Рішення № 10737111, 04.08.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122

РІШЕННЯ

Іменем України

04.08.2010Справа №2-31/394-2010 За позовом – Заступника прокурора м. Ялти (98600, м. Ялта, вул. Кірова, 18) в інтересах держави в особі Республіканського комітету із земельних ресурсів АРК (95000, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 114)

до відповідача – Лівадійської селищної ради (98655, м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Батуріна, 8)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору –

1)          Державного підприємства «Лівадія» (98655, м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Виноградна, 2)

2)          Косенкова Олександра Анатольовича (98600, м. Ялта, смт. Виноградне, вул. Сеченова, 10, корп.3, кв. 80-В)

про визнання недійсним та скасування рішення

Суддя А.В.Привалова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Прокурор – Кулібаба С. Є., посв. № 07121

Від позивача – не з'явився

Від відповідача – Бекірова Є.С., дов. у справі

Треті особи – не з’явилися

Обставини справи: Заступник прокурора м. Ялти звернувся до господарського суду АРК в інтересах держави в особі Республіканського комітету із земельних ресурсів АРК з позовом до Лівадійської селищної ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Державного підприємства «Лівадія» про визнання недійсним та скасування рішення Лівадійської селищної ради № 33 від 11.06.2008 р., а також просить стягнути судові витрати.

Ухвалою господарського суду АРК від 25.05.2010 р. залучено до участі у розгляді справи, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Косенкова Олександра Анатолійовича.

Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що рішенням Лівадійської селищної ради, № 33 від 11.06.2008 р. припинено право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 0,0760 га, розташованою за адресою: м. Ялта, смт. Виноградне, Бахчисарайське шосе, район санаторію «Узбекистан»; земельну ділянку переведено у землі запасу Лівадійської селищної ради у статусі земель жилої та суспільної забудови. Прокурор вважає, що прийняте рішення суперечить нормам чинного законодавства, зокрема ст. 84 Земельного кодексу України та п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, оскільки селищні ради не наділені повноваженням розпоряджатися землями державної власності, зокрема землями, на яких знаходяться державні підприємства.

Відповідач у відзиві проти позову заперечує з тих підстав, що ДП «Лівадія», користуючись своїм правом, добровільно відмовилось від права постійного користування земельною ділянкою, а рішення Лівадійської селищної ради прийняте в межах своїх повноважень та способом, встановленим законом.

Третя особа – ДП «Лівадія» надіслало суду письмові пояснення, в яких вказує, що дана земельна ділянка не використовується у виробництві значну кількість років і не придатна для виробництва, у зв’язку з чим адміністрація підприємства звернулась до Міністерства аграрної політики і отримало згоду на припинення права постійного користування.

На запит суду Міністерство аграрної політики України листом від 07.05.2010 вих.№37-11-3-15/6803 повідомило, що в Міністерстві відсутні матеріали щодо припинення права постійного користування ДП «Лівадія» земельною ділянкою, яка розташована за адресою: м.Ялта, смт.Виногардне, вул.Бахчисарайське шосе, район санаторію «Узбекистан», площею 0,076га.

Прокурор у судовому засіданні позову заяву підтримав у повному обсязі, заявою в порядку ст.22 ГПК України, викладеною у формі клопотання, від 04.08.2010 просить визнати недійсним спірне рішення Лівадійської селищної ради №33 від 11.06.2008р. Заява прийнята судом до розгляду, оскільки не суперечить нормам цивільного законодавства та не порушує чиї-небудь права та обов’язки.

Представник відповідача проти позову заперечувала, просила у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов.

Представники позивача та третіх осіб до судового засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 02.02.2010 N04-06/15 «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства» спір, що виник внаслідок порушення права суб'єкта господарської діяльності на земельну ділянку, в тому числі органами державної влади та місцевого самоврядування, є спором про право і підлягає розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України. Спори щодо оскарження актів органів державної влади, органів Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування, на підставі яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки (спір про право), не є публічно-правовими і розглядаються за правилами ГПК України, оскільки у відносинах, де вказані органи виступають у ролі власників землі відповідно до статті 14 Конституції України, вони є рівними учасниками земельних відносин з іншими суб'єктами таких правовідносин (юридичними та фізичними особами, у тому числі суб'єктами підприємницької діяльності).

Отже, даний спір відповідно до положень п.6 ч.1 ст.12 ГПК України підвідомчий господарському суду і має розглядатись за правилами господарського судочинства, оскільки в даних правовідносинах Лівадійська селищна рада виступає як суб’єкт цивільних правовідносин. У даному випадку відсутня підпорядкованість одного учасника земельних правовідносин (позивач) іншому (відповідач), яка має місце під час здійснення органом місцевого самоврядування владних управлінських функцій. Правовідносини, які склалися між сторонами, стосуються права користування на спірну земельну ділянку та підстав його припинення. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав на неї, має розглядатись за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, наданих у ході судового розгляду справи, суд

ВСТАНОВИВ:

11.06.2008 року Лівадійською селищною радою на 26 сесії 5-го скликання було прийняте рішення №33 «Про переведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка знаходиться у постійному користуванні Державного підприємства «Лівадія», розташованої за адресою: м. Ялта, смт. Виноградне, Бахчисарайське шосе, район санаторію «Узбекистан», в землі запасу, не передані у власність та не надані у користування, котрі знаходяться у віданні Лівадійської селищної ради».

Пунктом першим цього рішення внесені зміни в п.1 рішення №19 24-ї сесії Лівадійської селищної ради 5-го скликання від 04.04.2008 р., який викладено в наступній редакції: «п.1.1 Дати згоду Державному підприємству «Лівадія» на припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 0,0760 га за адресою: м. Ялта, смт. Виноградне, Бахчисарайське шосе, район санаторію «Узбекистан».

Пунктами 2, 3, 4 рішення затверджено технічну документацію по переведенню земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка знаходиться у постійному користуванні Державного підприємства «Лівадія», розташованої за адресою: м. Ялта, смт. Виноградне, Бахчисарайське шосе, район санаторію «Узбекистан», в землі запасу, не передані у власність та не надані у користування, котрі знаходяться у користуванні Лівадійської селищної ради; припинено право постійного користування Державному підприємству «Лівадія» цією земельною ділянкою; зобов’язано Державному підприємству «Лівадія» внести відповідні зміни в Державний акт на право постійного користування землею (від 06.12.1999 р., серія КМ №002298).

Також цим рішенням земельну ділянку площею 0,0760 га переведено в землі запасу, не передані у власність та не надані у користування, котрі знаходяться у віданні Лівадійської селищної ради – ряд 93, 96 форми 6-зем и числити по угіддям: площею 0,0760 га – забудовані землі під одно та двоповерховою жилою забудовою (графи форми 6-зем).

Вважаючи рішення таким, що суперечить вимогам діючого законодавства України, прокурор м.Ялта звернувся до господарського суду АРК з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КМ №002298 радгоспу-заводу «Лівадія» надано у постійне користування землі 181,92 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі рішення 2 сесії 23 скликання Лівадійської селищної ради №18 від 25.06.1998 р.

Згідно Статуту Державного підприємства «Лівадія», зареєстрованого в Департаменті правової та законопроектної роботи Міністерства аграрної політики України від 01.01.2006р. №718-05-01/2006 Державне підприємство «Лівадія» було створено як державне підприємство радгосп-завод «Лівадія». Відповідно наказу Міністерства аграрної політики України від 26.12.2005р. №747 «Про перейменування державних підприємств «Державне підприємство радгосп-завод «Лівадія» перейменоване в державне підприємство «Лівадія». Державне підприємство «Лівадія» є правонаступником майнових прав і обов’язків державного підприємства радгосп-завод «Лівадія». Підприємство на добровільних началах входить до складу Національного виробничо-аграрного об’єднання «Масандра».

Підприємство засновано на державній власності та підпорядковане Міністерству аграрної політики України.

Згідно ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність належать земельні ділянки, на яких розташовані державні, у тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.

Відповідно до пункту 12 розділу Х “Перехідні положення”, передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів – відповідні органи виконавчої влади.

Частиною 2 цього пункту зазначено, що повноваження щодо розпорядження землями, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), надано державним органам приватизації.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При розгляді справи судом встановлено, що до дійсного часу межи смт.Лівадія не встановлені, а відтак землі державної та комунальної власності ні на час прийняття спірного рішення, ні досі не розмежовані.

Посилання відповідача на рішення Верховної ради АР Крим №1347-4/05 від 22.06.2005р., яким встановлені межі, зокрема смт.Лівадія загальною площею 161,8000га, та яким зобов’язано Лівадійську селищну раду виступити замовником по встановленню в натуру меж населеного пункту, судом до уваги не приймається, оскільки рішення Верховної Ради України щодо встановлення меж смт.Лівадія не прийнято, межі в натурі не встановлені. Доказів зворотного суду відповідачем не представлено.

Таким чином, в силу приписів статті 84, пункту 12 перехідних положень Земельного кодексу України Лівадійська селищна рада не мала права розпоряджатись спірним рішенням земельною ділянкою, на якій розташоване державне підприємство «Лівадія», а отже земельною ділянкою державної власності.

За таких обставин, рішення Лівадійської селищної ради №33 від 11.06.2008р. є таким, що прийнято з порушенням закону, а тому воно підлягає визнанню недійсним з моменту прийняття.

При цьому, слід зазначити, що наведені приписи закону не пов’язують віднесення земельних ділянок до державної власності саме з прийняттям відповідного рішення про їх передачу у державну власність, а відносять до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, земельні ділянки, на яких розташовані державні підприємства, яким є ДП «Лівадія».

Згідно з пунктом «а» статті 16 та частини 8 статті 149 Земельного кодексу України до повноважень Ради Міністрів Автономної Республіки Крим у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом. Рада міністрів Автономної Республіки Крим вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п’ятою, дев’ятою цієї статті.

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою, є зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Судом встановлено, що спірним рішенням підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП «Лівадія» визначено саме добровільна відмова, тобто приймаючи спірне рішення відповідач керувався положеннями ст.142 Земельного кодексу України.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Отже, виходячи із системного аналізу змісту положень ст.16, ч.ч.2.3 ст.84, ч.ч.3.4 ст.142, ч.8 ст.149 та п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою, яка перебуває у державній власності (входить до складу земель державного підприємства «Лівадія») та не може передаватись у комунальну власність, здійснюється власником земельної ділянки, тобто державним органом виконавчої влади, а не органом місцевого самоврядування.

В даному ж випадку власником спірної земельної ділянки є держава в особі Кабінету Міністрів України або Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, а тому адресований Лівадійській селищній раді та розглянутий нею лист вих.№01-07/275 від 20.03.2008 не породжує жодних юридичних наслідків в аспекті виникнення передбачених частиною 3 статті 142 Земельного кодексу України передумов для припинення права постійного землекористування ДП «Лівадія».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 24.02.2009р. з аналогічній справі №2-8/5143-2008р.

Згідно з п. 2 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсним актів державних чи інших органів” підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації – позивача у справі.

На підставі ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З таких обставин суд дійшов висновку, що Лівадійською селищною радою рішення від 11.06.2008 р. №33, яким припинено право користування частиною земельної ділянки ДП «Лівадія» та переведено земельну ділянку до земель запасу, було прийнято з перевищенням наданих їй повноважень, порушує права та інтереси держави, є незаконним, а тому є недійсним з моменту його прийняття.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову про визнання недійсним рішення Лівадійської селищної ради від 11.06.2008 р. №33 як такого, що прийняте у порушення вимог закону.

Пояснення відповідача, викладені у відзиві, не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 04.08.2010 р. оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Відповідно до ст. 84 ГПК України рішення оформлено та підписано 06.08.2010 р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШІВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати недійсним рішення 26 сесії 5-го скликання Лівадійської селищної ради від 11.06.2008 року №33 «Про переведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка знаходиться у постійному користуванні Державного підприємства «Лівадія», розташованої за адресою: м. Ялта, смт. Виноградне, Бахчисарайське шосе, район санаторію «Узбекистан», в землі запасу, не передані у власність та не надані у користування, котрі знаходяться у користуванні Лівадійської селищної ради».

3.          Стягнути з Лівадійської селищної ради (м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Батуріна, 8; ЄДРПОУ 35060922) на користь Державного бюджету України (р/р 31115095700002 в банку одержувача ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200) 85,00 грн. державного мита.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.          Стягнути з Лівадійської селищної ради (м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Батуріна, 8; ЄДРПОУ 35060922) на користь Державного бюджету України (р/р 31214264700002 в ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405, код платежу 22050003) 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Привалова А.В.