Постанова № 10734488, 03.08.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1307/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Головка А.Б.,

при секретарі Кіптіла О.М.,

за участю:

представника позивача - Кінаша А.Г.,

представника відповідача - Мурич Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Алькон"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

31 березня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Алькон" (надалі - позивач)звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (надалі - відповідач)про скасування податкового повідомлення-рішення №0000031702/0/65 від 20.01.2010 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що всі субєкти підприємницької діяльності-фізичні особи (контрагенти позивача), зазначені у акті перевірки № 2/23-209/33733533 від 11.01.2010 року, у 2008 та 2009 роках сплачували єдиний податок за максимальною ставкою, не зазначення ними у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, на підставі якої були отримані свідоцтва про сплату єдиного на 2008 р. та 2009 р., інших видів діяльності, які здійснювались ними у 2008 та 2009 роках, не призвело до заниження єдиного податку і не є підставою для оподаткування на загальних підставах доходів фізичних осіб-підприємців від цих видів діяльності. Тому вважає неправомірним нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Алькон"податку з доходів найманих працівників та штрафної санкції на загальну суму 44140 грн.59 коп.

У ході судового розгляду справи позивач збільшив розмір позовних вимог, про що 07.06.2010 року подав заяву, якою доповнив позовні вимоги вимогою про визнання повністю нечинним, протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області № 0000031702/1/1186 від 21.04.2010 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з урахуванням змін.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Відповідач надав письмові заперечення, в яких на підтвердження правомірності податкових повідомлень-рішень зазначив, що за результатами перевірки, що набрала форму акту від 11.01.2010 року № 2/23-209/33733533, встановлено порушення позивачем вимог п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9, п.п. "а" п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого позивачем занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 14713 грн. Тому Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією в Полтавській області винесено спірні податкові повідомлення-рішення, якими відповідачу визначено суму податкового зобовязання по податку з доходів найманих працівників в розмірі 44140 грн. 59 коп., з них, за основним платежем - 14713 грн. 59 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 29427 грн. 06 коп.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією в Полтавській області на підставі направлень від 08.12.2009 року № 4035/004035 та від 21.12.2009 року № 4173/004173, відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок, проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Алькон", код за ЄДРПОУ 33733533, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 11.01.2010 р. № 2/23-209/33733533, в якому зафіксовано порушення позивачем п.п. "е" 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9, п.п. "а" п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питання щодо правильності утримання та своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в періоді, що перевірявся на загальну суму 14713 грн.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією в Полтавській області винесено податкове повідомлення рішення № 0000031702/0/65 від 20.01.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання по податку з доходів найманих працівників в розмірі 44140 грн. 59 коп., з них, за основним платежем - 14713 грн. 59 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 29427 грн. 06 коп.

Позивач не погодився з даним повідомленням-рішенням та оскаржив його у адміністративному порядку.

Відповідно до вимог пункту 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 21.06.2001 року № 253, з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі, якщо сума податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо), крім того, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язання. Аналогічні дії здійснюються у разі подання платником податків повторної скарги.

Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією за результатами розгляду в адміністративному порядку скарги позивача, яку залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін, складено та надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення № 0000031702/1/1186 від 21.04.2010 року.

Із зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями позивач не погодився та оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо висновків у акті про заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб, яке перевіряючі повязують із перерахуванням коштів фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 на оплату послуг з вантажних транспортних перевезень ТОВ НВФ "Алькон", зокрема, транспортуванням придбаних товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Нефтекор-СК" та ТОВ "Тікко", суд зазначає наступне.

Як вбачається із акту перевірки, зазначені вище висновки ДПІ ґрунтуються службовій інформації про ознаки фіктивності ТОВ "Нефтекор-СК" та ТОВ "Тікко", що у свою чергу, повинно свідчити про фактичне не здійснення перевезень товарів, на виконання укладених між позивачем та ТОВ "Нефтекор-СК" та ТОВ "Тікко" договорів, що на думку ДПІ, є нікчемними.

Судом встановлено, що між позивачем та його контрагентами ТОВ "Нефтекор-СК" та ТОВ "Тікко" були укладені договори на поставку товарів та надання послуг.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із наданими у судовому засіданні представниками сторін поясненнями, зазначені договори в судовому порядку недійсними не визнані.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Судом встановлено, що в момент вчинення правочинів між позивачем та його контрагентами ТОВ "Нефтекор-СК" та ТОВ "Тікко", дані особи перебували у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

ТОВ "Нефтекор-СК" на виконання вищенаведених договорів видало ТОВ "НВФ Алькон” податкові накладні. При цьому, свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Нефтекор СК" на момент видачі зазначених податкових накладних не було анульовано.

Судом встановлено, що фактичне виконання умов вкладених договорів підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку.

Зазначене підтверджується і самим змістом акту перевірки, у якому зазначено, що в ході проведення перевірки відповідно до постанови про проведення виїмки від 19.09.2009 року встановлено, що 21.09.2009 року співробітниками податкової міліції ДПА в Черкаській області було здійснено вилучення оригіналів документів, а саме, договорів, укладених між ТОВ НВФ "Алькон" та ТОВ "Тікко" та первинних документів, які підтверджують проведення господарських операцій по даним договорам.

На момент розгляду справи, всі вилучені первинні документи за заявою позивача були повернуті ТОВ "НВФ Алькон”.

Твердження ДПІ про відсутність у ТОВ "Нефтекор-СК" основних фондів, яке ґрунтується на відомостях податкової звітності ТОВ "Нефтекор-СК" суд оцінює критично, оскільки наявність у товариства основних фондів може бути підтверджено виключно відомостями бухгалтерського обліку ТОВ "Нефтекор-СК". Разом з тим, суду не було надано відповідачем довідки за результатами зустрічної звірки, проведеної у ТОВ "Нефтекор-СК". Крім того, виконання договорів між ТОВ "НВФ Алькон” та його контрагентами передбачено власними або залученими силами і засобами.

Зміна ТОВ "Нефтекор СК" свого місця знаходження, про що зазначено в акті перевірки, законодавством України не заборонена та не має наслідком визнання укладених ТОВ "Нефтекор СК" правочинів нікчемними.

Також, судом було встановлено, що 20.11.2007 року між ТОВ "КоронАгро" (замовник) та ТОВ "НВФ Алькон" (підрядчик) було укладено договір підряду №3А/11-07 . Пунктами 1, 2 договору встановлено, що ТОВ "НВФ Алькон" зобов'язується своїми силами або з залученням інших субпідрядників виконати роботи по проектуванню, виготовленню та монтажу металоконструкцій на об'єкті замовника: Черкаська область, м.Золотоноша, вул.Червонопрапорна, 20. Замовник ТОВ "КоронАгро" в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити вказані роботи. Орієнтовна вартість договору складає 31315000 грн.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ "КоронАгро" є останньою ланкою у даному ланцюгу господарських правовідносин.

Разом з тим, відсутність протизаконних дій у кінцевого вигодонабувача, який був замовником будівельних послуг у ТОВ "НВФ Алькон", підтверджується постановою Соснівського районного суду м. Черкас від 01 жовтня 2009 року про скасування постанови слідчого ОВС СВ ПМ ДПА в Черкаській області від 11 вересня 2009 року про порушення кримінальної справи відносно генерального директора ТОВ "КоронАгро" ОСОБА_4 за фактом замаху на розкрадання державних коштів в особливо великих розмірах, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 25 листопада 2009 року.

Із акту перевірки встановлено, що ОСОБА_3 надані позивачу послуги з вантажних транспортних перевезень, зокрема, транспортуванням придбаних товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Нефтекор-СК" та ТОВ "Тікко" (сторінка 45 матеріалів адміністративної справи).

Позивачем було перераховано на картковий рахунок ОСОБА_3 кошти за надані послуги з перевезень в загальній сумі 37647 грн.

ОСОБА_3 у 2008-2009 року був платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвами про сплату єдиного податку, копії яких наявні у матеріалах справи та має ліцензію Міністерства транспорту та звязку України на внутрішні перевезення серії АВ № 294062.

На підтвердження надання послуг позивачем було надано суду рахунки фактури, акти про надання транспортних послуг, товаро - транспортні накладні, копії яких наявні у матеріалах справи.

Щодо посилання відповідача на те, що товарно-транспортні накладні містять певні недоліки у заповненні, слід зазначити, що вказані відповідачем недоліки не спростовують сам факт надання договірних послуг.

Згідно з положеннями Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, пунктом 1.3.Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 7 серпня 1996 р. N228/253 (надалі Інструкція) встановлено, що для первинного обліку обсягів перевезених вантажів і транспортної роботи автомобільного транспорту підставою для списування товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для виконання розрахунків між перевізниками і замовниками автомобільного транспорту Інструкцією застосовуються, зокрема, товарно-транспортна накладна - типова форма N 1-ТН. Зазначеною інструкцією встановлено вимоги до заповнення товарно-транспортної накладної.

Згідно з висновком Міністерства юстиції України від 15 травня 2006 року N 10/68 рішення про державну реєстрацію наказу Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України від 7 серпня 1996 року N 228/253 скасовано та 31 травня 2006 року зазначений наказ виключено з Державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин та проведення перевірки був відсутній нормативно-правовий акт, яким би встановлювались вимоги щодо заповнення товарно-транспортної накладної.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності порушення позивачем вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". Відтак, висновок про заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб на суму 5647 грн. 05 коп. не ґрунтується на вимогах законодавства України.

Щодо висновків у акті про заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб, яке перевіряючі повязують із перерахуванням коштів фізичним особам-підприємцям ОСОБА_5, ОСОБА_6,ОСОБА_7, суд зазначає наступне.

Як вбачається із акту перевірки, позивачем на рахунки даних фізичних осіб-підприємців перерахованокошти, зокрема: фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 - в сумі 3300 грн., фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 - в сумі 23586 грн. 41 коп., фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7 - в сумі 30188 грн. 07 коп.

Відповідно до п.п. 9.12.1. п. 9.12 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Пунктом 1 Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (надалі - Указ) встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Згідно із абз. 3 п. 2 Указу у разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

Додаткові обмеження не можуть встановлюватися підзаконними актами, зокрема Порядком видачі свідоцтва про сплату єдиного порядку, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 29.10.1999 р. № 599.

Таким чином, умови, дотримання яких необхідно для застосування спрощеної системи оподаткування, встановлено пунктом 1 Указу не обмежують субєкта малого підприємництва у виборі здійснюваних ним видів діяльності лише тими, що зазначені у свідоцтві про сплату єдиного податку чи будь-якому іншому документі.

Отже, субєкт малого підприємництва має право займатися будь-якими видами підприємницької діяльності, за винятком тих, що не можуть здійснюватись з використанням спрощеної системи оподаткування в силу прямої законодавчої заборони.

За таких обставин, режим оподаткування єдиним податком поширюється на всі доходи субєкта малого підприємництва, що обрав спрощену систему оподаткування, незалежно від видів підприємницької діяльності. При цьому ставка, за якою сплачується єдиний податок таким субєктом малого підприємництва, визначається із урахуванням абз. 3 п. 2 Указу, тобто не може становити менше 20 грн. та більше 200 грн. на місць.

Судом встановлено, що фізичні особи-підприємці ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на момент виникнення спірних правовідносин були платниками єдиного податку, що підтверджується свідоцтвами про сплату єдиного податку, копії яких наявні у матеріалах справи.

Враховуючи, що фізичні особи-підприємці ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у 2008 та 2009 роках сплачували єдиний податок за максимальною ставкою, не зазначення ними у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, на підставі якої були отримані свідоцтва про сплату єдиного податку на 2008 р. та 2009 р., інших видів діяльності, які здійснювались ними у 2008-2009 роках, не призвело до заниження єдиного податку і не є підставою для оподаткування на загальних підставах доходів зазначених підприємців від цих видів діяльності.

На підтвердження фактичного виконання робіт фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 позивачем надано суду рахунки-фактури та акт виконаних робіт.

На підтвердження фактичного надання послуг фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 позивачем надано суду договір суборенди № 13 від 25.09.2008 року, акти виконаних робіт, рахунки-фактури, договір суборенди № 6 від 01.01.2009 року, рахунки на оплату, акти надання послуг, копії яких наявні у матеріалах справи.

На підтвердження фактичного виконання робіт фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 позивачем надано суду копії ліцензії Державного комітету природних ресурсів України, видана на імя ОСОБА_7, акту приймання-передачі робіт від 10.07.2010 року, рахунку № 19-К від 25.06.2008 року, рахунку № 19К-1 від 10.07.2010 року, ліцензії Державного комітету України з будівництва та архітектури, видана Українському Державному головному науково-дослідному і виробничому інституту інженерно-технічних і екологічних вишукувань, переліку видів робіт, довідки про взяття на облік платника податків № 465 від 10.06.1999 року, довідки про взяття на облік платника податків № 8398 від 07.03.2001 р., свідоцтва № 1100153986 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 13.12.2008 року, довідки АА № 129235 від 11.09.2009 року з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, договору № 118-08 від 26.06.2008 року на виконання проектно-вишукувальних робіт, протоколу погодження договірної ціни на науково-технічну продукцію по інженерних вишукуваннях, календарного плану робіт, кошторису № 118-08 на проектні роботи, акту № ОУ-0000295 здачі-приймання робіт (надання послуг), договору № 19К-08 на проектно-вишукувальні роботи (послуги) від 23.06.2008 року, кошторису № 01К на виконання робіт, кошторису № 02К.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності порушення позивачем п. 7.1 ст. 7, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9, п.п. "а" п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Таким чином, податкові повідомлення рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 20.01.2010 року № 0000031702/0/65 та від 21.04.2010 року № 0000031702/1/1186 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Алькон" податкового зобовязання за платежем податок з доходів найманих працівників в розмірі 42624 грн. 66 коп. з них: за основним платежем - у сумі 14208 грн. 22 коп. та за штрафними санкціями - в сумі 28416 грн. 44 коп. - є протиправними та підлягають скасуванню.

Із акту перевірки вбачається, що позивачем було перераховано кошти на загальну суму 3077 грн. ПП АПП "Патент-сервіс" за працівника ОСОБА_8 для придбання патенту. Суми перерахованих коштів не включені до складу місячного оподатковуваного доходу працівника ОСОБА_8 та в касу підприємства останнім не вносились.

Відповідно до п.1.1 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.

Згідно із абз. "е" п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

П.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Відповідно до п.п. "а" п.19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Таким чином, оскільки податок з доходів фізичних осіб у даному випадку не утримувався, позивачем було порушено вимоги п.п. "а" п.19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" в результаті чого встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 461 грн. 55 коп.

Також, із акту перевірки вбачається, що позивачем було перераховано страхову премію в сумі 291 грн. 92 коп. АІС "АСТ"Поліс" за поліс № ВС/3172974 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на автомобіль "Ауді-100", реєстраційним номер НОМЕР_2, власником якого є працівник ОСОБА_9

Суми перерахованих коштів не включені до складу місячного оподатковуваного доходу працівника ОСОБА_9 та в касу підприємства останнім не внесені.

Відповідно до п.1.1 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.

Згідно із абз. "е" п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

П.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Відповідно до п.п. "а" п.19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Суд не бере до уваги договір оренди від 04.08.2008 року на оренду зазначеного транспортного засобу, оскільки даний договір укладено між позивачем та громадянкою ОСОБА_10, а не працівником Товариства ОСОБА_9

Таким чином, оскільки податок з доходів фізичних осіб у даному випадку не утримувався, позивачем було порушено вимоги п.п. "а" п.19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" в результаті чого встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 43 грн. 76 коп.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що спірні повідомлення в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Алькон" податкового зобовязання за платежем податок з доходів найманих працівників за основним платежем в розмірі 505 грн. 31 коп. та за штрафними санкціями в розмірі 1010 грн. 62 коп. ґрунтується на вимогах законодавства України та винесені з урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішень. Тому позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Алькон" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 20.01.2010 року № 0000031702/0/65 та від 21.04.2010 року № 0000031702/1/1186 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Алькон" податкового зобовязання за платежем податок з доходів найманих працівників в розмірі 42624 грн. 66 коп. з них: за основним платежем - у сумі 14208 грн. 22 коп. та за штрафними санкціями - в сумі 28416 грн. 44 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Алькон" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 09 серпня 2010 року.

СуддяА.Б. Головко