Рішення № 107497800, 25.11.2022, Романівський районний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Романівський районний суд Житомирської області

290/989/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 листопада 2022 року смт. Романів

Романівський районний суд Житомирської області в складі судді Кірічука М.М., з участю секретаря судового засідання Панасюк К.О., представника відповідача ОСОБА_1 , розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Романів цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки ,-

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2021 року адвокат Таргоній В.М. в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , 2007 року народження, звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що 22 лютого 2017 року на перегоні залізничної станції «Печанівка», поблизу села Химрич Романівського району Житомирської області електровоз ВЛ80к-224 у складі вантажного потягу сполученням Шепетівка-Козятин здійснив наїзд на ОСОБА_6 , 1954 року народження, який внаслідок отриманих травм помер.

22 лютого 2017 року за фактом настання цієї події було внесено відомості до ЄРДР за № 12017060150000082 та розпочато досудове розслідування. Постановою слідчого Романівського ВП Новоград-Волинського ВП ГУНП в Житомирській області від 29 травня 2017 року кримінальне провадження внесене до ЄРДР під № 12017060150000082 було закрито. В ході досудового розслідування було проведено судово - медичну експертизу та висновком експерта № 38 від 30 травня 2017 року встановлено, що отримані ОСОБА_6 , внаслідок наїзду електропоїздом, тілесні ушкодження знаходяться в прямому причинно - наслідковому зв`язку з його смертю.

Посилаючись на те, що позивачі, які були членами сім`ї ОСОБА_6 зазнали сильних душевних страждань внаслідок його смерті, представник позивачів просить стягнути з відповідача, як власника джерела підвищеної небезпеки, по 300000,00 грн на відшкодування моральної шкоди кожному з позивачів.

30 листопада 2021 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що смерть потерпілого настала винятково внаслідок його вини у недотриманні вимог Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, а відтак відповідач взагалі не повинен нести майнову відповідальність за завдану позивачам моральну шкоду. Крім того, зазначає, що позивачами та їх представником не надано доказів, які б підтверджували обсяг пережитого нервового стресу та сильних душевних страждань.

27 січня 2022 року представником позивачів подано відповідь на відзив, в якому зазначив, що відзив є необґрунтованим.

В судовому засіданні представник відповідача заперечила проти позову з підстав, зазначених у відзиві. Додатково пояснила, що за фактом наїзду потягу на ОСОБА_6 було внесено відомості до ЄРДР. Згідно з висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_6 в крові останнього виявлено 1,71 проміле алкоголю, що є середнім ступенем алкогольного сп`яніння. Потерпілим порушено Правила безпеки громадян на залізничному транспорту України, внаслідок чого настала його смерть. Кримінальне провадження за фактом смерті ОСОБА_6 було закрито, вини працівників АТ «Укрзалізниця» встановлено не було. Віктимна поведінка ОСОБА_6 , а саме перебування в стані алкогольного сп`яніння, зумовила настання його смерті. Крім того, відсутні докази перенесення душевних страждань та стресу позивачами. Зазначила, що якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, залежно від ступеню вини потерпілого, якщо інше не встановлено, розмір шкоди заподіяної джерелом підвищеної небезпеки має бути зменшено або в задоволенні стягнення такої шкоди взагалі відмовлено. Моральна шкода відшкодовуються фізичною або юридичною особою за наявності її вини.

Представник позивачів та позивачі в судове засідання не з`явилися, адвокатом Таргонієм В.М. подано клопотання про розгляд справи без їх участі, Позовні вимоги підтримав.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, що надані сторонами, перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до доданих правовідносин, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно постанови про закриття кримінального провадження від 29 травня 2017 року, винесеної слідчим Романівського відділу поліції Новоград-Волинського віділення поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області лейтенантом поліції Сукальським О.О., 22 лютого 2017 року близько 16 год. до Романівського віділення поліції надійшло телефонне повідомлення від ОСОБА_7 про те, що на залізничній станції Печанівка Романівського району, внаслідок порушення безпеки руху, локомотив вантажного потягу збив ОСОБА_6 , який рухався по пішехідному переходу через залізничні колії. Вищевказаною постановою кримінальне провадження № 12017060150000082 від 22 лютого 2017 року закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 276 Кримінального кодексу України.

Відповідно до висновку експерта № 38 від 30 травня 2017 року причиною смерті ОСОБА_6 є відкрита черепно-мозгова-лицьова травма у вигляді саден обличчя, забійних ран волосяної частини голови, крововиливу в м`які тканини голови, перелом склепіння та основи черепа, крововиливи під м`які мозкові оболонки правої та лівої півкулі головного мозку, в шлуночки. Тупа травма тулубу у вигляді переломів ребер з обох сторін по різним анатомічним лініям з ушкодженням реберної плеври, крововиливи в корені легень, з ушкодженням легеневої тканини, розриви печінки, серцевої сумки, аорти, діафрагми, селезінки, перелом хребта з повним розривом спинного мозку. Тілесні ушкодження виникли в результаті дії металевих тупих предметів з великою кінетичною енергією, якими могли бути частини рухомого залізничного транспорту з подальшим відкиданням тіла на залізничне покриття. Тілесні ушкодження утворились безпосередньо перед смертю та є смертельними. При судово-токсикологічному дослідженні в крові трупа знайдено -1, 71 % проміле етилового спирту. Вказана концентрація етилового спирту в крові, як правило, за життя, може відповідати алкогольному сп`янінню середнього ступеня.

Згідно відповіді на адвокатський запит АТ " Українська залізниця" № ЦЦ Тех-08/280 від 6 вересня 2021 року електровоз серії ВЛ80к- 224 перебуває на балансі виробничого підрозділу " Локомотивне депо Козятин" регіональної філії "Південно - Західна залізниця" АТ Укрзалізниця".Машиністом вищевказаного електровоза був ОСОБА_8 , який перебуває на цій посаді з 13 жовтня 2006 року по теперішній час.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 від 7 жовтня 2010 року ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_6 .

Згідно копій свідоцтв про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , їх батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_2 .

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України. Зокрема, таким способом може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Згідно із статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до частин першої, другої, пятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Виходячи з наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 760/28302/18-ц (провадження № 61 - 12464св20), від 02 листопада 2020 року у справі № 133/1238/17 (провадження № 61 - 19345св19).

Відтак, АТ «Українська залізниця», з яким машиніст перебував у трудових відносинах, має нести відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

З огляду на презумпцію вини особи, яка завдала шкоду, відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі №461/8496/15-ц, який в силу положень частини четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) повинен враховуватися судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Такі правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 5 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18), від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18), від 2 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18) та інших.

За матеріалами справи не встановлено, за яких обставин потерпілий опинився на залізничній колії, як не встановлено і факту свідомого порушення потерпілим Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України.

За змістом частин першої - третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункту 3 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 постанови).

Пунктом 6.4 Методичних рекомендацій «Відшкодування моральної шкоди» (лист Міністерства юстиції від 13 травня 2004 року № 35-13/797) роз`яснено, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним.

Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

У результаті наїзду потягу на ОСОБА_6 , що мало наслідком спричинення його смерті, позивачам спричинена моральна шкода, пов`язана із загибеллю рідної для них людини, що потягло за собою тяжкі вимушені зміни у їх житті, дружина втратила чоловіка, а малолітні діти - батька.

Проте, частиною другою статті 1193 ЦК України встановлено, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Визначаючи суму грошового відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд враховує, що факт смертельного травмування ОСОБА_6 стався внаслідок його грубої необережності, а саме порушення ним пунктів 2.2, 2.3, 2.6, 2.20 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України.

Відповідно до пунктів 2.2, 2.3, 2.6, 2.20 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року №54, перед тим, як увійти в небезпечну зону (ступити на колію), потрібно впевнитись у відсутності поїзда (або локомотива,вагона, дрезини тощо), при наближенні поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо) треба зупинитись поза межами небезпечної зони, пропустити його і, впевнившись у відсутності рухомого складу, що пересувається по сусідніх коліях, почати перехід, Переходити і перебігати через залізничні колії перед поїздом (або локомотивом, вагоном, дрезиною тощо), що наближається, якщо до нього залишилося менше ніж 400 метрів, знаходитись на об`єктах залізничного транспорту в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України кожна сторона має довести доказами обставини на які вона посилається, обґрунтовуючи позов.

Порушення ж працівниками залізниці правил безпеки руху, на день ухвалення рішення не встановлено та доказів на підтвердження цього позивачем не надано.

Отже, враховуючи наведені обставини та норми матеріального права, приймаючи до уваги те, що смерть ОСОБА_6 сталася внаслідок його грубої необережності, а саме порушення Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, суд погоджується з тим, що позивачам завдано моральну шкоду, яка пов`язана з хвилюваннями та моральними стражданнями через передчасну смерть чоловіка та батька неповнолітніх дітей, порушенням укладу їх життя, втратою рідної людини, люблячого батька та чоловіка, опори та моральної підтримки, що призвело до душевних страждань, порушення нормальних життєвих зв`язків. Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Так, позивачі втратили чоловіка та батька, який займав важливе місце в їх житті. Його смерть спричинила психологічну травму позивачам. Його смерть однозначно спричинила втрату важливого життєвого зв`язку, який поновлений бути не може та відповідно завдає довготривалих та глибоких душевних страждань.

Крім того, суд зазначає, що сам факт загибелі ОСОБА_6 під час ДТП є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань позивачів, враховуючи те, що згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Враховуючи, що згідно з висновком експерта на момент смерті ОСОБА_6 перебував у стані алкогольного сп`яніння, суд приходить до висновку щодо наявності певної частини вини потерпілого у виникненні шкоди.

На підставі викладеного та з урахуванням характеру правопорушення, глибини душевних страждань, понесених позивачами, вимог розумності та справедливості, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 по 100 000 грн кожному на відшкодування спричиненої моральної шкоди, таким чином задовольнивши їх позовні вимоги частково.

Задовольняючи позов, відповідно до статті 141 ЦПК України, суд присуджує з відповідача на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру встановлюється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є майновими вимогами, оскільки позивачі визначили її в грошовому вимірі.

При зверненні до суду із позовом підлягав сплаті судовий збір у розмірі 9000 грн 00 коп.

Позивачі судовий збір при зверненні до суду не сплачували, оскільки звільнені від його сплати на підставі пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи викладене, а також те, що позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь держави належить стягнути 3000,00 грн судового збору за розгляд справи ( 300000 х9000/900000).

Керуючись саттями 4, 12-13, 76-81, 89, 258-261, 263-265, 273,354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , до акціонерного товариства "Українська залізниця" про відшкодування моральної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки задовольнити частково.

Стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця" (адреса місця знаходження: вул. Єжи Гедройця, 5 м. Київ, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 40075815) на користь ОСОБА_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) моральну шкоду в розмірі 100 000 ( сто тисяч) грн 00 коп.

Стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця" (адреса місця знаходження: вул. Єжи Гедройця, 5 м. Київ, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 40075815) на користь ОСОБА_3 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду в розмірі 100 000 ( сто тисяч) грн 00 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (адреса місця знаходження: вул. Єжи Гедройця, 5 м. Київ, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 40075815) на користь ОСОБА_4 ( адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) моральну шкоду в розмірі 100 000 ( сто тисяч) грн. 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь держави судовий збір в розмірі 3000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду в порядку передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Тридцятиденний строк на оскарження даного судового рішення слід обчислювати з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде складено 25 листопада 2022 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя М.М. Кірічук