Рішення № 10740745, 09.08.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

09 серпня 2010 р.           Справа 2/117-10

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Редакція газети "Факти та коментарі" 01116, м.Київ, вул.Щорса, 36 (фактична адреса: 04116, м.Київ, вул.В.Василевської, 27/29

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріа Альянс" 22300, Вінницька область, смт.Літин, Сосонське шосе, 4 (фактична адреса: 21009, м.Вінниця, вул.Київська, 16, 9 поверх)

про стягнення 71210,98 грн. заборгованості

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : Крет А.Ю.- за довіреністю;

          відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов ТОВ "Редакція газети "Факти та коментарі" до ТОВ "Ріа Альянс" про стягнення 71 210,98 грн. заборгованості, з яких 10 000,00 грн.- сума основного боргу, 36 820,20 гн. -пені за прострочення виконання зобов'язання, 23 197,52 інфляційних втрат та 1 193,11 грн. 3% річних.

Ухвалою від 16.06.2010 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 2/117-10 з призначенням судового засідання на 09.08.2010 року.

Відповідач в судове засідання, призначене на 09.08.2010 року, не з'явився, витребуваних ухвалою суду від 16.06.2010 року документів не надав, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, підтвердженням чого є реєстр відправлення поштової кореспонденції господарського суду Вінницької області.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

29 січня 2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Редакція газети "Факти та коментарі" (далі - Позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «РІА АЛЬЯНС» (далі по тексту — Відповідач) уклали договір про розміщення реклами № 47-Р (далі по тексту - Договір) (а.с.29,30)

Відповідно до умов Договору Позивач зобов'язується надавати послуги з розміщення реклами в газеті «Факти и комментарии», а Відповідач зобов'язується оплачувати надані послуги.

Ціна та порядок розміщення реклами зазначається в Додатках до Договору.

09 липня 2008 р. Відповідачем була подана заявка на розміщення рекламного блоку та сторони уклали Додаток № 5 до Договору на суму 16 694,99 грн.

Окрім цього, цієї ж дати Позивачем було надано, а Відповідачем отримано рахунок-фактуру № РК-0000497 на вищевказану суму.

Послуги були надані належним чином відповідно до умов Договору, про що свідчить копія 25-ої шпальти з газети «Факти» (а.с.38) від 11 липня 2008 р. та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0002188, підписаний обома сторонами 11 липня 2008 р.(а.с.33)

Відповідно до п. 3.2. Договору Відповідач зобов'язується здійснити оплату послуг в формі попередньої оплати на підставі виставленого рахунку.

Згідно з рахунком-фактурою від 09 липня 2008 р. оплата послуг мала бути здійснена до 15 липня 2008 р. Проте, оплати послуг в вищезазначений строк Відповідачем здійснено не було.

Починаючи з 16 вересня 2008 р. Відповідач частково оплачував послуги, а саме: 16 вересня 2008 р. - 2 000, 00 грн., 26 вересня 2008 р. - 2 694, 99 грн. та 21 жовтня 2008 р. - 2 000, 00 грн., про що свідчать копії платіжних доручень, які знаходяться в матеріалах справи.(а.с.34-36)

01 грудня 2008 р. Відповідач надіслав гарантійний лист за вих. № 60, в якому ТОВ «Ріа Альянс» підтверджує зобов'язання по оплаті послуг по розміщенні рекламного блоку згідно виставленого рахунку та гарантує оплату, але у зв'язку з тимчасовими фінансовими труднощами просить відстрочити оплату.

Разом з тим, 20 жовтня 2009 р. Відповідачу було надіслано претензію за вих. № 165-Ф на залишкову суму 10 000, 00 грн. 27 жовтня 2009 р. на що, від Відповідача надійшла відповідь за вих. № 84 від 27.10.2009 р., в якій було запропоновано скласти графік погашення заборгованості. Позивач погодився та підписав графік заборгованості, згідно якого заборгованість мала бути погашена протягом п'яти місяців до березня місяця 2010 р.

Проте, на сьогоднішній день Відповідач не здійснив оплату наданих послуг, тим самим спонукавши позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст правовідносин, які склались між сторонами та характер взятих ними зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 10 000,00 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 23 197,52 грн. інфляційних втрат та 1 193,26 грн. 3% річних, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення інфляційних та 3 % річних є правомірними, однак не погоджується з розрахунком позивача.

Здійснивши перерахунок, судом отримано 2338,58 грн. інфляційних та 561,82 грн. 3% річних, які і підлягають задоволенню.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати наданих послуг позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 36 820,20 грн. - пені.

Розглянувши дану вимогу, суд дійшов наступних висновків.

Як уже зазначалось вище, згідно положень Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Згідно п. 4.2 договору за несвоєчасне перерахування коштів на поточний рахунок редакції відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день затримки платежу.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на вказане, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені заявлено правомірно, однак з урахуванням встановлених обставин по даній справі суд прийшов до висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, виходячи з наступного.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи припис, який міститься в п. 3 ст. 83 ГПК України, суд враховує вказівку, що міститься в п. 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.19994 року № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", в якому зазначається, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій.

Приймаючи рішення про зменшення розміру неустойки суд взяв до уваги майновий стан сторін, ступінь виконання зобов'язання відповідачем.

Враховуючи викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України, 233 ГК України та ст.83 ГПК України, зменшує розмір пені до 1206,85 грн.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 16.06.2010 року відповідач не подав до суду жодних належних доказів в спростування позовних вимог, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на заявлену до стягнення суму заборгованості за надані послуги.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову із зменшенням розміру пені.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відпоідальністю "Ріа Альянс" (22300, Вінницька область, смт.Літин, Сосонське щосе, 4, р/р 26005035291800 в АКІБ "Укрсиббанк", МФО 351005, код 34143164, свідоцтво №100031618, ІПН 341431602117) на користь Товариства з обмеженою відпоідальністю "Редакція газети "Факти та коментарі" (01116, м.Київ, вул.Щорса, 36, р/р 2600430470103 в Шовковичному відділенні ПАТ "Банк Кредит Дніпро", МФО 305749, код 21673418, свідоцтво № 35479983, ІПН 216734126651) 10 000,00 грн. основного боргу, 2338,58 грн. інфляційних втрат, 561,82 грн.- 3% річних, 1206,85 грн. -пені за несвоєчасну оплату наданих послуг, 141,07 грн. державного мита та 46,75 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 10 серпня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3 - позивачу 01116, м.Київ, вул.Щорса, 36 (фактична адреса: 04116, м.Київ, вул.В.Василевської, 27/29

4 - відповідачу 22300, Вінницька область, смт.Літин, Сосонське шосе, 4 (фактична адреса: 21009, м.Вінниця, вул.Київська, 16, 9 поверх)