Постанова № 10746901, 05.08.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-77/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Головка А.Б.,

при секретарі Пехоті М.О.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Семенка Б.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекціїпро скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

11 січня 2010 року суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3 (надалі - позивач)звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - відповідач)про скасування податкових повідомлень-рішень Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області № 1098/17-1776608829 від 27.04.2009 року та № 2767/17-1776608829 від 22.09.2009 року як незаконних.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства, зафіксовані в актах перевірки № 1098/17-1776608829 від 27.04.2009 року та № 2767/17-1776608829 від 22.09.2009 року, не відповідають дійсності, оскільки відповідач не мав можливості об'єктивно та в повному обсязі здійснити перевірку через вилучення працівниками податкової міліції Лубенської ОДПІ оригіналів первинної документації. Зазначав, що вимоги перевіряючих про надання товарно-транспортних накладних, договорів на поставку продукції ті інших документів, які б свідчили про факт проведення розрахунків між контрагентами є безпідставними, посилаючись на те, що фізична особа-підприємець не є юридичною особою і не має обовязку вести бухгалтерський облік. Зазначав, що товарно-транспортні накладні виписувались на кожне перевезення, проте не зберігались.

05.05.2010 року представник позивача уточнив позовні вимоги та просив скасувати податкові повідомлення-рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області № 0121141701/0 від 12.05.2009 року та № 0121131701/0 від 12.05.2009 року як незаконні.

У ході судового розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги та просив скасувати податкові повідомлення-рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області № 0121141701/0 від 12.05.2009 року, № 0121141701/1 від 20.08.2009 року, № 0121141701/2 від 30.10.2009 року та № 0121131701/0 від 12.05.2009 року, № 0121131701/1 від 20.08.2009 року, № 0121131701/2 від 30.10.2009 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2010 року справа прийнята до провадження.

На підставі листа прокуратури Полтавської області від 11.06.2010 року до участі у справі на підставі ч.2 ст.60 Кодексу адміністративного судочинства України допущено прокурора.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви та просив їх задовольнити з урахуванням змін.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити задоволенні позову. Відповідач надав суду письмові заперечення, у яких на підтвердження правомірності спірних податкових повідомлень-рішень зазначив, що перевіркою, що набрала форму акта № 1098/17-1776608829 від 27.04.2009 року, встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту кошти в сумі 946167 грн. Зокрема, перевіркою встановлено, що контрагенти позивача були припинені та їм скасовані свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість. Надані на перевірку первинні документи не містять інформації на підтвердження реальності здійснення господарської діяльності. При цьому у позивача відсутні товарно-транспортні накладні на перевезення паливно-мастильних матеріалів, відомості про спосіб вимірювання при відвантажуванні та розвантажуванні ПММ, відсутні ємкості на зберігання ПММ, договір оренди або договір зберігання, тощо. Також, перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем занижено суму податкового зобовязання з ПДВ на 867 грн. Крім того, позивачем порушено вимоги ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", в результаті чого по декларації за 3-4 квартал 2007 року було допущено заниження суми податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 709676,35 грн., по податковій декларації за 1-3 квартал 2008 року було занижено суми податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 269519,58 грн.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа Лубенською районною державною адміністрацією Полтавської області 22.05.2005 року, свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, та перебуває на податковому обліку в Лубенській об'єднаній державній податковій інспекції Полтавської області.

Із 29.12.2005 року по 15.10.2009 року позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість (свідоцтво № 76290411 від 29.12.2005 року, акт № 5 про анулювання реєстрації платника ПДВ від 15.10.2009 року).

У термін із 26.01.2009 року по 22.04.2009 року працівниками Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області на підставі направлень № 34 від 26.01.2009 року, № 59 від 09.02.2009 року, № 142 від 31.03.2009 року, № 179 від 14.04.2009 року відповідно до плану перевірки проведено виїзну планову документальну перевірку приватного підприємця ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.09.2008 року, що набрала форму акта № 1098/17-1776608829 від 27.04.2009 року. Термін проведення документальної перевірки переносився у звязку із втратою документів, згідно поданих заяв приватним підприємцем ОСОБА_3 до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області.

За результатами перевірки було встановлено та зафіксовано у акті перевірки порушення позивачем:

- статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", в результаті чого по декларації за 3-4 квартал 2007 року було допущено заниження суми податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 709676,35 грн., по податковій декларації за 1-3 квартал 2008 року було занижено суми податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 269519,58 грн.;

- п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 946 167,00 грн., в тому числі по періодах:

- в сумі 56788,00 грн. по строку сплати 30.08.2007 року;

- в сумі 188221,00 грн. по строку сплати 01.10.2007 року;

- в сумі 211937,00 грн. по строку сплати 30.10.2007 року;

- в сумі 105909,00 грн. по строку сплати 30.11.2007 року;

- в сумі 189488,00 грн. по строку сплати 04.01.2008 року;

- в сумі 180786,00 грн. по строку сплати 03.03.2008 року;

- в сумі 200,00 грн. по строку сплати 30.05.2008 року;

- в сумі 12838,00 грн. по строку сплати 30.07.2008 року;

- п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті не підтвердження податковими накладними декларації з податку на додану вартість за червень 2008 року (від 21.07.2008 року № 20587 в сумі 867,00 грн., було занижено суму податкового зобов'язання в сумі 867,00 грн. по строку сплати 30.07.2008 року).

На підставі акту перевірки № 1098/17-1776608829 від 27.04.2009 року Лубенською об'єднаною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення № 0121141701/0 від 12 травня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в сумі 979195 грн. 93 коп. та податкове повідомлення-рішення № 0121131701/0 від 12 травня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 1420551 грн., в тому числі за основним платежем - 947034 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 473517 грн.

Позивач не погодився з даними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх в апеляційному порядку.

За результатами розгляду скарг позивача в апеляційному порядку податковими органами зазначені скарги були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

З метою доведення до позивача нових граничних строків сплати податкових зобовязань, податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення № 0121141701/1 від 20.08.2009 року, № 0121141701/2 від 30.10.2009 року та № 0121131701/1 від 20.08.2009 року, № 0121131701/2 від 30.10.2009 року.

З даними рішеннями позивач не погодився та оскаржив їх до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи правомірність податкових повідомлень-рішень Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції № 0121141701/0 від 12.05.2009 року, № 0121141701/1 від 20.08.2009 року, № 0121141701/2 від 30.10.2009 року, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в сумі 979195 грн. 93 коп., суд дійшов наступних висновків.

Із 01 січня 2004 року набрав чинність Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб", відповідно до пункту 22.10 статті 22 якого визнано таким, що втратив чинність, Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Згідно із п.п. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до додатку 7 Інструкції про прибутковий податок з громадян (в редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 14.02.2001 р. N 53) до податкової декларації за звітний податковий період, включаються тільки прямі валові витрати і суми амортизаційних відрахувань, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально.

Будь-які суми витрат фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності до моменту одержання доходу від результату такої діяльності є його власним ризиком відповідно до статті 1 Закону України "Про підприємництво". Тобто, виключно факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду не всіх підряд видатків, а тільки тієї їх частини, яка прямо цьому доходу відповідає.

Із акту перевірки вбачається, що позивачем у перевіряємий період здійснювалась оптова торгівля паливом, позивач перебував на загальній системі оподаткування та пільгами по податках не користувався.

У перевіряємому періоді позивачем було здійснено витрати на закупівлю транспортного засобу, запасних частин, ремонт, діагностику транспортних засобів на загальну суму 162237 грн. 13 коп. (без ПДВ).

Разом з тим, позивачем до перевірки та до суду не надано первинних документів бухгалтерського обліку на підтвердження здійснення ним витрати на придбання транспортного засобу, ремонт та технічне обслуговування в 3-4 кварталах 2007 року в сумі 162237 грн. 13 коп. (без ПДВ).

З огляду на викладене, позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат кошти в сумі 162237 грн. 13 коп. (без ПДВ).

У перевіряємому періоді при поданні до Лубенської ОДПІ декларації за 3-4 квартал 2007 року позивачем включено до складу валового доходу суми за фактично відвантажений та частково оплачений товар, що призвело до завищення суми валового доходу в розмірі 309963 грн. 41 коп. В частині формування складу валових витрат позивачем було включено до складу валових витрат суми за фактично отриманий та частково оплачений товар, що призвело до завищення суми валових витрат в розмірі 5041139 грн. 09 коп.

За результатами перевірки декларації за 3-4 квартали 2007 року встановлено, що сума одержаного позивачем валового доходу склала 6252429 грн. 59 коп. (у декларації - 6562393), сума понесених валових витрат - фактично складала 1511184 грн. 91 коп.(у декларації - 6552324).

Пунктом 7.2 статті 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.3 цієї статті.

Таким чином, позивачем допущено заниження суми податкового зобовязання по податковій декларації за 3-4 квартал 2007 року по податку з доходів фізичних осіб в сумі 709676,35 грн.

Також, судом встановлено, що декларація позивача за 1-3 квартали 2008 року містить перекручені дані внаслідок не включення позивачем до складу валового доходу сум за фактично відвантажений та частково оплачений товар, що призвело до заниження суми валового доходу в розмірі 1544106 грн. 52 коп. Крім того, позивачем включено до складу валових витрат суми за фактично отриманий та частково оплачений товар, що призвело до завищення суми валових витрат в розмірі 252690 грн. 65 коп.

За результатами перевірки декларації за 1-3 квартал 2008 року було встановлено, що сума одержаного позивачем валового доходу склала 2077970 грн. 52 коп. (у декларації - 533864), сума понесених позивачем валових витрат склала 279680 грн. 35 коп.(у декларації - 532371)

Таким чином, позивачем занижено суму податкового зобовязання у податковій декларації за 1-3 квартал 2008 року по податку з доходів фізичних осіб на 269519,58 грн.

Відтак, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції № 0121141701/0 від 12 травня 2009 року ґрунтується на вимогах законодавства України.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині визнання нечинними податкових повідомлень рішень № 0121141701/0 від 12.05.2009 року, № 0121141701/1 від 20.08.2009 року, № 0121141701/2 від 30.10.2009 року, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в сумі 979195 грн. 93 коп., є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Оцінюючи правомірність податкових повідомлень-рішень Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції № 0121131701/0 від 12 травня 2009 року, № 0121131701/0 від 12.05.2009 року, № 0121131701/1 від 20.08.2009 року, № 0121131701/2 від 30.10.2009 року, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 1420551 грн., в тому числі за основним платежем 947034 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 473517 грн., суд дійшов наступних висновків.

Пунктом 1.7. статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до пп. 7.2.8. п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до Закону.

Отже, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати, зокрема, податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

У перевіряємому періоді позивачем віднесено до складу податкового кредиту та валових витрат суми по придбанню у ТОВ "Прадо-Приват" на загальну суму 982879 грн. 33 коп., у тому числі ПДВ 163813 грн. 23 коп. (нафтогазовоконденсатна суміш) та ТОВ "Спецстальстандарт - Днепр" - на загальну суму 4694119 грн. 92 коп., у тому числі ПДВ 782353 грн. 32 коп. (пісчане паливо, нафтогазовоконденсатна суміш).

У податковому обліку суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 по вищевказаних операціях віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 946167 грн. 00 коп., в тому числі по періодах: за липень 2007 року в сумі 56788,00 грн., за серпень 2007 року в сумі 188221,00 грн., за вересень 2007 року в сумі 211937,00 грн., за жовтень 2007 року в сумі 105909,00 грн., за листопад 2007 року в сумі 189488,00 грн., за лютий 2008 року в сумі 180786,00 грн., за квітень 2008 року в сумі 200,00 грн., за червень 2008 року в сумі 12838,00 грн.

При цьому, документи бухгалтерського обліку, а саме: податкові накладні, накладні, рахунки, відповідно до акту перевірки по ТОВ "Прадо-Приват" та ТОВ "Спецстальстандарт - Днепр" надані позивачем перевіряючим не містять необхідної інформації на підтвердження реальності здійснення господарської діяльності (з урахуванням часу, місця, знаходження майна та обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для торгівлі товарами, необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу наявності технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, сплати податків за результатами такої діяльності).

Крім того, перевіркою встановлено відсутність договорів на поставку продукції, товарно-транспортних накладних, які б підтверджували певний час, спосіб та вид транспортування, об'єми отриманих нафтопродуктів за конкретним видом транспорту. Значний обсяг отриманих паливно-мастильних матеріалів зумовлює потребу відповідного об'єму у позивача ємностей для їх зберігання.

У матеріалах справи наявна копія письмового пояснення довіреної особи позивача - ОСОБА_4, в якому зазначено, що зберігання паливно-мастильних матеріалів проводилось на базі в с. Красне, Чорнухинського району, власником якого є спілка власників майнових паїв.

Разом з тим, договори оренди або договори зберігання перевіряючим та суду позивачем не надано.

Із письмових пояснень довіреної особи позивача - ОСОБА_4 встановлено, що транспортування ПММ від постачальників продукції, у тому числі від ТОВ "Прадо-Приват" та ТОВ "Спецстальстандарт - Днепр" здійснювалось транспортними засобами марки RENAULT ДНЗ НОМЕР_3, та IVECO ДНЗ НОМЕР_4, власницею яких є гр. ОСОБА_3

Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України від 2 квітня 1998 р. N 81/38/101/235/122 (чинною на час виникнення спірних правовідносин) встановлювався єдиний порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів, проведення обліково-розрахункових операцій і застосовується на підприємствах та організаціях України, які займаються нафтопродуктозабезпеченням. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для підприємств, установ та організацій всіх галузей народного господарства і всіх форм власності, а також для громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, що займаються придбанням, транспортуванням, зберіганням та реалізацією нафти і нафтопродуктів на території України.

Перевіряючим та суду позивачем не були надані товарно-транспортні накладні на перевезення, відомості про спосіб вимірювання при відвантаженні та розвантаженні таких матеріалів, та інші документи, ведення яких передбачено зазначеною вище Інструкцією.

Крім того, позивачем не надано суду документи щодо проведення розрахунків між позивачем та даними контрагентами.

Відповідно до листів на запити Лубенської ОДПІ до відділення ДАІ з обслуговування Лубенського району та автомобільно-технічної інспекції від 20.05.2009 р. № 3176/10/26-31-007, до ЗАТ "Українська міжбанківська валютна біржа" від 10.06.2009 р. № 3749/10/26-31-006 та до Української фондової біржі від 10.06.2009 року № 3748/10/26-006 повідомлено, що ОСОБА_5 свідоцтв про допущення транспортних засобів (автомобіль РЕНО днз. НОМЕР_3 та ІВЕКО днз. НОМЕР_4) до перевезення небезпечних вантажів не надавалось та повідомлено, СПД-ФО ОСОБА_3, ТОВ "Прадо-Приват" (код ЄДРПОУ 34705617) та ТОВ "Спецстальстандарт - Днепр" (код ЄДРПОУ 34590410) не були учасниками аукціонів з продажу нафти на газового конденсату.

Положення про запровадження аукціонів з продажу нафти, газового конденсату, природного, скрапленого газу та вугілля, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.2000 р. № 599, регулює порядок продажу нафти, газового конденсату, природного, скрапленого газу та вугілля на внутрішньому ринку України, встановлює порядок організації та проведення аукціону, визначає повноваження аукціонного комітету та бірж, на базі яких проводяться аукціони з продажу нафти, газового конденсату, природного, скрапленого газу та вугілля, зміст аукціонних угод і гарантії їх виконання.

Відтак, нафта, газовий конденсат на внутрішньому ринку України реалізуються у відповідності до зазначеного Положення.

Таким чином, суду не були надані належні первинні документи бухгалтерського обліку на підтвердження фактичного виконання умов договорів, укладених між позивачем та ТОВ "Прадо-Приват", ТОВ "Спецстальстандарт - Днепр", що вказує на безтоварність даної операції.

П.п.7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Крім того, у ході проведення перевірки перевіряючими відібрано письмові пояснення у водія ОСОБА_6, який перебував у трудових відносинах із позивачем), у яких ОСОБА_6 вказав, що перевезенням паливно-мастильних матеріалів він не займався; у представника спілки пайщиків СТОВ "Темп" Сови М.І., у яких останній зазначив, що ємкості та диз. колонки, які згідно договору оренди на 2006 рік були орендовані позивачем терміном на 1 рік були недіючими, договір не пролонгований та новий договір оренди не складався; у завідувача тракторною бригадою с. Красне Чорнухинського району ОСОБА_8, який зазначив, що на території транспортної бригади, де знаходились ємкості та диз. колонки, які орендувались позивачем у 2006 році, протягом останніх двох років в"їзду та виїзду транспортних засобів не було.

Підпунктом 17.1.3 п. 17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-III визначено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону (дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми податкового зобовязання), такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що Лубенська об'єднана державна податкова інспекція під час проведення перевірки позивача діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, з метою, з якою ці повноваження надано. Податкові повідомлення-рішення № 0121131701/0 від 12 травня 2009 року, № 0121131701/0 від 12.05.2009 року, № 0121131701/1 від 20.08.2009 року, № 0121131701/2 від 30.10.2009 року, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 1420551 грн., в тому числі за основним платежем 947034 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 473517 грн., винесені відповідачем обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, які були встановлені під час перевірки, неупереджено та своєчасно.

Позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 10 серпня 2010 року.

СуддяА.Б. Головко