Рішення № 10740729, 05.08.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

05 серпня 2010 р.           Справа 9/97-10

за позовом:Вінницького обласного клінічного госпіталю для інвалідів Вітчизняної війни (вул. Пирогова, 109-а, м. Вінниця, 21005)

до:Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Теос" (вул. Чкалова, 19, м. Вінниця, 21010)

про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 6766,31 грн.

Головуючий суддя Балтак О.О.

Секретар судового засідання Здорик Я.С.

Представники сторін:

позивача: Федчишена Л.Т. - довіреність № б/н від 15.06.10, юрисконсульт;

відповідача: Люблін Є.Б. - протокол №1 (директор);

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Теос" суму боргу по орендній платі згідно договору оренди № 5 в розмірі 6411,12 грн. та пеню в сумі 355,19 грн.

19.05.2010р. господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 9/97-10 та призначено її до розгляду на 15.06.2010р.

Ухвалою суду від 15.06.2010р. розгляд справи відкладено на 05.08.2010р.

05.08.2010 року позивач подав до суду лист (вх. №8848 від 05.08.2010р.), яким зменшив позовні вимоги. Таким чином, просить суд стягнути з відповідача 5277,76 грн., з них: 4791,24 грн. - борг за орендну плату, 486 грн. - пеня.

В судовому засіданні 05.08.2010р. представник позивача зменшені позовні вимоги підтримав.

Дослідивши подану позивачем заяву про зменшення позовних вимог, суд дійшов висновку про прийняття її до розгляду на підставі ст. 22 ГПК України, як таку, що не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Представник відповідача борг за оренду нерухомого майна в розмірі 4791,24 грн. визнав.

Розглянувши подані документи і матеріали справи № 9/97-10, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

19.09.08р. між Вінницьким обласним клінічним госпіталем для інвалідів Вітчизняної війни (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Теос" (орендар) укладено договір на оренду вбудованих приміщень цокольного поверху, що належить до спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове вбудоване напівпідвальне приміщення цокольного поверху двоповерхового гуртожитку госпіталю загальною площею 125,7 кв.м., розташоване за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова, 109А, для складського приміщення.

Відповідно до п. 3.1. договору сторони визначили, що за користування об"єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати, яка затверджена рішенням 16 сесії Вінницької обласної ради 3 скликання від 15.09.2000р. "Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду майна, що є спільною власністю територіальних громад області", зі змінами та доповненнями, Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006р. № 1846, місячний розмір якої на дату підписання договору становить 1400,87 грн. Плата за 1 кв.м. становить 10,65 грн. Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції попереднього місяця.

Згідно п. 3.9 договору визначену орендну плату, плату за комунальні послуги та експлуатаційні витрати, орендар зобов"язаний сплачувати на рахунок орендодавця не пізніше 10 числа поточного місяця.

Відповідно до п.1 додаткової угоди № 2 від 10.01.2009р. до договору № 5 від 19.09.2008р. орендна плата перераховується орендарем - 50 % - до загального фонду обласного бюджету; 50% - до спеціального фонду обласного бюджету. Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцем відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

01.10.2009р. договір № 5 від 19.09.2008р. було розірвано за згодою сторін, а орендоване приміщення повернуто позивачу згідно акту прийому-передачі від 01.10.2009р.

Однак, відповідач належним чином свої зобов"язання за договором оренди не виконував, у зв"язку з чим, починаючи з лютого 2009р. по вересень 2009р. включно утворилась заборгованість по орендній платі на користь місцевого бюджету в розмірі 4791,24 грн., що стверджується рахунками на оплату оренди приміщення (а.с. 16-23) та підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків № 1 від 22.06.2010р.

У зв"язку з тим, що відповідач зазначений борг не сплатив, позивач звернувся до суду із вказним позовом.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а якщо не встановлений строк, кредитор має право вимагати його в будь - який час.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ст. 762 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Приписами ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як зазначалося вище, сторони в пп. 3.1., 3.9. договору визначили розмір орендної плати та строк її сплати.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення 4791,24 грн. - орендної плати на користь місцевого бюджету є правомірними, оскільки відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 486,52 грн. - пені, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Приписами ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені в розмірі 486,52 грн. є правомірними, оскільки відповідають умовам договору та чинному законодавству.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвал суду від 19.05.10р., 15.06.10р. відповідач не надав доказів в спростування позовних вимог, в тому рахунку і доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Відповідно до положень ст.49 ГПК України понесені позивачем судові витрати на оплату держмита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

          Керуючись ст.ст. 4-5, 22, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Теос", код ЄДРПОУ 13327955, вул. Чкалова, 19, м. Вінниця, 21010 (р/р 2600234371801 у ЗАТ "Банк Петрокомерц-Україна") на користь місцевого бюджету Вінницької області (р/р 33218870700002 в ГУДКУ у Вінницькій області МФО 802015) 4791,24 грн. - основного боргу, 486,52 грн. - пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Теос", код ЄДРПОУ 13327955, вул. Чкалова, 19, м. Вінниця, 21010 (р/р 2600234371801 у ЗАТ "Банк Петрокомерц-Україна") на користь Вінницького обласного клінічного госпіталю для інвалідів Вітчизняної війни, код ЄДРПОУ 05484439, вул. Пирогова, 109-а, м. Вінниця, 21005 (р/р 35419005002189 в ГУДКУ у Вінницькій області) 79,56 грн. - витрат на сплату держмита, 236 грн. - витрат на оплату за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

5. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 10 серпня 2010 р.

віддрук. прим.: 1 - до справи; 2 - позивачу (вул. Пирогова, 109-а, м. Вінниця, 21005);

3 - відповідачу (вул. Чкалова, 19, м. Вінниця, 21010)