Ухвала суду № 107355906, 10.11.2022, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 10.11.2022

Справа № 334/6276/13-ц

Провадження № 4-с/334/28/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2022 року м. Запоріжжя

Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Коломаренко К.А.

при секретарі Єременко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м Запоріжжя Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) під час примусового виконання рішення суду,

за участі: скаржника ОСОБА_1 (особисто), представника скаржника адвоката Єренко Д.В. (діє на підставі Ордеру серії АР №1045009 від 19.09.2022); представника державної виконавчої служби Дорошенко А.О. (діє на підставі Довіреності від 03.02.2022)

ВСТАНОВИВ:

25.08.2022 до Ленінського районного суду міста Запоріжжя надійшла скарга ОСОБА_1 , за підписом представника скаржника адвоката Єренка Дмитра Віталійовича (діє на підставі Ордеру серії АР №1045009), на дії державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), в якій скаржник просив визнати дії державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) неправомірними та зобов`язати державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) скасувати арешт грошових коштів з рахунку № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ).

Свої вимогимотивував тим,що в провадженні Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) знаходиться виконавче провадження ВП 52201899 з примусового виконання виконавчого листа № 334/6276/13-ц виданого 16.10.2015 року Ленінським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 6434,36 доларів США, 35883,22 гривень. Ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження 23.08.2022 року ОСОБА_1 дізнався, що матеріали виконавчого провадження містять Постанову про накладення арешту на всі кошти, які містяться на рахунках боржника, тобто ОСОБА_1 . На підставі вказаної постанови ПриватБанк заблокував йому картку для виплати заробітної плати. Вважає такі дії державного виконавця незаконними, оскільки відповідно до виписки ПриватБанку підтверджується факт того, що рахунок № НОМЕР_2 використовується для виплати заробітної плати, тобто при відкритті рахунка, було передбачено його функціонування для виплати заробітної плати. Наголошує на тому, що відповідно до п.7 ч.3 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей. Згідно ч.3 ст.52 ЗУ «Про виконавче провадження», не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Також зазначає, що приписами ч.1 ст.2, ч.2 ст.10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 № 95, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї. Заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24 Закону України «Про оплату праці». Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Аналіз наведених правових норм свідчить, що виплата установою працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства, а рахунки, передбачені для виплати заробітної плати, є рахунками зі спеціальним режимом, на які орган державної виконавчої служби відповідно до вимог законодавства не накладає арешт, оскільки накладення арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливить своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав на оплату праці громадян, які працюють на підприємстві. Тобто, рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби (приватних виконавців). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.06.2019 р. у справі № 916/73/19 та від 10.10.2019 р. у справі № 916/1572/19.

Вказує, що станом на теперішній час, існування арешту на картковому рахунку № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ) унеможливлює отримати виплату заробітної плати, що суперечить приписам діючого законодавства, а отже підлягає зняттю.

Ухвалою суду від 26.08.2022 року прийнято до розгляду скаргу ОСОБА_1 та призначено судовий розгляд скарги.

02.09.2022 від ОСОБА_1 надійшла скарга на дії державного виконавця (уточнена), в якій додатково посилаючись на те, що державний виконавець повністю стягнув з заробітної картки усі грошові кошти у той час як існує постанова про стягнення заробітної плати не більше 25 %, а після ретельного вивчення матеріалів виконавчого провадження виявилось, що матеріали виконавчого провадження взагалі не містять жодного виконавчого документу, просить визнати дії державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) неправомірними та зобов`язати державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) закінчити виконавче провадження № 52201899 відносно ОСОБА_1 ; зобов`язати державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) скасувати арешт грошових коштів з рахунку № НОМЕР_1 IBAN НОМЕР_2 ); зобов`язати державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) повернути на картковий рахунок № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ) грошові кошти у розмірі 15840 гривень.

В обґрунтування уточненої скарги зазначає, що вважає, що виконавче провадження відкрито в порушення вимог чинного законодавства. Матеріали провадження містять звернення ОСОБА_1 про закінчення виконавчого провадження. Проте, листом від 08.04.2021 року № 22480 (лист отримано 13.04.2021 року) ОСОБА_1 було повідомлено, що: «Після чергової зміни державних виконавців на дільниці, виконавчий лист було втрачено. Державним виконавцем направлено до Ленінського районного суду м. Запоріжжя заяву про видачу дублікату виконавчого листа. Таким чином державна виконавча служба вважає, що відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження». Зазначає, що матеріали виконавчого провадження дійсно містять вказану заяву датовану 16.12.2019 року № 42173. Окрім цього матеріали виконавчого провадження містять Ухвалу з ЄДРСР від 26.10.2020 року (суддя Ісаков Д.О.), якою було відмовлено в задоволенні заяви державного виконавця, щодо видачі дублікату виконавчого листа. Вказана Ухвала відповідає даним у системі судової влади, щодо заяви державного виконавця відносно ОСОБА_1 (https://court.gov.ua/fair/). Окрім того матеріали містять Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24.05.2021 року (суддя Козлова Н.Ю.) про відмову в прийняття заяви державного виконавця про видачу дублікату виконавчого листа. Отже, фактично на сьогодні відкрите виконавче провадження, щодо стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів проте без наявності виконавчого листа або його дубліката.

03.11.2022 представником Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надано копії ВП №52201899.

У судовому засіданні скаржник та його представник просили скаргу задовольнити з підстав, зазначених в ній.

У судовому засіданні представник Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)зазначив, що у випадку, якщо картковий рахунок боржника використовується для отримання ним заробітної плати, то державний виконавець не заперечує проти зняття арешту з вказаного рахунку, разом з тим в іншій частині в задоволенні скарги просила відмовити, оскільки виконавче провадження було відкрито на підставі оригіналу виконавчого документу, всі дії вчиняються виконавцем у відкритому виконавчому провадженні, у якому сума боргу не стягнута в повному обсязі, а втрата оригіналу виконавчого документу не є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч.1 ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частина 2 ст.1 Закону України «Про державну виконавчу службу» передбачено, що завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Судом встановлено, що 17.08.2015 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя ухвалено рішення № 334/6276/13-ц про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 6434,36 доларів США, пені у розмірі 34013,56 грн., та судового збору у розмірі 1869,66 грн. Рішення суду набрало законної сили 28.08.2015 року (т. 2 а.с. 6-7).

На виконання вказаного рішення суду, ПАТ «УкрСиббанк» були видані виконавчі листи, зокрема, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором у сумі 6434,36 доларів США, пені у розмірі 34013,56 грн., та судового збору у розмірі 1869,66 грн. (т. 2 а.с. 10).

На примусовому виконанні державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) знаходиться відкрите щодо ОСОБА_1 виконавче провадження № 52201899 з примусового виконання виконавчого листа №334/6276/13, виданого 16.10.2015 р. Ленінським районним судом міста Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 6434,36 доларів США, пені у розмірі 34013,56 грн., та судового збору у розмірі 1869,66 грн.

14.09.2016 державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання вказаного виконавчого листа ВП №52201899 (т. 4 а.с. 97).

В межах виконавчого провадження №52201899 старшим державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Дорошенко А.О. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 26.12.2019, згідно з якою звернуто стягнення на доходи ОСОБА_4 , що отримує дохід в ТОВ «Виробнича компанія ГУД ФУД» (т. 4 а.с. 108-109).

Крім того, в межах виконавчого провадження №52201899 старшим державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Дорошенко А.О. винесено постанову про арешт коштів боржника від 16.08.2022, згідно з якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 (т. 4 а.с. 121).

Із виписки АТ КБ «ПриватБанк» по картковому рахунку ОСОБА_1 і додатковим рахункам договору № SAMDWFC00024949762 від 01.04.2016 судом встановлено, що за період з 01.01.2022 по 23.08.2022 на картковий рахунок ОСОБА_1 надходили кошти від виробничої компанії ГУД ФУД з коментарем до платежу заробітна плата (т. 4 а.с. 10).

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Питання організації, порядку та умов виконання судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, зокрема звернення стягнення на кошти боржника на рахунках в банках, передбачені як Законом України «Про виконавче провадження», так і Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 р. (далі - Інструкція).

Частиною 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Відповідно до п.7 розділу VIII Інструкції, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов`язаний винести постанову відповідно до частини першої ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» про звернення стягнення на майно боржника, його арешті або вилучені вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

За приписами ч.1, 2 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному ст.35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до ст.19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповіднодост.26-1 Закону України «Про теплопостачання», ст.18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Тобто ч.1 та 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» чітко визначають порядок звернення стягнення на майно боржника та обмеження щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться на банківських рахунках боржника, у випадках визначених Законами зазначеними у ч.2 цієї статті та на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Хоча ч.2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено невичерпний перелік рахунків, кошти на яких не підлягають арешту. Оскільки передбачено, що законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення та/або накладення арешту на які заборонено законом.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 р. у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункт 7.13 постанови).

Відповідно до ч.1 та 2 ст.68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається: 1) у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, 2) відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, 3) у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника -за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Зазначена норма права визначає кошти, що складають пенсію як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.

Порядок звернення стягнення на заробітну плату також визначається Законом України «Про виконавче провадження» та розділом Х «Звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника» Інструкції, у відповідності до яких про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (ч.3 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження»).

При цьому у відповідності до п.4, 8 та 9 розділу Х Інструкції контроль за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів боржника здійснюється виконавцем за власною ініціативою (п. 4 розділу Х Інструкції), а за кожною постановою про стягнення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, щомісяця та після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення працівника подається окремий звіт про здійснені відрахування та виплати за встановленою формою встановленою у додатку 9 до Інструкції. Звіт про здійснені відрахування та виплати долучається до матеріалів виконавчого провадження. Зазначений додаток № 9 передбачає період звіту, розмір нарахованої заробітної плати та інших доходів, розмір утриманих податків та інших обов`язкових платежів, відсоток стягнення та утриману суму на погашення боргу за виконавчим провадженням.

Таким чином, законодавство покладає зобов`язання з контролю за виконанням стягнення з доходів боржника як на підприємство, установу, організацію, фізичну особу-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати, та зобов`язано направляти виконавцю щомісячні звіти про відрахування з таких доходів, так і на виконавця, який здійснює контроль шляхом отримання таких звітів та їх перевірки з точки зору правильності нарахувань та розміру стягнення. Саме такий звіт надає виконавцю можливість контролю за сумами коштів, які нараховані боржнику за місцем отримання доходів та сумами стягнення, які здійснюються з цього доходу.

Відповідно до ч.1 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно з вимогами ч.2 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.

З наведених норм права вбачається, що виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише в декількох випадках.

Таке стягнення здійснюється підприємствами, установами, організаціями, які виплачують боржнику заробітну плату.

Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання заробітної плати, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь - яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань.

Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із них за виконавчим документом та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання заробітної плати та достойні умови життя.

Таким чином, не може бути накладений арешт на кошти що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчим документом та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із таких виплат, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується.

Зняття арешту з коштів здійснюється виконавцем відповідно до ч.4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно із пенсії, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до ч.2 вищевказаної статті.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на цьому рахунку, заборонено законом.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому п.10 ч.1 ст.34 цього Закону (абзац 2 ч.2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч.3 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно з ч.4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження»). Чого державний виконавець не зробив.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 р. у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (п. 7.14, 7.15 постанови).

При цьому передбачене абз. 2 ч.2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підп. 1 ч.4 ст. 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною встановленою законом.

Одночасно слід звернути увагу, що наявність у виконавчому провадженні звітів підприємства, установи, організації, фізичної особи-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати про нарахування доходів та розмір утримань з цього доходу на погашення боргу, надає можливість виконавцю здійснювати не тільки контроль за правильністю такого утримання, а й можливість визначення розмір коштів, які складають дохід боржника, з якого здійснення стягнення неможливе.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

Таким чином, дії спрямовані на звернення стягнення, в тому числі на заробітну плату боржника не можуть та не повинні позбавляти боржника засобів до існування та можливості утримування її сім`ї.

Згідно з випискою АТ КБ «ПриватБанк» по картковому рахунку ОСОБА_1 і додатковим рахункам договору № SAMDWFC00024949762 від 01.04.2016 судом встановлено, що за період з 01.01.2022 по 23.08.2022 на картковий рахунок ОСОБА_1 надходили кошти від виробничої компанії ГУД ФУД з коментарем до платежу заробітна плата.

За таких обставин, за наявного арешту ОСОБА_1 позбавлений можливості використовувати заробітну плату для забезпечення засобів до існування, які фактично повністю заблоковані навіть після здійснених утримань.

Наведене свідчить про те, що арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках боржника, на які виплачується заробітна плата, накладений постановою державного виконавця про арешт коштів боржника ВП №52201899 від 16.08.2022 порушує права боржника, а тому вказано постанова підлягає скасуванню.

Щодо вимог ОСОБА_1 про зобов`язати державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) повернути на картковий рахунок № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ) грошові кошти у розмірі 15840 гривень, суд зазначає, що скаржником не доведено, що вказана сума коштів була списана саме з відкритого на його рахунку, на який виплачується заробітна плата, як і не надано доказів такого списання взагалі.

Крім того, скаржник просив суд зобов`язати державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) закінчити виконавче провадження № 52201899 відносно ОСОБА_1 .

Вирішуючи скаргу в цій частині, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.18ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав.

Положеннями ч. 3 статті 451 ЦПК України зазначено, що якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчиненні відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно ч. 3 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ч. 1 ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як встановлено судом, 17.08.2015 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя ухвалено рішення № 334/6276/13-ц про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 6434,36 доларів США, пені у розмірі 34013,56 грн., та судового збору у розмірі 1869,66 грн. Рішення суду набрало законної сили 28.08.2015 року.

На виконання вказаного рішення суду, ПАТ «УкрСиббанк» були видані виконавчі листи, зокрема, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором у сумі 6434,36 доларів США, пені у розмірі 34013,56 грн., та судового збору у розмірі 1869,66 грн.

14.09.2016 державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання вказаного виконавчого листа ВП №52201899.

Посилання скаржника на те, що виконавче провадження відкрито не на підставі оригіналу виконавчого документа, жодними об`єктивними доказами не підтверджено.

Відомостей про те, що рішення суду від 17.08.2015 року виконано належно та у повному обсязі, суду не надано.

Окрім того, суд звертає увагу скаржника на те, що у ст.39Закону України«Про виконавчепровадження» відсутня підстава для закінчення виконавчого провадження у зв`язку з відсутністю оригіналу виконавчого документу.

Відтак в задоволенні скарги в цій частині слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 447-451 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м Запоріжжя Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) під час примусового виконання рішення суду задовольнити частково.

Визнати протиправними дії державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Дорошенко А.О., які полягають у накладенні арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках боржника, постановою державного виконавця про арешт коштів боржника ВП №52201899 від 16.08.2022.

Зобов`язати державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м Запоріжжя Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) усунути порушення прав ОСОБА_1 шляхом скасування постанови про арешт коштів боржника ВП №52201899 від 16.08.2022.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: Коломаренко К. А.