Ухвала суду № 107395188, 17.11.2022, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

"17" листопада 2022 р. Справа № 300/4683/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Боршовського Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 від 15.11.2022 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, до Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , заявник) 15.11.2022 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, та до Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району), в якому просить суд: визнати неправомірними дії Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями щодо прийняття рішення, оформленого протоколом № 71 від 11.08.2022 засідання Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями в частині непогодження забезпечення житлом полковника запасу ОСОБА_1 ; визнати неправомірною бездіяльність Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району) щодо не направлення документів до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради для закріплення однокімнатної постійної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 20,9 м. кв., загальною площею 43,3 м. кв. за ОСОБА_1 ; зобов`язати Івано-Франківську квартирно-експлуатаційну частину (району) направити документи до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради для закріплення однокімнатної постійної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 20,9 м. кв., загальною площею 43,3 м. кв. за ОСОБА_1 .

Позов обґрунтовано тим, що Комісія з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями протиправно прийняла рішення щодо непогодження забезпечення житлом ОСОБА_1 , яке оформлене протоколом № 71 від 11.08.2022. Так, ОСОБА_1 вважає, що він має право на житло як полковник запасу військової служби та інвалід війни 3 групи, оскільки перебував з 20.03.2013 в першочерговому списку на отримання житла. Позивач вважає, що факт отримання ним (в складі сім`ї з трьох осіб) у власність квартири за адресою: АДРЕСА_2 , житловою площею 17,2 кв.м., загальною площею 31,1 кв.м. не позбавляв його права на отримання житла для постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 20,9 м. кв., загальною площею 43,3 м. кв., оскільки рівень забезпечення житловою площею (5.7 кв.м. на особу) був значно меншим рівня середнього забезпечення житлом в Івано-Франківській області (8 кв.м.).

Також 15.11.2022 ОСОБА_1 подано до суду заяву про забезпечення позову у спосіб встановлення заборони Івано-Франківській квартирно-експлуатаційній частині (району) вчиняти дії з розподілу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 20,9 м. кв., загальною площею 43,3 м. кв.

Заява позивача від 15.11.2022 про забезпечення позову мотивована тим, що у випадку видачі ордера на квартиру іншому військовослужбовцю, судовий захист права ОСОБА_1 на забезпечення житлом буде неможливим. На думку позивача, забезпечення житлом черговика, який зарахований на квартирний облік після ОСОБА_1 порушить права позивача як колишнього військовослужбовця та ветерана війни.

Суд перевірив такі обставини, на які посилається позивач у заяві про забезпечення позову.

Приймаючи рішення про забезпечення позову, суд оцінює наявність обставин, що зумовлюють постановлення ухвали, з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною другою цієї статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Таким чином, статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Існування такої небезпеки повинно бути реальним і доведене належними доказами. Рішення суду про забезпечення позову не може ґрунтуватись на припущеннях чи змодельованих позивачем ймовірних ситуаціях.

В розумінні наведеної норми закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступних критеріїв: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

Щодо аргументу заявника про те, що невжиття таких заходів може ускладнити або навіть унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та законних інтересів заявника, то суд вказує на таке.

Види забезпечення позову визначені статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

З огляду на зміст заяви ОСОБА_1 від 15.11.2022 про забезпечення позову, позивач просить суд забезпечити позов у спосіб: встановлення заборони Івано-Франківській квартирно-експлуатаційній частині (району) вчиняти дії з розподілу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 20,9 м. кв., загальною площею 43,3 м. кв.

Суд звертає увагу на те, що метою забезпечення адміністративного позову є попередження можливих негативних наслідків для позивача у вигляді істотно ускладнення чи неможливості виконання рішення суду, прийнятого за результатом розгляду його позову. Такі заходи забезпечення позову здійснюються до вирішення адміністративної справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України, яка встановлює види забезпечення позову, передбачено такий вид забезпечення позову як заборона відповідачу вчиняти певні дії. Очевидною обов`язковою умовою застосування такого виду забезпечення є пов`язаність таких дій з предметом спору.

В спірному випадку ОСОБА_1 фактично оспорюється до суду рішення Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, оформлене протоколом № 71 від 11.08.2022, щодо непогодження забезпечення житлом позивача. Водночас, не може бути обов`язковим та неминучим наслідком реалізації такого рішення видача ордера на квартиру іншому військовослужбовцю, оскільки оспорене рішення є чинним та стосується лише ОСОБА_1 . Натомість, видача ордеру на житло здійснюється органом місцевого самоврядування на підставі погодження Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями щодо конкретної особи.

Суд звертає увагу на те, що він вживає заходів забезпечення позову в разі подання особою адміністративного позову про оскарження індивідуального акту в розумінні пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України. Здійснення Івано-Франківською квартирно-експлуатаційною частиною (району) дій з розподілу квартири є її дискреційними повноваженнями, які реалізуються з дотриманням процедур, які передбачені Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 380 від 31.07.2018.

Таким чином, наведені позивачем доводи є лише припущеннями, оскільки ні матеріали позовної заяви, ні заяви про забезпечення позову не містять доказів, які б свідчили про те, що не вжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, з огляду на предмет спору в цій справі, яким є правомірність рішення Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, оформленого протоколом № 71 від 11.08.2022, щодо непогодження забезпечення житлом позивача. Вимога до Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району) про визнання її бездіяльності щодо ненаправлення документів до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради для закріплення однокімнатної постійної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 20,9 м. кв., загальною площею 43,3 м. кв. за ОСОБА_1 та зобов`язання до вчинення таких дій, є похідною від вимоги щодо правомірності рішення Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, оформленого протоколом № 71 від 11.08.2022, і не змінює суті спору.

Щодо стосується передбаченої статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України такої підстави для вжиття заходів забезпечення позову як наявність очевидних ознак протиправності рішення, то позивач таких ознак не вказав.

Підсумовуючи, суд дійшов висновку про відсутність підстав, з якими процесуальний закон пов`язує можливість вжиття судом заходів забезпечення позову за заявою позивача від 15.11.2022.

Отже, суд відмовляє ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 150-152, 241-243, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 15.11.2022 про забезпечення поданого ним позову до Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, до Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.