Постанова № 10746952, 06.08.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-3227/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Слободянюк Н.І.,

за участю Дрижирук М.І.,

представника позивача - Миронова А.В.,

представників відповідача - Гриценко Ю.В., Васильченко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації"до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

05 липня 2010 року Державне підприємство "Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації" /далі по тексту - позивач/звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві /далі по тексту - відповідач/ про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.06.2010 № 0002101702/0 про визначення платнику податків податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 46969,14 грн, в тому числі за основним платежем 15656,38 грн та штрафною санкцією 31312,76 грн.

Мотивуючи свої вимоги, позивач вказував на те, що за своєю правовою природою примусове стягнення з позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки розрахунку при звільненні, а також моральної шкоди на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_6, поновлених на роботі на підприємстві позивача на підставі судових рішень, не є виплатою позивачем заробітної плати цим працівникам, а є компенсацією прямої матеріальної шкоди, завданої неправомірним звільненням. З огляду на це, при застосуванні порядку оподаткування таких доходів податком з доходів фізичних осіб слід керуватися правилом підпункту 4.2.10 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», за яким до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку сума, що спрямовується на відшкодування прямих збитків, понесених платником податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, не включається. А відтак, позивач вважає, що відповідач дійшов помилкового висновку про заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 13441,77 грн внаслідок порушення норм підпунктів 4.2.1, 4.2.10 пункту 4.2 статті 4, пункту 19.2 статті 19, підпункту 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у звязку з чим спірне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню нечинним та скасуванню, а позов задоволенню.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»особою, відповідальною за нарахування, утримання (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб у вигляді заробітної плати та моральної шкоди, є працедавець, який виплачує такі види доходу на користь платника податку, в тому числі за рішенням суду. У разі поновлення працівників на роботі за рішенням суду при нарахуванні та виплаті працівникам середнього заробітку за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також моральної шкоди, працедавець зобовязаний включити всю нараховану суму до складу загального місячного оподатковуваного доходу, утримати з неї податок з доходів фізичних осіб за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 зазначеного Закону, який перерахувати до бюджету. У разі коли податковий агент, яким є працедавець, до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу. З огляду на те, що позивач самостійно не нарахував, не утримав та не сплатив до бюджету податок з доходів, виплачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на виконання судових рішень про поновлення цих осіб на роботі, відповідач податковим повідомленням-рішенням від 30.06.2010 № 0002101702/0 визначив позивачу податкове зобовязання на суму 13441,77 грн. Решту суму податкового зобовязання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 30.06.2010 № 0002101702/0, в розмірі 2214,61 грн позивач не оспорює, хоча просить скасувати податкове повідомлення-рішення повністю.

В судовому процесі представники сторін підтримали доводи і вимоги сторони, інтереси якої вони відповідно представляють.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд доходить висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.06.2010 № 0002101702/0, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що з 27.04.2010 по 11.06.2010 інспекторами ДПІ у м. Полтаві проведено виїзну планову документальну перевірку ДП "Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації" /ідентифікаційний код 04725987/, за результатами якої складено акт від 16.06.2010 №6026/23-4/23/04725987.

В ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м.Полтави від 10 грудня 2008 року у цивільній справі № 2-479/07 за позовом ОСОБА_5 до Державного підприємства "Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди постановлено ОСОБА_5 поновити на посаді головного інженера-директора технічного центру ДП "Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації", а з останнього стягнути на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 19 477,19 грн та моральну шкоду в сумі 1500,00 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м.Полтави від 01 квітня 2009 року у цивільній справі № 2-114/09 за позовом ОСОБА_6 до Державного підприємства "Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації" про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди постановлено ОСОБА_6 поновити на посаді начальника відділу кадрів ДП "Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації", а з останнього стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 38 354,63 грн та моральну шкоду в сумі 5000,00 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м.Полтави від 04 серпня 2009 року у цивільній справі № 2-1656/09 за позовом ОСОБА_5 до Державного підприємства "Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації" про стягнення компенсації за час вимушеного прогулу та затримки розрахунку при звільненні постановлено стягнути з Державного підприємства "Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації" середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.12.2008 по 18 05.2009 в сумі 16 748,00 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 8 532,00 грн.

В ході примусового виконання цих судових рішень платіжною вимогою від 17.08.2009 з розрахункового рахунку ДП "Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації" стягнуто 78858,00 грн зазначених виплат та платіжним дорученням від 02.10.2009 № 1734 підприємством самостійно перераховано 15499,54 грн цих виплат.

У той же час на виплачені на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_6 доходи податок в загальній сумі 13441,77 грн ДП "Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації"не нарахований, не утриманий та не сплачений.

Крім цього порушення, підприємством допущені і інші порушення, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 2214,61 грн.

Як наслідок, контролюючим органом зроблено висновок про порушення підприємством підпунктів 4.2.1, 4.2.10 пункту 4.2, підпункту 4.3.21 пункту 4.3 статті 4, підпункту 6.3.3 пункту 6.3 статті 6, пункту 19.2 статті 19, підпункту 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та визначено податковим повідомленням-рішенням від 30.06.2010 № 0002101702/0 податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 46969,14 грн, в тому числі за основним платежем 15656,38 грн та штрафною санкцією 31312,76 грн.

Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його нечинним та скасування. При цьому позов обґрунтував посиланням на відсутність з боку позивача порушень підпунктів 4.2.1, 4.2.10 пункту 4.2 статті 4, пункту 19.2 статті 19, підпункту 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»за епізодом оподаткування доходів, виплачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі судових рішень. Це свідчить про те, що інші порушення, викладені в акті перевірки від 16.06.2010 №6026/23-4/23/04725987, позивач визнає та донарахований за ними податок не оспорює, хоч і просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.06.2010 № 0002101702/0 повністю.

Даючи оцінку податковому повідомленню-рішенню від 30.06.2010 № 0002101702/0 в обґрунтованій частині /на суму 13441,77 грн /, суд виходить з наступного.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Підпунктами 4.2.1, 4.2.9, 4.2.10 пункту 4.2 статті 4, пунктом 7.1 статті 7 цього Закону визначено, що доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору; суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обовязковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом; дохід у вигляді неустойки, штрафів або пені, фактично одержаних платником податку як відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу і оподатковуються за ставкою в 15 відсотків від обєкта оподаткування.

При цьому особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати та моральної шкоди є податковий агент - в даному випадку працедавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку /системний аналіз пункту 17.1, підпункту «а»пункту 17.2, пунктів 1.2, 1.15, підпункту «д»пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»/.

Відповідно до підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 зазначеного Закону податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Положенням підпункту 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 цього Закону встановлено, що податковий агент несе відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок нездійснення ним нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до або під час виплати доходу на користь платника податку.

Отже, при нарахуванні та виплаті працівникам середнього заробітку за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також моральної шкоди, підприємство-працедавець зобовязаний включити всю нараховану суму до складу загального місячного оподатковуваного доходу, утримати з неї податок з доходів фізичних осіб за ставкою 15 відсотків від обєкта оподаткування, який перерахувати до бюджету. Це підтверджується також положеннями пункту 4.3 статті 4 та пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Пункт 4.3 статті 4 зазначеного Закону встановлює виключний перелік доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу, до якого доходи такого характеру, які фактично отримали від позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі судових рішень, не включені, а пункт 8.2 статті 8 цього Закону визначає осіб, які не є податковими агентами, а саме: нерезидента та фізичної особи, яка не має статусу субєкта підприємницької діяльності, або не є особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

Також суд зауважує, що підстава (рішення суду) та спосіб (платіжною вимогою, платіжним дорученням) виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки розрахунку при звільненні, а також моральної шкоди не змінюють сам характер таких виплат як втраченої компенсації за труд (заробітної плати) та моральної шкоди (грошового відшкодування душевних втрат платника податку).

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про безпідставність твердження позивача про те, що примусове стягнення з позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки розрахунку при звільненні, а також моральної шкоди на користь працівників, поновлених на роботі на підставі судових рішень, є відшкодуванням прямих збитків, понесених платником податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, яке не підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

Підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що у разі коли платник податків здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору.

Аналізуючи припис наведеної норми закону, суд доходить висновку, що сума штрафної санкції не може перевищувати 100% відсотків суми донарахованого податкового зобовязання.

Спірне податкове повідомлення-рішення цій вимозі закону відповідає.

Отже, суд не знаходить ні фактичних даних, ані правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 30.06.2010 № 0002101702/0.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Державного підприємства "Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.06.2010 № 0002101702/0 відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10 - денний строк з дня її проголошення, а у разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення встановленого строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 11 серпня 2010 року.

СуддяН.І. Слободянюк