Рішення № 107439969, 21.11.2022, Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа № 713/2237/22

Провадження №2-о/713/105/22

РІШЕННЯ

іменем України

21.11.2022 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Кириляк А.Ю., з участю секретаря Матейчук Л.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вижниця цивільну справу за заявою ОСОБА_1 інтереси якої представляє ОСОБА_2 , заінтересована особа : Берегометська селищна рада Чернівецької області, про встановлення факту проживання із спадкоємцем на час відкриття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернулася в суд про встановлення факту проживання із спадкоємцем на час відкриття спадщини.

У заяві вказувала, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , про що виконкомом Лукавецької сільської ради Вижницького району Чернівецької області було складено відповідний актовий запис за № 6 та видано свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 від 09.02.2018 року .

Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається тільки із земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,31 га, що знаходиться на території Лукавецької сільської ради Вижницького району Чернівецької області, що підтверджується Державним актом на право власності на землю серія ЧВ № 074515 від 06 липня 2004 року .

За життя ОСОБА_3 склала заповіт, що був посвідчений секретарем виконкому Лукавецької сільської ради Вижницького району Чернівецької області 11.09.2008 року і зареєстрований в реєстрі за № 372, який не був змінений чи скасований на момент її смерті, яким усе своє майно, що буде належати їй на день смерті заповіла їй.

У встановлений законом строк у 6 місяців після смерті ОСОБА_3 , вона не звернулася до нотаріуса із письмовою заявою про прийняття спадщини, оскільки помилково вважала, що проживаючи постійно разом із нею, вважаюся такою, що прийняла спадщину, однак як їй стало відомо пізніше, факт постійного проживання із спадкодавцем на момент його смерті, підлягає встановленню лише у судовому порядку.

У 2022 році звернулася із заявою до державного нотаріуса Вижницької державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Державним нотаріусом Вижницької державної нотаріальної контори було заведено спадкову справу № 92/2022 , однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом нотаріусом їй було відмовлено у зв`язку з тим, що вона протягом 6 місяців після смерті ОСОБА_3 не подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Просить постановити рішення, яким встановити факт її постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_3 , на час відкриття спадщини, тобто на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник заявника в судовому засіданні заявлені вимоги ОСОБА_1 підтримала, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник Берегометської селищної ради, в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. В адресованій суду заяві просить справу розглядати у його відсутність, щодо задоволення заявлених вимог не заперечує.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заявлені вимоги заявника є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , про що виконкомом Лукавецької сільської ради Вижницького району Чернівецької області було складено відповідний актовий запис за № 6 і видано свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 від 09.02.2018 року.

Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається тільки із земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,31 га., що знаходиться на території Лукавецької сільської ради Вижницького району Чернівецької області, що підтверджується Державним актом на право власності на землю серія ЧВ № 074515 від 06 липня 2004 року.

Довідкою Лукавецького Старостинського округу №1 Берегометської селищної ради № 1-1782 від 29.11.2021 року підтверджується, що ОСОБА_3 проживала та була зареєстрована за місцем постійного проживання у АДРЕСА_1 по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно записів в погосподарській книзі № 24, за 2016-2018 роки, особовий рахунок № НОМЕР_2 , ст.159. На день смерті ОСОБА_3 в житловому будинку ніхто не був зареєстрованим і не проживав.

Довідкою Лукавецького Старостинського округу №1 Берегометської селищної ради № 471 від 26.08.2021 року підтверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно є спадкоємцем ОСОБА_3 .

За життя ОСОБА_3 склала заповіт, що був посвідчений секретарем виконкому Лукавецької сільської ради Вижницького району Чернівецької області 11.09.2008 року і зареєстрований в реєстрі за № 372, який не був змінений чи скасований на момент її смерті, яким усе своє майно, що буде належати їй на день смерті заповіла заявнику .

У встановлений законом строк у 6 місяців після смерті ОСОБА_3 , заявниця не звернулася до нотаріуса із письмовою заявою про прийняття спадщини, оскільки помилково вважала, що проживаючи постійно разом із нею, вважаюся такою, що прийняла спадщину, однак як стало відомо пізніше, факт постійного проживання із спадкодавцем на момент його смерті, підлягає встановленню лише у судовому порядку.

У 2022 році звернулася із заявою до державного нотаріуса Вижницької державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Державним нотаріусом Вижницької державної нотаріальної контори було заведено спадкову справу № 92/2022, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом нотаріусом заявнику було відмовлено , що підтверджується постановою нотаріуса від 14.07.2022 року у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 протягом 6 місяців після смерті ОСОБА_3 не подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Інших спадкоємців, які б мали право на обов`язкову частку за законом чи за заповітом не має.

Відповідно до положень ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. ст. 1261-1265 цього Кодексу.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Здійснення права на спадкування визначено Главою 87 ЦК України.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно із ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до абз. 3 п. 3 роз`яснень постанови Пленуму ВС України від 30.05.2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст. 1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов`язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї (наприклад, на нерухоме майно).

Отже, для того, щоб набути право на спадщину, спадкоємці за заповітом або за законом мають прийняти її у порядку та у строки, встановлені законом.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.

Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

Згідно з п. п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини.

Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п. 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Статтею 293 ЦПК України, визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають юридичне значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п.23 Постанови № 7 від 30 травня 2007 року «Про судову практику у справах про спадкування» якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Також, передбачено, що відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд вправі розглядати справи про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановлення цього факту має для заявника юридичне значення. Юридичний факт встановлюється з метою реалізації заявником права на отримання спадщини.

Отже, з огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги всі обставини справи, докази надані заявником, суд приходить до висновку щодо задоволення заяви.

На підставі ст.ст. 293, 315-319 ЦПК України, суд керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заявлені вимоги ОСОБА_1 інтереси якої представляє ОСОБА_2 , заінтересована особа : Берегометська селищна рада Чернівецької області, про встановлення факту проживання із спадкоємцем на час відкриття спадщини, - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_3 , на час відкриття спадщини, тобто на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржене до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителька АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: Берегометська селищна рада , юридична адреса : вул. Центральна, 20 , смт. Берегомет , Вижницького району, Чернівецької області.

Суддя Антоніна КИРИЛЯК