Постанова № 10743191, 27.07.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2010 р. справа № 2а-16972/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Буряк І. В.

при секретаріЯровій Ю.Ю.

за участю представників сторін:

позивача:не зявився

відповідача:ОСОБА_1 (дов. від 30.12.2009р. №38881/10/10-013)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заявуОСОБА_2

доКостянтинівської обєднаної державної податкової інспекції

прочасткове визнання недійсним податкового повідомлення від 14.04.2010р. №0006641742/0

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_2 (надалі позивач, ОСОБА_2) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Костянтинівської обєднаної державної податкової інспекції (надалі відповідач, Костянтинівська ОДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення від 14.04.2010р. №0006641742/0 частково на суму податкового зобовязання за платежем: податок з доходів фізичних осіб у розмірі 8926,89 грн.

Позов мотивовано безпідставністю визначення відповідачем податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у звязку із отриманням позивачем у спадщину земельних сертифікатів.

Позивач у судове засідання від 27.07.2010р. не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Відповідач надав заперечення на позовну заяву відповідно до яких вважає, що оскаржуване податкове повідомлення від 14.04.2010р. №0006641742/0 винесене правомірно, оскільки одержання у спадщину земельного сертифікату, яке розглядається як обєкт комерційної власності поряд з корпоративним правом, є обєктом оподаткування податком з доходу фізичних осіб за ставкою 5 відсотків.

У судовому засіданні від 27.07.2010р. представник відповідача проти вимог позивача заперечував, з мотивів, викладених у запереченнях та просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, що зявилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 подала податкову декларацію про доходи, одержані за 2009р., якою визначена сума нарахованого доходу, отриманого з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. у розмірі 197515,96 грн.

Зазначений дохід складається із вартості отриманого у спадщину майна, а саме:

-Жилий будинок з надвірними будівлями, отриманий згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27.04.2009р., зареєстрованого в реєстрі за № 453. Оцінка спадкового майна 18978,00 грн. (а.с. 10);

-Права на земельну частку (пай) у загальному розмірі 18,24 умовних кадастрових гектарів, які перебувають у КСП «Україна, наданих для користування колективною власністю, що належали померлому на підставі сертифікатів на право на земельну частку (пай), отримані згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27.04.2009р., зареєстрованого в реєстрі за № 455. Оцінка спадкового майна 178537,96 грн. (а.с. 11).

На підставі поданої декларації про доходи, одержані за 2009р., Костянтинівська ОДПІ податковим повідомленням від 14.04.2010р. №0006641742/0 визначила позивачу податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмір 9875,75 грн. (а.с. 12).

Тобто за отриманими правами на земельну частку (пай) у загальному розмірі 18,24 умовних кадастрових гектарів, позивачу визначено податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 8 926,89 грн.

Із пункту 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» вбачається, що дохід з джерелом його походження з України це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, в тому числі у вигляді доходів у вигляді активів, що передаються у спадщину, якщо такі активи або джерело їх виплати знаходяться на території України.

Згідно п. 3.1 ст. 3 зазначеного Закону встановлено, що об'єктом оподаткування резидента є:

-загальний місячний оподатковуваний дохід;

-чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;

-доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;

-іноземні доходи.

Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

Підпунктом 4.2.14 п. 4.2 зазначеної статті встановлено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються дохід у вигляді вартості успадкованого майна, у межах, що підлягає оподаткуванню цим податком згідно з нормами статті 13 цього Закону.

Пунктом 13.1 ст. 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що об'єкти спадщини платника податку поділяються з метою оподаткування на:

а) об'єкт нерухомого майна;

б) об'єкт рухомого майна, зокрема: предмет антикваріату або витвір мистецтва; природне дорогоцінне каміння чи дорогоцінний метал, прикраса з використанням дорогоцінних металів та/або природного дорогоцінного каміння; будь-який транспортний засіб та приладдя до нього; інші види рухомого майна;

в) об'єкт комерційної власності, а саме - цінний папір (крім депозитного (ощадного), іпотечного сертифіката), корпоративне право, власність на об'єкт бізнесу як такий, тобто власність на цілісний майновий комплекс, інтелектуальна (промислова) власність або право на отримання доходу за нею;

г) суми страхового відшкодування (страхових виплат) за страховими договорами, укладеними спадкодавцем, а також суми, що зберігаються на пенсійному рахунку спадкодавця згідно з договором недержавного пенсійного забезпечення, пенсійного вкладу;

д) кошти, а саме готівкові кошти або кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банках та небанківських фінансових установах, у тому числі депозитні (ощадні), іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю.

Згідно пояснень представника відповідача, визначаючи податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб при отримані позивачем у спадщину права на земельну частку (пай) сертифікатів на право на земельну, виходив із того що це об'єкт комерційної власності (пп. «в» п. 13.1. ст. 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»

Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні праві - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управління господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності. Передбачені законом та статутними документами.

Виходячи із вказаних правових норм, а також положень ст. ст. 1, 6 Закону України «Про систему оподаткування», ст. ст. 1, 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», пункту 14 Перехідних положень Земельного кодексу України та Указу Президента України від 03.12.99 року N 1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки», сертифікат на земельну частку (пай) посвідчує майнове право особи, яке не відноситься до об'єктів оподаткування згідно ст. 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Сертифікат на земельну ділянку (пай) підтверджує наявність в особи самостійного майнового права, яке не відноситься до корпоративних прав, оскільки не наділяє його власника повноваженнями, передбаченими ст. 167 Господарського кодексу України.

До того ж згідно Указу Президента України від 03.12.99 року N 1529/99 підприємства, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, зобов'язані укласти договори оренди землі із власниками земельних паїв. Дані договори не породжують у власників Сертифікатів статусу учасника підприємств-орендарів і відповідно набуття ними яких-небудь корпоративних прав.

Також, суд приймає до уваги, що на момент прийняття позивачем спадщини (27.04.2007р.) спадкоємець одержав у спадок лише сертифікати на право на земельну частку (пай), факт оформлення права власності на земельні ділянки відсутній.

Таким чином, прийняте Костянтинівською ОДПІ податкове повідомлення від 14.04.2010р. №0006641742/0 не можна вважати законним та обґрунтованим.

Враховуючи викладене, суд вбачає наявність достатніх підстав для задоволення позову ОСОБА_2

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов ОСОБА_2 до Костянтинівської обєднаної державної податкової інспекції задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення Костянтинівської обєднаної державної податкової інспекції від 14 квітня 2010 року №0006641742/0 в частині визначення податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 8926 (вісім тисяч девятсот двадцять шість) гривень 89 (вісімдесят девять) копійок.

2. Стягнути з Державного бюджету України (рахунок № 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, банк Головне управління Державного Казначейства України у Донецькій області) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок судового збору.

3. Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України

4. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 27 липня 2010 року, повний текст виготовлено 30 липня 2010 року.

5. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Буряк І. В.