Постанова № 10738321, 05.08.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

05 серпня 2010 р. № 18/298-09

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого:Є.Першикова

суддів : Т.Гоголь,Т.Данилової

за участю представників сторін:

позивача

відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сидоренко О.В. дов. від 28.07.10 Крисько Я.І. дов. №20 від 01.01.10

Державного підприємства "Придніпровська залізниця"

на постанову

відДніпропетровського апеляційного господарського суду 31.03.2010 р.

у справі№ 18/298-09 господарського суду Дніпропетровської області

за позовомЗАТ "МТЕК"

доДержавного підприємства "Придніпровська залізниця"

простягнення 15859898 грн.

Закрите акціонерне товариство "МТЕК" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, та уточненням до позовних вимог, в якому просило стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" 15859898 грн. за договором лізингу від 25.10.2006 року № Пр/В-061352/НЮ, серед яких: 14083030,10грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів, 339160,36грн. пені за несвоєчасну сплату лізингових платежів, інфляційні втрати у розмірі 1084549,82грн, 3% річних в сумі 353157,10грн. Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору фінансового лізингу від 25.10.2006 року № Пр/В-061352/НЮ, в результатів чого заборгованість за період березень 2009 року-листопад 2009 року склала 15859898 грн.

Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 23.12.2009 року (суддя: Петрова В.І.) позов задовольнив повністю, стягнув з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на користь Закритого акціонерного товариства "МТЕК" 14083030,10грн. основного боргу, 339160,36грн пені, 1084549,82грн інфляційних втрат, 3 % річних в сумі 353157,10грн. Судові витрати суд поклав на відповідача у справі. Задовольняючи позовні вимоги, суд послався на неналежне виконання відповідачем пункту 3.2 договору фінансового лізингу від 25.10.2006 року № Пр/В-061352/НЮ. Рішення вмотивоване доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.03.2010 року (судді: Лисенко О.М., Джихур О.В., Виноградник О.М.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2009 року залишено без змін, з тих самих підстав.

Не погоджуючись з ухваленими судовими актами, Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2009 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.03.2010 року, як такі що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 22,623,632,691,712,762 Цивільного кодексу України, статей 224,225 Господарського кодексу України. Скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій безпідставно не застосовано до спірних правовідносин положення Постанови КМУ "Про удосконалення порядку формування цін", яким визначено,що формування, встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно в національній грошовій одиниці. Також скаржник вважає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли до необґрунтованого висновку, що сторони укладаючи договір фінансового лізингу та здійснюючи внесення змін до нього відповідними додатковими угодами, прийшли до згоди по всім істотним умовам договору. Стягуючи суму індексу інфляції, суди попередніх інстанцій залишили без належної правової оцінки посилання залізниці на положення чинного законодавства про неможливість одночасного стягнення курсової різниці та інфляційних.

          Від Закритого акціонерного товариства "МТЕК" надійшов відзив на касаційну скаргу, проти доводів якої позивач заперечує, просить ухвалені у справі судові акти залишити без змін, як законні та обґрунтовані.

          Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Дніпропетровським апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Вищий госпо дарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

          Господарськими судами в ході розгляду справи встановлено, що 25.10.2006 року між закритим акціонерним товариством "МТЕК" (лізингодавець) та державним підприємством "Придніпровська залізниця" (лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № Пр/В-061352/НЮ. До договору сторонами підписані додаткові угоди № 1 від 09.11.2006 року, № 2 від 31.01.2007 року, № 3 від 27.06.2007 року, № 4 від 06.11.2008 року, а також додатки до договору з визначенням технічних вимог до майна, що передається в лізинг, графіків передачі майна в лізинг, графіків лізингових платежів. Відповідно до пункту 1.1 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 06.11.2008 року) лізингодавець зобов'язується на умовах, зазначених в цьому договорі набути у власність 500 чотирьохвісних напіввагонів нового покоління моделі 12-7023-01 ТУУ35.2-05763814-065:2005 у продавця (виробника) –ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод" –відповідно до встановлених лізингоодержувачем технічних вимог, визначених додатком № 1 до цього договору та передати його у користування лізингоодержувачу на умовах, передбачених цим договором з наступним викупом. Пунктом 1.2 договору сторони визначили, що лізингодавець передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач отримує від лізингодавця майно в платне користування на умовах фінансового лізингу з наступним викупом на умовах, передбачених цим договором .Згідно з пунктом 1.5 (в редакції додаткової угоди № 4 від 06.11.2008 року) сума договору станом на 27 червня 2007 року становила 199 747 210, 42 грн., включаючи вартість майна –132 786 000, 0 грн. в т.ч. ПДВ –22 131 000, 0 грн. Зазначена вартість майна є базовою для розрахунку розміру лізингових платежів. Розмір лізингових платежів, які підлягають сплаті лізингоодержувачем, визначається відповідно до п.3.2 цього договору. Остаточна сума цього договору визначається як загальна сума лізингових платежів, які лізингоодержувач зобов'язаний сплатити у порядку, визначеному у п.3.2 цього договору. Відповідно до пункту 3.2 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 06.11.2008 року) лізингові платежі за цим договором сплачуються лізингоодержувачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця у розмірі, визначеному у загальному графіку лізингових платежів (додаток № 9 до цього Договору) та скоригованому, у разі зміни офіційного курсу НБУ долару США до гривні на дату сплати відповідного лізингового платежу порівняно з цим курсом на дату підписання цього договору. Розмір лізингового платежу в частині відсотків та комісій лізингодавця, інших витрат, безпосередньо пов'язаних з виконанням цього договору, визначається за наступною формулою: Влд=Влдг/Куд*Кслп+(Сввм/Куд * Кслп-Сввм), де Влд –відсотки та комісії лізингодавця, інші витрати, безпосередньо повязані з виконанням цого договору (сума до сплати лізинг одержувачем у поточному місяці), грн..; Куд - офіційний курс Національного баанку України долару США до гривні на визначену дату при укладанні договору; Кслп –офіційний курс Національного банку України долару США до гривні на момент сплати чергового лізингового платежу; Сввм –сума відшкодування вартості майна у гривнях; В лдг –відсотки та комісії лізингодавця, інші витрати безпосередньо пов'язані з виконанням цього договору (сума до сплати лізингоодержувачем у поточному місяці, зазначена у загальному графіку лізингових платежів), грн. В разі, якщо на момент нарахування лізингового платежу розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно у складі такого лізингового платежу буде становити суму, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування такої винагороди (комісії) за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим договором, розраховану від загальної вартості майна, то сума такого перевищення є об'єктом оподаткування ПДВ. При цьому лізингодавець надає лізингоодержувачу відповідні податкові накладні. Лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі з урахуванням вищенаведеної формули на підставі рахунків, що виставляються лізингодавцем. Всі лізингові платежі сплачуються не пізніше 23 числа місяця сплати відповідного платежу. В разі, якщо строк сплати припав на вихідний день, днем закінчення строку вважається найближчий, наступний за ним, робочий день. Відповідно до пункту 10.3 договору у разі прострочення оплати лізингового платежу, лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі 0,01% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені, за кожен день прострочення.

Пунктом 2.1 договору сторони визначили, що строк лізингу становить сім років з моменту передачі в лізинг першої партії майна, яким є дата підписання сторонами відповідного акта приймання-передачі майна в лізинг за зразком, наведеним у додатку № 4 до цього договору .

Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що позивач свої зобов’язання згідно з пунктом 1.1 договору виконав, що підтверджується копіями узгоджених відповідачем актів приймання-передачі. Натомість державне підприємство "Придніпровська залізниця", всупереч вимогам пункту 3.2. договору, не сплатило повно і своєчасно лізингові платежі , у зв’язку з чим заборгованість відповідача за період березень 2009 року-листопад 2009 року склала 14083030,10 грн. Отже, суди встановили, що зазначена сума є передбаченою договором платою (лізинговим платежем) за отримані відповідачем напіввагони.

Спірні відносини, що виникли між сторонами регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Законом України "Про фінансовий лізинг"

Поняття зобов'язання та підстави його виникнення визначені статтею 509 Цивільного кодексу України. За приписами наведеної норми зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі)

          Статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" унормовано, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства та відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з положеннями статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Якщо зобов'язання не виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові обов'язки, у тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України. Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу унормовано статтею 16 цього Кодексу. Як унормовано частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суди встановили, що відповідач в порушення умов договору від 25.10.2006 року № Пр/В-061352/НЮ своєчасно не сплатив лізинговий платіж у сумі14083030,10грн., а відтак дійшли правомірного висновку, що відповідач поряд з сумою заборгованості повинен сплатити річні у сумі 353157,10грн., пеню за прострочення оплати, у розмірі передбаченому умовами договору - 339160,36грн та інфляційні втрати від знецінення гривні в сумі1084549,82грн .

Доводи викладені в касаційній скарзі є неспроможними оскільки вони зводяться до переоцінки доказів у справі. Проте правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключною прерогативою суду першої та апеляційної інстанцій. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі господарських судів попередніх судових інстанцій. До юрисдикції касаційної інстанції не відноситься повторна оцінка доказів та встановлення обставин, відхилених господарським судом при розгляді спору. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. .

          Згідно з пунктом 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення коли визнає, що постанова прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

          З огляду на викладене, касаційні доводи не спростовують висновків викладених в постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду та не можуть бути підставою для його зміни або скасування , під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним господарським судом на підставі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

          Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 частини 1 статті 1119 , статтею 11111 , Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.03.2010 року у справі №18/298-09 залишити без змін, касаційну скаргу державного підприємства "Придніпровська залізниця" залишити без задоволення.

Постанованабуває чинності з дня її прийняття і не підлягає перегляду у касаційному поряду.

Головуючий Є.Першиков

СуддіТ.Гоголь

Т.Данилова

Повне рішення складено 10.08.2010 року