Вирок № 10744111, 26.05.2010, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

СПРАВА № 1-48/10

ВИРОК копія

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2010 р. Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого-судді Реви О.І.,

при секретарі Литвишко В.М.

з участю прокурора Ратушної О.Г.,

адвоката ОСОБА_1,

потерпілої ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяслав-Хмельницький кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Хмельовик Баришівського району Київської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, не військовозобовязаного, водія ПСВПП «Діброва», проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого

за ч. 1 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

26 листопада 2009 року підсудний ОСОБА_3 близько 17:20 год., керуючи автомобілем «ИЖ-2717-90», д.н.з. НОМЕР_1, що належить ПСВПП «Діброва» та закріплений за ним відповідно до наказу цього підприємства №18 від 03.11.08 р., рухаючись в темну пору доби по вул. Шкільній в м. Переяслав-Хмельницький в напрямку автовокзалу навпроти будівлі ліцею-інтернату по проїзній частині, що мала відповідне позначення пішохідного переходу, будучи неуважним до навколишньої дорожньої обстановки, допустив порушення вимог пунктів 12.1, 12.3 та 18.1 ПДР України та п.1.14.1 дорожньої розмітки розділу 34 ПДР України. Зокрема, під час руху не обрав у встановлених межах безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух керованого ним автомобіля та безпечно керувати ним, виявивши небезпеку для руху цього автомобіля: пішоходів ОСОБА_2 та ОСОБА_4, які переходили проїзну частину вулиці на вищевказаному пішохідному переході зліва на право відносно його руху, не вжив заходів до зменшення швидкості руху керованого автомобіля аж до його зупинки та не надав перевагу у русі пішоходам, в результаті чого скоїв на них наїзд.

В результаті таких дій підсудного потерпіла ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді закритого двійного перелому правої великогомілкової кістки і закритого перелому правої малогомілкової кістки, забійної рани правої тімяної ділянки голови і рвано-забійної рани правого стегна.

Підсудний ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому злочині в ході судового слідства визнав повністю. У своїх показах він підтвердив подію на наслідки вчиненого ним злочину, проте зазначив, що проїхавши перехрестя вулиць Шкільної та Грушевського в м. Переяслав-Хмельницький в напрямку автовокзалу біля приміщення ліцею-інтернату він відчув удар в автомобіль. Коли зупинився, то побачив поблизу автомобіля двох жінок. Яким чином вони опинилися на проїзній частині та як було скоєно наїзд він не розуміє, оскільки рухаючись по місту в темну пору доби на ближньому світлі фар, з протертим лобовим склом лише по траєкторії склоочисників він не бачив жодної перешкоди.

Потерпіла ОСОБА_2 в суді показала, що того вечора разом із ОСОБА_4 поверталася з роботи і як завжди переходила дорогу в тому місці, де було скоєно наїзд. Переходили дорогу на пішохідному переході, бачили, що поблизу автомобіля не було. Проте, дійшовши до середини проїзної частини бачили боковим зором, що з правого боку наближається автомобіль. Потім відчула удар і втратила свідомість.

Свідок ОСОБА_4 повністю підтвердила покази потерпілої.

Із показів свідка ОСОБА_5, що були досліджені судом, вбачається, що саме в результаті необережних дій підсудного було скоєно наїзд на потерпілу на пішохідному переході по вул. Шкільній в м. Переяслав-Хмельницький поблизу ліцею-інтернату.

Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 26.11.09 р. та схеми і фотоілюстрацій до нього підтверджується факт вчинення підсудним дорожньо-транспортної пригоди за участю потерпілої, обставини вчинення ДТП, місце вчинення ДТП, його наслідки та розташування транспортного засобу відносно елементів дороги тощо.

Протоколом огляду транспорту від 26.11.09 р. встановлено наявність механічних пошкоджень на автомобілі «ИЖ-2717-90», д.н.з. НОМЕР_1 після вчиненої ДТП.

З подорожнього листа службового легкового автомобіля від 26.11.09 р. вбачається, що підсудний керував автомобілем «ИЖ-2717-90», д.н.з. НОМЕР_1 в службових справах.

З висновку експерта №26 від 19.01.10 р. вбачається, що потерпіла ОСОБА_2 отримала в результаті даної ДТП тілесні ушкодження у вигляді закритого двійного перелому правої великогомілкової кістки і закритого перелому правої малогомілкової кістки, забійної рани правої тімяної ділянки голови і рвано-забійної рани правого стегна, що відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

З висновку експерта №20А від 27.01.10 р. вбачається, що в заданій дорожній ситуації підсудний, керуючи автомобілем, повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 12.2 та 12.3 ПДР України, тобто у темну пору доби швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги та у разі виникнення небезпеки негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. Швидкість руху автомобіля відповідала видимості елементів дороги в напрямку руху, а водій мав технічну можливість уникнути наїзду на пішоходів шляхом застосування термінового гальмування в момент виникнення небезпеки для його руху.

Таким чином, дослідивши злочинні дії підсудного, суд прийшов до висновку, що їх необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що причинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При вирішенні позову прокурора в інтересах держави в особі Переяслав-Хмельницької центральної районної лікарні та позову потерпілої до підсудного про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 17.03.2006 р. НОМЕР_2 вбачається, що автомобіль «ИЖ-2717-90», д.н.з. НОМЕР_1 належить ПСВПП «Діброва», а згідно наказу цього підприємства №18 від 03.11.08 р. він закріплений за підсудним, як за водієм цього підприємства.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобовязана відшкодувати витрати закладові охорони здоровя на лікування потерпілого від цього злочину. За таких підстав саме з підсудного слід стягнути такі витрати, задовольнивши таким чином позов прокурора у повному обсязі на суму 1405 грн. 50 коп.

Вирішуючи питання про задоволення позову потерпілої до підсудного про відшкодування моральної шкоди, суд виходить із наступного.

З полісу ВС №2936159 від 11.12.08 р. обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тип договору І вбачається, що ПСВПП «Діброва» застрахувало свою цивільно-правову відповідальність.

За правилами п. 15.1 статті 15 Закону України «Про Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» договір I типу - страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Підсудний експлуатував автомобіль «ИЖ-2717-90», д.н.з. НОМЕР_1 на законній підставі як працівник, що перебуває у трудових відносинах. Відповідно до п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обовязків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває в трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу, якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого.

Провівши аналіз норм ст. ст. 1167, 1168 та 1187 ЦК України суд приходить до висновку, що моральна шкода повинна бути відшкодована особою, що її задала, тобто підсудним, не зважаючи на те, що він відповідно до абз. 3 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.92 р. №6 не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і несе відповідальності за шкоду перед потерпілим, оскільки управляв джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин з володільцем джерела підвищеної небезпеки.

Такий висновок зроблено судом з урахуванням вимог ст. 1167 ЦК України, п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та п.22.3 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» яким визначено, що потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 ЦК України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 ЦК України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Враховуючи розмір заявленої суми по відшкодуванню моральної шкоди суд виходить із принципу розумності та справедливості і вважає, що заявлена сума потерпілою є дещо завищеною. Враховуючи тривалість та характер моральних страждань потерпілої ОСОБА_2, суд вважає, що 15 000 грн. є достатньою грошовою компенсацією за завдані їй моральні страждання, що полягають у фізичному болю та стражданнях, яких вона зазнала у звязку з каліцтвом (п.1 ч. 2 ст. 23 ЦК України).

За правилами пункту 9.3 статті 9 та п.22.3 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» із ЗАТ «Страхова група «ТАС» слід стягнути пять відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суми моральної шкоди, що становить 2550 грн. 00 коп. та 12450 грн. 00 коп. із підсудного ОСОБА_3, як різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком.

Обставин, які обтяжують чи помякшують покарання підсудного судом не встановлено.

При обранні міри покарання підсудному ОСОБА_3 суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, його характеристику, і вважає за необхідне обрати йому міру покарання у вигляді обмеження волі з встановленням іспитового строку без позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів, оскільки професія водія є єдиним джерелом доходу сімї підсудного.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд,

ЗАСУДИВ:

Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого за ч. 1 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років обмеження волі без позбавленням права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнити його від відбування покарання у вигляді обмеження волі з випробовуванням, встановивши йому іспитовий строк терміном на 1 (один) рік 6 (шість) місяців і зобовязати його повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично зявлятися для реєстрації в цей орган.

Міру запобіжного заходу відносно засудженого ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити попередню: підписка про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 12450 грн. 00 коп. моральної шкоди.

Стягнути з закритого акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_2 2550 грн. 00 коп. моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області, юридична адреса: м. Київ, вул. Кожумяцька, 1, банк: ГУДКУ в Київській області, ЗКПО 25574713; р/р 31250272210700 в ГУДКУ в Київській області; МФО 821018 656 грн. 88 коп. за проведення експертизи.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Переяслав-Хмельницької ЦРЛ 1405 грн. 50 коп. витрат на лікування потерпілої ОСОБА_2

Речові докази по справі: автомобіль марки «ИЖ-2717-90», д.н.з. НОМЕР_1 повернути Приватному сільськогосподарському виробничо-переробному підприємству «Діброва».

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області протягом 15 діб з моменту його проголошення через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд.

Головуючий: (підпис)