Рішення № 107341190, 02.11.2022, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/7411/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2022 року місто Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого - судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Кіш В.Т.,

представника позивача за первісним позовом

(відповідача за зустрічним) Жовтонецького В.М.,

представника відповідача за первісним позовом

(позивача за зустрічним) Буковинського Т.Й. ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» в особі представника Заставної Ольги Василівни до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 в особі представника позивача Буковинського Тараса Йосиповича до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про здійснення перерахунку, ?

встановив:

Позиції сторін та учасників справ, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

06.09.2021 року АТ «Ідея Банк», в особі свого представника - Заставної Ольги Василівни, звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором. Позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №P25.00207.006124912 від 24.12.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 24.12.2019 року між сторонами укладено кредитний договір № P25.00207.006124912. Згідно Кредитного договору ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 90215 грн. 00 коп., зі сплатою 10% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у томі числі процентів у терміни, передбачені встановленим Кредитним договором графіком щомісячних платежів. Позивач повністю виконав свої зобов`язання згідно кредитного договору, що підтверджується меморіальними ордерами, однак відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатив нараховані інші платежі, у тому числі проценти за кредитним договором. Останній платіж боржником здійснено 20.05.2021 року. Отже, сума боргу відповідача за кредитним договором станом на 30.06.2021 року становить 114098 грн. 49 коп. Оскільки відповідач у добровільному порядку не сплатив заборгованість за кредитним договором, в тому числі кредит, відсотки за користування кредитом та інші обов`язкові платежі, позивач просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 08.09.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

27.09.2021 року представником ОСОБА_2 - адвокатом Буковинським Т.Й. подано зустрічну позовну заяву до АТ «Ідея Банк» про захист прав споживачів та здійснення перерахунку заборгованості за нікчемним правочином. У прохальній частині зустрічного позову представник просить суд зобов`язати АТ «Ідея Банк» здійснити перерахунок платежів здійснених ОСОБА_2 за договором кредиту та страхування №P25.00207.006124912 від 24.12.2019 року, з часу його укладення, зарахувавши вже сплачені кошти в розмірі 8346 грн. 29 коп., що були спрямовані на погашення плати за обслуговування кредитної заборгованості (за нікчемним правочином) в рахунок погашення основного боргу за договором кредиту та страхування №P25.00207.006124912 від 24.12.2019 року; cтягнути з ОСОБА_2 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованість за договором кредиту та страхування №P25.00207.006124912 від 24.12.2019 року у розмірі 81188 грн. 07 коп; стягнути з АТ «Ідея Банк» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правову допомогу адвоката у розмірі 10000 грн. 00 коп.

Мотивуючи зустрічну позовну заяву, адвокат Буковинський Т.Й. зазначає, що ОСОБА_2 не погоджується з позовом АТ «Ідея Банк» про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором у розмірі 114098 грн. 49 коп., оскільки АТ «Ідея Банк» було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватися на безоплатній основі. Також, адвокат Буковинський Т.Й. констатує, що положення п. 1.5. кредитного договору та п.п. 4.2, 7.4. паспорту споживчого кредиту додатку № 1, укладеного між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 , щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в термін та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором є нікчемними.

Таким чином, за твердженням ОСОБА_2 , враховуючи діючу заборгованість по кредитному договору, сплачена останнім за обслуговування кредитної заборгованості по кредиту у розмірі 8346 грн. 29 коп. підлягає зарахуванню в рахунок погашення основного боргу. Нарахована АТ «Ідея Банк» додаткова плата за обслуговування кредитної заборгованості, що зазначена у первісному позові у розмірі 24564 грн. 13 коп. (з яких нарахована плата за обслуговування кредиту у розмірі 5376 грн. 81 коп. та прострочена плата в розмірі 19187 грн. 32 коп.) є нікчемною та відповідна вимога задоволенню не підлягає.

У судовому засіданні 05.10.2021 року, зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, з огляду на те, що обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, оскільки задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. У зв`язку з попередньо ухваленим рішенням про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та прийняттям зустрічного позову до спільного розгляду, судом постановлено рішення про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

02.11.2022 року до суду від АТ «Ідея Банк» надійшов відзив на зустрічну позовну заяву. У відзиві АТ «Ідея Банк» просить суд зупинити провадження у справі до вирішення Великою Палатою Верховного Суду справи № 496/3134/19, у разі не зупинення провадження відмовити у задоволені зустрічної позовної заяви, а первісний позов задовольнити у повному обсязі. Представник «Ідея Банк» вказує, що чинне на момент укладення кредитного договору законодавство України передбачало можливість включення до договорів про споживче кредитування умов, що передбачають сплату споживачами плати за обслуговування кредиту чи кредитної заборгованості, а витрати які ОСОБА_2 просить стягнути на професійну правничу допомогу, на думку АТ «Ідея Банк», підлягають зменшенню до нуля.

22.11.2021 року до суду надійшла заява від представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) про зупинення провадження у справі до вирішення справи щодо подібних правовідносин Великою Палатою Верховного Суду (справа № 496/3134/19).

Ухвалою суду від 23.11.2021 року зупинено провадження у цивільній справі за за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» в особі представника Заставної Ольги Василівни до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 в особі представника позивача Буковинського Тараса Йосиповича до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про здійснення перерахунку до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №496/3134/19.

05.09.2022 року поновлено провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» в особі представника Заставної Ольги Василівни до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 в особі представника позивача Буковинського Тараса Йосиповича до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про здійснення перерахунку.

Ухвалою суду від 26.09.2022 року закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні 02.11.2022 року представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) просив відмовити у задоволення зустрічного позову у повному обсязі, вимоги первісної позовної заяви підтримав.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) просив відмовити у задоволенні первісного позову у повному обсязі. Вимоги зустрісної позовної заяви підтримав.

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пунктом1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, в судовому засіданні досліджено кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27 Постанови ПВС України від 12.06.2009 року №2 «Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»).

Відповідно до ст.ст. 76, 81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Так, на підтвердження своїх вимог позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним) долучено до матеріалів справи: договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «Ідея Банк», що розміщений на офіційному веб-сайті банку; належним чином засвідчену копію кредитного договору з додатками; належним чином засвідчені копії меморіальних договорів по видачі кредиту; виписку з особового рахунку по кредитному договору ОСОБА_2 ; довідку-розрахунок кредитної заборгованості; належним чином засвідчену копію вимоги про усунення порушень кредитних зобов`язань; докази направлення вимоги ОСОБА_2 .

З наявних у матеріалах справи доказів, які були досліджені судом безпосередньо встановлено, що 24 грудня 2019 року між ОСОБА_2 та АТ «Ідея Банк» було укладено договір кредиту та страхування №P25.00207.006124912.

Згідно п.1.2.-1.4. кредитного договору, банк надає відповідачу за первісним позовом (позивачу за зустрічним) кредит у розмірі 90 215 грн. із змінюваною процентною ставкою у розмірі 10 % річних строком кредиту на 24 місяці.

Окрім процентної ставки, згідно п.1.5. Кредитного договору, АТ «Ідея Банк» також встановив, що під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим договором та договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за надання яких встановлена плата, відповідно до п.5 додатку №1 як «Інші послуги Банку».

Відповідно до п.1.6. Кредитного договору, дата повернення кредиту 24.12.2021 року. Повернення заборгованості за Договором здійснюється через транзитний рахунок № НОМЕР_1 (IBANUA НОМЕР_2 ), відкритий у банку відповідно до графіку, викладеного у додатку №1 доданого договору.

Згідно п.1.7. кредитного договору, банк надає кредит позичальнику для власних потреб шляхом переказу коштів у розмірі 74 867 грн. 22 коп. на рахунок № НОМЕР_3 позичальника, який відкритий в АТ «Ідея Банк», МФО 336310, та позичальник доручає банку оплатити страховий за рахунок кредиту в розмірі 15 347 грн. 78 коп. згідно умовами Договору добровільного страхування життя, укладеного відповідно до п.2 цього Договору. Спосіб оплати -переказ коштів на рахунок ПрАТ «Страхова компанія ПЗУ «Україна страхування життя» в АТ «Ідея Банк» № НОМЕР_4 через транзитний рахунок, відкритий в АТ «Ідея Банк».

Відповідно до п.3.2. кредитного договору ДКБОФО, тарифи та паспорт споживчого кредиту є невід`ємними складовими кредитного договору.

Згідно п. 6 кредитного договору, всі відносини між позичальником та банком, що не врегульовані договором, регулюються ДКБОФО, який визначає всі істотні умови надання та користування кредитом, додатково до тих, що вказані у договорі, і є невід`ємною частиною договору та чинна редакція якого розміщена на сайті банку: www.ideabank.ua.

Відповідно до п. 4.2. паспорту споживчого кредиту додатку № 1 до договору кредиту та страхування №P25.00207.006124912 від 24.12.2019 року, банк встановив плату за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1.70% щомісячно від початкової суми кредиту.

Згідно колонки 7.4 таблиці п.5 додатку №1, плата за обслуговування кредитної заборгованості (як інші послуги банку) складає 36 158 грн. 16 коп., що, відповідно до п. 1.6. кредитного договору та додатку №1, ОСОБА_2 повинен сплачувати щомісячно на транзитний рахунок № НОМЕР_1 відкритий у Банку в період з 24.01.2020 року по 24.12.2021 року 24 (двадцятьма чотирма) щомісячними внесками 24 числа кожного місяця, згідно Графіку платежів.

Відповідно до колонок 9, 10 Таблиці п.5 додатку №1, реальна річна процента ставка складає 90.6238556 % річних, а загальна вартість кредиту для споживача за весь строку користування кредитом становить 136 928 грн. 70 коп.

Згідно пункту 9.8.2. пункту 9.8 Розділу 9. «Умов споживчого кредитування без забезпечення» договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, що затверджений протоколом засідання Правління №10/16-09 від 16.10.2019 р., що діяли з 15.11.2019 року в період укладення Кредитного договору (ДКБОФО), плата за обслуговування кредитної заборгованості, що сплачується позичальником за користування кредитом, щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно з графіком за договором кредиту, включає в себе: надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення смс-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахункам позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банком позичальнику із використанням різних каналів зв`язку тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

За приписами ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, за користування кредитом банк може вимагати від позичальника на постійній основі лише проценти, що також випливає із ст. 20 Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст. 47, 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, п. 1.5. кредитного договору та п.п. 4.2., 7.4. паспорту споживчого кредиту додатку № 1, укладеного між відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним) та АТ «Ідея Банк», що передбачають сплату позичальником на постійній основі плати за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором є недійсними, а кредитний договір № P25.00207.006124912 від 24.12.2019 року, укладений між ОСОБА_2 та АТ «Ідея Банк» у цій частині є нікчемним, що встановлено законом.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у своїй постанові від 13.07.2022 року Велика Палата Верховного Суду у цивільній справі №496/3134/19 відступила від висновків, що викладені у постанові Верховного Суду від 01.04.2020 року у справі № 583/3343/19 і постанові Верховного Суду від 15.03.2021 року у справі № 361/392/20 та зазначила, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування» (10.06.2017 р.), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.ч.1,2 ст. 11 та ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, банк не може вимагати від ОСОБА_2 заборгованість в частині плати за обслуговування кредиту, оскільки договір № P25.00207.006124912 від 24.12.2019 року між сторонами було укладено після набрання чинності Закону України «Про споживче кредитування», а саме після 30.11.2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Як встановлено з виписки по рахунку долученої позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним) за період з 24.12.2019 року по 30.06.2021 року, відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним) було сплачено 9 платежів по кредиту на загальну суму у розмірі 21540 грн. 02. коп., з яких: 8346 грн. 29 коп. позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним) зарахував в рахунок погашення плати за обслуговування кредитної заборгованості.

Враховуючи діючу заборгованість по кредитному договору, сплачену вже відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним) плата за обслуговування кредитної заборгованості по кредиту в розмірі 8 346 гри. 29 коп. підлягає зарахуванню в рахунок погашення основного боргу. Окремо нарахована АТ «Ідея Банк» додаткова плата за обслуговування кредитної заборгованості, що зазначена у позові у розмірі 24 564 грн. 13 коп. (з яких нарахована плата за обслуговування кредиту в розмірі 5376 грн. 81 коп. та прострочена плата в розмірі 19 187 грн. 32 коп.) є нікчемною та відповідна вимога задоволенню не підлягає.

З врахуванням зарахованих позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним) сум на погашення кредиту в розмірі 10 300 грн. 60 коп. та перерозподілу сплаченої відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним) плати за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 8 346 грн. 29 коп. в рахунок погашення кредиту станом на день подання зустрічного позову останнім було погашено по кредиту 18646 грн. 89 коп. (10300,60+8346,29=18646,89).

Таким чином, враховуючи суму отриманого кредиту у розмірі 90215 грн., заборгованість ОСОБА_2 за основним боргом по кредитному договору становить 71568 грн. 11 коп. (90215-18646,89=71568,11)

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Таким чином, з відповідача за первісним позовом (позивачем за зустрічним) на користь АТ «Ідея Банк» підлягає стягненню проценти у розмірі 9619 грн. 96 коп. (з яких 8114 грн. 95 коп. - прострочені проценти та 1505 грн. 01 коп. - строкові проценти).

З урахуванням вищенаведеного, заборгованість ОСОБА_2 перед АТ «Ідея Банк» по кредитному договору на момент пред`явлення зустрічного позову складає 81188 грн. 07 коп., з яких: заборгованість за кредитом становить 71568 грн. 11 коп.; заборгованість за процентами становить 9619 грн. 96 коп.

Водночас, за час розгляду Галицьким районним судом м. Львова цивільної справи №461/7411/21 ОСОБА_2 було погашено заборгованість за договором кредиту та страхування №Р25.00207.006124912 від 24 грудня 2019 року.

Встановлено, що 20 вересня 2022 року з поточного рахунку за № НОМЕР_5 Акціонерним товариством «Ідея Банк» було списано (стягнуто) кошти трьома платежами для погашення заборгованості за кредитним договором у розмірах 13 099 гри. 67 коп.; 8 622 грн. 49 коп. та 2270 грн., а всього разом на загальну суму 23992 грн. 16 коп.

Таким чином, заборгованість ОСОБА_2 перед Акціонерним товариством «Ідея Банк» за кредитним договором зменшилась на 23 992 грн. 16 коп. Дані обставини підтверджуються оригіналом виписки за кредитним договором, що була надана Акціонерним товариством «Ідея Банк» на запит адвоката Буковинського Т.Й. та яка наявна у матеріалах справи.

Отже, з наведеного випливає, що фактична заборгованість ОСОБА_2 перед Акціонерним товариством «Ідея Банк» становить 57 195 грн. 91 коп., яка випливає з різниці між заборгованістю ОСОБА_2 перед АТ «Ідея Банк» по кредитному договору на момент пред`явлення зустрічного позову та розміру погашення заборгованості за час розгляду справи (81188,07-23992,16=57195,91).

В свою чергу, з наведеного випливає, що первісний позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» в особі представника Заставної Ольги Василівни до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором підлягає частковому задоволенню та слід стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за Договором кредиту та страхування №Р25.00207.006124912 від 24 грудня 2019 року у розмірі 57 195 грн. 91 коп. В іншій частині первісний позов задоволенню не пілягає.

Водночас, з огляду на те, що банк безпідставно відмовляє позивачу за зустрічним позовом у проведенні перерахунку платежів здійснених ОСОБА_2 за Договором кредиту та страхування №Р25.00207.006124912 від 24 грудня 2019 року, з часу його укладення, та зарахуванні вже сплачених коштів, що були спрямовані на погашення плати за обслуговування кредитної заборгованості (за нікчемним правочином) в рахунок погашення основного боргу по Договору кредиту та страхування №Р25.00207.006124912 від 24 грудня 2019 року, суд вважає, що зустрічний позов у цій частині слід задовольнити, адже позивачем за зустрічним позовом належними засобами доказування обґрунтовано відповідну вимогу.

Разом з тим, вимога позивача про стягнення з ОСОБА_2 (тобто вимога позивача адресована самому позивачу) на користь банку 57 195 грн. 91 коп. є безпідставною, адже по-перше така вимога охоплюється вимогами які заявлені у первісному позові і який частково задоволений судом саме у цьому розмірі, в тому числі з врахуванням доводів наведених у зустрічному позові. По-друге вимога позивача про стягнення з нього коштів є безпідставною, адже у даному випадку банк не заперечує проти того щоб позивач сплатив ці кошти на його рахунки, тобто фактично відсутній спір у цій частині. Крім того, в ході судового розгляду не встановлено жодних обставин які вказують на те, що ОСОБА_2 має будь-які перешкоди у проведенні відповідних виплат добровільно. З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що зустрічний позов підлягає частковому задовленню.

У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, виходячи з наведених вище доводів та мотивів, суд прийшов до висновку, що первісний позов Акціонерного товариства «Ідея Банк», в особі представника Заставної Ольги Василівни до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 в особі представника позивача Буковинського Тараса Йосиповича до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про здійснення перерахунку, кожен окремо, підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, врахувавши наведені вище обставини справи, суд прийшов до висновку, що позов Акціонерного товариства «Ідея Банк», в особі представника Заставної Ольги Василівни до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором підлягає до часткового задоволення, то з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» підлягає стягнення судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог у розмірі 1137 грн. 92 коп. ((57195 грн. 91 коп./114098 грн.49 коп.)х2270грн.=1137 грн. 92 коп.)

Що стосується зустрічної позовної заяви, то згідно ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач звільнений від сплати судового збору. Отже, судовий збір на користь держави підлягає стягненню з відповідача у розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Таким чином, розмір судового збору у справі становить 840 грн. 80 коп. (станом на 27.09.2021 року - дату подання зустрічної позовної заяви), оскільки судом задоволено одну з двох заявлених позовних вимог, то з Акціонерного товариства «Ідея Банк» підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 454 грн. 00 коп.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

Згідно ст. 60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний

представник.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ч.1 ст.26, вказаного Закону, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ч.1 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

Згідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Наведене також відповідає правовому висновку зробленому Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Наведене також відповідає правовому висновку викладеному у постанові Верховного Суду від 15.04.2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц.

Відповідно до п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 10 від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Верховний Суд у Постанові від 12.06.2018 року по справі №462/9002/14-ц (провадження №61-9880св18), прийшов до наступних висновків: «свобода договору не є абсолютною, вона обмежується законом і суттю договірних правовідносин, якою за договором про надання юридичних послуг у формі представництва у суді є забезпечення балансу приватних і публічних інтересів - права особи на кваліфіковану юридичну допомогу при розгляді її справи у суді (приватний інтерес) і незалежність та безсторонність судової влади при розгляді цивільних справ (публічний інтерес).

Також, діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Судом встановлено, що між адвокатом Буковинським Тарасом Йосиповичем та ОСОБА_2 укладено Договір про надання правової допомоги від 18.09.2021 року.

Згідно п.4.2 вказаного договору, на момент його укладання гонорар за надання правової допомоги та представництво інтересів у даній справі є фіксованим і становить 10000 грн, що сплачується клієнтом у безготівковому порядку наступним чином: перша частина гонорару у розмірі 5000 грн., як аванс за частину виконаної роботи; другу частину гонорару у розмірі 5000 клієнт сплачує на протязі 3 календарних днів після прийняття рішення у справі судом першої інстанції. При цьому, згідно п 4.4 даного договору, розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт.

Таким чином, витрати позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним) на професійну правничу допомогу по справі №461/7411/21, з врахуванням відповідного договору наданого суду, становлять 10000 грн. Згідно наведеного вище договору сторони погодили його істотні умови та зауважень, доповнень та претензій до якості, обсягу, строків та порядку надання адвокатської допомоги не мають.

Суд вважає, що визначена адвокатом сума гонорару є обґрунтованою, такою, що відповідає складності справи та часу, який затрачено на фактичне надання правової допомоги, обсягом, наданих адвокатом послуг, у зв`язку з чим вказана сума підлягає відшкодуванню в повному розмірі.

Однак, враховуючи те, що суд прийшов до висновку про часткове задоволення вимог зустрічної позовної заяви, мають місце законні підстави для стягнення з АТ «Ідея Банк» на користь ОСОБА_2 компенсації відповідних судових витрат у справі, які становлять 5000 грн, тобто пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Первісний позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» в особі представника Заставної Ольги Василівни до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за Договором кредиту та страхування №Р25.00207.006124912 від 24 грудня 2019 року у розмірі 57 195 грн. 91 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» судовий збір в розмірі 1137 грн. 92 коп.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про повернення коштів - задовольнити частково.

Зобов`язати Акціонерне товариство «Ідея Банк» здійснити перерахунок платежів здійснених ОСОБА_2 за Договором кредиту та страхування №Р25.00207.006124912 від 24 грудня 2019 року, з часу його укладення, зарахувавши вже сплачені кошти, що були спрямовані на погашення плати за обслуговування кредитної заборгованості (за нікчемним правочином) в рахунок погашення основного боргу по Договору кредиту та страхування №Р25.00207.006124912 від 24 грудня 2019 року.

Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правову допомогу адвоката у розмірі 5000 грн. 00 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь держави судовий збір в розмірі 454 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним) ? Акціонерне товариство «Ідея Банк» (79008, м. Львів, вул. Валова, 11, ЄДРПОУ: 19390819);

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) ? ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 )

Повний текст рішення складено 14 листопада 2022 року.

Головуючий суддя Стрельбицький В.В.