Рішення № 107512131, 25.11.2022, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2022 року м. Кропивницький справа №340/4117/22

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )до Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті (25006, м. Кропивницький, вул. Героїв Маріуполя, 102, ЄДРПОУ - 39816845)провизнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст позовних вимог.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову №311578 від 26.07.2022 року про застосування адміністративно - господарського штрафу.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не є власником транспортного засобу та не був перевізником у розумінні положень Закону України Про автомобільний транспорт. Враховуючи наведені обставини позивач вважає, що постанова про накладення штрафу винесена відносно позивача не у відповідності до закону та з грубим порушенням норм матеріального права, а отже, підлягає скасуванню.

Представник відповідачів скористався своїм правом на надання письмового відзиву до суду, в якому висловив свою позицію щодо вищевказаних позовних вимог, які не визнаються у повному обсязі, наголошено на правомірності дій відповідача та вказано, що штраф застосовано за вчинення порушення вимог Закону України Про автомобільний транспорт.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 року у справі відкрито провадження та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.34).

20.10.2022 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.42-47).

17.11.2022 року від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.64-67).

У додаткових поясненнях наданих 17.11.2022 року позивач зазначає, що оскаржувана постанова винесена відповідачем після спливу двохмісячного строку з моменту виявлення порушення (а.с.68-71).

Інших заяв чи клопотань учасниками справи до суду не подано.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважав можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням зібраних доказів, судом встановлені наступні обставини.

13.08.2022 року посадовими особами Укртрансбезпеки на автомобільній ділянці М-15 Одеса Рені (на Бухарест) км 60+540 проводилась рейдова перевірка, під час якої був зупинений транспортний засіб марки МАН реєстраційний номер НОМЕР_2 , що здійснював перевезення вантажу.

За результатами проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки МАН реєстраційний номер НОМЕР_2 співробітниками Укртрансбезпеки встановлено перевищення вагових параметрів на одиночну вісь, а саме 12,8 т при нормативно допустимому 11,5 т згідно із п. 22.5 Правил дорожнього руху, що у відсотковому співвідношенні складало на 11,3 % більше (а.с.51).

За результатами проведення габаритно-вагового контролю вищезазначеного транспортного засобу складено акт №329534 від 13.05.2022 року проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 13.05.2022 №0056376, довідку про результати здійснення габаритно - вагового контролю №0062099 від 13.05.2022 (а.с.49-52).

Зі змістом акту №329534 від 13.05.2022 року водій ознайомлений та з ним погодився, що підтверджується відповідними поясненнями та підписом.

Повідомлення про розгляд справи 26 липня 2022 року вручено уповноваженій особі позивача 18 липня 2022 року (а.с.53-54).

26.07.2022 року за результатами розгляду порушення автотранспортного законодавства за актом №329534 від 13.05.2022 року складеного під час проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом Відділом державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову №311578 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000,00 грн., за допущене порушення (перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10% але не більше 20%, при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного передбачене абзацом 15 частиною 1 статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт.

Не погоджуючись з рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом, за захистом порушеного, на його думку права.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються: Законами України Про дорожній рух, Законом України Про автомобільний транспорт, Законом України Про автомобільні дороги та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначенні Законом України Про автомобільний транспорт.

Відповідно до положень статті 6 Закону України Про автомобільний транспорт реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103, (надалі - Положення №103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до пункту 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до підпунктів 1 пункту 1 Положення №103, основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті.

Згідно підпункту 2 та 29 пункту 5 Положення №103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.

З оскаржуваної постанови вбачається, що адміністративно-господарська санкція застосована до позивача у зв`язку зперевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10% але не більше 20% при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу, відповідальність за що передбачена абзацом 15 частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт.

Статтею 60 Закону України Про автомобільний транспорт встановлена відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 вказаного Закону, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За змістом абзацу 15 частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10% але не більше 20% при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу.

Відповідно до положень статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Статтею 18 Закону України Про автомобільний транспорт передбачено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

З аналізу наведеного вбачається, що у разі надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких встановленим чинним законодавством, до автомобільних перевізників застосовуються відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що транспортний засіб, який став об`єктом перевірки, а саме: автомобіль марки МАН, державний номерний знак НОМЕР_2 та напівпричіп VAN HOOL державний номерний знак НОМЕР_3 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_2 (а.с11-13).

Згідно договору оренди транспортного засобу з екіпажем №0505/22 від 05.05.2022 року укладеного між ФОП ОСОБА_3 (Орендар) та ФОП ОСОБА_2 (Орендодавець), Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду наступні транспортні засоби:

- транспортний засіб марки МАН, модель ТGX 18.440, рік випуску 2010 р., колір синій, свідоцтво про державну реєстрацію СХВ 149601, державний номерний знак НОМЕР_2 ;

- причіп марки VAN HOOL, модель SPD/27, тип напівпричіп загальний, рік випуску 2009, колір сірий, свідоцтво про державну реєстрацію СТХ 617749, державний номерний знак НОМЕР_3 (а.с.18-21).

Передача транспортного засобу та причепу зафіксовано відповідним актом приймання-передачі (а.с.22).

Згідно заявки №12/05-22 від 12.05.2022 на перевезення вантажів автомобільним транспортом ФОП ОСОБА_3 (Перевізник) та ТОВ «Міл Трейд» (Замовник) уклали договір, що Перевізник зобов`язується виконати для Замовника перевезення насіння соняшника загальною масою 25680 кг/ 25,68 т, а Замовник зобов`язується сплатити Перевізнику за перевезення обумовлену плату (а.с.23-24).

Виконання наведеного договору підтверджується долученими до матеріалів справи прибутковим касовим ордером, квитанцією та актом здачі-приймання виконаних робіт/наданих послуг (а.с.25-26).

Під час складання акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 13.05.2022 №329534 була використана товарно транспортна накладна №012399 від 12.05.2022 року в якій зазначено, що автомобільним перевізником є ФОП « ОСОБА_4 » (а.с.58).

Враховуючи наведені факти, суд доходить висновку, що відповідач застосував адміністративно-господарський штраф не до перевізника, та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 1 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Пунктом 2 зазначеного Порядку встановлено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про автомобільний транспорт, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з статтею 60 Закону України Про автомобільний транспорт за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених правових норм суд приходить до висновку, що відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несе саме перевізник.

Таким чином, із наведених вище норм законодавства, на підставі яких позивача притягнуто до відповідальності, слідує, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом із перевищенням вагових параметрів покладається виключно на автомобільних перевізників.

Відповідно до наведених норм, та встановлених фактичних обставин у справі, суд дійшов висновку, що позивач не є у даних спірних правовідносинах автомобільним перевізником та належним суб`єктом відповідальності за вчинене правопорушення, так як транспортний засіб позивача був наданий ФОП ОСОБА_2 ФОП ОСОБА_3 , яка в свою чергу перевозила насіння соняшника для ТОВ «Міл Трейд», що підтверджується матеріалами справи.

Стосовно розгляду справи поза межами строку, встановленого пунктом 25 Порядку №1567 суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Види адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 239 Господарського кодексу України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов`язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування на умовах та в порядку, визначених законом; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб`єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб`єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб`єкта господарювання; ліквідація суб`єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Частиною першою статті 250 Господарського кодексу України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

За своєю суттю накладене оскарженою позивачем постановою стягнення є адміністративно-господарською санкцією (адміністративно-господарським штрафом), при цьому строк, вказаний у статті 250 ГК України є загальним, тобто є універсальним для усих видів адміністративно-господарських санкцій. Натомість, виключно спеціальними нормами встановлюється процедурні питання пов`язані із розглядом справи про порушення автотранспортного законодавства, яким в даному випадку є Порядку №1567.

Суд звертає увагу на Рішення Конституційного Суду України 09.07.1998 року №12-рп/98 у справі №17/81-97 за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміну "законодавство"), де зазначено, що терміном "законодавство" охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

У мотивувальній частині цього ж Рішення Конституційного Суду України зазначено, що термін "законодавство" досить широко використовується у правовій системі в основному у значенні як сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин і є джерелами певної галузі права. Цей термін без визначення його змісту використовує і Конституція України (статті 9, 19, 118, пункт 12 Перехідних положень). У законах залежно від важливості і специфіки суспільних відносин, що регулюються, цей термін вживається в різних значеннях: в одних маються на увазі лише закони; в інших, передусім кодифікованих, в поняття "законодавство" включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках - також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади.

Зважаючи на контекст, у якому в частині четвертій статті 4 Закону №877-V вжито термін "закон", цю правову норму, ураховуючи її конструкцію, необхідно розуміти так, що нею наводиться виключний і остаточний перелік питань, які у межах правовідносин щодо здійснення державного нагляду (контролю), встановлюються саме законами.

Вказане дає підстави для висновку, що усі питання, які пов`язані із здійсненням державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, контроль за якими покладено до Укртрансбезпеки, які здійснюються через утворені в установленому порядку територіальні органи.

У продовження цього висновку суд звертає увагу на приписи Закону України "Про автомобільний транспорт", яким делеговано Уряду України повноваження визначати порядок здійснення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті.

Виходячи з правового режиму регулювання спірних правовідносин й приписів вищезгаданих положень законодавства, у світлі висновків, висловлених Конституційним Судом України, суд вважає, що процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, визначена саме Порядком №1567, який в даному випадку і є законодавчим актом, який регулює процедурні питання щодо проведення перевірки та її наслідків.

Судом встановлено, що відділ державного нагляду (контролю) в Одеській області, який здійснив перевірку автотранспорту МАН днз ВА 6043 ЕІ 13.05.2022 року і склав акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та акт проведення перевірки та скерував матеріали до відділу Державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області.

При цьому, що відповідач призначив розгляд справи вже після спливу двомісячного строку, визначеного у пункті 25 Порядку №1567.

Спірну постанову відповідач прийняв за результатами розгляду матеріалів поза межами двох місяців, що на думку суду є порушення, яке безпосередньо впливає на законність цієї постанови.

Приймаючи спірну постанову поза межами двох місяців відповідачем порушено принцип юридичної визначеності, оскільки після спливу цих двох місяців відповідач не мав права розглядати та, як наслідок, притягувати позивача до відповідальності, з огляду на те, що Порядок №1567 встановив присікальний строк розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

В даній ситуації не має суперечності законодавчих актів таких, як Господарський Кодекс України і Постанова Кабінету Міністрів України, оскільки у ГК України встановлений загальний строк притягнення до господарської відповідальності, натомість саме Порядком №1567 визначена процедура притягнення до відповідальності. У разі порушення процедури, яка безпосередньо впливає на законність винесеної постанови, така постанова має бути скасована, так як усі колізії у законодавстві мають трактуватись саме на користь особи, а не державного органу.

Так, у пункті 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Тобто, цей строк є присікальним, оскільки Порядок №1567 не містить жодної норми стосовно можливості поновлення чи продовження строку розгляду справи про порушення законодавства про транспорт, після спливу двох місяців з дня виявлення порушення.

Так, акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт складений 13.05.2022 року, а спірна постанова винесена 26.07.2022 року, тобто після спливу двохмісячного строку.

Розглянувши спір, суд дійшов висновку, що постанова відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 26 липня 2022 року №311578 не відповідає вимогам та принципам управлінської діяльності, закріпленим у частині 2 статті 2 КАС України, позаяк прийнято необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. А відтак, ця постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

VI. Судові витрати.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В матеріалах справи містяться докази щодо понесення позивачем витрат по сплаті судового збору у розмірі 992,40 грн.

Відтак, з огляду здійснені позивачем документально підтверджені витрати на оплату судового збору у сумі 992,40 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 287, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову №311578 від 26.07.2022 року про застосування адміністративно - господарського штрафу у розмірі 17 000 грн.

Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) судові витрати на оплату судового збору в сумі 992,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті (25006, м. Кропивницький, вул. Героїв Маріуполя, 102, ЄДРПОУ - 39816845)

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук