Рішення № 107358077, 16.11.2022, Козельщинський районний суд Полтавської області

16.11.2022 року КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 533/681/22

Провадження № 2/533/197/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2022 року селище Козельщина

Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді - Козир В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лобач М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК», треті особи без самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, державний виконавець Козельщинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Сидоренко Тетяна Юріївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

УСТАНОВИВ:

1.Стислий виклад заяв сторін про суті спору

1.1. 14 жовтня2022 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Козельщинського районного суду Полтавської області зі позовною заявою до Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК», треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, державний виконавець Козельщинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Сидоренко Тетяна Юріївна, у якій просила суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 6703, виданий 24.07.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем. Також просила суд стягнути з відповідача АТ «ІДЕЯ БАНК» на її користь судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вимоги, за якими вчинено виконавчий напис, не є безспірними та оспорюваний виконавчий напис виданий з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі вчинених написів нотаріусів, оскільки позивачка не укладала з відповідачем договорів, у тому числі й поруки, сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

1.2. 14 листопада 2022 року представник відповідача за довіреністю Рибак Наталія Іванівна надала до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечувала проти задоволення позовних вимог, стверджувала, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Суд, під час розгляду справи повинен дослідити заборгованість на предмет її безспірності, та чи було подано нотаріусу відповідачем усі документи, необхідні для вчинення спірного виконавчого напису.

Зазначала, що спірний виконавчий напис, вчинений 24.07.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем за № 6703, щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором № Z06.00501.004016158 від 12.06.2018у розмірі 95 090,74 (включаючи плату за вчинення виконавчого напису нотаріуса), відповідає всім вимогам Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, яке затверджено Постановою КМУ від 29.06.1999 № 1172, а відтак є законним та підлягає виконанню.

Звертала увагу суду на те, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № Z06.00501.004016158 від 12.06.2018, позивач отримав грошові кошти на підставі кредитного договору. Внаслідок невиконання умов договору у позивача утворилася заборгованість у розмірі 93190,63 грн.

Твердження позивача про не укладання з відповідачем ніяких договорів, у тому числі поруки, є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності. Позивачем не доведено та не надано доказів факту наявності спору щодо заборгованості.

У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору відповідач був змушений звернутися до нотаріуса для вчинення виконавчого напису з метою захисту своїх законних прав та інтересів.

Відтак, на думку відповідача, ним доведено і, відповідно, спростовано надуману представником позивача вимогу про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки: зазначена у виконавчому написі сума заборгованості за кредитним договором є безспірною, і яка є аналогічною тій, яка вказана в оскаржуваному виконавчому написі; відповідачем надано усі необхідні документи для вчинення виконавчого напису, що вбачається із зазначених у відзиві документів, які були подані нотаріусу.

При нормативному обґрунтуванні представник відповідача також посилалася на правові висновки Верховного Суду у справах № 6-158цс15 (постанова від 20 травня 2015 року), № 753/7883/15 (постанова від 11 липня 2018 року), № 127/15911/17 (постанова від 25 липня 2018 року), № 761/45042/16-ц (постанова від 24 жовтня 2018 року), № 916/3006/17 (постанова від 02 липня 2019 року), № 490/6023/16 (постанова від 23 січня 2020 року), № 465/7042/19 (постанова від 04 серпня 2021 року); Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/3006/17 (постанова від 02 липня 2019 року).

На підставі наведеного представник відповідача вважав позов необґрунтованим, оскільки позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення та не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості.

1.3. Треті особи правом на подання заперечень, пояснень щодо позову не скористалися.

2. Рух справи у суді

Ухвалою суду від 19.10.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, судове засідання призначено на 16 листопада 2022 року та витребувановід Козельщинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) у строк 20 днів з дня отримання ухвали копії матеріалів виконавчого провадження № 59971867 з примусового виконання виконавчого напису, виданого 24.07.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем та зареєстрованого у реєстрі за № 6703, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК» суми боргу у розмірі 95 090,74 грн (а.с. 14-15).

Козельщинським відділом державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на виконання ухвали суду від 19.10.2022 надано витребувані судом докази, а саме: матеріали виконавчого провадження з примусового виконання оскаржуваного виконавчого напису.

Справу розглянуто 16.11.2022 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

3. Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 24 липня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 6703 (а.с. 6), яким запропоновано стягнути заборгованість, що виникла за кредитним договором від 12 червня 2018 року № Z06.00501.004016158, який укладений між акціонерним товариством «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_1 , строк платежу за яким настав 12.10.2018, за період з 12.11.2018 по 10.06.2019 включно у розмірі 95090,74 гривень, у тому числі:

- строковий основний борг - 44476,52 грн;

- прострочений основний борг - 4734,52 грн;

- прострочені проценти - 7177,46 грн;

- строкові проценти - 858,80 грн;

- строкова плата за обслуговування кредиту - 1486,77 грн;

- прострочена плата за обслуговування кредиту - 13694,13 грн;

- пеня - 20762,54 грн;

- плата за вчинення виконавчого напису - 1900,00 грн.

Вчиняючи виконавчий напис приватний нотаріус посилався на статтю 87 Закону України «Про нотаріат» та пункт 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (надалі - ПКМУ № 1172 або Перелік).

Кредитний договір від 12 червня 2018 року № Z06.00501.004016158, на який йде посилання у виконавчому написі, учасниками справи не надано. Докази нотаріального посвідчення кредитного договору матеріали справи не містять та відповідачем, приватним нотаріусом не надано.

08.08.2019 відповідачем АТ «ІДЕЯ БАНК» було подано заяву до Козельщинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису, що зареєстрований в реєстрі за № 6703, виданого 24.07.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М., щодо стягнення з позивачки ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК» заборгованості у загальному розмірі 95090,74 грн (а.с. 8).

За виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О.М. постановою державного виконавця Козельщинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Сидоренко Тетяни Юріївни від 06.09.2019 відкрито виконавче провадження № 59971867 з примусового стягнення з позивачки суми боргу за вищевказаним виконавчим написом (а.с. 9).

З витребуваних судом матеріалів виконавчого провадження № 59971867 вбачається, що матеріали виконавчого напису № 6703 від 24.07.2019, які передані відповідачем на примусове виконання, в порушення п. 2 глави 12, п. 5.1, 5.2, п. 1 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, не містили кредитний договір, на якому був вчинений такий виконавчий напис.

4. Норми права, які застосував суд

Згідно ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 - ч. 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами)…

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

У відповідності до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

Відповідно до п. 2 глави 12, п. 5.1, 5.2, п. 1 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, виконавчі написи вчиняються нотаріусами на документах, які встановлюють заборгованість або передбачають повернення майна. Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, то він має бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріального документа. Виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість. Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів. Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріуси відмовляють у вчиненні виконавчого напису у випадках, коли витребовується майно, звернення стягнення на яке забороняється законодавством України або здійснюється виключно на підставі рішення суду.

Згідно з пп. 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5, 6.2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5 (надалі по тексту рішення - Порядок вчинення нотаріальних дій), нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно належать до документів, за якими допускається стягнення заборгованості у безспірному порядку шляхом вчинення виконавчих написів нотаріусів, й для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами подаються оригінал нотаріально посвідченого договору; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника є обов`язковою умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Саме така правова позиція викладена у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 204/4071/14-ц та від 12.04.2018 у справі № 761/32388/13-ц.

Із викладеного вище слід дійти висновку, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення у законному обсязі. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Також у постанові від 06 травня 2020 року по справі № 320/7932/16-ц Верховний суд зазначив, що вчинення виконавчого напису полягає у посвідченні права стягувача на стягнення коштів або витребування майна. Таке право, як і безспірна заборгованість повинні існувати на момент звернення до нотаріуса. Сам по собі факт подання стягувачем необхідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору щодо боргу. Боржник у судовому порядку може оспорювати виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (щодо розміру боргу або спливу строків давності за вимогами).

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, ч. 2 ст. 77 КПК України).

У відповідності до ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як уже зазначалось вище, відповідно до ст. 87Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У свою чергу, відповідно до п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, яке затверджено Постановою КМУ від 29.06.1999 № 1172 (надалі - Перелік) (у редакціїї, чинній станом на дату вчинення спірного виконавчого напису), одним з таких документів був кредитний договір, за яким боржником допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Вказаний п. 2 Переліку внесено (доповнено) згідно Постанови КМУ від 26.11.2014 № 662.

Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 вищевказану постанову КМУ від 26.11.2014 № 662 визнано незаконною та нечинною (http://reyestr.court.gov.ua/Review/65037659).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 вищевказана постанова суду залишена без змін. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 відмовлено у перегляді даної ухвали ВАСУ.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

5. Висновки суду та мотиви прийнятого рішення

Станом на 24 липня 2019 року - дату вчинення спірного виконавчого напису, правової норми, яка б дозволяла вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, укладених у простій письмовій формі, не посвідчених нотаріально, не існувало, оскільки положення Переліку в частині документів, що підтверджують безспірність вимог за кредитними договорами, визнані незаконними у судовому порядку.

Відповідачем не надано доказів нотаріального посвідчення кредитного договору, на якому було вчинено виконавчий напис. Не містить такого договору й виконавчий напис, що перебуває на виконанні в органі державної виконавчої служби.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/10374/17 (постанова від 21 вересня 2021 року).

Закон дозволяє укладати кредитні договори в простій письмовій чи електронній формі, але не дозволяє в такому випадку кредитору та нотаріусу здійснювати вчинення виконавчих написів на підставі кредитних договорів, що нотаріально не посвідчувалися.

Не маючи правових підстав для вчинення виконавчого напису, нотаріус права на його вчинення не мав.

Ураховуючи зазначене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд робить висновок що оспорюваний виконавчий напис нотаріуса не відповідає вимогам закону, оскільки виконавчий напис вчинено на підставі положення нормативно-правового акту, який станом на дату вчинення виконавчого напису був нечинним та скасованим судом. Відтак, суд визнає виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, і задовольняє позов повністю.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка, зокрема, наведена в у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, рішення від 10/02/2010 року, п.58) у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення…Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень…. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

У зв`язку із встановленням судом відсутності правових підстав для вчинення виконавчого напису, суд не надає оцінку іншим, другорядним аргументам позивача та відповідача, зокрема, щодо безспірності (спірності) вимог; порядку укладення/неукладення кредитного договору та договору поруки тощо.

Правові позиції Великої Палати Верховного Суду у справах № 916/3006/17 (постанова від 02 липня 2019 року), та висновки судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у справі № 6-158цс15 (постанова від 20 травня 2015 року), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 753/7883/15 (постанова від 11 липня 2018 року), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 127/15911/17 (постанова від 25 липня 2018 року), у справі № 761/45042/16-ц (постанова від 24 жовтня 2018 року), у справі № 465/7042/19 (постанова від 04 серпня 2021 року), у справі № 490/6023/16 від 23 січня 2020 року, на які посилався представник відповідача, суд не застосовує до спірних правовідносин, оскільки обставини наведених справ не є релевантними з обставинами даної справи.

Крім того, наведені правові позиції Верховного Суду суд у даній справі не застосовує, зважаючи на ієрархію в застосуванні в судовій практиці висновків Колегій судів або Судової палати Верховного суду, Об`єднаної палати або висновків Великої Палати Верховного Суду.

Процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду.

Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного суду.

У своїй постанові від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Отже, вбачається наступна ієрархія та градація висновків Верховного суду (за спаданням):

- остання позиція Великої палати Верховного суду;

- позиція Великої палати Верховного суду;

- позиція об`єднаної палати Верховного суду;

- позиція судової палати Верховного суду;

- позиція колегії судів Верховного суду.

Таким чином, у цьому випадку підлягає застосуванню висновок, викладений у постанові ВП ВС від 21.09.2021 (справа № 910/10374/17) як остання позиція ВП ВС.

Тому доводи відповідача про правомірність вчинення виконавчого напису на договорі, є такими, що не відповідають положенням закону та не узгоджуються з позицією, викладеною у постанові ВП ВС від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17.

6. Розподіл судових витрат

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору у сумі 992,40 грн.

З врахуванням того, що позов позивача підлягає задоволенню, суд в силу ч. 1 ст. 141 ЦПК України, приходить до висновку про стягнення судових витрат у вигляді судового збору з відповідача на користь позивача у розмірі 992,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 141, 258-259, 264-265, 273, 354-355 ЦПК України, наведеними у мотивувальній частині рішення нормами матеріального права та висновками ВС, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК», треті особи без самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, державний виконавець Козельщинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Сидоренко Тетяна Юріївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем 24 липня 2019 року, зареєстрований в реєстрі за № 6703, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК» заборгованості у загальному розмірі 95090,74 гривень таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у загальній сумі 992,40 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Відповідач: Акціонерне товариство «ІДЕЯ БАНК» (місцезнаходження: вулиця Валова, буд. 11, місто Львів, 79008; ідентифікаційний код 19390819; адреса електронної пошти: info@ideabank.ua).

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; тел. НОМЕР_2 ).

Третя особа: державний виконавець Козельщинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Сидоренко Тетяна Юріївна (місцезнаходження: АДРЕСА_3; адреса електронної пошти: info.dvs@kz.pl.minjust.gov.ua; тел. НОМЕР_3; НОМЕР_4).

Повний текст рішення складено та підписано суддею 16 листопада 2022 року.

Суддя В.П. Козир