Постанова № 10734292, 03.08.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 год. 50 хв.

м. Миколаїв

03.08.2010 Справа № 2а-1959/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Птичкіної В.В. при секретарі судового засідання Котенко О. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомПрокурора Кривоозерського району Миколаївської області, вул. Шевченка, 15, Криве Озеро, Кривоозерський район, Миколаївська область, 55104 в інтересах держави в особіКривоозерська міжрайонна ДПІ,

вул. 1 Травня, 9, Криве Озеро, Кривоозерський район, Миколаївська область, 55104 доПриватно орендне СГ "Берізка", с. Берізки, Кривоозерський район, Миколаївська область, 55114

простягнення заборгованості по податку з доходів фізичних осіб в сумі 35643,62 грн., за участю

прокурора: Паніч Т.В.

представника позивача: Галайди Н.І.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Кривоозерського району Миколаївської області звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Кривоозерської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області (позивач) про стягнення з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Берізка»(відповідач) на користь держави в особі Кривоозерської міжрайонної державної податкової інспекції заборгованість по податку з доходів фізичних осіб в сумі 35643,62 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор надав копію «Акта про результати планової виїзної перевірки Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Берізка»(код ЄДРПОУ 03764904) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008р. по 30.06.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 30.06.2009р.»від 08.12.2009 № 171/23-10/03764904, складеного позивачем (надалі Акт перевірки, ар. с. 6-25).

Ухвалою про відкриття провадження у справі від 31.03.2010 (ар. с. 2) суд зобовязав позивача надати докази того, що сума 35643,62 грн. є податковим боргом. 14.05.2010 від прокуратури Кривоозерського району Миколаївської області надійшли «Доповнення до адміністративного позову»(вих. № 759вих. від 07.05.2010, ар. с. 33-35). У «Доповненнях…»прокурор, з посиланням на статтю 14 Закону України від 25.06.1991 № 1251-ХІІ «Про систему оподаткування», статті 1, 8, 16 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»(надалі Закон № 889), статті 2, 11 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (надалі Закон № 509), підпункт 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі Закон № 2181), просив стягнути з відповідача на користь місцевого бюджету Березківської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області «заборгованість 35643,62 грн. бюджетного фонду по податку з доходів фізичних осіб за станом на 30.06.2009 р., через Кривоозерську МДПІ».

15.06.2010 до суду надійшов «Відклик»відповідача на позовну заяву (ар. с. 44-49), в якому відповідач зазначив, що за період, який був охоплений перевіркою, прибутковий податок було сплачено в повному обсязі.

09.07.2010 від прокуратури Кривоозерського району Миколаївської області надійшли «Доповнення до адміністративного позову»(вих. № 48-1184/вих-10 від 08.07.2010, ар. с. 59-76).

03.08.2010 представник позивача надала «Пояснення до адміністративного позову»(вих. № 800/9а/10 від 02.08.2010, ар. с. 82-93).

В судовому засіданні прокурор і представник позивача позовні вимоги підтримали.

Відповідач представника в судове засідання не направив, про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення прокурора і представника позивача, дослідивши і оцінивши письмові докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

В підпункті 3.1.3 на стор. 32 Акта перевірки (ар. с. 21) вказано, що до 01.01.2008 відповідач мав перерахувати до бюджету 47543 грн. податку з доходів фізичних осіб. З 01.01.2008 по 30.06.2009 (період, що охоплений перевіркою) нараховано 34300,62 грн. податку з доходів фізичних осіб. До бюджету відповідач перерахував суму 46200 грн., відповідно, залишок не перерахованої до бюджету суми станом на 30.09.2009 складав 35643,62 грн.

Згідно з пунктами 1.3, 1.5 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327, акт службовий документ, який стверджує факт проведення перевірки фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктом господарювання. Акт перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. Як вказано у пункті 2.4 Порядку, у висновку акта відображається узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів. Виявлені порушення податкового та іншого законодавства відображаються у гривнях у розрізі податків, зборів та інших обовязкових платежів з розбивкою за роками та податковими періодами, у межах періоду, що перевіряється.

У розділі «Висновок»на стор. 38-39 Акта перевірки (ар. с. 24-25) не вказано, що відповідач, в порушення вимог Закону № 889, не перерахував до бюджету суму 35643,62 грн. Отже, Актом перевірки порушення відповідачем вимог податкового законодавства не виявлені.

Як пояснили прокурор і позивач, відповідач як податковий агент у розумінні Закону № 889 нарахував і утримав податок з доходів фізичних осіб в сумі 35643,62 грн., але не сплатив (не перерахував) цей податок до бюджету. У відповідності з підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 Закону № 2181 ця сума є бюджетним фондом.

На думку суду, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням субєктів владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Підставою для звернення до суду прокурор і позивач вказали пункт 11 статті 11 Закону № 509 (адміністративний позов), пункт 11 статті 10 Закону № 509 («Доповнення до адміністративного позову», вих. № 48-1184/вих-10 від 08.07.2010).

Пунктом 11 статті 11 Закону № 509 (в редакції, що була чинною на момент предявлення позову) було встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Пункт 1.3 статті 1 Закону № 2181 ототожнює визначення «податковий борг»і «недоїмка».

Пунктом 11 статті 10 Закону № 509 встановлено, що державні податкові інспекції в районах подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Згідно з преамбулою, Закон № 2181 є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

З пунктом 11 статті 10 Закону № 509 узгоджується підпункт 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 2181, згідно з яким активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Враховуючи це, орган державної податкової служби (субєкт владних повноважень) вправі звернутись до адміністративного суду з адміністративним позовом про примусове стягнення активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.

Підставою для задоволення позовних вимог прокурор і позивач вказали підпункт 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 Закону № 2181, згідно з яким у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обовязковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, дивіденди, репатріацію, додану вартість, акцизні збори, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обовязкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Згідно з пунктом 1.6 статті 1 Закону № 2181 «примусове стягнення»- звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу. Норми Закону № 2181 не допускають примусового стягнення сум бюджетного фонду.

Податковим боргом, у відповідності з пунктом 1.3 статті 1 Закону № 2181, є податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Податкове зобовязання зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України (пункт 1.2 статті 1 Закону № 2181).

Як вказано у пункті 1.1 статті 1 Закону № 2181, платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Порядок сплати (перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету визначений статті 16 Закону № 889. Так, згідно з підпунктом 16.3.2 пункту 16.3 статті 16, юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням своїх підрозділів, а уповноважений підрозділ за своїм місцезнаходженням, одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні розподільчі рахунки, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства України. У відповідності з підпунктом а) пункту 19.2 статті 19 Закону № 889 особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобовязані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок. Таким чином, оскільки відповідач мав сплачувати (перераховувати ) до бюджету суми нарахованого і утриманого податку, він є платником податків у розумінні Закону № 2181.

Стаття 4 Закону № 2181 передбачає два варіанти визначення податкового зобовязання: самостійне обчислення суми податкового зобовязання платником податків і зазначення цієї суми у податковій декларації і визначення податкового зобовязання контролюючим органом.

Згідно з пунктом 6.1 статті 6 Закону № 2181 у разі коли сума податкового зобовязання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобовязань, сума податку чи збору (обовязкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобовязання (штрафних санкцій за їх наявності).

Позивач не надав належних доказів того, що відповідач має податковий борг з податку з доходів фізичних осіб, оскільки податкове зобовязання відповідачем самостійно не обчислювалось, контролюючим органом не визначалось.

За таких обставин у позивача відсутнє право вимоги на звернення стягнення на активи відповідача в позовному провадженні.

Керуючись статтями 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення/отримання копії постанови апеляційної скарги, вимоги до якої встановлені статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна

Постанову складено в повному обсязі 09 серпня 2010 року