Постанова № 10736745, 04.08.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2010 р. № 24/230 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В.,

суддів:Самусенко С.С.,

Кролевець О.А.,

розглянув

касаційну скаргу Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2010р.

та рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2009р.

у справі№24/230

за позовомПриватного підприємства "Березень-ХХІ"

доДочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

простягнення 23620,23грн., Розпорядженням в.о. Голови Вищого господарського суду України А.Осетинським від 29.07.2010р. №02.02-10/377 у звязку з відпусткою суддів Дунаєвської Н.Г. та Мележик Н.І., утворено колегію суддів у складі: головуючий суддя Владимиренко С.В., судді Самусенко С.С., Кролевець О.А., для перегляду в касаційному порядку даної справи.

За участю представників:

-позивача: не з'явилися;

-відповідача: ОСОБА_1, дов. №2-189д від 19.04.2010р.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Березень-ХХІ" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом (з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог) до Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення з відповідача 17880,59грн. переплати за договором постачання нафтопродуктів №066/76-07 від 25.01.2007р., 5560,82грн. інфляційних збитків через несвоєчасне повернення відповідачем переплати та 983,43грн. 3% річних за несвоєчасне виконання обовязку з повернення переплати, а також 5000грн. збитків, завданих внаслідок невиконання відповідачем обовязку повернути переплату.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.12.2009р. у справі №24/230 (суддя Смілянець В.В.) позов задоволено. Стягнуто з Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь Приватного підприємства "Березень ХХІ" 17880,59грн. переплати за договором, 5560,82грн. збитків від інфляції, 983,43грн. 3% річних, 5000грн. збитків, повязаних з юридичним забезпеченням повернення заборгованості, 294,25грн. державного мита та 312,5грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2010р. у справі №24/230 (колегія суддів у складі головуючого судді Шипка В.В., суддів Борисенко І.В., Євсікова О.О.) апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишено без задоволення. Рішення господарського суду м. Києва від 16.12.2009р. у справі №24/230 за позовом Приватного підприємства "Березень-ХХІ" до Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" змінено. Резолютивну частину рішення господарського суду м. Києва від 16.12.2009р. у справі №24/230 викладено в наступній редакції: "1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04053, м.Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775, р/р 260052256 в ВАТ "Кредитпромбанк", МФО 300863, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Приватного підприємства "Березень-ХХІ" (65058, м. Одеса, пр. Шевченка, 12/1, кв.5, код ЄДРПОУ 33216849, р/р 2600590050 в ООД "Райффайзен Банк Аваль", МФО 328351) 17880(сімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят)грн.59коп. передплати за договором, 4702(чотири тисячі сімсот дві)грн.60коп. збитків від інфляції, 900(девятсот)грн. 89коп. 3% річних, 234(дві тридцять чотири)грн.84коп. державного мита, 249(двісті сорок девять)грн.47коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 3. В іншій частині в позові відмовити."

Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2010р. та рішення господарського суду м. Києва від 16.12.2009р. у справі №24/230 повністю, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як зясовано попередніми судовими інстанціями, 22.11.2006р. між позивачем (покупцем) та відповідачем (постачальником) був укладений договір поставки нафтопродуктів №152/76-06, за умовами якого постачальник зобовязується поставити покупцю бензин А-76 в 2006р., а покупець - оплатити та прийняти нафтопродукти на умовах цього договору, кількість, ціна та вартість яких на кожний конкретний місяць поставки визначається в доповненнях, підписаних сторонами, які є невідємною частиною даного договору.

З договірних умов, визначених сторонами в пунктах 5.1, 5.2, 5.3 договору, судом апеляційної інстанції зясовано, що покупець проводить 100% попередню оплату шляхом перерахування коштів у національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника на підставі даного договору та доповненнях до нього, по узгодженню з постачальником. Остаточний розрахунок за нафтопродукти, отримані в звітному місяці покупець проводить до 20 числа місяця, наступного за звітним, на підставі актів приймання-передачі та/або накладних. Звірка розрахунків здійснюється сторонами до 20 числа місяця наступного за звітним. Указана звірка розрахунків оформляється актом звірки і є обовязковою для сторін.

При цьому, попередніми судовими інстанціями зазначено, що за умовами п.5.6 договору, у разі перерахування покупцем попередньої оплати в сумі, що перевищує вартість нафтопродуктів, зазначену у доповненні до договору на даний місяць поставки, постачальник зараховує цю суму як попередню оплату за нафтопродукти, що будуть відвантажені протягом терміну дії даного договору.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, на виконання умов цього договору позивачем здійснювалась попередня оплата нафтопродуктів, на яку відповідачем станом на 31.01.2007р. не було поставлено продукцію на суму 26491,96грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків по цьому договору за період з 01.01.2007р. по 31.01.2007р.

Поряд з цим, попередніми судовими інстанціями з матеріалів справи зясовано, що 25.01.2007р. між позивачем (покупцем) та відповідачем (постачальником) був укладений договір поставки нафтопродуктів №066/76-07.

Судами попередніх інстанцій також вказано, що 01.02.2007р. сторонами було підписано Доповнення №4 до договору №152/76-06 від 22.11.2006р. про заміну первісного зобов'язання новим (новація), за умовами якого сторони здійснили заміну зобов'язань, викладених в договорі №152/76-06 від 22.11.2006р., новими, що викладені у договорі поставки нафтопродуктів №066/76-07 від 25.01.2007р., та домовились, що 26941грн. переводиться як попередня оплата за договором поставки нафтопродуктів № 066/76-07 від 25.01.2007р.

За умовами п.10.1 договору №066/76-07 від 25.01.2007р. даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2007р., а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

З матеріалів справи судами попередніх інстанцій зясовано, що у 2007р. за актами приймання-передачі від 04.03.2007р., 25.06.2007р., 10.10.2007р., 31.10.2007р. та 18.12.2007р. відповідач передав позивачу за договором №066/76-07 нафтопродукти на суму 1048080,75грн., тоді як позивач оплатив їх на суму 1065961,34грн., що підтверджується банківськими виписками, внаслідок чого переплата позивача відповідачу за договором №066/76-07 становить 17880,59грн., що також підтверджується актом звірки розрахунків по договору №066/76-07 за період з 01.06.2008р. по 30.06.2008р., підписаним сторонами та скріпленим їх печатками.

Врахував вищевикладені обставини, керуючись приписами ст.ст.173, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526, 530, ч.2 ст.693, ст.712 Цивільного кодексу України, пославшись на невиконання відповідачем належним чином взятих на себе зобовязань, а саме: здійснення поставки нафтопродуктів у кількості меншій, ніж це передбачено договором, неповернення відповідачем позивачу переплати за його вимогою, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 17880,59грн. переплати за договором.

Водночас, пославшись на приписи ст.ст.610, 612, 625 Цивільного кодексу України, перевірив правильність здійсненого позивачем розрахунку 3% річних за період з 01.01.2008р. по 31.10.2009р. та інфляційних втрат за період з січня 2008р. по жовтень 2009р., місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог й щодо стягнення з відповідача 5560,82грн. збитків від інфляції та 983,43грн. 3% річних.

Поряд з цим, судом першої інстанції задоволено вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 5000грн. збитків, повязаних з юридичним забезпеченням повернення заборгованості, за укладеним з субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_2 договором №10 доручення на ведення справ у господарському суді від 01.06.2009р., із зазначенням, що сторона, яка зазнала збитків у звязку з оплатою видатків на відрядження свого працівника або з оплатою послуг фахівця (крім адвоката), який не перебуває з нею у трудових відносинах, не позбавлена права звернутися в установленому законом порядку до іншої сторони з позовною вимогою про відшкодування таких збитків, а тому вказані кошти підлягають стягненню з відповідача.

Тоді як суд апеляційної інстанції переглядаючи в апеляційному порядку прийняте у даній справі рішення, врахував приписи ст.526, ч.1 ст.670, ч.2 ст.693, ст.712 ЦК України, вірно вказав, що оскільки у позивача існувала переплата за бензин А-76 по договору №066/76-07 на суму 17880,59грн., ним 15.02.2008р. був направлений відповідачу лист №15/02/08 з проханням повернути залишок грошових коштів на суму 17880,59грн. на рахунок позивача, яка відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

З огляду на зазначене, керуючись приписами ч.2 ст.530, ст.610, ч.2 ст.693 ЦК України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у відповідності до вказаних норм матеріального права у відповідача виникло грошове зобовязання по поверненню вказаних грошових коштів позивачу у семиденний строк від дня предявлення вимоги, а саме: не пізніше 26.02.2008р. (з урахуванням терміну поштового пробігу листа, відправленого позивачем 15.02.2008р.), несплачені позивачу й під час розгляду даної справи, внаслідок чого погодився з правильним висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача переплати в сумі 17880,59грн.

Водночас врахував приписи ч.2 ст.625 ЦК України, судом апеляційної інстанції підставно не прийняті до уваги твердження відповідача щодо відсутності грошових зобовязань перед позивачем, та, відповідно, підстав для застосування положень ст.625 ЦК України, із зазначенням, що такі доводи суперечать вищенаведеним нормам законодавства, зокрема, ч.2 ст.693 ЦК України.

Разом з цим, апеляційний господарський суд підставно визнав помилковим висновок суду першої інстанції щодо обґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку 3% річних за період з 01.01.2008р. по 31.10.2009р. та інфляційних втрат за період з січня 2008р. по жовтень 2009р., правильно вказавши, що початком періоду нарахування передбачених ст.625 ЦК України компенсаційних виплат (з урахуванням листа позивача відповідачу від 15.02.2008р. №15/02/08 по поверненню вказаних коштів не пізніше 26.02.2008р.) є 27.02.2008р.

Отже, здійснив перерахунок інфляційних та річних, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 4702,6грн. інфляційних збитків (за період з березня 2008р. по вересень 2009р.) та 900,89грн. 3% річних (за період з 27.02.2008р. по 31.10.2009р.), внаслідок чого, керуючись приписами п.3 ч.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України підставно змінив рішення місцевого господарського суду, стягнувши з відповідача основний борг на суму 17880,59грн., інфляційні втрати на суму 4702,6грн. та 3% річних на суму 900,89грн., відмовивши позивачу в позові в іншій частині вимог.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції підставно не погодився з висновком місцевого господарського суду в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення з відповідача 5000грн. збитків, повязаних з юридичним забезпеченням повернення заборгованості, вказуючи, що позивач за заявою № 2 про збільшення позовних вимог, зокрема, просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 5000грн., завдані позивачу внаслідок невиконання відповідачем обовязку повернути переплату, посилаючись в обґрунтування цих вимог на те, що позивач зазнав збитків на суму 5000грн., оскільки внаслідок невиконання відповідачем свого обовязку повернути переплату, він уклав з субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_2 договір №10 доручення на ведення справ у господарському суді від 01.06.2009р. та сплатив готівкою грошові кошти у сумі 5000грн. в якості оплати за цим договором, що підтверджується розрахунковою квитанцією субєкта підприємницької діяльностіфізичної особи ОСОБА_2 від 08.12.2009р.

При цьому, вірно врахував приписи ст.22 ЦК України (якою передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди), вказав про недоведення позивачем належними та допустимими доказами наявності причинно-наслідкового звязку між діями відповідача та понесеними позивачем витратами у сумі 5000грн., що ці витрати були необхідними та є його збитками в розумінні вищевказаної норми ЦК України, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача збитків у сумі 5000грн.

Водночас суд апеляційної інстанції, врахував приписи ст.44 ГПК України, вірно зазначив про відсутність підстав для відшкодування позивачу вказаних коштів в якості судових витрат, оскільки договір доручення на ведення справ в господарському суді №10 від 01.06.2009р. позивачем був укладений не з адвокатом, а з субєктом підприємницької діяльностіфізичною особою та грошові кошти у сумі 5000грн. також були сплачені суб'єкту підприємницької діяльності.

У відповідності до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені скаржником доводи в касаційній скарзі зводяться до переоцінки встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції у відповідності до положень ст.ст.1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, натомість обґрунтованих доводів про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та/або матеріального права скаржником суду касаційної інстанції не наведено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийнята у даній справі постанова апеляційного господарського суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскарженого судового акту.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2010р. у справі №24/230 залишити без змін.

Головуючий суддя:С. Владимиренко

Судді: С. Самусенко О. Кролевець