Постанова № 10734977, 04.08.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 2а-3283/10/2370 04.08.2010 р. м. Черкаси

15 год. 00 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гараня С.М.,

при секретарі Лисенко С.С.,

за участю:

представника позивача Державної інспекції з контролю за цінами в Черкаській області Шевченко А.Л. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Черкаській області до комунального підприємства «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне управління»про стягнення економічних санкцій

ВСТАНОВИВ:

Державна інспекція з контролю за цінами в Черкаській області звернулася до суду з адміністративним позовом до комунального підприємства «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне управління»про стягнення економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю та просила суд їх задовольнити. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що комунальним підприємством «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне управління»застосовані тарифи на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій не встановлені, не затверджені та не опубліковані в засобах масової інформації відповідно до діючого законодавства, що призвело до обрахунку споживачів. З цих підстав позивачем було винесене рішення № 102 від 15.07.2009 р. про застосування економічних санкцій у розмірі 29418 грн. 78 коп. В звязку з тим, що сума економічних санкцій відповідачем в добровільному порядку не сплачена, то Державна інспекція з контролю за цінами в Черкаській області звернулася до суду про її стягнення у судовому порядку.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, свого представника в судове засідання не направив, заперечення на позов не надав, заяву про розгляд справи за відсутності його представника чи повідомлення про причину його неявки в судове засідання не подав, а тому суд вирішив провести розгляд справи за відсутності представника відповідача. При цьому суд враховує також ту обставину, що розгляд справи неодноразово переносився з цих причин відповідними ухвалами суду від 19.07.2010 р. та 28.07.2010 р.

Заслухавши пояснення та доводи представника позивача, вивчивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Згідно до плану роботи Державної інспекції з контролю за цінами в Черкаській області на третій квартал 2009 року на підставі посвідчення на проведення планової перевірки № 1689 від 25.06.2009 р., нею проведена перевірка комунального підприємства «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне управління». За її результатами був складений акт № 1689 від 10.07.2009 р., відповідно до якого комунальне підприємство «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне управління»утворено на підставі рішення Черкаського облвиконкому від 20.09.1990 р. № 181 і передано в комунальну власність територіальній громаді міста Корсунь-Шевченківський Черкаської області. Тарифи на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій в квітні-травні 2009 року підприємством самостійно встановлювалися та нараховувалися без подачі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, не затверджувалися виконавчим комітетом міської ради, та не оприлюднювалися в місцевих засобах масової інформації. Висновки, викладені в акті перевірки, відповідачем не оспорювались.

Судом встановлено, що протягом 2008 року та по березень 2009 року включно, відповідачем здійснювалися нарахування плати за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій за тарифом, затвердженим рішенням міськвиконкому від 18.12.2007 р. № 306 «Про затвердження тарифів на послуги Корсунь-Шевченківського КП «ВЖ РЕУ», що вступили в дію з 01.02.2008 р. Відповідно пункту 1 цього рішення, тарифи затверджені в розмірі 20% зростання попередньо затверджених тарифів рішенням міськвиконкому від 25.07.2007 р. № 149-1. Відповідно до рішення міськвиконкому від 18.02.2008 р. № 33 «Про затвердження тарифу на проведення дератизаційних робіт (отруєння гризунів)», вартість послуг з дератизації нараховувалась з 01.03.2008 р. у відповідності до додатку № 1 цього рішення. Рішенням міськвиконкому № 295 від 16.12.2008 р. «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій по Корсунь-Шевченківському КП «ВЖ РЕУ»згідно фактично наданих послуг», плата за послуги з дератизації не нараховувалася.

Рішенням міськвиконкому від 16.12.2008 р. № 295 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій по Корсунь-Шевченківському КП «ВЖ РЕУ»згідно фактично наданих послуг»затверджений перелік послуг, які є складовою частиною послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, періодичність та терміни виконання робіт, та надано право відповідачу самостійно встановлювати тарифи в розмірі відшкодування їх повної вартості. При цьому затвердження розрахунків та економічно обґрунтованих тарифів не проводилось.

Відповідно цього рішення нарахування плати за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій здійснювалося підприємством з квітня по травень 2009 року. Відповідно відомості фактичних тарифів та звітних відомостей по розрахункам з квартплати та технічного обслуговування будинків за березень 2009 року, нарахування плати проводилося за тарифом 40 коп. за квадратний метр території, що був затверджений рішенням міськвиконкому від 18.12.2007 р. № 306 «Про затвердження тарифів на послуги Корсунь-Шевченківського КП «ВЖ РЕУ». В квітні цього ж року тариф відповідачем був підвищений на 30 коп. та склав 70 коп./кв.м. території, а в травні відповідачем був застосований тариф в розмірі 1 грн. 25 коп./кв.м. території. Аналогічний тариф був застосований при нарахуванні вартості відповідних послуг за травень 2009 року. Нарахування плати за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій червні місяці 2009 року відповідачем не проводилося.

Відповідно до розрахунку позивача, сума необґрунтовано отриманої виручки по комунальному підприємству «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне управління»склала 9806 грн. 26 коп.

За наслідками перевірки відповідачем було винесене рішення № 102 від 15.07.2009 р. про застосування до позивача економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, а саме вилучення у дохід бюджету суми порушення в розмірі 9806 грн. 26 коп. та штрафу в сумі 19612 грн. 52 коп.

Основні засади організаційних та господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги»від 24 червня 2004 року № 1875-IV (далі - Закон № 1875-IV).

Згідно статті 1 Закону № 1875-IV утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону 1875-IV до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до цього Закону.

Статтею 14 Закону 1875-IV передбачено, що залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: 1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади; 2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; 3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін). Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Права та обов'язки виробника визначені статтею 22 Закону 1875-IV. Зокрема виробник має право: розробляти і подавати на затвердження уповноваженим органам ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги першої та другої груп (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону). Виробник зобов'язаний надавати в установленому порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні»від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР.

Відповідно до вимог статті 28 цього Закону, чинної на момент виникнення правовідносин, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про основні засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»від 11.09.2003 р. № 1160, регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

Спеціальним законом який визначає основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням на території республіки є Закон України «Про ціни і ціноутворення»від 3 грудня 1990 року № 507-XII (далі - Закон № 507-XII).

Відповідно до вимог статті 6 Закону № 507-XII в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи та державні фіксовані і регульовані ціни, тарифи. Вільні ціни і тарифи, відповідно до норм статті 7 даного Закону, встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Статтею 13 Закону № 507-XII передбачено, що державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції. Органами, на які ці функції покладено Урядом України. Вказані органи здійснюють контроль у взаємодії з профспілками, спілками споживачів та іншими громадськими організаціями.

Відповідно до вимог статті 14 Закону № 507-XII вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету з місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

Відповідно до статті 13 Закону № 507-XII та Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 р. № 1819, на позивача покладені контрольно-наглядові функції з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, встановлення та застосування цін і тарифів. У зв'язку з чим йому надано право проводити перевірки документів, пов'язаних з формуванням, встановленням і застосуванням цін і тарифів, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності, а також одержувати необхідні довідки, приймати рішення про застосування до суб'єктів підприємницької діяльності передбачених чинним законодавством економічних санкцій за порушення порядку встановлення і застосування цін.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону № 507-XII вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди стягується штраф в подвійному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки.

Пунктом 1.4 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 3 грудня 2001 року № 298/519, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 р. за № 1047/6238 (далі - Інструкція), визначено, що підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.

16.07.2009 р. позивачем, відповідно до вимог пункту 3.5 Інструкції, направлено відповідачу рішення та претензію про перерахування економічних санкцій, а також вимоги про усунення виявлених порушень законодавства про порядок встановлення і застосування цін.

На адресу позивача комунальним підприємством «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне управління»був направлений лист, в якому останній зазначає, що зазначені в акті зауваження прийняті до відома, тарифи на послуги по утриманню будинків та прибудинкових територій буде приведено у відповідність до діючого законодавства в найближчі терміни про що буде повідомлено позивача.

Пунктом 3.6 Інструкції визначено, що у разі невиконання рішення, повного або часткового відхилення претензії чи залишення її без відповіді орган державного контролю за цінами подає позов до суду про примусове стягнення суми економічних санкцій.

З підстав викладеного суд прийшов до висновку, що позов Державної інспекції з контролю за цінами в Черкаській області до комунального підприємства «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне управління»про стягнення економічних санкцій є законним та обґрунтованим, а відповідно таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державної інспекції з контролю за цінами в Черкаській області до комунального підприємства «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне управління»про стягнення економічних санкцій - задовольнити повністю.

Стягнути з комунального підприємства «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне управління», ідентифікаційний код 03356817, в дохід бюджету через Державну інспекцію з контролю за цінами в Черкаській області економічні санкції в розмірі 29418 (двадцять дев'ять тисяч чотириста вісімнадцять) грн. 78 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги яка подається до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість тримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений 6 серпня 2010 року.

СуддяС.М.Гарань