Рішення № 107482460, 02.11.2022, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/6183/21

№ 2/183/1473/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2022 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д. І.,

з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області в рядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Юнекс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, -

в с т а н о в и в:

02 вересня 2021 року Акціонерне товариство «Юнекс Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.

На обґрунтування позову АТ «Юнекс Банк» посилалося на те, що 10 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Акціонерного товариства «Юнекс Банк» з Анкетою-Заявою № б/н. на оформлення кредитної картки та встановлення кредитного ліміту, на підставі якої 16 жовтня 2019 року було підписано Виписку-повідомлення № НОМЕР_2.UAH.

Відповідно до підписаних Анкети-Заяви № б/н. на оформлення кредитної картки та встановлення кредитного ліміту від 10 жовтня 2019 року та Виписки-повідомлення № НОМЕР_2.UAH від 16 жовтня 2019 року, відповідач підтвердив, що ознайомився і погодився з публічною пропозицією Банку на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, з умовами та правилами надання банківських послуг.

При цьому, Відповідач отримав банківську платіжну картку та надав Банку розписку про отримання картки та про ознайомлення з правилами користування карткою визначених у Публічній пропозиції AT «Юнекс Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.

Зазначена Публічна пропозиція AT «Юнекс Банк» оприлюднена на офіційній Інтернет-сторінці Банку за адресою: www. unexbank.com.ua.

Таким чином, відповідно до Анкети-Заяви відповідач, акцептував та приєднався до Публічної пропозиції Позивача на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, що оприлюднена на офіційній Інтернет-сторінці Банку.

Згідно умов договору, Позивач відкрив Відповідачу особовий рахунок у гривні та надав відповідну платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер до неї. Отже, відповідачем, за період з 19.10.2019 року по 11.08.2021 року отримано грошові кошти у розмірі 29 467,77 грн., які перенесені на рахунок несанкціонованого кредиту, як вбачається з виписки по особовому рахунку.

Після отримання у готівковій та безготівковій формі коштів та внаслідок відсутності чергового платежу від відповідача, спрямованого на погашення простроченої заборгованості відбулося нарахування процентів за користування грошовими коштами за ставкою 52,0 % річних.

Отже, Банк свої зобов`язання за Договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб виконав в повному обсязі, надавши позичальнику грошові кошти, однак відповідач не виконує свої зобов`язання належним чином, не сплачує заборгованість за кредитом, комісію та проценти за користування кредитом, допускаючи порушення умов кредитного договору.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за Договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб станом на 10 серпня 2021 року відповідач має заборгованість в розмірі 34 855,37 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 29 467,77 грн.; заборгованості по процентам та комісією в розмірі 5 387,60 грн.

Зазначену суму, а також судові витрати в розмірі 2 270,00 грн. позивач просив стягнути на його користь з відповідача.

Ухвалою суду від 22 вересня 2021 року відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судове засідання представник позивача Акціонерного товариства «Юнекс Банк» не з`явився, звернувся до суду з заявою, згідно якої просив розглядати справу без його участі, позов підтримує у повному обсязі, просить суд задовольнити вимоги, у разі повторної неявки відповідача не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву суду не подавав.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи наведене, судом постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду справи.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши надані позивачем докази, дійшов такого висновку.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.ст.76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

Судом встановлено, що 10 жовтня 2019 року між Акціонерним товариством «Юнекс Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № б/н. шляхом підписання Анкети-Заяви на оформлення кредитної картки та встановлення кредитного ліміту, на підставі якої відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 29 999,00 грн., строком на 12 місяців, тобто до 16 жовтня 2020 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 52,00% річних. У вказаній Анкеті-заяві відповідач підтвердив, що своїм підписом підтверджує, що ознайомився і згоден з Публічною пропозицією АТ «Юнеск Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, що оприлюднена на офіційному сайті Банку, погодився з тим, що ця Анкета-Заява разом із вищевказаною Публічною пропозицією АТ «Юнеск Банк» та додатками до неї (правилами, умовами, тарифами) становить між клієнтом та Банком Договір про комплексне банківське обслуговування. Розмір відновлювальної відкличної кредитної лінії, встановлений на підставі розгляду цієї Анкети-Заяви зазначається у Виписці-повідомлення до Договору. Погодився з тим, що кредитний ліміт буде встановлено/змінено за рішенням Банку відповідно до умов Договору та діючих Тарифів. Зазначена Публічна пропозиція АТ "Юнекс Банк" оприлюднена на офіційній Інтернет сторінці банку.

Встановлено, що 16 жовтня 2019 року відповідач ОСОБА_1 підписав Виписку-повідомлення до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб АТ «Юнеск Банк» та анкети-заяви.

В матеріалах справи міститься Публічна пропозиція АТ «Юнеск Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, яка містить в собі: предмет та основні умови договору; порядок відкриття, обслуговування та закриття поточних рахунків; порядок відкриття, обслуговування та закриття поточних рахунків з використанням платіжної картки; порядок підключення та використання додаткових послуг; права та обов`язки сторін; договірне списання коштів із рахунків клієнта; відповідальність сторін та порядок врегулювання спорів; форс-мажор, додатки: правила користування платіжними картками; виписка-повідомлення.

Відповідно до п. 10.1 Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, даний Договір набирає чинність та вважається укладеним з моменту акцептування Клієнтом, тобто з моменту отримання Банком від Клієнта належним чином заповненої та підписаної Анкети-заяви, та діє протягом невизначеного терміну до моменту його розірвання або припинення з причин, передбачених цим Договором.

Пунктом 3.1.3 Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб передбачено, що клієнт доручив Банку самостійно здійснювати договірне списання грошових коштів з поточного рахунку на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п. 6.2.17 договору відповідач зобов`язався погашати всі заборгованості по рахунках та кредиту в строки, передбачені договором та у разі виникнення простроченої та/або несанкціонованої заборгованості, першочергово здійснювати повернення простроченої заборгованості за процентами та кредитом, штрафами, пнями та/або несанкціонованої заборгованості, а потім скористатися правом на отримання кредиту.

З виписки по картковому рахунку вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, здійснював часткове погашення заборгованості.

Таким чином, Банк свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Судом встановлено, що в порушення умов публічної пропозиції АТ "Юнекс Банк" на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, відповідач не виконував свої зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 10 серпня 2021 року утворилася заборгованість в розмірі 34 855,37 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 29 467,77 грн.; заборгованості по процентам та комісією в розмірі 5 387,60 грн., що підтверджується розрахунком Банку.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд застосовує наступні норми права.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

В той же час, відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.

За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання сторонам необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема, щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

В оцінці застосування наведених норм права Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Матеріали справи свідчать про те, що Банк свої зобов`язання перед позичальником за Договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб виконав, надавши відповідачу кредитні кошти, однак останній здійснював погашення заборгованості не в повному обсязі.

Як зазначалося вище, заборгованість за Договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № б/н. від 10 жовтня 2019 року станом на 10 серпня 2021 року становить 34 855,37 грн., яка складається з:заборгованості за тілом кредиту в розмірі29 467,77 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 5 387,60 грн., що підтверджується розрахунком Банку.

З урахуванням того, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість, яка ним добровільно не сплачується, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, суд вважає вимоги Банку обґрунтованими, з відповідача на користь позивача належить стягнути заборгованість за а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за Договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № б/н від 10 жовтня 2019 року в розмірі 34 855,37 грн., яка складається з:заборгованості за тілом кредиту в розмірі29 467,77 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 5 387,60 грн.

При цьому, суд зазначає, що встановлені вище обставини під час розгляду справи відповідачем не спростовані жодним належним та допустимим доказом, зокрема останній не скористалася своїм правом надати суду відзив з приводу заперечення позовних вимог, а також не надав доказів повернення ним частково або в повному обсязі грошових коштів Банку, крім того не спростував розрахунок позивача.

Як вже зазначалося, згідно з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Також слід зазначити, що згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Банку.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274-279, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Юнекс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Юнекс Банк» заборгованість за Договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб№ б/н від 10 жовтня 2019 року в розмірі 34 855,37 грн. (тридцять чотири тисячі вісімсот п`ятдесят п`ять грн. 37 коп.), яка складається з:заборгованості за тілом кредиту в розмірі 29 467,77 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 5 387,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Юнекс Банк» судові витрати у розмірі 2 270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.).

Учасники справи:

- позивач: Акціонерне товариство «Юнекс Банк», код ЄДРПОУ 20023569, місцезнаходження юридичної особи за адресою: 04070, м. Київ, вул. Почайнинська, буд. 38;

- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Повне рішення суду складено 02 листопада 2022 року.

Суддя Д. І. Городецький