Рішення № 107419737, 15.11.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2022 року м. Київ № 640/11631/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити дії,В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач) (надалі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (надалі по тексту - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві стосовно відмови у зарахуванні ОСОБА_1 періодів роботи до загального трудового страхового стажу, викладене у листі №312152/02/М-15444 від 24 грудня 2019 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати до загального стажу роботи період здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2020 року та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням збільшеного страхового стажу, починаючи з 01 січня 2020 року.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що порядок сплати пенсійного внеску фізичними особами-підприємцями «за себе» не був законодавчо визначений, тому здійснюючи підприємницьку діяльність у період з 2004 року по 2010 рік, позивач сплачував до Пенсійного фонду внески у складі єдиного податку через Управління державного казначейства відповідно до вимог Указу Президента України від 03 липня 1998 року №727/98 зі змінами та доповненнями (42 % від суми сплаченого єдиного податку перераховувалися на рахунок територіального управління Пенсійного фонду), що підтверджується відповідними платіжними документами та звітами суб`єкта малого підприємництва за вказаний період.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзиві на адміністративний позов представник відповідача стверджує, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою за формою, що не відповідає Порядку №22-1 та яку зареєстровано органом пенсійного фонду на підставі Закону України «Про звернення громадян». При цьому, вказано, що у відповідь на заяву позивача надано запитувану інформацію.

З огляду на викладене вище справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів.

При цьому, суд враховує подане клопотання позивача про прискорення розгляду даної справи.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З наявних матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у березні 2019 року звернувся до відповідного пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком.

При цьому, позивач стверджує, що у період з 30 січня 2001 року по 14 квітня 2017 року перебував на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві як фізична особа-підприємець. Однак, інформацію щодо здійснення підприємницької діяльності в період з 30 січня 2001 року по 31 грудня 2011 року про обрану систему оподаткування не вбачається за можливе надати, оскільки відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року №578/5, документи, що створюються під час діяльності органів державної влади, в т.ч. з питань оподаткування та справляння обов`язкових платежів, зберігаються протягом п`яти років.

Так, пенсію за віком ОСОБА_1 призначено з 24 березня 2019 року та обчислено її розмір з урахуванням заробітної плати, визначеної за періоди роботи з 01 вересня 1986 року по 31 серпня 1991 року та з 01 липня 2000 року по 31 грудня 2003 року.

У грудні 2019 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду провадження підприємницької діяльності з 01 січня 2001 року по 31 грудня 2011 року, а саме - періоду провадження підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.

За результатами розгляду звернення позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві листом від 24 грудня 2019 року №312152/02/М-15444/М15444/1 повідомило, що згідно даних відділу персоніфікованого обліку сплата страхових внесків (єдиного внеску) за податковим номером позивача з 01 січня 2004 року відсутня. До загального страхового стажу для розрахунку пенсії враховано наступні періоди стажу: з 01 вересня 1976 року по 11 лютого 1982 року; з 06 квітня 1982 року по 01 квітня 1985 року; з 22 квітня 1985 року по 17 грудня 1985 року; з 21 січня 1986 року по 18 вересня 1991 року; з 19 вересня 1991 року по 23 січня 1993 року; з 25 липня 1993 року по 29 листопада 1993 року; з 30 листопада 1993 року по 21 лютого 1996 року; з 11 березня 1996 року по 15 квітня 2003 року; з 21 квітня 2003 року по 31 грудня 2003 року.

Відмова відповідача у зарахуванні до стажу періоду підприємницької діяльності з 01 січня 2001 року по 31 грудня 2011 року зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Вимогами статті 2 Закону №1788-ХІІ передбачено за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом від 09 липня 2003 року №1058-IV (надалі по тексту також - Закон №1058-IV, в редакції станом на дату звернення позивача із заявою).

Положеннями частини 1 статті 26 Закону №1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

Згідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ч. 3-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Розділ XV доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом №2148-VIII від 03 жовтня 2017 року) до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2018 року №793 доповнено пункт 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, новим абзацом, зокрема: періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Тобто, вказаними змінами законодавець передбачив зарахування як до трудового, так і до страхового стажу фізичних осіб - підприємців періоди провадження ними господарської діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, незалежно від сум сплачених ними страхових внесків (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Так, підприємці при досягненні пенсійного віку мають право на призначення пенсії за віком, проте зарахування підприємницької діяльності до страхового стажу залежить від того, яку систему оподаткування використовував приватний підприємець до виходу на пенсію. Відповідно до цього законодавець визначав перелік документів, які підтверджують зарахування стажу у певні періоди.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3-1 розділу XV Перехідні положення Закону №1058-IV (з внесеними змінами Законом № 2148-VIII від 03 жовтня 2017 року), чинним з 01 січня 2018 року, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

з 01 січня 1998 по 30 червня 2000 включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

з 01 липня 2000 по 31 грудня 2017 включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Відповідно до пункту 4 Порядку №637 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 01 травня 1993, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (додаток N 1).

Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 01 січня 1998 по 31 грудня 2003 зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 01 січня 2004 по 31 грудня 2017 за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

За приписами підпункту 2 пункту 2.1 розділу П Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються зокрема документи: документи про стаж, що визначені Порядком №637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

Отже, з аналізу наведених вище положень законодавства слідує, що до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:

- до 01 травня 1993 року час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків;

- з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, або спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, або довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб`єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; тобто особа має підтвердити статус підприємця і обрану систему обліку і звітності (через сплату єдиного податку, фіксованого податку), або сплату страхових внесків;

- з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).

Для зарахування до страхового стажу періоду здійснення фізичною особою підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування необхідно підтвердити сплату страхових внесків за цей період, зокрема доказом сплати є довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).

Оформлення такої довідки за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року №8-1) є обов`язковим відповідно до пункту 2.1. розділу П Порядку № 22-1.

Відомості такої довідки містять інформацію про сплату страхових внесків, єдиного внеску з 01 липня 2000 року, з часу запровадження персоніфікованого обліку. Такі відомості будуть повними за умови, що підприємець був своєчасно зареєстрований у відповідному територіальному управлінні Пенсійного фонду і своєчасно сплачував страхові внески (в подальшому єдиний внесок).

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 21 Закону №1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки.

Пунктом 1 частини 2 статті 22 Закону №1058-IV передбачено, що відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, обчислення страхових внесків, визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом.

Абзацом 5 частини 1 статті 40 Закону №1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Постановою Кабінету Міністрів України №794 від 04 червня 1998 року було затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - Положення №794), згідно пункту 1 якого, персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до пункту 5 Положення №794 персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган).

Пунктами 6-7 цього Положення передбачено, що уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України «Про інформацію» має право своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цієї Постанови. Уповноважений орган створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи).

Персональна облікова картка застрахованої особи - документ, що централізовано зберігається у вигляді електронної таблиці Державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб у Пенсійному фонді України. Відкривається картка після реєстрації застрахованої особи в місцевому відділі Пенсійного фонду. У цій картці накопичуються та зберігаються всі відомості про доходи, перераховані внески застрахованої особи до Пенсійного фонду, а також інші відомості (про стаж, умови праці), які необхідні для правильного призначення пенсії. Зазначені відомості доповнюються щорічно відомостями від усіх роботодавців з урахуванням випадків трудової міграції та роботи за сумісництвом.

Також суд звертає увагу, що відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхових внесків підприємствами, установами, організаціями, громадянами до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 5-5 від 10 червня 1994 року (далі - Інструкція №5-5, чинної у спірний період) усі підприємства, у тому числі з іноземними інвестиціями, а також громадяни які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та виключно їхній праці, адвокати зобов`язані зареєструватись як платники внесків в органах Пенсійного фонду в районах (містах) у 10-денний строк з дня одержання свідоцтва про реєстрацію в місцевих органах державної влади, про що отримують повідомлення Фонду (додаток N 1).

Згідно з пунктом 18 Інструкції № 5-5 для обчислення суми внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та на виключно їхній праці, а також для адвокатів, береться оподаткований чистий доход, який вираховується як різниця між валовим доходом (виручка у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, що безпосередньо пов`язані з одержанням доходу, на підставі копій податкових декларацій. Громадянам, які займаються підприємницькою діяльністю на основі патенту, нараховуються внески з тієї суми доходу, з якої визначається плата за патент.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Інструкції про порядок обчислення сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових внесків до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 06 вересня 1996 року №11-1 (далі - Інструкція № 11-1 (чинної у спірний період), платниками обов`язкових внесків на державне соціальне страхування є суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності.

Відповідно до пункту 2.9 Інструкції №11-1 платники, перелічені в пп.2.2, 2.4 зобов`язані зареєструватись в органах Пенсійного фонду в районах (містах) за юридичною адресою, а платники, зазначені у п. 2.7 - за постійним місцем проживання.

Системний аналіз наведених правових норм законодавства дає суду підстави для висновку, що у період з 01 травня 1993 року по 01 липня 2000 року на законодавчому рівні було передбачено зарахування до страхового (трудового) стажу для обчислення пенсій період здійснення підприємницької діяльності за умови сплати підприємцями страхових внесків до Пенсійного фонду України, які підлягали обов`язковій реєстрації як платники внесків в органах пенсійного фонду.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 26 жовтня 2018 року в справі №643/20104/15-а, де суд констатував, що належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Судом встановлено, що відповідачем до стажу позивача не враховано період ведення підприємницької діяльності з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року з підстав того, що згідно даних відділу пенсоніфікованого обліку сплата страхових внесків (єдиного внеску) за податковим номером ОСОБА_1 з 01 січня 2004 року відсутня.

Вирішуючи питання правомірності дій відповідача щодо не зарахування вказаного періоду провадження позивачем підприємницької діяльності до страхового стажу, суд виходить з такого.

Як вказано вище по тексту рішення, до страхового стажу особи за певних умов включаються періоди здійснення нею підприємницької діяльності, а саме з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).

З матеріалів справи вбачається, що позивач просив у заяві від 17 грудня 2019 року зарахувати до страхового стажу період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування з 01 січня 2001 року по 31 грудня 2011 року., в додаток до якої надав копії листів Головного управління ДФС у місті Києві від 06 травня 2019 року №57435/М/26-15-08-08-19 та від 04 червня 2019 року №67783/М/26-15-13-02-15.

Змістом листа Головного управління ДФС у місті Києві від 06 травня 2019 року №57435/М/26-15-08-08-19 підтверджується, що на дату надання відповіді ОСОБА_1 перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві як припинений, але не знятий з обліку. Додатково вказано, що видача довідки про наявність страхового стажу не відноситься до функціональних обов`язків Головного управління ДФС у місті Києві, адже страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України, що міститься в системі персоніфікованого обліку.

Крім того, з листа Головного управління ДФС у місті Києві від 04 червня 2019 року №67783/М/26-15-13-02-15 вбачається, що згідно з даними, які містяться в інформаційно-аналітичній системі Головного управління ДФС у місті Києві з 01 січня 2012 року по 14 квітня 2017 року ФОП ОСОБА_1 здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування. Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року №578/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17 квітня 2012 року за №571/20884, документи, що створюються під час діяльності органів державної влади, в т.ч. з питань оподаткування та справляння обов`язкових платежів, зберігаються протягом п`яти років. Таким чином, надати інформацію за період з 30 січня 2001 року по 31 грудня 2011 року про обрану систему оподаткування не вбачається можливим.

Крім того, відповідно до підпункту 5.3.5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками ла застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (в редакції, що діяла до 25 лютого 2008 року), затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 (далі - Інструкція № 21-1), довідки про сплату внесків видавались платникам органами Пенсійного фонду України до 25 лютого 2008 року.

Надалі вказаний підпункт було виключено з Інструкції № 21-1 на підставі постанови Пенсійного фонду України №3-3 від 25 січня 2008 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 лютого 2008 року за № 125/14816.

Крім того, згідно з наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року №578/5 «Про затвердження Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів» строк зберігання розрахункових відомостей сплати внесків до Фондів становить 3 роки.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивач не з власної вини позбавлений можливості надати відповідачу документи, передбачені вимогами законодавства, для підтвердження статусу підприємця та обраної систему обліку і звітності (через сплату єдиного податку, фіксованого податку), або сплати страхових внесків з метою врахування спірного періоду провадження підприємницької діяльності до страхового стажу.

Разом з тим, матеріали справи містять копії платіжних документів, якими підтверджується факт сплати позивачем сум єдиного податку, а саме: квитанції від 20 січня 2004 року на суму 140,00 грн; від 19 лютого 2004 року на суму 140,00 грн.; від 17 березня 2004 року на суму 140,00 грн; від 13 квітня 2004 року на суму 140,00 грн; від 19 травня 2004 року на суму 140,00 грн; від 18 червня 2004 року на суму 140,00 грн; від 19 липня 2004 року на суму 140,00 грн; від 17 серпня 2004 року на суму 140,00 грн; від 18 вересня 2004 року на суму 140,00 грн.; від 19 жовтня 2004 року на суму 140,00 грн; від 19 листопада 2004 року на суму 140,00 грн.; від 16 грудня 2004 року на суму 140,00 грн.; від 18 січня 2005 року на суму 140,00 грн., від 18 лютого 2005 року на суму 140,00 грн., від 18 березня 2005 року на суму 140,00 грн.; від 19 квітня 2005 року на суму 140,00 грн., від 18 травня 2005 року на суму 140,00 грн.; від 20 червня 2005 року на суму 140,00 грн.; від 19 липня 2005 року на суму 140,00 грн; від 19 серпня 2005 року на суму 140,00 грн.; від 20 вересня 2005 року на суму 140,00 грн; від 19 жовтня 2005 року на суму 140,00 грн., від 18 листопада 2005 року на суму 140,00 грн.; від 14 грудня 2005 року на суму 140,00 грн.; за січень 2006 року-грудень 2006 року по 140,00 грн. щомісячно; за січень 2007 року-квітень 2007 року по 200,00 грн. щомісячно, від 05 червня 2007 року на суму 400,00 грн.; від 05 липня 2007 року на суму 200,00 грн.; від 11 вересня 2007 року на суму 400,00 грн.; від 20 листопада 2007 року на суму 200,00 грн.; від 17 грудня 2007 року на суму 200,00 грн; від 11 жовтня 2007 року на суму 205,00 грн.; від 20 січня 2008 року на суму 200,00 грн.; від 19 лютого 2008 року на суму 200,00 грн.; від 19 березня 2008 року на суму 200,00 грн; від 17 квітня 2008 року на суму 200,00 грн., від 19 червня 2008 року на суму 400,00 грн.; від 18 липня 2008 року на суму 200,00 грн; від 19 серпня 2008 року на суму 200,00 грн; від 20 жовтня 2008 року на суму 400,00 грн.; від 15 грудня 2008 року на суму 200,00 грн.; від 25 листопада 2008 року на суму 200,00 грн.; від 06 лютого 2009 року на суму 400,00 грн.; від 19 березня 2009 року на суму 200,00 грн.; від 19 травня 2009 року на суму 400,00 грн.; від 14 серпня 2009 року на суму 200,00 грн., від 20 липня 2009 року на суму 200,00 грн., від 23 грудня 2009 року на суму 20,00 грн.; від 20 жовтня 2009 року на суму 500,00 грн., від 13 листопада 2009 року на суму 300,00 грн., від 14 грудня 2009 року на суму 300,00 грн.; від 21 січня 2010 року на суму 200,00 грн.; від 15 березня 2010 року на суму 400,00 грн.; від 16 квітня 2010 року на суму 200,00 грн.; від травня 2010 року на суму 200,00 грн, від 15 липня 2010 року на суму 200,00 грн.; від 13 серпня 2010 року на суму 200,00 грн.; 15 вересня 2010 року на суму 200,00 грн.; від 15 червня 2010 року на суму 200,00 грн.; від 18 листопада 2010 року на суму 200,00 грн. від 16 жовтня 2010 року на суму 200,00 грн.

Також, позивачем надано до суду копії звітів суб`єкта малого підприємництва - фізичної особи-платника єдиного податку за період з 2004 по 2010 роки.

Згідно пункту 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємства» від 03 липня 1998 року за №727/98 (припинив дію 01 січня 2012 року та був чинний в період сплати позивачем єдиного податку у період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2011 року), суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:

- до місцевого бюджету - 43 відсотки;

- до Пенсійного фонду України - 42 відсотки;

- на обов`язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

Згідно з пунктом 6 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємства» суб`єкт малого підприємства, який сплачує єдиний податок, не є платником податків, в тому числі збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Дію Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємства» припинено згідно із Законом України від 04 листопада 2011 року №4014-VІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності», який набрав чинності з 01 січня 2012 року.

Таким чином, здійснюючи підприємницьку діяльність у період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року, позивач сплачував у Пенсійний фонд внески у складі єдиного податку через Управління державного казначейства відповідно до вимог Указу Президента України від 03 липня 1998 року №727/98 (42% від суми сплаченого єдиного податку перераховувались на рахунок територіального управління Пенсійного фонду); законодавчо визначеного обов`язку звітувати перед органами Пенсійного фонду, як платника єдиного податку у позивача не було.

Враховуючи підтвердження наявними матеріалами справи факту сплати позивачем страхових внесків, суд доходить висновку про протиправність відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року - періоду здійснення підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування, а відтак необхідність зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 зазначений період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року.

При цьому, суд враховує, що предметом звернення позивача від 17 грудня 2019 року була заява щодо зарахування страхового стажу за період з 01 січня 2001 року по 31 грудня 2011 року, в той час як предметом адміністративного позову є період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року, відтак наявні підстави для визнання протиправною відмови відповідача у зарахуванні до загального страхового стажу періоду з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року.

В частині тверджень представника відповідача про те, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві не за формою, встановленою для заяви про перерахунок пенсії, то суд звертає увагу, що позивач 17 грудня 2019 року звернувся до пенсійного органу стосовно зарахування спірного періоду здійснення підприємницької діяльності за спрощеною системою до загального страхового стажу, відтак такі посилання представника відповідача судом не приймаються як такі, що не стосуються предмету адміністративного позову.

З урахуванням наведених вище норм чинного законодавства та фактичних обставин справи, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову в частині, зокрема, і зобов`язання відповідача здійснити перерахунок призначеної позивачу пенсії за віком з урахуванням збільшеного страхового стажу.

При цьому, покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, позивачем надано суду достатні документальні докази, якими підтверджується протиправність дій відповідача щодо обрахування загального страхового стажу, в той час, як відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість свого рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Вимогами частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, викладену у листі №312152/02/М-15444 від 24 грудня 2019 року, в частині незарахування ОСОБА_1 до загального страхового стажу періодів ведення підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період здійснення підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2020 року та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням збільшеного страхового стажу, починаючи з 01 січня 2020 року.

В іншій частині адміністративного позову - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 800 (вісімсот) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя А.Б. Федорчук