сумі 5633,63грн., пені в сумі 5633,63грн., 3% річних в сумі 41,21грн., задовольнити частково у розмірі 604,57грн.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (84626, АДРЕСА_1, Ід. номер НОМЕР_1) на користь Закритого акціонерного товариства „Горлівськтепломережа” (84601, м. Горлівка, вул. Академіка Павлова, 13, п/р №26005414020000 в ПАТ „ПроФінБанк” м. Донецьк, МФО 334594, код ЄДРПОУ 03337007) пеню в сумі 563,36грн. та 3% річних в сумі 41,21грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Ід. номер НОМЕР_1) на користь Закритого акціонерного товариства „Горлівськтепломережа” (84601, м. Горлівка, вул. Академіка Павлова, 13, п/р №26005414020000 в ПАТ „ПроФінБанк” м. Донецьк, МФО 334594, код ЄДРПОУ 03337007) витрати по сплаті державного мита в розмірі 56,74грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120,36грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя