Постанова № 10738143, 31.03.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

31 березня 2010 р. № 12/43-Д Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчукаГ.А.,

суддів:МачульськогоГ.М., ШаргалаВ.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКолективного підприємства сфери послуг Ательє мод "Швейник"

на постановуЖитомирського апеляційного господарського суду від 03.12.2009р.

у справі№12/43-Д

господарського судуЖитомирської області

за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області

доКолективного підприємства сфери послуг Ательє мод "Швейник"

пророзірвання договору купівлі-продажу №13755 від 30.12.2008р.,

стягнення неустойки у розмірі 554012,64грн. та пені у розмірі 15299,86грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:—не з'явились;

відповідача:МайстренкоВ.А., директор; В С Т А Н О В И В:

У квітні 2009р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області (далі –Відділення) звернулось до господарського суду Житомирської області з позовною заявою, у якій просило розірвати договір купівлі-продажу №13755 від 30.12.2008р. окремого індивідуально визначеного майна спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст області, що підлягає приватизації шляхом викупу (далі –Договір №13755), укладений між ним та Колективним підприємством сфери послуг Ательє мод "Швейник" (далі –Підприємство), та стягнути на його користь з Підприємства штраф у розмірі 554012,64грн. та пеню у розмірі 15299,86грн.

Позовні вимоги Відділення обґрунтовувало тим, що Підприємство не виконало зобов'язання за укладеним між ними Договором №13755 зі сплати грошових коштів у розмірі 2770063,20грн., що у відповідності до вимог законодавства України є підставою для розірвання вказаного договору та сплати неустойки.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 22.09.2009р. (суддя СікорськаН.А.) позовні вимоги Відділення задоволено, проте зменшено розмір штрафу та пені, заявлених до стягнення, до 10000,00грн. та 5000,00грн. відповідно. Рішення прийнято з мотивів, наведених Відділенням у позовній заяві, а зменшення розміру пені та штрафу, заявлених до стягнення, мотивовано посиланням на ст.233 Господарського кодексу України та ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 03.12.2009р. (колегія суддів: ФіліповаТ.Л., ГоршковаН.Ф., МайорГ.І.) рішення господарського суду Житомирської області від 22.09.2009р. змінено та позовні вимоги Відділення задоволено частково: розірвано Договір №13755, стягнуто з Підприємства на користь Відділення 554012,64грн. штрафу, а в задоволенні позовних вимог про стягнення 15299,86грн. пені відмовлено. Постанова прийняти з мотивів, наведених Відділенням у позовній заяві, при цьому господарський суд апеляційної інстанції зазначив, що:

–місцевий господарський суд безпідставно зменшив розмір заявленого до стягнення штрафу;

–пеня, заявлена Відділенням до стягнення з Підприємства, нарахована з порушенням п.7.1 Договору №13755.

Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій, з урахуванням уточнень, просить постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 03.12.2009р. скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Житомирської області від 22.09.2009р. Викладені у касаційній скарзі вимоги Підприємство обґрунтовує посиланням на ст.ст.551, 653 Цивільного кодексу України та на обставини справи.

Відділення скористалось правом, наданим ст.1112 Господарського процесуального кодексу України, та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Підприємства, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 03.12.2009р. –без змін. Викладені у відзиві вимоги Відділення обґрунтовує посиланням на обставини справи та зазначає, що доводи Підприємства, наведені у касаційній скарзі, є безпідставними.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємства підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

–між Відділенням та Підприємством 30.12.2008р. було укладено Договір №13755, відповідно до умов якого продавець (Відділення) зобов'язався передати Покупцю (Підприємству) індивідуально визначене майно –приміщення третього поверху колишнього будинку побуту загальною площею 657,2кв.м, розташоване за адресою: м.Житомир, вул.Житній базар, 8, а Покупець (Підприємство) зобов'язувався сплатити за це майно 2770063,20грн. (ціна продажу) протягом тридцяти календарних днів з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору;

–нотаріальне посвідчення Договору №13755 та його державна реєстрація відбулись 30.12.2008р.;

–Підприємство у встановлений Договором №13755 строк зобов'язання зі сплати 2770063,20грн. не виконало;

–станом на 10.04.2009р. грошова сума у розмірі 2770063,20грн. Підприємством на рахунок Відділення перерахована не була;

–п.7.2 Договору №13755 передбачалось, що якщо Покупець (Підприємство) протягом шістдесяти днів з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору не сплатить ціну продажу, він сплачує неустойку у розмірі 20% від ціни продажу, при цьому Продавець (Відділення) порушує питання про розірвання цього договору.

Згідно з частиною другою ст.651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що невиконання Підприємством обов'язку за Договором №13755 щодо сплати Відділенню 2770063,20грн. є істотним порушенням договору, і, відповідно, є підставою для його розірвання згідно частини другої ст.651 Цивільного кодексу України.

При цьому Підприємство, виходячи з п.7.2 Договору №13755, має сплатити Відділенню неустойку у розмірі 20% від ціни продажу, що складає 554012,64грн.

Таким чином, висновки господарських судів про обґрунтованість позовних вимог Відділення до Підприємства про розірвання Договору №13755 та про стягнення 554012,64грн. є правильними.

Господарським судом другої інстанції не було встановлено та матеріали справи не свідчать про те, що невиконання Підприємством зобов'язання за укладеним з Відділенням Договором №13755 призвело до виникнення у Відділення або інших учасників господарських відносин негативних наслідків, зокрема, збитків.

Ст.233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вказана норма кореспондується з п.3 частини першої ст.83 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Беручи до уваги вказане, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано зменшив розмір неустойки, яка підлягала стягненню з Підприємства на користь Відділення у зв'язку з невиконанням зобов'язання зі сплати грошових коштів за Договором №13755.

Між тим, господарський суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення господарського суду першої інстанції, вказаного не врахував.

Відповідно до частини першої ст.11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зважаючи на наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Житомирського апеляційного господарського суду від 03.12.2009р. підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням п.3 частини першої ст.83 Господарського процесуального кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України.

При цьому рішення господарського суду Житомирської області від 22.09.2009р. підлягає зміні в частині стягнення з Підприємства на користь Відділення пені, оскільки остання була нарахована Відділенням на суму штрафу у розмірі 554012,64грн., котрий підлягав стягненню з Підприємства, що суперечить п.7.1 Договору №13755, яким передбачено нарахування пені на суму недоїмки з оплати ціни продажу за вказаним договором у випадку порушення Підприємством строку цієї оплати. Нарахування пені на суму штрафу Договором №13755 не передбачено.

Тобто, позовні вимоги Відділення про стягнення з Підприємства пені у розмірі 15299,86грн. задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Колективного підприємства сфери послуг Ательє мод "Швейник" задовольнити частково.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 03.12.2009р. у справі №12/43-Д господарського суду Житомирської області скасувати.

Рішення господарського суду Житомирської області від 22.09.2009р. у справі №12/43-Д змінити, виклавши п.1 –4 його резолютивної частини у такій редакції:

"1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області задовольнити частково.

2. Розірвати договір купівлі-продажу №13755 від 30.12.2008р. окремого індивідуально визначеного майна спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст області, що підлягає приватизації шляхом викупу, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області та Колективним підприємством сфери послуг Ательє мод "Швейник".

3. Стягнути з Колективного підприємства сфери послуг Ательє мод "Швейник" (код ЄДРПОУ 20426054) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області (код ЄДРПОУ 13578893) штраф у розмірі 10000,00грн.

4. В задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області про стягнення з Колективного підприємства сфери послуг Ательє мод "Швейник" пені у розмірі 15299,86грн. відмовити.".

В іншій частині рішення господарського суду Житомирської області від 22.09.2009р. у справі №12/43-Д залишити в силі.

Головуючий суддя                                                             Г.А. Кравчук

Суддя                                                                                 Г.М.Мачульський

Суддя                                                                                 В.І.Шаргало