Рішення № 107471773, 17.11.2022, Турківський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2022 м. Турка

Турківський районний суд Львівської області в складі:

головуючий - суддя Ференц Р.І.,

секретар судового засідання Матківська Р.Р.,

Справа № 458/678/22

Провадження №2/458/232/2022

за участі сторін цивільного провадження:

позивачка ОСОБА_1 не прибула,

представник позивачки адвокат Канарєєв І.О.,

відповідач Боринська селищна рада Самбірський район Львівська область, повноважний представник Зубрицька Г.О. не прибула,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Турка Самбірського району Львівської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И В:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

07.10.2022 року ОСОБА_1 через свого повноважного представника адвоката Канарєєва І.О. подала до Турківського районного суду Львівської області позовну заяву до Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2022 року у провадження судді Турківського районного суду Львівської області Ференц Р.І. передана дана справа.

Предметом позову є визнання у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, права власності на житловий будинок що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначений спір відповідно до вимог ст.19 ЦПК України належить до компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, оскільки ч.1 ст.19 ЦПК України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ст.23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Підсудність це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.

Територіальна підсудність це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.

Критеріями даного виду підсудності зокрема виступають: місцезнаходження відповідача, місцезнаходження спірного майна, місце розгляду первісного позову тощо.

Ч.ч.9, 16 ст.28 ЦПК України передбачено, що позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи) і позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої ст.30 ЦПК України.

Окрім цього, ч.7 ст.28 ЦПК України передбачено, що позови, що виникають із діяльності філії або представництва юридичної особи, а також відокремленого підрозділу органу державної влади без статусу юридичної особи, можуть пред`являтися також за їх місцезнаходженням.

Статтею 30 ЦПК України передбачена виключна підсудність, оскільки позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 року №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», яка набрала чинності 19.07.2020 року, в Україні утворено 136 нових та ліквідовано 490 районів, в тому числі, ліквідовано Турківський район Львівської області та утворено Самбірський район (з адміністративним центром у місті Самбір) у складі територій Бісковицької сільської, Боринської селищної, Добромильської міської, Новокалинівської міської, Ралівської сільської, Рудківської міської, Самбірської міської, Старосамбірської міської, Стрілківської сільської, Турківської міської, Хирівської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Нерухоме майно - житловий будинок з приналежними йому господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , заходиться на території Боринської селищної ради Самбірського району і становить предмет спору.

Пунктом 3.1 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 року №807-IX, але не пізніше 01.01.2023 року.

Зважаючи на вище вказане, справа підсудна Турківському районному суду Львівської області, оскільки ст.ст.23,28,30 ЦПК України передбачено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ СТОРІН ПО СПРАВІ.

Позиція особи, яка подала позов.

Позивачка свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер рідний дядько позивачки по лінії батька ОСОБА_2 який проживав одиноко за адресою АДРЕСА_1 . При житті ОСОБА_2 одруженим не був, дітей не мав. Після смерті дядька позивачки ОСОБА_2 залишилося спадкове майно - житловий будинок,що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , який було збудовано в 1960 році на законних підставах, що підтверджується записами в технічному паспорті, довідкою про технічну характеристику об`єктів нерухомого майна, технічним звітом на вказаний житловий будинок. Позивачка є спадкоємицею за заповітом від 17.03.1995 року. Позивачка звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця, однак було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із тим,що відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок за вказаною вище адресою та рекомендовано звернутися до суду. Таким чином, позивачка не може оформити право власності в порядку спадкування за заповітом на будинок з приналежними йому господарськими будівлями та спорудами, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на нього.

В судовому засіданні представник позивачки адвокат Канарєєв І.О. підтвердив вимоги, просив позовну заяву задовольнити.

Позиція відповідача.

Повноважний представник відповідача Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області в судове засідання не з`явився, за допомогою підсистеми «Електронний суд» надіслав клопотання, в якому просив суд розглядати справу без їх участі, позов визнають.

Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивачки адвокат Канарєєв І.О. 07.10.2022 року подав позовну заяву.

07.10.2022 року представник позивачки адвокат Канарєєв І.О. подав клопотання про витребування у приватного нотаріуса Самбірського нотаріального округу Федаша М.М. копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

21.10.2022 року представник Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області Зубрицька Г.О. за допомогою підсистеми «Електронний суд» надіслала клопотання про проведення судового засідання у цивільній справі у відсутність представника Боринської селищної ради, позов визнають.

15.11.2022 року представник Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області Зубрицька Г.О. за допомогою підсистеми «Електронний суд» надіслала клопотання про проведення судового засідання у цивільній справі у відсутність представника Боринської селищної ради, позов визнають.

15.11.2022 року позивачки адвокат Канарєєв І.О. подав клопотання про проведення судового засідання у цивільній справі у відсутність представника позивача, позов підтримує.

Від позивачки і представника позивачки інших клопотань і заяв на адресу суду не надходило.

Відповідач відзиву та документів до суду не надсилав, письмових пояснень з приводу позовних вимог не надав, заяви із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не надсилав.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 10.10.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду у справі, відкрито провадження у справі, справу постановлено розглядати в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання, розпочато підготовче провадження з дня постановлення цієї ухвали, відкрито підготовче провадження у справі за позовом, призначено підготовче судове засідання у справі, в судове засідання викликано осіб, які беруть участь у справі, визнано явку сторін по справі в судові засідання обов`язковою, у випадку неприбуття на визначену судом дату судового засідання учасників цивільного провадження, додатково визначено дату судового засідання. Встановлено відповідачу та позивачу строки для подання відзиву на позовну заяву, зустрічного позову, відповідь на відзив, заперечення.

Ухвалою суду від 10.10.2022 року витребувано у приватного нотаріуса Самбірського нотаріального округу Федаша М.М., копію спадкової справи № 66/2022 у спадковому реєстрі 69266166 заведену 05.05.2022 року за порядковим номер у нотаріуса 66/2022 після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Підготовчі судові засідання проведено 08.11.2022 року, 10.11.2022 року.

Ухвалою суду від 10.11.2022 року закрито підготовче провадження у справі, призначено до судового розгляду по суті цивільну справу, визначено дати судового засідання, вирішено що справу буде розглядатися за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні, визнано явку сторін по справі за позовом обов`язковою.

Судові засідання проведено 15.11.2022 року, 17.11.2022 року.

17.11.2022 року по справі проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи, відповідні до них правовідносини та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Стаття 4 ЦПК Українивизначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст..12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів.

Вирішуючи питання щодо доказів, суд враховує інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено шляхом дослідження матеріалів справи та отриманням пояснень в судовому засіданні у сторін по справі, що у житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , проживав рідний дядько позивачки по лінії батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За час свого життя ОСОБА_2 не оформив свого права на наведене вище нерухоме майно.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , про що виконавчим комітетом Нижньояблуньської сільської ради Турківського району Львівської області за реєстровим №04 було зареєстровано факт смерті. Його частку нерухомого майна ніхто не успадкував.

До дня смерті ОСОБА_2 був власником житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою, виданою виконавчим комітетом Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області від 05.05.2022 року за №491.

За життя, 17.03.1995 року ОСОБА_2 склав заповіт, який був посвідчений секретарем виконавчого комітету Нижньояблуньської сільської ради Турківського району Львівської області та відповідно до якого ОСОБА_2 все своє рухоме і нерухоме майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що йому буде належати на день його смерті і на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_1 .

До складу спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 , як вказує позивачка, входить право померлої особи на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з копією довідки виконавчого комітету Боринської селищної ради Турківського району Львівської області спадкодавець ОСОБА_2 , який помер, до дня своєї смерті проживав і був зареєстрований в АДРЕСА_1 , на день смерті проживав один. Від імені ОСОБА_2 виконавчим комітетом Нижньояблуньської сільської ради Турківського району Львівської області був посвідчений заповіт 17.03.1995 року, зареєстрований в реєстрі за №2.

05.05.2022 року позивачка звернулася до приватного нотаріуса Самбірського нотаріального округу Федаша М.М. із заявою про прийняття спадщини за заповітом. 05.05.2022 року була заведена спадкова справа на майно померлого ОСОБА_2 за 66/2022 у приватного нотаріуса Самбірського нотаріального округу Федаша М.М. Однак відповідно до постанови приватного нотаріуса Самбірського нотаріального округу Федаша М.М. від 05.05.2022 року позивачці було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом із посиланням на відсутність у позивачки документа, що посвідчує право власності спадкодавця на спадкове майно.

Відтак, суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини, які є спадковими, а позивач, через відсутність правовстановлюючих документів на спірний будинок, позбавлений права на нотаріальне оформлення своїх спадкових прав, а тому звернувся до суду.

Водночас судом встановлено, що вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами закінчені будівництвом, що підтверджується даними технічного паспорту.

Інших спадкоємців ні за законом ні за заповітом судом не встановлено.

Вирішуючи спір суд виходить з наступного.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Заява подана у відповідності до вимог ст.4 ЦПК України, оскільки кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів і відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Така заява подана у відповідності до вимог ст.19 ЦПК Україниоскільки суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин.

Відповідно до абз.3 п. 23 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч. 2. ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 3 ст. 46 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст.1261-1265 ЦК України (почергове право спадкоємців за законом на спадкування).

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Статті 1216, 1297 ЦК України передбачають право та обов`язок спадкоємців, чию спадщину складає нерухоме майно, оформити документи про спадщину.

Як зазначено у п. 3.1. Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.1948 року "Про право громадян на купівлю та будівництво індивідуальних жилих будинків", а в подальшому до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31.01.1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15.01.1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995 року.

Якщо право власності на житловий будинок, споруду підтверджується належними правовстановлюючими документами на час виникнення права власності на будівлі, споруди, органи місцевого самоврядування зобов`язані видати довідку про належність житлового будинку на праві приватної власності спадкодавцеві, а нотаріус зобов`язаний прийняти таку довідку разом із іншими правовстановлюючими документами для видачі свідоцтва про право на спадщину.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 01.07.2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України від 01.07.2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11.03.1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Окрім цього, Інструкцією Держплану УРСР і Міністерства юстиції УРСР від 29.07.1959 року "Про порядок реєстрації домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР" передбачено об`єкти, що підлягають реєстрації - будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві власності, будинки, що підлягають реєстрації, повинні бути закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих.

До реєстрації повинні бути подані оригінали правовстановлюючих документів та копії з них, засвідчені у встановленому законом порядку, копії цих документів залишаються в справах бюро технічної інвентаризації.

В разі будівництва, з дозволу виконкому місцевої Ради депутатів трудящих, будинку взамін старого, що підлягає знесенню, після закінчення будівництва та прийняття нового будинку в експлуатацію, забудовнику повинно бути видано на підставі відповідного рішення виконкому місцевої Ради депутатів трудящих свідоцтво про право власності, а старий правовстановлюючий документ відбирається та погашається.

Реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності.

Будинки, що підлягають реєстрації, повинні бути закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих.

Бюро технічної інвентаризації на підставі зібраних матеріалів, а також матеріалів, поданих заявником, складає мотивований висновок про те, чи належить будівля заявнику, і подає його виконкому місцевої Ради депутатів трудящих, який виносить відповідне рішення.

Після винесення виконкомом рішення про оформлення права власності на будинок або домоволодіння, органи комунального господарства, а де їх немає - виконком місцевої Ради депутатів трудящих видає власникові свідоцтво про право особистої власності на будинок за встановленою формою

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01.07.2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно п. 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна (затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 від 24.05.2001 року) індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05.08.1992 року не належать до самочинного будівництва. До часу набрання чинності Цивільним Кодексом України в редакції 2003 року та Законом України від 01.07.2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» виникнення права власності на збудоване нерухоме майно не залежало від державної реєстрації такого права.

Згідно п. 3.1 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 24.06.2011 року № 91, документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05.08.1992 року житлових будинків, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Суд встановив, що спірний будинок є збудований в 1960 році, що доводиться технічним паспортом, а також технічним звітом за результатами технічного огляду будівельних конструкцій та інженерних мереж на відповідність державним стандартам, будівельним нормам і правилам, та такий не містить відмітки про самочинне будівництво, визначено категорію I оскільки знаходиться в задовільному стані, тобто конструктивні елементи та будівля придатні до експлуатації, встановленор відповідність вимогам надійності та безпечної експлуатації, чинним державним будівельним нормам і правилам, та власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , розташований на ділянці, у якої відсутній кадастровий номер, право власності на земельну ділянку не оформлено

Також суд встановив, що право власності на такий житловий будинок не зареєстровано у встановленому законом порядку в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Проте, як зазначено у п. 3.3. згаданого вище Листа ВССУ, перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.

Відтак, суд дійшов до висновку, що позивач, як спадкоємець майна спадкодавця підставно просить суд визнати за ним право власності на спадкове майно.

За таких обставин справи, суд дійшов, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що спрямовані на реальний захист прав та інтересів спадкоємця при оформленні своїх спадкових прав, так як інший правовий механізм оформлення таких прав у нього відсутній.

При цьому, сам факт відсутності правовстановлюючого документу на ім`я спадкодавця не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог про оформлення права власності, за умов доведення таких обставин як належність спадкодавцю цього майна. А тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч.3 ст.1296 ЦК Українивідсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що законодавець розмежовує поняття "виникнення права на спадщину" та "виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини", і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.

Вказаний правовий висновок викладений в постанові Верховного суду від 14.08.2019року по справі N523/3522/16-ц, та в силу положень чю4 ст.263 ЦПК України враховується при прийнятті рішення по справі.

Згідно ст.380 ЦК України житловий будинок є об`єктом права власності.

Виходячи зі змісту ст. 392 ЦК України право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно зі ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав може бути визнання права власності.

У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" зазначено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 23.01.2013 року у справі №6-164цс12 у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. Такі випадки характерні для сільської місцевості, де право власності на житловий будинок за спадкодавцем підтверджується лише записом в погосподарській книзі сільської ради та тривалим фактом володіння цим майном особою, яка померла.

Заявою 05.05.2022 року позивачка звернулася до приватного нотаріуса Самбірського нотаріального округу Федаша М.М. із заявою про прийняття спадщини за заповітом.

05.05.2022 року була заведена спадкова справа на майно померлого ОСОБА_2 за 66/2022 у приватного нотаріуса Самбірського нотаріального округу Федаша М.М.

Постановою приватного нотаріуса Самбірського нотаріального округу Федаша М.М. від 05.05.2022 року позивачці було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом із посиланням на відсутність у позивачки документа, що посвідчує право власності спадкодавця на спадкове майно.

Перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.

Таким чином, на думку суду, право на отримання правовстановлюючого документу на нерухоме майно, має особа, яка є власником цього майна, дане право нерозривно пов`язане з особою спадкодавця, а тому після його смерті спадкоємець не має можливості отримати правовстановлюючий документ на спадкове майно в позасудовому порядку.

Враховуючи, що визнання права власності на спадкове майно є винятковим способом захисту, який має застосовуватися якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, суд вважає, що вимоги позивача в частині визнання права власності на житловий будинок з приналежними йому господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 підлягають задоволенню.

Обставини,які визнаютьсяучасниками справи,не підлягаютьдоказуванню,якщо судне маєобґрунтованого сумнівущодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч. 1 ст.82 ЦПК України).

Відповідно до ч. 5 ст.11 ЦК України, однією з умов виникнення прав та обов`язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Крім того, суд приймає до уваги ту обставину, що позов визнано відповідачем, і це визнання не суперечить вимогам закону, не порушує прав та інтересів інших осіб. А згідно ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Вирішуючи питання судових витрат, суд виходить з наступного.

Судові витрати в цій справі складаються з судового збору.

Згідно з ч. 1ст.141 ЦПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У рішенні Конституційного суду України№12-рп/2013зазначено, що звернення до суду пов`язане з необхідністю сплати судового збору, що впливає на можливість доступу особи до правосуддя та отримання нею судового захисту, гарантованогост.55 Конституції України.

Зазначене відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 року №R(81)7, якою визначено: «утій мірі, вякій судові витрати становлять явну перешкоду доступові доправосуддя, їхтреба, якщо цеможливо, скоротити абоскасувати» (пп.12 п.D).

Питання повернення судового збору регламентовано ст.7 Законом України «Про судовий збір», де передбачено п`ять підстав для повернення сплаченого судового збору: 1)зменшення розміру позовних вимог або внесення суми судового збору у більшому розмірі, ніж було потрібно; 2)повернення заяви або скарги стороні за заявою (клопотанням) заявника; 3)відмова суду у відкритті провадження у справі; 4)залишення заяви або скарги без розгляду; 5)закриття (припинення) провадження у справі в усіх інстанціях.

Відповідно до процесуального кодексу, при винесенні рішення суддя повинен в обов`язковому порядку розподілити судові витрати між сторонами процесу. До судових витрат входить і судовий збір.

Процесуальним кодексом не включено до обов`язку суду здійснювати повернення сплаченого судового збору при обов`язковому розподілі судових витрат.

Згідно долученої до заяви оригіналу квитанції №17 від 07.10.2022 року вбачається, що заявником у ТВБВ №10013/021 філії Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» було оплачено судовий збір у сумі 992,40 грн.

В поданому позові позивачка не просить стягнути з відповідача судові витрати за позовну вимогу, у зв`язку з чим суд даного питання не вирішує.

Приймаючи до уваги вище вказане, на підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-5,10,12,19,23,27,28,258,259,268,272,273 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 у відповідності до технічного паспорту на вказаний житловий будинок садибного типу, виготовленого станом на 10.05.2022 року.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначе ний строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ознайомитись з текстом судового рішенням в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: https://tk.lv.court.gov.ua/

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивачка: ОСОБА_1 ;

місце реєстрації АДРЕСА_2 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 13.09.2002 року Турківським РВ УМВС у Львівській області; РНОКПП (для фізичних осіб) НОМЕР_2 .

Відповідач: Боринська селищна ради Самбірського району Львівської області

юридична адреса, місцезнаходження за відомостями, внесеними до ЄДРЮОФОПГФ: вул. І.Франка,4 смт Бориня Самбірський район Львівська область 82547), ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 05290787.

Повний текст судового рішення складено 22.11.2022 року.

Суддя Р.І.Ференц