Рішення № 107371963, 15.11.2022, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/459/22 Справа №447/1634/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

15.11.2022 Миколаївський районний суд Львівської області у складі судді Головатого А.П., за участю секретаря судового засідання Венгер Л.М.,

розглянув у судовому засіданні у м. Миколаїв Львівської області у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Процесуальні дії у справі.

20.07.2022 на адресу суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія управління активами», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М., у якому представник позивача просить визнати виконавчий напис, вчинений 17.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною, зареєстрований у Реєстрі за №6298, таким, що не підлягає виконанню. Крім цього, просить стягнути з відповідача судові витрати у справі, що складаються із сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування позову покликається на те, що 11.01.2021 між позивачкою та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено кредитний договір №3316776. На підставі договору факторингу №2610 від 26.10.2021 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «Фінансова компанія управління активами». 17.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований у Реєстрі за №6298, згідно якого на користь відповідача з позивачки за період з 25.10.2021 по 17.12.2021 стягнуто 19250,00 грн. у якості заборгованості за кредитним договором. Загальна сума, що підлягає до стягнення становить 19250,00 грн. Представник позивачки вказує, що оспорюваний виконавчий напис є незаконним, оскільки його вчинено на підставі документів, що не підтверджують безспірність заборгованості перед відповідачем, нотаріусу не було надано всіх необхідних документів, передбачених Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, зокрема, оригінал нотаріально посвідченого кредитного договору. Крім того, нотаріус при вчиненні виконавчого напису не пересвідчився у безспірності заборгованості позивача перед відповідачем, а також, боржника не було повідомлено про звернення до нотаріуса для вчинення ним виконавчого напису. Таким чином, представник позивача вважає, що підстав для винесення виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором у приватного нотаріуса не було, тому просить позов задоволити.

Разом із позовною заявою представником позивача було подано до суду заяву про забезпечення позову, у якій просив зупинити стягнення за виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Солонець Тамари Миколаївни, зареєстрований в Реєстрі за №6298 від 17.12.2021 у виконавчому провадженні №69053265.

Ухвалою суду від 21.07.2022 заяву представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Посікіри Р.Р. про вжиття заходів забезпечення позову у справі за вказаним позовом постановлено повернути заявнику, оскільки така не відвідає вимогам ст. 151 ЦПК України. Роз`яснено, що повернення заяви про забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з відповідною заявою про забезпечення позову, поданою з дотриманням вимог статті 151 ЦПК України.

Ухвалою суду від 21.07.2022 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

21.07.2022 позивачці було надіслано вказану ухвалу, однак, відомостей про отримання такої до суду не надходило.

09.08.2022 позивачці повторно надіслано ухвалу суду від 21.07.2022.

Позивачка отримала вищевказану ухвалу суду 18.08.2022, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося до суду (а.с. 20).

23.08.2022 на електронну пошту суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Водночас, 23.08.2022 на електронну пошту суду надійшла заява про забезпечення позову, яку було задоволено ухвалою суду від 25.08.2022.

Ухвалою суду від 25.08.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання у справі, відповідачу надано строк для подання відзиву, заперечень на позовну заяву, третій особі встановлено строк для надання пояснень щодо позову.

Ухвалу суду щодо відкриття провадження у справі від 25.08.2022, копію позовної заяви та доданих до неї документів відповідач отримав 25.08.2022, що стверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 27, 28).

Третя особа пояснення щодо позову в порядку, передбаченому ст. 181 ЦПК України, не подала.

05.09.2022 на електронну пошту суду надійшли заяви представника позивачки про проведення розгляду справи за його відсутності та відсутності позивачки, а також про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу з додатками (а.с. 29, 30-35).

Також 11.10.2022 на адресу суду надійшла заява представника позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу з додатками (а.с. 37-47).

25.10.2022 на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача директора ТОВ «Фінансова компанія управління активами», у якому такий просив про врегулювання спору за участю судді (а.с. 48).

Крім цього, 25.10.2022 на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу (а.с. 49-50).

Також 25.10.2022 на адресу суду надійшла заява про визнання позовних вимог (а.с. 51).

03.11.2022 на електронну пошту суду надійшла заява представника позивача про заперечення проти задоволення клопотання представника відповідача про врегулювання спору за участю судді.

Ухвалою суду від 15.11.2022 постановлено відмовити у задоволенні клопотання про врегулювання спору за участю судді.

Статтею 206 ЦПК України встановлено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено, що визнання відповідачем позову не суперечить закону. Підстав для висновку про порушення прав, свобод чи інтересів інших осіб у зв`язку з визнанням відповідачем позову немає.

Відповідач та третя особа у судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення такого, що стверджується довідками про доставку електронного листа, які містяться у матеріалах справи.

Згідно ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд встановив:

17.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в Реєстрі за №6298, яким запропоновано звернути стягнення з ОСОБА_1 невиплачені в строк грошові кошти на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами», якому ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на підставі договору факторингу №2610 від 26.10.2021 відступлено право вимоги за кредитним договором 3316776 від 11.01.2021 укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (а.с. 8).

Стягнення заборгованості проводилося за період з 25.10.2021 по 17.12.2021. Загальна сума, що підлягає стягненню становить 19250,00 грн. (а.с. 8).

Згідно копії постанови про відкриття виконавчого провадження, що долучена до заяви про забезпечення позову, 19.05.2022 державним виконавцем Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Чайковською Л.В. відкрито виконавче провадження №69053265 з примусового виконання виконавчого напису №6298, виданого 17.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованості на загальну суму 19 250,00 грн.

Оцінка суду.

На підставі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 18 ЦК України встановлено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 (далі Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі ж правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 (далі Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172, встановлено, що для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №320/8269/15-ц, Велика Палата вважає, що питання визначення судами безспірності суми заборгованості під час розгляду справ про оскарження законності вчинення нотаріусом виконавчого напису, вже досліджене Верховним Судом України.

Зокрема, у постанові Верховного Суду України від 20.05.2015 у справі №6-158цс15 зазначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком №1172, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

У постанові Верховного Суду України від 04.03.2015 у справі №6-27цс15 зазначено, що наявність спору про розмір заборгованості у суді на час вчинення виконавчого напису спростовує висновок суду про безспірність заборгованості боржника.

Аналогічні правові висновки містяться й у постановах Верховного Суду України від 11.03.2015 у справі №6-141цс14 та від 05.07.2017 у справі №6-887цс17.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого (постанова Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі №6-887цс17). При цьому лише та обставина, що у виконавчому написі зазначено більшу суму заборгованості за кредитом, ніж у повідомленні, не свідчить про наявність спору про розмір заборгованості (постанова Верховного Суду України від 20.05.2015 у справі №6-158цс15). Під час розгляду справ такої категорії суд перевіряє право стягувача на вчинення вказаної дії, повноваження щодо вчинення нотаріальних дій нотаріуса та встановлює той факт, чи дійсно розмір заборгованості, що підлягає стягненню, у тому числі розмір процентів, неустойки (штрафу, пені), якщо такі належать до стягнення, відповідає сумі, вказаній у виконавчому документі, та залежно від встановленого ухвалює рішення про відмову чи задоволення позову.

Право на оскарження до суду нотаріальної дії особою, прав та інтересів якої стосуються такі дії, передбачене статтею 50 Закону України «Про нотаріат».

З урахуванням положень статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Судом встановлено, що нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, а як встановлено судом, заборгованість не є безспірною.

У ході судового розгляду відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що ним надано нотаріусу всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості позивача, зокрема оригінал кредитного договору, виписку з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості, строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за кредитним договором. Таким чином, на момент вчинення виконавчого напису існував спір щодо стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором, а також спірний виконавчий напис був вчинений нотаріусом за відсутності всіх необхідних документів, зокрема, доказів направлення, а також отримання боржником повідомлення про наявність заборгованості.

Відтак, виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. із порушенням вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат» та Глави 16 розділу ІІ Порядку.

Водночас, відповідач визнав позовні вимоги позивача у частині визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, позовні вимоги у наведеній частині позову підлягають до задоволення.

Щодо стягнення судових витрат, з урахуванням наявності поданого представником відповідача клопотання про зменшення витрат на правову допомогу (а.с. 49), а також запереченнями на таке, поданими представником позивача (а.с. 92), суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Таким чином, витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того чи їх фактично сплачено стороною.

Верховний Суд у додатковій постанові у справі №201/14495/16-ц від 30.09.2020, провадження №61-22962св19, зазначив, що підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, її розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19).

У постанові ВП ВС у справі №755/9215/15-ц від 19.02.2020, сформовано правову позицію, згідно якої при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування таких витрат одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Згідно ордеру на надання правової допомоги серії ВС №1151256, адвокат Посікіра Р.Р. є представником ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги №21/06-22 від 21.06.2022.

На підтвердження факту отримання відповідачем послуг адвоката та понесення ним витрат, представником позивача долучено до справи ордер (а.с. 12), копію договору про надання професійної правничої допомоги №21/06-22 від 21.06.2022 (а.с. 40-42), акт №1 від 29.09.2022 прийому-передачі наданих послуг до договору про надання професійної правничої допомоги №21/06-22 від 21.06.2022 (а.с. 43), у якому викладено обсяг наданих послуг та витрачений адвокатом час для їх виконання.

Суд бере до уваги позицію ВС у справі №185/5421/21 від 31.01.2022, однак, зважаючи на складність справи, а саме те, що вона не відноситься до категорії складних справ, кількість призначених судових засідань і присутності адвоката у таких, а саме те, що справа розглядалася за відсутності представника позивача, суд вважає, що з відповідача слід стягнути понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн., що буде відповідати критерію реальності адвокатських витрат, розумної необхідності таких.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову на відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідачем визнано позов, з урахуванням положень ст. 142 ЦПК України, позивачу слід повернути з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а решту 50 відсотків, слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Крім цього, з відповідача на користь позивача належить стягнути 496,20 грн. за подання заяви про забезпечення позову, оскільки таке не входить у перелік питань, встановлених для вирішення положеннями ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову.

Керуючись статтями 15, 16, 18 ЦК України, статтями 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, постановою Кабінету міністрів України від 29.06.1999 №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» №296/5 від 22.02.2012, статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 133, 134, 137, 141, 142, 158, 247, 206, 263-265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов задоволити.

Визнати виконавчий напис, вчинений 17.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною, зареєстрований в Реєстрі за №6298, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» таким, що не підлягає виконанню.

Заходи забезпечення позову вжиті на підставі ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 25.08.2022 (провадження №2-з/447/29/22) продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок, відповідно до квитанції №7010-7786-4342-7180 від 23.08.2022.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» судовий збір у справі у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок на користь ОСОБА_1 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» на користь ОСОБА_1 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», місцезнаходження: вул. Стельмаха, 9-а, офіс 203, м. Ірпінь, Київська область, 08200, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 35017877.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна, місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 15.11.2022.

Суддя Головатий А.П.