Постанова № 10747318, 10.08.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1668/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю.,

за участю секретаря Кусайло Я.Г.,

прокурора - Савченка В.А.

представника позивача - Карасенко О.О.,

представників відповідача - Волторніста С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз-цукор"до Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекціїпро визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

23 квітня 2010 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Райз-цукор"звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекціїпро визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, обґрунтовуючи свої позовні вимоги незгодою із визначенням податковим органом обовязку підприємства враховувати висновки акту планової виїзної документальної перевірки ТзОВ ?РАЙЗ-ЦУКОР? при заповненні рядку 23.4 податкової декларації з податку на додану вартість наступного звітного періоду, адже за наслідками планової документальної перевірки податкових повідомлень-рішень з визначенням податкового зобовязання з податку на додану вартість Лохвицькою МДПІ не виносилося, відсутні узгоджені суми податкового зобовязання з податку на додану вартість, сам по собі акт перевірки не створює для позивача юридично значимих наслідків. По суті порушень, виявлених в ході планової перевірки Лохвицькою МДПІ, позивач вказує на їх фактичну відсутність, а саме відсутність реалізації товарів за цінами нижчими від звичайних та правомірне визначення в договорі підряду вартості послуг з технічного нагляду (супроводу) будівельних робіт.

Представник позивача в ході судового розгляду справи позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 29 грудня 2009 року №0000281650/0, від 22 січня 2010 року №0000281650/1, від 13 квітня 2010 року №0000281650/2 якими визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 868548,00 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 43427,40 грн., а всього на суму 911975,40 грн.

Представники відповідача в ході судового розгляду проти задоволення позовних вимог заперечували, посилаючись на наявність обовязку, передбаченого порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166 заповнення рядку 23.4 декларації з податку на додану вартість, відображення в ньому збільшення або зменшення залишку відємного значення за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної податковими органами. Також вказували на встановлення в ході проведення планової виїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності ТзОВ ?РАЙЗ-ЦУКОР? порушень вимог податкового законодавства, внаслідок чого встановлено заниження суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 125000,00 грн. у звязку із реалізацією позивачем товарів повязаним особам за цінами, нижчими від звичайних та заниження суми податкового зобовязання на суму 50832,00 грн. і завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість на 695318,00 грн. у звязку із неправомірним, за твердженням Лохвицької МДПІ віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в числі оплати послуг з технічного супроводу будівельних робіт за договором будівельного підряду. Представники позивача просили у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи та вивчивши всі обставини в справі в їх сукупності, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю ?РАЙЗ-ЦУКОР? зареєстроване Лохвицькою районною адміністрацією 18 липня 2006 року, про що позивачеві видане свідоцтво про державну реєстрацію субєкта підприємницької діяльності юридичної особи серії АОО №129488. код субєкта господарювання за ЄДРПОУ 34235972. ТзОВ ?РАЙЗ-ЦУКОР? взято на податковий облік в органах державної податкової служби 20 липня 2006 року за №90 і перебуває на податковому обліку в Лохвицькій міжрайонній обєднаній державній податковій інспекції, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 05 грудня 2007 року №100081128, виданого Лохвицькою МДПІ, індивідуальний податковий номер 342359716175.

Абзацом ?в? підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України ?Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами?? встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків;

17 грудня 2009 року Лохвицькою МДПІ проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТзОВ "РАЙЗ-ЦУКОР", поданої за жовтень 2009 року та зареєстрованої в податковому органі 20 листопада 2009 року за вхідним №9001992324.

В результаті даної перевірки Лохвицькою МДПІ виявлено порушення вимог підпункту 5.12.5 пункту 5.12 статті 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166, а саме не враховано результати документальної перевірки щодо завищення показників рядка 26 декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року в сумі 871150,00 грн. та занижено нарахування податку на додану вартість до сплати в бюджет по декларації за жовтень 2009 року на 868548,00 грн.

За наслідками документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість поданої за жовтень 2009 року Лохвицькою МДПІ складений акт від17 грудня 2009 року №373/15/34235972. Лохвицькою МДПІ винесене податкове повідомлення-рішення від 29 грудня 2009 року №0000281650/0 яким визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 868548,00 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 43427,40 грн., а всього на суму 911975,40 грн.

ТзОВ ?РАЙЗ-ЦУКОР? не погодившись із визначенням сум податкового зобовязання з податку на додану вартість оскаржило податкове повідомлення-рішення в порядку, встановленому підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", згідно якого, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

За наслідками розгляду, скарги підприємства залишені без задоволення, податкове повідомлення-рішення без змін та в порядку пункту 5.3 статті 5 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року №253 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій", з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні, Лохвицькою МДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення від 22 січня 2010 року №0000281650/1, від 13 квітня 2010 року №0000281650/2.

Суми податкових зобовязань з податку на додану вартість та суми завищення різниці між податковими зобовязаннями та податковим кредитом з податку на додану вартість, які за твердженням Лохвицької МДПІ не враховані ТзОВ ?РАЙЗ-ЦУКОР? при визначенні показників рядка 23.4 декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року, були визначені відповідачем за наслідками проведення планової виїзної документальної перевірки ТзОВ ?РАЙЗ-ЦУКОР? з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 30 червня 2009 року валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 30 червня 2009 року.

Відповідно до положень статей 1, 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право, зокрема, здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.

Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Планова виїзна документальна перевірка в період з 31 серпня 2009 року по 09 жовтня 2009 року проводилася працівниками Лохвицької МДПІ на підставі направлень від 31 серпня 2009 року №196, від 28 вересня 2009 року №221, за її наслідками складений акт від 16 жовтня 2009 року №321/23/34235972.

У висновках акту перевірки від 16 жовтня 2009 року Лохвицькою МДПІ зазначено про порушення ТзОВ ?РАЙЗ-ЦУКОР? положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України ?Про податок на додану вартість? в результаті чого позивачем завищене відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 695318,00 грн. в тому числі за травень 2008 року на суму 63577,00 грн., за липень 2008 року 268226,00 грн., за серпень 2008 року 77620,00 грн., за вересень 2008 року 200658,00 грн., за листопад 2008 року 85237,00 грн. та занижене податкове зобовязання на суму 175832,00 грн. в тому числі за грудень 2008 року в сумі 50832,00 грн. за квітень 2009 року в сумі 125000,00 грн., в результаті чого завищено показники рядка 26 декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року «залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду? на суму 871150,00 грн.

Податкові повідомлення-рішення у звязку із виявленими порушеннями вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України ?Про податок на додану вартість? податковим органом не виносилися, адже на визначення сум податкових зобовязань, що підлягають сплаті в червні 2009 року, ці порушення не вплинули, а Лохвицькою МДПІ в акті перевірки від 16 жовтня 2009 року №321/23/34235972 зазначено про зменшення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту податку на додану вартість на суму 695318,00 грн., зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 871150,00 грн.

Підпунктом 5.12.5 пункту 5.12 статті 5 порядку складання та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166 встановлено, що рядок 23.4 податкової декларації по податку на додану вартість передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної податковим органом.

Зменшення відбувається у разі, коли за результатами перевірки встановлено завищення задекларованої платником суми податкового кредиту та/або заниження податкового зобов'язання. Така сума зменшення рядка 26 відображається зі знаком "-" в рядку 23.4 податкової декларації наступного звітного періоду.

Планова виїзна документальна перевірка проводилася в період з 31 серпня 2009 року по 09 жовтня 2009 року. За поясненнями представників сторін примірник акту був вручений ТзОВ ?РАЙЗ-ЦУКОР? 16 жовтня 2009 року.

У звязку із недотримання позивачем вимог порядку складання та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166 Лохвицькою МДПІ винесене податкове повідомлення-рішення про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 868548,00 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 43427,40 грн.

В ході судового розгляду справи представник Лохвицької МДПІ наполягав на тому, що оскарження податкових повідомлень рішень, винесених за наслідками документальної невиїзної (камеральної) перевірки є неправомірним, адже ТзОВ "РАЙЗ-ЦУКОР" акт перевірки від 16 жовтня 2009 року №321/23/34235972 до адміністративного суду не оскаржувався, відповідно, Лохвицькою МДПІ зроблений був висновок про погодження позивача із змістом акту перевірки від 16 жовтня 2009 року №321/23/34235972.

Представник ТзОВ "РАЙЗ-ЦУКОР" проти наведеного заперечувала, вказувала про надання позивачем до Лохвицької МДПІ заперечення на акт перевірки від 16 жовтня 2009 року №321/23/34235972, копія якого наявна в матеріалах справи, де ТзОВ "РАЙЗ-ЦУКОР" вказувалося про незгоду із висновками, зокрема, щодо зменшення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту податку на додану вартість на суму 695318,00 грн., зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 871150,00 грн.

Суд погоджується із посиланнями позивача на ті обставини, що відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією України чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спрори, зокрема спори фізичних та юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.

Акт, відповідно до положень Наказу ДПА України від 10 серпня 2005 року №327 "Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Таким чином акт про результати планової виїзної документальної перевірки не є нормативно-правовим актом та правовим актом індивідуальної дії у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, сам по собі не викликає юридично значимих наслідків та не носить для суб'єкта господарювання зобов'язального характеру.

Відповідно, ТзОВ "РАЙЗ-ЦУКОР" оскаржити акт перевірки від 16 жовтня 2009 року №321/23/34235972 до суду правових підстав не мало.

Суд зауважує на тому, що обставини не оскарження акту про результати планової виїзної документальної перевірки від 16 жовтня 2009 року №321/23/34235972 не можуть позбавляти платника податків права оскарження податкових повідомлень-рішення, винесених на підставі акту за наслідками документальної невиїзної (камеральної) перевірки від 17 грудня 2009 року №373/15/34235972.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суд виходить з наступного.

Податкове зобовязання за квітень 2008 року, за твердженням Лохвицької МДПІ занижене ТзОВ ?РАЙЗ-ЦУКОР? внаслідок невірного відображення у податковому обліку підприємства операцій з реалізації товарів меляси бурякової повязаній із позивачем особі.

Так, ТзОВ „Райз-Цукор'" 18 березня 2009 року був укладений договір поставки від 18 березня 2009 року №2-1803-МЕЛ із Закритим акціонерним товариством компанія "РАЙЗ".

Як встановлено відповідачем в акті від 16 жовтня 2009 року №321/23/34235972 і не заперечується позивачем, ЗАТ компанія "РАЙЗ" є пов'язаною, відносно ТзОВ "РАЙЗ-ЦУКОР" особою, а саме є засновником ТзОВ "РАЙЗ-ЦУКОР" (згідно установчих документів частка в статутному фонді позивача на момент здійснення господарської операції за договором поставки від 18 березня 2009 року №2-1803-МЕЛ, складає 90 %).

Згідно із положеннями договору від 18 березня 2009 року №2-1803-МЕЛ ТзОВ "РАЙЗ-ЦУКОР" зобов'залося поставити, а ЗАТ компанія "РАЙЗ" зобов'язалося прийняти та оплатити мелясу бурякову (ДСТУ 3696-98 (ГОСТ 30561-98)).

Додатковою угодою від 18 березня 2009 року №1 до договору, було визначено кількість, ціну та загальну вартість продукції, що поставлялася (5000 т по ціні 550 грн/т з ПДВ).

Відповідний товар був реалізований на користь ЗАТ компанія "РАЙЗ" в період з 02 квітня 2009 року по 24 квітня 2009 року, що підтверджується копіями первинних документів накладних розпоряджень, податкових накладних, які наявні в матеріалах справи.

Відповідачем в акті документальної перевірки від 16 жовтня 2009 року №321/23/34235972 вказано, що в період реалізації меляси бурякової пов'язаній особі ціпа реалізації меляси бурякової, яка склалася на ринку протягом квітня 2009 року складала від 600 грн./т до 800 грн/т.

Інформація про ціни запитувалася відповідачем в Українській універсальній біржі листом від 22 вересня 2009 року №2216/10/35-110. На даний лист в адресу Лохвицької МДПІ надано відповідь де зазначено, що середня ціна реалізації продукції в квітні 2009 року становила 700 грн/т.

В ході проведення перевірки ТзОВ "РАЙЗ-ЦУКОР" на адресу Лохвицької МДПІ було надано пояснення щодо обґрунтування договірних цін при реалізації меляси на користь ЗАТ компанія "РАЙЗ". Так, позивачем Лохвицьку МДПІ повідомлено, що з 1 січня по 30 червня 2009 року позивачем було реалізовано товар мелясу бурякову у загальній кількості 5027.8 т. З даної кількості товару 5000,00 т було реалізовано відповідно до умов договору від 18 березня 2009 року №2-1803-МЕЛ за ціною 550,00 грн./т на користь ЗАТ компанія "РАЙЗ", залишок був реалізований іншим організаціям за ціною 650-700 грн/т.

За викладених обставин Лохвицька МДПІ стверджує, що ТзОВ "РАЙЗ-ЦУКОР" реалізувало товар пов'язаній особі, по ціні, яка значно нижче ціни, яка склалася на ринку товарів.

Відповідно до положень пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Визначення поняття звичайної ціни надане Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", у підпункті 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 якого зазначено, що, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

За правилами підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 вказаного Закону, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема враховуються такі умови договорів, як кількість, (обсяг) товарів (наприклад обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних ( у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визначаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована.

Листом за № В-267/2 від 24.09.2009. Українською універсальною біржею надано наступну інформацію: «За матеріалами Інтернет сайтів у квітні місяці 2009 року мелясу продавали за наступними цінами за 1 т.: мінімальна -600 грн. середня - 700 грн., максимальна - 800 грн.

Представником позивача було наголошено на тій обставині, що дана інформація не містить в собі посилань на конкретні укладені і виконані угоди. Так, позивачем вказувалося, що пропозиції до реалізації не можуть розцінюватися як факт реалізації, що відбувся.

До матеріалів справи позивачем залучено копію листа Національної асоціації цукровиків України від 19 листопада 2009 року № 14-06/152, де зазначено, що за оперативними даними середні оптово-відпускні ціни на мелясу бурякову у період березень-квітень 2009року коливалися у межах 450-650 грн. за 1 тонну з урахуванням податку на додану вартість.

В акті перевірки також вказано, що згідно даних Інтернет сайтів, виробник меляси (Україна, Вінницька обл., м.Іллінці) на умовах самовивозу у квітні 2009 року було виставлено на продаж мелясу по ціні 700 грн. (обсяг продукції 3-4 тис. тонн, цукристість 48%, сухі речовини 78).

ТзОВ «РАЙЗ-ЦУКОР»в ході судового розгляду справи вказано про звернення позивача до ТОВ «Іллінецький цукровий завод», м.Іллінці, з запитом щодо обсягів, ціни та умов поставки меляси реалізованої в березні-травні 2009р.

Згідно листа ТОВ «Іллінецький цукровий завод»№ 248 від 03 грудня 2009 рокув квітні 2009 року було реалізовано 5 т. меляси по ціні 625,00 грн. без ПДВ на умовах товарного кредиту, в травні 2,190 т. по ціні 575,00 без ПДВ з оплатою по факту відвантаження, 103,06т. по ціні 458,33 без ПДВ на умовах передплати.

Факту реалізації в квітні 2009 року меляси в кількості 3-4 тис. тонн за ціною 700,00 грн. за 1 т. ТОВ «Іллінецький цукровий завод»не підтвердив.

В ході судового розгляду справи представником Лохвицької МДПІ вказувалося на обставини укладення ТзОВ "РАЙЗ" договору реалізації меляси бурякової на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_4

Судом досліджено умови і обставини виконання договору ТзОВ "РАЙЗ" із ФОП ОСОБА_4 щодо реалізації 200 тон меляси бурякової. Встановлено, що договір, укладений 27 серпня 2009 року №203 повністю сторонами виконаний не був. Товару в обсязі 200 тон покупцем в ТзОВ "РАЙЗ" вибрано не було.

Також до матеріалів справи залучено копію договору від 19 березня 2009 року №54, предметом якого є реалізація позивачем меляси бурякової у кількості 25 тон на користь ЗАТ "Райз-Максимко".

Суд приймає до уваги ті обставини, що відповідно до вимог підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема враховуються такі умови договорів, як кількість, (обсяг) товарів (наприклад обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних ( у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визначаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована.

В ході проведення перевірки і досягнення висновків про невідповідність ціни реалізації товару позивачем на користь ЗАТ компанія "РАЙЗ" звичайним цінам, Лохвицькою МДПІ було співставлено договори про реалізацію товару меляси бурякової у кількості 3 - 5 тон із реалізацією товару в кількості 5000 тон (ТзОВ "РАЙЗ-ЦУКОР" на користь ЗАТ компанія "РАЙЗ").

Відповідно до пояснень представника позивача меляса бурякова не є товаром, що виготовляється як кінцевий продукт виробництва. Меляса бурякова є похідним побочним продуктом переробки буряка при виготовленні цукру, відповідно не є товаром, що користується попитом. І, відповідно, реалізація його в звичайних умовах дорівнює саме кількості 3 5 тон одному споживачеві. Реалізація даного виду товару у кількості 5000 тон є найвигідною умовою для ТзОВ "РАЙЗ-ЦУКОР", адже такий обсяг меляси бурякової є майже повним обсягом товару такого роду, який потребує реалізації на протязі одного року.

Враховуючи зазначені обставини, суд вважає визначення ціни в договорі від 18 березня 2009 року №2-1803-МЕЛ таким що є визначенням звичайної ціни товарів сторонами договору.

Лохвицькою МДПІ того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни не доведено належним чином, суду не надано переконливих доказів невідповідності ціни реалізації товару ціні, що склалася на ринку до відповідного виду продукції у свіставних умовах, зокрема щодо кількості реалізованого товару.

Згідно положень підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни покладається на податковий орган.

Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін, відповідно до приписів підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

За таких обставин суд приходить до висновку про безпідставність визначення Лохвицькою МДПІ суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 125000,00 грн.

Судом встановлено, що 01 грудня 2007 року між ТзОВ "РАЙЗ-ЦУКОР" та ЗАТ компанія "РАЙЗ" укладений договір генерального підряду №01/12/07, відповідно до умов якого замовник - ТзОВ "РАЙЗ-ЦУКОР" доручив, а Генпідрядник - ЗАТ компанія "РАЙЗ" взяв на себе зобов'язання своїми силами і засобами провести роботи по будівництву промислового елеватора потужністю 600 тисяч тон в Полтавській області, Лохвицький район, м. Червонозаводське, вул. Якубовського в обумовлений договором строк.

Ціна договору визначена сторонами в розділі 3, відповідно до умов пункту 3.2 якого, вартість договору визначається в кошторисі на правах договірної ціни (додаток №1) які є невід'ємною частиною договору. Договірна ціна визначена сторонами як динамічна. Зміна ціни договору можлива за домовленістю сторін шляхом затвердження сторонами письмової додаткової угоди.

Пунктом 3.1 договору, викладеним в редакції від 12 грудня 2007 року, відмінній від редакції договору від 01 грудня 2007 року встановлено, що ціну договору становить загальна ціна робіт (у тому числі витрати на їх організаційно-технічний супровід) згідно кошторису, включаючи відшкодування замовником витрат генпідрядника, як іпов'язані із виконання цього договору.

Пунктом 7.4 генпідрядник на вимогу замовника має надати останньому деталізований перелік робіт, у тому числі в частині їх організаційно-технічного супроводу. У такому випадку вказана вимога замовника та зазначений перелік генпідрядника стають невід'ємною частиною договору (кошторису, актів здачі-приймання робіт).

Додатковою угодою №2 від 12 грудня 2007 року передбачено внесення змін та доповнень до кошторису на виконання робіт з будівництва елеватора (додаток №1 до договору), із викладення його в новій редакції.

За умовами згаданого кошторису ген підрядною організацією ТзОВ "РАЙЗ-ЦУКОР" виставлено до оплати послуги з технічного нагляду супроводу будівельних робіт в розмірі 4% від загальної вартості виконаних робіт.

За твердженням Лохвицької МДПІ оплата позивачем на користь ЗАТ компанія "РАЙЗ" послуг з технічного супроводу будівельних робіт є неправомірною.

Так, відповідач стверджуючи наведене посилається на дослідження в ході перевірки всього обсягу документів, які стосувалися Договору генерального підряду і які стосувалися нарахування сум, сплачених за даним договором.

Так, відповідачем вказується , що перевіркою досліджено, що виходячи із наведених приписів Господарською кодексу України, Цивільного кодексу України та відповідно .то нормативно-правових актів, наведених в акті, договором підряду не може бути передбачено надання підрядником послуг за технічний супровід, генпідряд.

Відповідно, за твердженнями Лохвицької МДПІ,. послуги генерального підряду, які вказані в додатку до кошторису будівництва елеватора технічно і економічно не обґрунтовані та не передбачені правилами визначення вартості будівництва.

Лохвицькою МДПІ в ході судового розгляджу справи зазначалося, що документальні свідчення про спростування висновку щодо наявності у ТОВ «Райз-цукор»права на отримання підрядником послуг (генпідряду) на момент закінчення документальної перевірки Позивачем надані не були.

В обґрунтування своєї позиці представники Лохвицької МДПІ посилалися на отримані в ході проведення планової документальної перевірки висновки Полтавського національного технічного університету ім. Ю.Кондратюка де зазначено, що виплати за технічний супровід (генпідряд) не передбачено жодним законом або нормативно-правовим актом.

Суд вважає таке посилання відповідача неспроможним, з огляду на таке.

Договір, згідно положень статей 179, 184 Господарського кодексу України укладається на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Також господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до положень статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Підрядник має право, згідно статті 838 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі, що передбачено статтею 844 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 317 Господарського кодексу України, будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду. Відповідно до пункту 2 статті 318 Господарського кодексу України, договір підряду укладається на будівництво та виконання інших робіт, перелік яких законом не обмежується.

Стаття 319 Господарського кодексу України вказує на те, що підрядник має право залучати до виконання договору третіх осіб субпідрядників. У цьому випадку підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник.

Відповідач в акті перевірки посилається на положення Наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політки України від 07 травня 2002 року №81 "Про затвердження Методичних рекомендацій з формування собівартості будівельно-монтажних робіт", Положення про взаємовідносини організації генеральних підрядників з субідрядними організаціями Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 14 грудня 1994 року №4, які втратили чинність, відповідно не враховуються судом.

Нині діючими є Методичні рекомендації з формування собівартості будівельно-монтажних робіт, які затверджені наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 16 лютого 2004 року №30, згідно яких загальновиробничі витрати - це витрати, що пов'язані з управлінням, організацією та обслуговуванням будівельного виробництва, але не можуть бути віднесені до конкретного об'єкта витрат. Перелік робіт (послуг), які відносять до витрат, не є вичерпним.

Стаття 213 Господарського кодексу України вказує на те, що зміст правочину може бути витлумачений лише сторонами або судом. Компетенцією щодо роз'яснення застосування актів законодавства наділені лише окремі органи, зокрема Верховна Рада та Конституційний суд України. Інші органи чи установи, у т.ч. вищі навчальні заклади (зокрема Полтавський Національний технічний університет ім. Ю.Кондратюка згідно Закону України "Про вищу освіту"), не наділені повноваженнями щодо роз'яснення законодавства та тлумачення змісту правочинів (господарських договорів), відповідно посилання Лохвицької МДПІ на лист Національного технічного університету суд до уваги не приймає.

Лохвицькою МДПІ не зазначалося ні в акті перевірки, ні в ході судового розгляду справи що послуги з організаційно-технічного супроводу підрядних робіт ЗАТ компанія "РАЙЗ" не виконувались.

Враховуючи положення актів приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в, затвердженою наказом Державного комітету статистики України і Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21 червня 202 року №237/5 та актів приймання виконаних підрядних робіт, копії яких наявних в матеріалах справи, весь обсяг будівельних робіт за договором будівельного підряду від 01 грудня 2007 року між ТзОВ "РАЙЗ-ЦУКОР" та ЗАТ компанія "РАЙЗ" №01/12/07, з урахуванням послуг з організаційно-технічного супроводу підрядних робіт ЗАТ компанія "РАЙЗ" виконаний та переданий ТзОВ "РАЙЗ-ЦУКОР".

Відповідно до положень статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, ТзОВ "РАЙЗ-ЦУКОР", ЗАТ компанія "РАЙЗ" уклали договір генерального підряду на виконання приписів законодавства, без порушень визначення умов договору на свій розсуд.

Доказів визнання недійсним договору генерального підряду від 01 грудня 2007 року між ТзОВ "РАЙЗ-ЦУКОР" та ЗАТ компанія "РАЙЗ" №01/12/07, чи окремих його частин Лохвицькою МДПІ суду надано не було.

За таких обставин, суд вважає неправомірним виключення зі складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених ТзОВ "РАЙЗ-ЦУКОР" на користь ЗАТ компанія "РАЙЗ" в складі оплати робіт за договором генерального підряду від 01 грудня 2007 року №01/12/07.

Відповідно, суд приходить до висновку про безпідставність висновків Лохвицької МДПІ про завищення позивачем відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість на суму за травень 2008 року на суму 63577,00 грн., за липень 2008 року 268226,00 грн., за серпень 2008 року 77620,00 грн., за вересень 2008 року 200658,00 грн., за листопад 2008 року 85237,00 грн. та заниження податкового зобовязання на суму 50832,00 грн.

З урахуванням викладеного, суд вважає обґрунтованими вимоги ТзОВ "РАЙЗ-ЦУКОР" про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Лохвицької МДПІ від 29 грудня 2009 року №0000281650/0, від 22 січня 2010 року №0000281650/1, від 13 квітня 2010 року №0000281650/2 якими визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 868548,00 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 43427,40 грн., а всього на суму 911975,40 грн.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, згідно частини 2 статті 11 Кодексу, вийти за межі позовних вимог про визнання нечинними податкових повідомлень рішень Лохвицької МДПІ від 29 грудня 2009 року №0000281650/0, від 22 січня 2010 року №0000281650/1, від 13 квітня 2010 року №0000281650/2 та визнати їх протиправними і скасувати.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись положеннями Закону УКраїни "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про пдаток на додану вартість" статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз-цукор" до Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 грудня 2009 року № 0000281650/0, від 22 січня 2010 року № 0000281650/1, від 13 квітня 2010 року № 0000281650/2 задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29 грудня 2009 року № 0000281650/0, від 22 січня 2010 року № 0000281650/1, від 13 квітня 2010 року № 0000281650/2.

Стягнути з державного бюджету на користь ТзОВ "РАЙЗ-ЦУКОР" (код ЄДРПОУ 34235972) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 13 серпня 2010 року.

СуддяН.Ю. Алєксєєва