Рішення № 107436987, 27.10.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/14909/22-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2022 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Соколова О.М.,

при секретарі: Матвійчуку В.П.

справа № 757/14909/22-ц

за участю:

представника позивача: Самокиши В.Ю.

представника відповідача: ОСОБА_5.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві цивільну справу №757/14909/22-ц за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк»» до ОСОБА_2 про визнання недійсним одностороннього правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2022 року до Печерського районного суду м. Києва надійшов позов Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі- Позивач, Банк) до ОСОБА_2 (далі- Відповідач) про визнання недійсним одностороннього правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог.

В обґрунтування позову Позивач зазначає про те, що 27.05.2022 р. на адресу АТ «Альфа-Банк» надійшла заява ОСОБА_2 від 24.05.2022 р. про припинення зобов`язань на суму 54 624 453,51 грн. шляхом зарахування зустрiчних однорідних вимог в порядку статті 601 ЦК України. У вказаній заяві Відповідач вказую на те, що: станом на 24.05 2022 р. iснує грошова вимога АТ «Альфа-Банк до ОСОБА_2 на суму 54 624 453,51 грн. за постановою Київського апеляційного суду від 03.12.2019 р. залишеною без змін постановою ВС від 26.04.2022 р. у справі № 757/30497/15-ц. Нібито станом на 24.05.2022 р. iснує безспірна грошова вимога ОСОБА_2 до АТ «Альфа Банк» на загальну суму 81 390 439,53 грн., яка на думку Відповідача складається із: зобов`язання по поверненню вартості предмету іпотеки за іпотечним договором №02-10/978 вiд 21.03.2008 р. за постановою ВС від 27.02.2019 р. у справі №761/17649/13-ц та за ст.ст. 1212,1213 ЦК України на суму 28 827 334,76 грн.; 3% річних нарахованих Відповідачем за ст. 625 ЦК України з 01.06.2013р. по 24.05.2022 р. на суму 7 766 793,54 грн.; зобов`язання по поверненню вартості предмету іпотеки за іпотечним договором №02-10/3541 від 18.10.2007 р., за постановою ВС від 13.06.2018 р. у справі №757/14247/13-и та за ст.ст. 1212.1213 ЦК України на суму 35 288 679,20 грн.; 3% річних нарахованих Відповідачем за ст. 625 ЦК України з 01.06.2013 р. по 24.05.2022 р. на суму 9 507 632,03 грн. Нібито вищевказані вимоги сторiн являються зустрiчними однорідними та безспірними, а тому на думку Відповідача наявні підстави для застосування механiзму, передбаченого ст. 601 ЦК України та проведення зарахування заборгованості ОСОБА_2 перед АТ «Альфа-Банк» на суму 54 624 453,51 грн. та сплати АТ «Альфа-банк» перед ОСОБА_2 за наслідками такого зарахування 26 765 986,02 грн.

АТ «Альфа - Банк» вважає, що односторонній правочин, оформлений заявою ОСОБА_2 від 24.05.2022 р. про припинення зобов`язань на суму 54 624 453,51 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст. 601 ЦК України повинен бути визнаний судом недійсним, оскільки АТ «Альфа-Банк» не має перед ОСОБА_2 грошових зобов`язань, а зміст одностороннього правочину - спірної заяви Позивача суперечить ст. 601 ЦК України у зв`язку із відсутністю зустрічних однорідних вимог та відсутності безспірності таких вимог.

За наведених обставин ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19 липня 2022 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено здійснювати за правилами позовного (загального) провадження.

18 серпня 2022 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує.

23 вересня 2022 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

26 вересня 2022 року від представника відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.

26 вересня 2022 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, вказав, що позов є необґрунтованим та безпідставним.

Суд, заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено ст. 55 Конституції України та 16 ЦК України, кожна особа має право у встановленому порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, відповідно до матеріалів справи судом встановлено, що в забезпечення виконання зобов`язання ОСОБА_3 за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/5889 від 21.03.2008 р., між АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір № 02-10/978 від 21.03.2008 р.,

Відповідно до п. 1.1. Іпотечного договору 02-10/978 від 21.03.2008 р. Іпотекодавець передає в іпотеку Іптотекодержателю в якості забезпечення Позичальником зобов`язань за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/5889 від 21.03.2008 р. нерухоме майно, а саме: на п`ятикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 1.2. Іпотечного договору 02-10/978 від 21.03.2008 р. заставна вартість вказаної квартири складає 924 593 Євро 14 євроцентів.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 11.12.2013 року у справі № 761/17649/13 позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено, в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_3 за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/5889 від 21.03.2008 р. у розмірі 8 650 000,00 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання за ПАТ «Укрсоцбанк» право власності на п`ятикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до матеріалів справи 11.03.2014 р. заочне рішення у справі № 761/17649/13-ц набрало законної сили та 17.03.2014 року було виконане шляхом реєстрації за Банком в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на квартиру АДРЕСА_2 , та в подальшому здійснено її відчуження.

Постановою Верховного Суду від 27.02.2019 р. рішення Шевченківського районного суду м.Києва у справі №761/17649/13-ц, було скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Так, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, встановлено, що квартира яка була предметом Іпотечного договору 02-10/978 від 21.03.2008 р. належить на праві власності ТОВ «Компанія з УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «Будівельні проекти».

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва з віндикаційним позовом до ТОВ «КУА «Будівельнв проекти» про витребування п`ятикімнатної квартири АДРЕСА_3 з чужового незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

На теперішній час розгляд справи № 761/41606/19 триває, остаточне рішення не прийнято.

Крім того, судом встановлено, що 18.10.2007 р. між АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір № 02-10/3541, в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/4439 від 18.10.2007 р.

Відповідно до п.1.1. Іпотечного договору 02-10/3541 від 18.10.2007 р. Іпотекодавець передає в іпотеку Іптотекодержателю в якості забезпечення Позичальником зобов`язань за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 10-29/4439 від 18.10.2007 р. наступне нерухоме майно, а саме: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 ; земельна ділянка, загальною площею 0,0820 га, за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, кадастровий номер 8000000000:82:130:0010, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 ;

Відповідно до п. 1.2. Іпотечного договору 02-10/3541 від 18.10.2007 р. заставна вартість предмету іпотеки складає 781 887 доларів США 32 центи.

Заочним рішенням Печерського районного суду м.Києва від 31.07.2013 року,яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 2802.2017 р. та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.09.2017 р. у справі № 757/14247/13-ц позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено, в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_2 за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 10 29/4439 від 18.10.2007 р. у розмірі 9 617 000,00 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання за ПАТ «Укрсоцбанк права власності на земельну ділянку загальною площею 0,0820 га за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, кадастровий номер 8000000000:82 1300010, розташованого в АДРЕСА_4 та житловий будинок, який знаходиться на земельній ділянці, загальною площею 75,3 кв. м., житловою площею 33 кв. м.

Відповідно до матеріалів справи, заочне рішення у справі №757/14247/13-ц набрало законної сили і 03.03.2014 р. було виконане шляхом реєстрації за Банком в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності та в подальшому здійснено відчуження.

За даними Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно власниками земельної ділянки є Компанія «Анжіндо Лімітед» та ОСОБА_4 .

Постановою Верховного суду від 13.06.2018 у справі №757/14247/13-ц скасовано рішення Печерського районного суду міста Києва від 31.07.2013 року, ухвала Апеляційного суду м. Києва від 28.02.2017 р. та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.09 2017 р. у справі №757/14247/13-ц та ухвалено нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Так, ОСОБА_2 , звернувся до Печерського районного суду м.Києва з віндикаційним позовом до Компанії «Анджіндо Лімітед» та ОСОБА_4 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та відновлення становища, що існувало до порушення права.

Постановою Київського апеляційного суду від 11.10.2021 р. у справі № 757/61314/18-ц позов ОСОБА_2 задоволено. Витребувано у Компанії «Анджіндо Лімітед» та ОСОБА_4 у власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,0820 га за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, кадастровий номер 8000000000:82 1300010, розташованого в АДРЕСА_4 та житловий будинок, який знаходиться на земельній ділянці, загальною площею 75,3 кв. м., житловою площею 33 кв. м.

Судом встановлено, що 27.05.2022 року на адресу АТ «Альфа-Банк» надійшла заява ОСОБА_2 від 24.05.2022 р. про припинення зобов`язань на суму 54 624 453,51 грн. шляхом зарахування зустрiчних однорідних вимог в порядку статті 601 ЦК України.

У вказаній заяві Відповідач вказую на те, що: станом на 24.05 2022 р. iснує грошова вимога АТ «Альфа-Банк до ОСОБА_2 на загальну суму 54 624 453,51 грн. згідно постанови Київського апеляційного суду від 03.12.2019 р. залишеною без змін постановою ВС від 26.04.2022 р. у справі № 757/30497/15-ц.

Крім того, станом на 24.05.2022 р. iснує безспірна грошова вимога ОСОБА_2 до АТ «Альфа Банк» на загальну суму 81 390 439,53 грн., за низкою судових рішень - Постановою ВС від 27.02.2019 р. у справі № 761/17649/13-ц, Постановою ВС від 13.06.2018 р. у справі № 757/14247/13-ц.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовується загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Згідно з ст. 601 ЦК України, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Отже спірна заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог, що надіслана відповідачем позивачу, за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов`язань сторін у справі. Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601Цивільного кодексу України):

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Умова щодо безспірності вимог, які зараховуються не передбачена чинним законодавством, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог, тому наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування виключає проведення зарахування у добровільному порядку.

Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.

За дотримання умов, передбачених ст. 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених ст. 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним. Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою- третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити ні кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам х малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Зокрема, відповідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із п. 7 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності передбачених законом.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08.09.2021 року в справі №761/33621/18 суд касаційної інстанції роз`яснив, що потрібно розмежовувати зарахування та заяву про зарахування. Адже, сама по собі наявність зустрічних однорідних вимог не призводить до їх зарахування, і, відповідно не припиняє зобов`язання. Необхідним і достатнім є наявність заяви про зарахування зустрічних вимог хоча б однієї із сторін.

Заява однієї із сторін про зарахування зустрічних вимог для досягнення бажаного правового ефекту не потребує відповіді з боку адресата, а потребує лише сприйняття заяви останнім. Наслідком подання заяви про зарахування зустрічних вимог, за наявності передбачених умов для зарахування, є остаточне і безповоротне припинення відповідних зобов`язань повністю або частково. У вказаній постанові суд зазначив про те, що вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог можливе на будь-якій стадії розвитку відносин сторін. На порушення зазначених критеріїв правомірності взаємозаліку зустрічних вимог позивач не посилається.

У постанові Верховного Суду від 22.01.2021 року в справі № 910/11116/19 зазначено що безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором. За дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним. Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог. Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов`язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника. Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.

Доводи представника позивача, викладені у позовній заяві не стосуються зарахування зустрічних однорідних вимог та не спростовують правомірності одностороннього правочину, а також не доводять того, які права позивача будуть відновлені у випадку визнання судом вказаного одностороннього правочину недійсним.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку що позивачем не було доведено те, що односторонній правочин у вигляді заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог суперечить ст. 601 УК України у зв`язку із відсутністю зустрічних однорідних вимог та відсутності безспірності таких вимог, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, відповідно до ст.141 ЦПК України, витрати позивача по сплаті судового збору не підлягають відшкодуванню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 7, 10, 12, 13, 77-82, 141, 258-259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Акціонерного товариства «Альфа-Банк»» до ОСОБА_2 про визнання недійсним одностороннього правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Соколов