Рішення № 107462201, 21.11.2022, Турківський районний суд Львівської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2022 м. Турка

Турківський районний суд Львівської області в складі:

головуючий суддя Ференц Р.І.,

секретар судового засідання Матківська Р.Р.,

Справа № 458/604/22

Провадження №2/458/214/2022

за участі сторін цивільного провадження:

позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» повноважний представник Мицак І.Р. не прибула,

відповідач ОСОБА_1 не прибув,

розглянувши в м.Турка Самбірського району Львівської області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію,-

В С Т А Н О В И В:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

07.09.2022 року Турківський районний суд Львівської області з позовною заявою звернулося ТОВ«Львівенергозбут» в особі представника МицакІ.Р. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Львівенергозбут» заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 27247,70грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2022 року у провадження судді Турківського районного суду Львівської області Ференц Р.І. передана дана справа.

Предметом позову є стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію.

Зазначений спір відповідно до вимог ст.19 ЦПК України належить до компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, оскільки ч.1 ст.19 ЦПК України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ст.23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Підсудність є розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.

Територіальна підсудність є підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.

Критеріями даного виду підсудності зокрема виступають: місце проживання відповідача, місце заподіяння шкоди, місце знаходження спірного майна, місце розгляду первісного позову тощо.

Згідно з ч.1 ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Ч.ч.9, 16 ст.28 ЦПК України передбачено, що позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи) і позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої ст.30 ЦПК України.

Позовна заява подана особою, яка згідно вимог ст.47 ЦПК Українинаділена цивільною процесуальною дієздатністю.

Зважаючи на вище вказане, справа підсудна Турківському районному суду Львівської області, оскільки ст.ст.23,27 ЦПК України передбачено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування такої особи.

Стислий виклад позиції сторін по справі.

Позиція особи, яка подала позов.

Позивач в своєму позові зазначає, що у відповідача з відповідачів виникла заборгованість за спожиту електричну енергію. ТОВ «Львівенергозбут» є юридичною особою приватного права, яка створена на виконання вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» при здійсненні заходів з відокремлення, з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам та здійснює постачання електричної енергії побутовим споживачам на умовах договорів про постачання електроенергії постачальником універсальних послуг. До 01.01.2019 року постачання електричної енергії побутовим споживачам здійснювалося за регульованим тарифом на умовах договорів про користування електричною енергією. На виконання п.13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії» вертикально інтегрованим суб`єктом господарювання, ПрАТ «Львівобленерго», було вжито заходів для відокремлення від постачання електричної енергії та створено ТОВ «Львівенергозбут». Згідно абзацу 12 п.13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії» передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам. Згідно інформації, переданої Самбірчьким центорм обслуговування клієнтів ТОВ «Львівенергозбут» за адресою АДРЕСА_1 зареєстрований побутовий споживач та відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Власниками житлової нерухомості за вказаною адресою є ОСОБА_1 . Свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за спожиту електроенергію відповідач належним чином не виконує. За період з 01.11.2021 року по 10.02.2022 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 утворилася заборгованість розміром 27247,70 грн. Враховуючи наведене просить позов задоволити.

Позиція відповідача.

Відповідач не забезпечив самопредставництво, або при допомозі участі у справі свого представника, будучи повідомленим про місце, дату та час розгляду справи належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленнями про відправку поштового відправлення, причини не прибуття в суд не повідомив.

Заяви (клопотання) учасників справи.

Позивачем 07.09.2022 року подано позовну заяву.

Позивачем 02.11.2022 року подано заяву про слухання справи у відсутність позивача.

Позивачем 09.11.2022 року подано заяву про слухання справи у відсутність позивача.

Від позивача інших клопотань і заяв на адресу суду не надходило.

Від відповідача клопотань і заяв на адресу суду не було надіслано.

Процесуальні дії у справі.

Згідно вимогст.187 ЦПК Українискеровано запит до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Відповідно до ч.ч.6,7ст.187 ЦПК Українисудом 12.09.2022 року з відділуобліку тамоніторингу інформаціїпро реєстраціюмісця проживанняГУДМС Україниу Львівськійобласті як з виконавчого органу реєстрації місця проживання та перебування особи, в компетенцію якого входить реєстрація місця проживання фізичних осіб, отримано відповідь щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.

Ухвалою суду від 21.09.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, відповідачу визначено строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву, надіслання копії такого відзиву та доданих до нього документів позивачу, суду, право подати зустрічний позов в строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення. Сторонам роз`яснено що суд має право вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

Судові засідання про справі призначалися 01.11.2022року, 03.11.2022року, 09.11.2022року, 21.11.2022року.

Враховуючи неявкуучасників справи,які булиналежним чиномповідомлені продату,час імісце судовогорозгляду,суд керуєтьсявимогами ч.1ст.223ЦПК України,якоюпередбачено,що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно вимог ст.131 ЦПК Українипередбачено, що учасники судового процесу зобов`язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеномуст.129 ЦПК України, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з п. 4 ч. 8ст.128 ЦПК Україниднем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд враховує те, що рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" доставлятимуться відповідно до вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, а згідно п.99-1 згаданих Правил рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка". Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Згідно ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Суд вважає, що немає порушення прав сторін, оскільки справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані щодо своєчасного повідомлення особи про місце і час розгляду справи та якщо не надійшло клопотання про відкладення цього розгляду.

21.11.2022 року у справі постановлено ухвалу, якою призначено провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутність сторін по справі, суд враховує практику Європейського суду з прав людини стосовно критеріїв розумних строків, поведінку заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010 року, «Смірнова проти України» від 08.11.2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 року тощо), а також приймаючи до уваги рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» яким наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд прийшов до висновку про розгляд справи на підставі наявних у справі даних і доказів.

Окрім цього, як зазначив ЄСПЛ у справі "Каракуця проти України" (заява №18986/06; п.57) суд зазначив, що це є обов`язок зацікавленої сторони виявляти особливу уважність, дбаючи про свої інтереси, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про рух своєї справи (Teuschler v. Germany, №47636/99; Sukhorubchenko v. Russia, №69315/01, § 48; Gurzhyy v. Ukraine, №326/03.)

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у п.35 рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Подібна позиція цього суду викладена, також у рішеннях у справах "Олександр Шевченко проти України" (заява N 8371/02, п.27, та "Трух проти України" заява N 50966/99), де суд наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Судом при розгляді даної справи враховано позицію Верховного Суду відображену в п.34 постанови від 12.03.2019 року по справі №910/9836/18 де зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004 року).

Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно з ч.4ст.223 ЦПК Україниу разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Водночас, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи, відповідні до них правовідносини та зміст спірних правовідносин.

Згідно витягу з Державногореєстру речовихправ нанерухоме майнопро реєстраціюправа власності,виданого 17.06.2021рокуза індексним№262103305 при допомозі пошуку через веб-сайт ОСОБА_2 за реєстраційним №634287846255 на підставі договору купівлі-продажу посвідченого 08.07.2020 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шахрай С.О., приватним нотаріусом було зареєстрованоправо власності в цілому реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 63428786255 на житловий будинок загальною площею 82,7кв.м, житлова площа 26,9кв.м, який розташовано за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

У Самбірському центрі обслуговування клієнтів ТОВ «Львівенергозбут» за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований побутовий споживач та відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Згідно з п. п. 3.1.5., 3.1.7., 3.2.5. «Правил роздрібного ринку електричної енергії», затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 року, договір між електропостачальником та споживачем універсальної послуги укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним на умовах комерційної пропозиції, опублікованих електропостачальником на офіційному веб-сайті.

Відповідно до п. 7 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 року вказаний договір укладається шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії або підписання заяви-приєднання до умов цього договору.

Відповідачем було здійснено приєднання до публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах комерційної пропозиції №1, яка є Додатком 2 до цього Договору, що розміщені на офіційному веб-сайті позивача за адресою: www.lez.com.ua. Відмови від приєднання до такого договору відповідачами подано не було.

Відповідно до п. 2.1 Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

П. 6.2 Договору визначає зобов`язання Споживача забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору.

Згідно з Комерційною пропозицією розрахунковим періодом за Договором є календарний місяць. Рахунок (платіжний документ) надається на початку періоду наступного за розрахунковим. Оплата здійснюється протягом 10 робочих днів від дати отримання рахунку, але не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим. Розрахунок за спожиту електричну енергію здійснюється шляхом повної оплати вартості електроенергії за показами засобу обліку.

Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії.

Свої зобов`язання в частині повної та своєчасної оплати за спожиту електроенергію відповідач ОСОБА_1 систематично не виконував, борг за спожиту електроенергію за період 01.11.2021 року - 10.02.2022 року складає 27247,70 грн, що підтверджується розрахунком основного боргу за спожиту електричну енергію за підписом регіонального менеджера Самбірського центру обслуговування клієнтів ТОВ «Львівенергозбут».

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пп. 2. п. 5.5.5. ПРРЕЕ, споживач електричної енергії зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Згідно з ст. ст. 7, 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов`язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, а обов`язком - оплачувати надані житлово- комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Обов`язком виконавця, зокрема, є забезпечення своєчасності надання, безперервності і відповідної якості комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, утому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово- комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відтак на ОСОБА_1 покладено обов`язокоплачувати вартістьспожитих житлового-комунальнихпослуг,зокрема спожитоїелектричної енергії,за адресою: АДРЕСА_1 .

Постачання електроенергії споживачу здійснюється за тарифами встановленими Регулятором, а саме, постановою НКРЕ КП від 26.02.2015 року № 220 «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню», Постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 року №483 «Про затвердження Положення про покладення ^спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії».

Відповідно до п. 9.1. Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власність зобов`язує.

Ст. 322 ЦК України стверджує, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, відсутність письмового договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати житлово- комунальних послуг, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, що відповідає правовим висновкам, викладеним у постановах Львівського апеляційного суду від 23.03.2020 року у справі №465/7382/19; від 15.04.2020 року у справі №465/6941/19; від 04.09.2020 року у справі №446/626/20; від 18.06.2020 року у справі №465/6261/19; від 28.09.2020 року у справі №446/1016/20; від 26.11.2020 року у справі №458/519/20 та Верховного Суду України від 23.05.2018 року в справі № 216/5756/15-ц.

Встановивши дійсні обставини справи, дослідивши докази позивача на обґрунтування заявлених вимог, суд, вирішуючи спір між сторонами, виходить з наступних мотивів та норм права.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п.9ст.28 ЦПК Українипозови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

При ухваленні рішення відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики ЄСПЛ» суд вважає за необхідне застосувати Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.XI.1950), яка згідно з частиною першою ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Згідно з цивільним процесуальним законом кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України).

Суд враховує, що практика ЄСПЛ вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» п. 43).

Також суд приймає до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі «Веренцов проти України» п.86).

Відповідно до ч.1 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

В ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» зазначено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.06.2018 року №429 ТОВ «Львівенергозбут» було видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії.

Судом встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований побутовий споживач та відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Станом на 10.02.2022 року по даному особовому рахунку наявна заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 27247,70 грн.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, вбачається, що відповідач є власником житлового будинку загальною площею 82,7кв.м, житлова площа 26,9кв.м, який розташовано за адресою АДРЕСА_1

Взаємовідносини між громадянами/фізичними особами-споживачами електричної енергії/ з енергопостачальниками регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 року.

Відповідно до п.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Згідно з п.3.1.5 Правил електропостачальник розміщує у відкритому доступі форму відповідного договору, який пропонується споживачам до укладення. До договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відповідний електропостачальник має розробити з урахуванням вимог законодавства публічні комерційні пропозиції та розмістити їх на своїх офіційних веб-сайтах.

Даний договір є публічним договором приєднання та укладається сторонами з урахуванням ст. ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України.

У відповідності до п. 4.10 Правил побутові споживачі здійснюють повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії, як правило, один раз за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим, відповідно до договору про постачання електричної енергії споживачу.

За з містом п.п. 4.12, 4.19 Правил плата за спожиту електроенергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який, як правило, становить календарний місяць відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції).

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, за період з 01.11.2021 року 10.02.2022 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 утворилась заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 27247,70 грн.

Правовідносини, які склалися між сторонами, врегульовані також Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону, в тому числі, є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

За змістом п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний сплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги що місяця, якщо інший порядок та строки невизначені відповідним договором. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.ст.525,526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з того, що відповідач не вносить плату за надані послуги, що привело до виникнення заборгованості, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Згідно ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.

Абзацом 5 пункту 13 Прикінцевих та перехідних положень даного Закону визначено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Також суд враховує, що законодавством передбачений двосторонній обов`язок, щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги, оскільки споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. А тому відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення відповідачів, як споживачів від оплати послуг у повному обсязі.

Така позиція суду узгоджується з висновком Верховного суду України викладеним у постанові від 30.10.2013 р. по справі 6-59цс13, про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідач, не подавши відзиву на позовну заяву, розмір вказаних нарахувань не спростував.

Враховуючи вищенаведене, неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків щодо сплати за спожиту електричну енергію, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими.

Приймаючи до розгляду даний позов і вирішуючи спір, суд дотримувався принципу доступу до правосуддя, оскільки надмірний формалізм до форми та змісту позовної заяви порушує право особи, на доступ до правосуддя. Так, у справі Перез де Рада Каванілес до Іспанії від 28.10.1998 року (§49, заява № 28090/95) ЄСПЛ визнав, що фактично суворе застосування національними судами процесуального правила позбавило заявника права доступу до суду. При застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (§29 рішення ЄСПЛ у справіВальчілі до Франціївід 26.07.2007 року, заява № 35787/03).

Зокрема, згідно з рішенням ЄСПЛ від 23.09.1982 року у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції»будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які у свою чергу мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті.

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За загальним правилом ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч.1 ст.16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Така заява подана у відповідності до вимог ст. 19 ЦПК України оскільки суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин і цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку окремого провадження.

Відповідно до положень ст.16 ЦПК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Водночас, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04), що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Також згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Вирішуючи питання судових витрат, суд виходить з наступного.

Судові витрати в цій справі складаються з судового збору.

Згідно з ч. 1 ст.141 ЦПК України в редакції Закону України №2147-8 від 03.10.2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У рішенні Конституційного суду України№12-рп/2013зазначено, що звернення до суду пов`язане з необхідністю сплати судового збору, що впливає на можливість доступу особи до правосуддя та отримання нею судового захисту, гарантованогост.55 Конституції України.

Зазначене відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 року №R(81)7, якою визначено: «утій мірі, вякій судові витрати становлять явну перешкоду доступові доправосуддя, їхтреба, якщо цеможливо, скоротити абоскасувати» (пп.12 п.D).

Питання повернення судового збору регламентовано ст.7 Законом України «Про судовий збір», де передбачено п`ять підстав для повернення сплаченого судового збору: 1)зменшення розміру позовних вимог або внесення суми судового збору у більшому розмірі, ніж було потрібно; 2)повернення заяви або скарги стороні за заявою (клопотанням) заявника; 3)відмова суду у відкритті провадження у справі; 4)залишення заяви або скарги без розгляду; 5)закриття (припинення) провадження у справі в усіх інстанціях.

Відповідно до процесуального кодексу, при винесенні рішення суддя повинен в обов`язковому порядку розподілити судові витрати між сторонами процесу. До судових витрат входить і судовий збір.

Відповідно до ч. 1ст.141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Окрім цього, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову.

Згідно долученого до позовної заяви оригіналу платіжного доручення №114657 від 05.09.2022 року вбачається, що позивачем було оплачено судовий збір у сумі 2232,00 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, зважаючи вимогу позивача про стягнення з відповідача оплачений ним судовий збір, суд задовольняє таку вимогу, і приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача оплачений ним судовий збір.

Підстави для негайного виконання судового рішення відсутні.

Таким чином, з урахуванням задоволених вимог позивача на відповідача покладаються судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2232,00 грн. за подання позовної заяви позивачем.

Також відсутні підстави для скасування заходів забезпечення позову, оскільки такі не обиралися.

Керуючись ст.ст.2-5,10,12,19,23,27,28,76-81,95,209,258,259,263-265,268,272,273 ЦПК України, ст.ст.15,16,164,319,322,509,525,526 ЦК України, Законами України «Про ринок електричної енергії», «Про житлово-комунальні послуги», суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву товариства зобмеженою відповідальністю«Львівенергозбут» до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості заспожиту електричнуенергію - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» 27247,70 грн заборгованості за спожиту електричну енергію.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2232,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ознайомитись з текстом судового рішенням в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: https://tk.lv.court.gov.ua/.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач:товариство зобмеженою відповідальністю«Львівенергозбут»;

юридична адреса, місцезнаходження за відомостями, внесеними до ЄДРЮОФОПГФ: 79016 м.Львів вул. Шевченка,1; код ЄДРПОУ 42092130.

Відповідач: ОСОБА_1 ;

місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складено 21.11.2022 року.

Суддя Р.І.Ференц