Постанова № 10738162, 31.03.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

31 березня 2010 р. № 25/509(14/5009) Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:          

головуючого - судді Кривди Д.С.,

суддів                     Доповідач –Жаботина Г.В.Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Тартачний М.Г.

від відповідача: не з’явився

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Меркс”

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2009р.

у справі № 25/509 Господарського суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Меркс”

до Закритого акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Княжа”

про стягнення страхового відшкодування в розмірі 28325,73 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “Меркс” звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Закритого акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Княжа” про стягнення страхового відшкодування в розмірі 27320грн. та пені у розмірі 1005,73грн.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 06.11.2008р. справу передано за територіальною підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “Меркс” заявою збільшило розмір позовних вимог та просить суд стягнути суму страхового відшкодування в розмірі 27320грн., пеню у розмірі 1005,73грн. та 13047грн. інфляційних витрат.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.07.2009р. (суддя Л.В.Прокопенко) позовні вимоги задоволено, стягнуто з Закритого акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Княжа” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Меркс” 27320грн. страхового відшкодування, 1005,73грн. пені, 13047грн. інфляційних витрат, 413,72грн. витрат по оплаті державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з рішенням Господарського суду м. Києва від 29.07.2009р., Закрите акціонерне товариство “Українська страхова компанія “Княжа” подало апеляційну скаргу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2009р. (судді: В.В.Шипко, І.В.Борисенко, О.О.Євсіков) апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Княжа” задоволено, рішення Господарського суду м. Києва у справі №25/509 від 29.07.2009р. скасовано, в позові відмовлено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Меркс” на користь Закритого акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Княжа” 206,86грн. державного мита за розгляд справи в апеляційній інстанції.

Не погодившись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2009р., Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “Меркс” подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2009р. та залишити в силі рішення Господарського суду м. Києва від 29.07.2009р. Свою вимогу Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “Меркс” мотивує тим, що господарським судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 22 ГПК України щодо участі його представників у судовому засіданні. Про час і місце розгляду касаційної скарги був повідомлений.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Меркс” підлягає задоволенню частково.

Господарським судом встановлено:

20.07.2006р. між позивачем та відповідачем було укладено Генеральний договір № 09/01-23, страхування вантажів, з терміном дії з 20.07.2006р. до 20.07.2007р.

Договір був укладений відповідно до Правил № 09/01 “Добровільного страхування вантажів” в редакції від 01.09.1997р.

Відповідно до Генерального договору 24.08.2006р. сторони уклали оригінальні договори страхування вантажу № 09/01-13-06/23 з терміном дії з 24.08.2006р. до 02.09.2006р., та 21.09.2006р. договір страхування вантажу №09/01-24-06/23 з терміном дії з 21.09.2006р. до 01.10.2006р.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину встановлені ст. 203 ЦК України, згідно ч. 1, ч. 2 якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Проте, вирішуючи даний спір та встановивши, що між сторонами укладено вищезгадані правочини, господарський суд попередніх інстанцій не досліджував обставин додержання яких є необхідним для чинності правочину та не дав правової оцінки даному договору.

Господарським судом встановлено:

28.08.2006р. на станції Кривий Ріг виявлено факт нестачі 18800кг. металобрухту у вагоні № 67856757 по відправці № 41166520 ст. Черкаси Одеської залізниці - ст. Кривий Ріг Придніпровської залізниці, про що було складено комерційний акт № 713371/178 від 28.08.2006р.

26.09.2006р. на станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці виявлено ще один факт нестачі 7500кг. металобрухту у вагоні № 68461326 по відправці № 41167430 ст. Черкаси Одеської залізниці - ст. Кривий Ріг Придніпровської залізниці, відправник ТОВ “Фірма “МЕРКС”, отримувач ВАТ “Міттал Стіл Кривий Ріг”, про що було складено комерційний акт №749729/212 від 26.09.2006р.

Позивач своєчасно повідомив відповідача про настання страхового випадку, проте, відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування.

Згідно ст. 26 Закону України "Про страхування" у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: 1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України; 2) вчинення страхувальником-громадянином або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; 5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) інші випадки, передбачені законодавством України. Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить законодавству України.

Проте, вирішуючи даний спір, господарський суд попередніх інстанцій не досліджував обставин щодо відповідності підстав відмови відповідача у виплаті позивачу страхового відшкодування підставам, що визначені вищенаведеною правовою нормою чи умовам, що передбачені укладеними між сторонами договорами страхування.

Наведене свідчить про неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Меркс” задовольнити частково.

Рішення Господарського суду м. Києва від 29.07.2009р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2009р. у справі № 25/509 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Головуючий - суддя Кривда Д.С.

судді Жаботина Г.В.

Уліцький А.М.