Рішення № 107493488, 14.11.2022, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/747/22

Провадження № 2/210/1502/22

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14 листопада 2022 року Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Чайкіної О.В.,

за участі секретаря судового засідання Перог Р.О.

розглянувши згідно з вимогами частини 2 ст. 247 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

До Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області 16 лютого 2022 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (а.с. 2-6).

Позов пред`явлено за правилами альтернативної підсудності - за місцем виконання виконавчого напису (частина 12 статті 28 ЦПК України).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ від 16 лютого 2022 року визначено головуючого - суддю Чайкіну О.В.

Ухвалою судді 17 лютого 2022 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

18липня 2022року Дзержинськимрайонним судомміста КривогоРогу ухваленозаочне рішенняза позовом ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«ЕЛІТ ФІНАНС»,треті особи,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмета споруПриватний нотаріусКиївського міськогонотаріального округуОстапенко ЄвгенМихайлович,приватний виконавецьвиконавчого округуДніпропетровської областіРусецька ОксанаОлександрівна провизнання виконавчогонапису таким,що непідлягає виконанню,яким позовнівимоги задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 10.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, зареєстрований в реєстрі за № 132432, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» заборгованості за Кредитним договором № 0968658684 від 16 серпня 2018 року, за період з 25.05.2021 року по 03.06.2021 року у розмірі - 26135,00 грн. Стягнуто з ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 40340222), на користь ОСОБА_1 , - 29248,50грн. стягнутих в процесі виконавчого провадження, сплачений судовий збір в розмірі 992,40грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн. (а.с.66-70).

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 вересня 2022 року вищевказане заочне рішення скасовано.

Предстаник відповідачТовариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» надав заяву про визнання позовних вимог в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, просить позовну заяву в частині стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів залишити без задоволення.

Треті особи Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна також повідомлялися належним чином про перебування у провадженні суду вказаної цивільної справи, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження від 17 лютого 2022 року, в ухвалі про відкриття провадження третім особам був наданий строк на подачу пояснення на позовну заяву. Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна надала заяву про розгляд справи без її участі. Пояснень на позовну заяву від третіх осіб до суду не надійшло.

Стислий виклад позовних вимог

Позивачв обґрунтування позовних вимог посилався на те, що виконавчим написом № 132432, який вчинений Приватним нотаріусом Остапенко Євгеном Михайловичем 10.06.2021 р., стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТ ФІНАНС» заборгованості у розмірі 26135,00 грн.

Зазначає, що згідно з документами, наданими приватним виконавцем Русецькою О.О. та за результатом пошуку виконавчих проваджень в Автоматизованій системі виконавчого провадження, Позивачу стало відомо, що в провадженні виконавця перебуває виконавче провадження № 67254452, відкрите 25.10.2021року з примусового виконання виконавчого напису № 132432 від 10.06.2021 року.

Виконавчий напис було вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами та за відсутності документів, які підтверджують безспірність заборгованості. Тому він має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Однак у приватного нотаріуса не було жодних законних підстав для вчинення виконавчого напису про стягнення боргу за кредитним договором. Вважає, що виконавчий напис нотаріуса було вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами тому виконавчий напис нотаріуса має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Нотаріус немав прававчиняти оскаржуванийвиконавчий напис,адже відсутняобов`язкова складовабезспірності заявленихвимог,тому відсутніпідстави длявизнання виконавчогонапису нотаріусатаким,що підлягаєвиконанню узв`язку знедотриманням умоввчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Крім того, просив стягнути з Відповідача судові витрати.

Короткий виклад обставин справи, встановлених судом.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинено виконавчий напис №132432 від 10.06.2021 року, про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 40340222) (далі - Відповідач), як правонаступника ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (ЄДРПОУ 43311346), якому відступлено право вимоги на підставі договору факторингу № 250521 -ФК гід 25.05.2021 року, якому в свою чергу ТОВ «Фінансова компанія управління активами» (ЄДРПОУ 35017877), якому в свою чергу відступлено право вимоги на підставі договору факторингу № 250121 ФК від 21.01.2021 року, якому в свою чергу ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014), якому відступлено право вимоги на підставі договору факторингу № 25/01/21 від 25.01.2021 року, якому ТОВ «ІНФІНАНС» (ЄДРПОУ 39083990), на підставі договору факторингу № 26032019 від 26.03.2019 року, відступлено право вимоги за кредитним договором № 0968658684 від 16 серпня 2018 року, укладеного між ТОВ «ІНФІНАНС» та Позивачем.

У виконавчому написі зазначено, що стягнення заборгованості з Позивача проводиться за період з 25.05.2021 року по 03.06.2021 року.

Сума заборгованості, згідно з Виконавчим написом, становить 26135,00 грн, в тому числі:

- заборгованість за тілом кредиту - 6000,00 грн;

- заборгованість по відсотками та комісією - 18585,00 грн;

- заборгованість за штрафними санкціями - 1500,00 грн;

- плата за вчинення виконавчого напису - 50,00 грн. (а.с.9).

Приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою Оксаною Олександрівною 25.10.2021 року відкрито виконавче провадження ВП №67254452 про примусове виконання виконавчого напису №132432 від 10.06.2021 року (а.с.11).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою Оксаною Олександрівною від 23 листопада 2021 року накладено арешт на кошти боржника в межах виконавчого провадження ВП №67254452 (а.с.19).

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальним правилом статей 15, 16ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першоюстатті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат»та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат»та іншими актами законодавства України (частина першастатті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженийнаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5(далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Так, згідно зі статтею 87Закону України«Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Статтею 88 Закону України «Про нотаріат»визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієїстатті Законунотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Нотаріус здійснюєсвою діяльністьу сферібезспірної юрисдикціїі невстановлює правабо обов`язківучасників правовідносин,не визнаєі незмінює їх,не вирішуєпо сутіпитань права.Тому вчиненийнотаріусом виконавчийнапис непороджує правастягувача настягнення грошовихсум абовитребування відборжника майна,а підтверджує,що такеправо виниклов стягувачараніше.Мета вчиненнявиконавчого напису наданнястягувачу можливостів позасудовомупорядку реалізуватийого правона примусовевиконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі Перелік).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій: шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Разом з тим нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною стягувачем.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком.

Учинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом розділом ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій. При цьому нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Для правильного застосування статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19), від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19), від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження №14-278гс18).

Крім того, неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17 (провадження № 44380св18) та у постанвоі від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).

Висновки за результатами розгляду матеріалів справи

На суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

У відповідності до статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, цією статтею; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Як встановлено статтею 76ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Зі змісту наведених правових норм вбачається покладення процесуального обов`язку на кожну із сторін довести належними доказами наявність або відсутність тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другоюстатті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором.

За змістомстатті 1056-1 ЦК Українив редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першоїстатті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зістаттею 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), зроблено висновок, відповідно до якого встановлено, що якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України.

Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.

Як встановлено судом, виконавчий напис вчинено за період з 25.05.2021 року по 03.06.2021 рік, та за цей період стягнуто відсотків 18585 грн., суду не представлено доказів щодо строку дії кредитного договору №0968658684 від 16.08.2018 року, за яким Відповідач набув права вимоги до Позивача, що унеможливлює стверджувати, що нарахування відсотків за користування кредитними коштами відбулося в межах строку дії кредитного договору.

Відповідач не надав розрахунку заборгованості, доказів безпірності вимог, за якими відбулося стягнення.

За таких обставин суд погоджується з твердженнями позивача, про те що кредитний договір №0968658684 від 16.08.2018 року, за яким відбулося відсутплення права вимоги, не є доказом наявності безспірної заборгованості, а складові заборгованості, строки її погашення, мають встановлюватися за позовом правонаступника до боржника про стягнення заборгованості, а тому виконавчий напис вчинено за відсутності безспірної заборгованості.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Крім того, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.

Оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Доказів того, що укладений між відповідачем та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально, суду не представлено, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Крім того, суду не представлено належних та допустимих доказів, що Позивач був повідомлений належним чином про неодноразову зміну кредитора, що унеможливлює перевірку безпірності вимог, які Відповідач, як останній правонаступник, пред"явив нотаріусу для вчинення виконавчого напису.

Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив нормиЗакону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Встановлені судом фактичні обставини не дають суду підстав вважати вказаний в оскаржуваному виконавчому написі розмір заборгованості позичальника безспірним, а виконавчий напис вчинений відповідно до чинного законодавства України.

Оцінивши усі докази, що є у справі, в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню є обґрунтованими та доведеними, в розумінні вказаних норм, а тому підлягають задоволенню в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Щодо позовних в частині стягнення безпідставно набутих коштів суд зазначає наступне

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Суд зауважує, що загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі №6-2978цс15 та від 03.06.2016 у справі №6-100цс15.

З наданої позивачем довідки про доходи від 20.07.2019 року встановлено, щоіз особистого рахунку позивача 23 листопада 2021 року було утримано 29 248,50 грн. за виконавчим листом.

В даному випадку, правовою підставою набуття відповідачем коштів позивача, став договір відступлення прав вимоги, який є чинним та неоспореним, а тому позовні вимоги в частині повернення коштів, отриманих відповідачем в межах виконання виконавчого напису, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає,що вимогипозивача в частині стягнення безпідставно набутих коштів задоволенню не підлягають, оскільки в матеріалах справи міститься лише довідка про блокування коштів на суму заборгованості. Докази списання коштів матеріали справи не містять, а позивач не виявив бажання їх надати в межах даного провадження.

Щодо судових витрат

Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються Законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч.3 ст. 137 ЦПК України з метою визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат подано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Згідно з ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року (справа "East/West Alliance Limited" проти України" (заява N 19336/04)) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

11 січня 2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія Агроленд» та ОСОБА_1 укладений Договір №02/22 про надання правової допомоги. Відповідно до п.п.2.1 за надання правової допомоги, Клієнт сплачує адвокату винагороду (а.с.21). Умови оплати відповідають положенням договору про надання правової допомоги відповідно до Акту (опису) виконаних робіт адвоката за договором.

Перевіривши наявні докази про відшкодування витрат на правову допомогу, враховуючи розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу співмірні із складністю справи та виконаних адвокатом робіт; тому витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню із відповідача на користь позивача ОСОБА_1 , а саме в розмірі 4000 (чотири тисячі гривень), що відповідає критеріям розумності та пропорційності.

Заперечення представника відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, в якому просив врахувати поведінку відповідача у справі, який позов визнає в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та не здійснює будь-яких дій, направлених на затягування розгляду справи, суд не бере до уваги, так як зазначені твердження не можуть бути підставою для зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Крім того, відповідно до ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, згідно зст.142 ЦПК України, суд враховує ухвалення рішенняна користь позивача узвязку з визнанням відповідачем позову, а тому вважає за необхідне стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 50% судового збору, сплаченого нею при поданні позову, що становить 496,20 грн., а інші 50% (496,20 грн. відповідно) повернути позивачу з державного бюджету.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 79-82, 141, 265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 10.06.2021 року

приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном

Михайловичем, зареєстрований в реєстрі за № 132432, про стягнення з

ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА

КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» заборгованості за Кредитним договором № 0968658684 від

16 серпня 2018 року, за період з 25.05.2021 року по 03.06.2021 року у розмірі - 26135,00 грн.

В інший частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 40340222), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , сплачений судовий збір в розмірі 496,20 грн. (чотириста дев`яносто шість гривень двадцять копійок).

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з державного бюджету судовий збір в розмірі 496,20 грн. (чотириста дев`яносто шість гривень двадцять копійок).

Стягнута з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 40340222), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 гри. (чотири тисячі гривень).

Рішення може бути оскаржено в Дніпровському апеляційному суді через Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в порядку, передбаченому ст.ст. 354-356 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 18 листопада 2022 року.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

-позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 );

- відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» (03035, м. Київ, пл. Солом`янська, 2);

- третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович ( м. Київ, вул. Саксаганського, 80 прим. 48);

- третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна (49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, 46, прим. 54).

Суддя: О. В. Чайкіна