Ухвала суду № 107339770, 11.11.2022, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/8979/22

Провадження № 1-кс/201/3310/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2022 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_3 , погодженого прокурором Сватівської окружної прокуратури Луганської області ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 22022130000000661, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.11.2022 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,громадянки України,уродженки с.Невське Кремінськогорайону Луганськоїобласті,зареєстрованої заадресою: АДРЕСА_1 ,проживаючої заадресою: АДРЕСА_1 ,незаміжньої,має наутриманні малолітніхдітей 10.05.2013та ІНФОРМАЦІЯ_2 , з середньою освітою, не судимої,

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 1 ст. 111-2 КК України,

В судовому засіданні приймали участь:

- прокурор ОСОБА_4

- слідчий ОСОБА_6

- підозрювана ОСОБА_5

- захисник ОСОБА_7

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад клопотання.

В провадженні СВ 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях перебувають матеріали досудового розслідування кримінального провадження №22022130000000661, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.11.2022 року, за підозрою громадянки України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 111-2 КК.

Враховуючи наявність ризиків, передбачених п. п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий просив застосувати ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави.

Позиції учасників.

Прокурор підтримав клопотання з підстав, зазначених у ньому, просив його задовольнити.

Підозрювана ОСОБА_5 повідомила про невірну дату її фактичного затримання, вказавши, що вона фактично була затримана військовослужбовцями ЗСУ в АДРЕСА_1 о 10:30 годині 09.11.2022 року, а не о 15:54 годині 10.11.2022 року, як зазначено в протоколі затримання. У зв`язку з цим слідчим суддею винесена окрема ухвала. Також вона проти задоволення клопотання заперечила, зазначивши, що вину не визнає, просила застосовувати до неї запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту.

Захисник підтримав думку своєї підзахисної, додатково наголосивши на необґрунтованість підозри та повідомивши, що дії, які інкримінують його підзахисній, остання вчинила під психічним і фізичним примусом з боку військових рф у стані крайньої необхідності, побоюючись, що ці військові вчинять насильницькі дії до її малолітніх дітей, у його підзахисної є стійкі соціальні зв`язки та брат, який служить в ЗСУ, тому просив в задоволенні клопотання відмовити, обравши підозрюваній нічний домашній арешт.

Встановлені слідчим суддею обставини.

Вислухавши учасників судового процесу, перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, приходжу до наступних висновків.

У Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі Декларація) зазначено, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави України. Згідно з вказаним документом, територія України є неподільною та недоторканною.

Незалежність України визнали держави всього світу, серед яких і російська федерація.

Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від

5 грудня 1994 року російська федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.

Відповідно до пунктів 3, 8 Меморандуму про підтримку миру та стабільності в Співдружності Незалежних Держав від 10 лютого 1995 року, що укладений між державами СНД, серед яких є Україна та російська федерація, держави підтвердили непорушність існуючих кордонів один одного та зобов`язалися виступати проти будь-яких дій, що підривають їхню непорушність, а також вирішувати усі суперечки, що виникають з питань кордонів і територій, тільки мирними засобами. Держави також зобов`язалися не підтримувати на території інших держав-учасниць сепаратистські рухи, а також сепаратистські режими, якщо такі виникнуть; не встановлювати з ними політичних, економічних та інших зв`язків; не допускати використання ними територій і комунікацій держав-учасниць Співдружності; не надавати їм економічної, фінансової, військової та іншої допомоги.

31 травня 1997 року, відповідно до положень Статуту ООН і зобов`язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі, Україна та російська федерація уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року №13/98-ВР та Федеральним Законом російської федерації від 2 березня 1999 року № 42ФЗ). Відповідно до статей 2 3 зазначеного Договору російська федерація зобов`язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та зобов`язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.

Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та російською федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований РФ 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.

Відповідно до статей 1-3, 6 Конституції України - Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава; суверенітет України поширюється на всю її територію; Україна є унітарною державою; територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною; державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно зі статтями 17, 19, 65, 68 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом; на території України не допускається розташування іноземних військових баз; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України; кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей; незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Статтями 132-134 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Луганська область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.

Згідно з вимогами ст. ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

24 лютого 2022 року о 05.00 за наказом Президента Російської Федерації Володимира Путіна Російська Федерація незаконно вторглась на територію України та здійснили повномасштабне військове вторгнення, застосовуючи Збройні Сили РФ, Федеральну службу військ національної гвардії Російської Федерації та інші підконтрольні військові та збройні формування, у зв`язку із чим розпочато ведення агресивної війни проти України та відкрите захоплення її території.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався і на теперішній час є діючим.

У результаті вищезазначених подій, значна частина території Луганської області, починаючи з 24.02.2022 по теперішній час, опинилась під контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань російської федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій російської федерації на території Луганської області, в результаті чого в середині березня 2022 року (більш точну дату та час встановити не виявилось за можливе) здійснено тимчасову окупацію території с. Невське Красноріченської селищної територіальної громади Сватівського району Луганської області.

Досудовим розслідуванням встановлено, громадянка України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи місцевою мешканкою, перебувала на території тимчасово окупованого с. Невське Красноріченської селищної територіальної громади Сватівського району Луганської області, в невстановлений досудовим слідством час другої половини квітня 2022 року (більш точну дату та час встановити не виявилось за можливе), у останньої виник злочинний умисел, направлений на пособництво державі агресору РФ.

На підтвердження контролю встановлення та утвердження тимчасової окупації над с. Невське Сватівського району Луганської області, публічного визнання окупаційної влади держави-агресора громадянкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на будівлі будинку за місцем фактичного проживання, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , спільно із російськими окупаційними військами встановлено прапор РФ.

Реалізуючи свій зазначений злочинний умисел, діючи з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації і підтримки рішень та дій держави-агресора, збройних формувань та окупаційної адміністрації держави-агресора; добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за погодженням з окупаційною владою та окупаційними військами РФ, з другої половини квітня 2022 року (більш точну дату встановити в ході досудового розслідування не виявилося за можливе) до середини жовтня 2022 року (більш точну дату встановити в ході досудового розслідування не виявилося за можливе) здійснювала дії з організації збору та підготовки задля подальшої передачі матеріальних ресурсів, а саме надавала представникам російських окупаційних військ держави агресора інформацію щодо місць проживання на території с. Невське Луганської області осіб з активною проукраїнською позицією та які евакуювалися на підконтрольну Українській владі територію з подальшим заселенням російських окупаційних військ до зазначених будинків.

Крім того, ОСОБА_5 , налагодивши стійкі робочі та ідеологічні зв`язки з представниками місцевої окупаційної адміністрації та збройними формуваннями держави-агресора, заручившись їх довірою та підтримкою, умисно та добровільно здійснювала організацію та забезпечення життєдіяльності російських окупаційних військ, які здійснили окупацію с. Невське Луганської області, шляхом надання продуктів харчування, забезпечення житлом останніх та інших побутових послуг.

Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у пособництві державі агресору, тобто у умисних діях, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинених громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом реалізації і підтримки рішень та дій держави-агресора, збройних формувань та окупаційної адміністрації держави-агресора та шляхом добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів, інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

10.11.2022 за підозрою в скоєнні даного кримінального правопорушення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , була затримана в порядку ст. 208 КПК України.

10.11.2022 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Щодо обґрунтованої підозри.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого їй кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

- показаннями свідка ОСОБА_8 , яка підтвердила факт співпраці ОСОБА_5 з представниками російських окупаційних військ, які перебували на тимчасово окупованій території с. Невське Сватівського району Луганської області, та надання продуктів харчування, забезпечення представників РОВ житлом та інших побутових послуг;

- показаннями свідка ОСОБА_9 , який підтвердив факт співпраці ОСОБА_5 з представниками російських окупаційних військ, які перебували на тимчасово окупованій території с. Невське Сватівського району Луганської області, та надання продуктів харчування, забезпечення представників РОВ житлом та інших побутових послуг;

- показаннями свідка ОСОБА_10 , яка підтвердила факт співпраці ОСОБА_5 з представниками російських окупаційних військ, які перебували на тимчасово окупованій території с. Невське Сватівського району Луганської області, та надання продуктів харчування, забезпечення представників РОВ житлом та інших побутових послуг;

- показаннями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які підтвердили факт співпраці ОСОБА_5 з представниками російських окупаційних військ, які перебували на тимчасово окупованій території с. Невське Сватівського району Луганської області, та надання продуктів харчування, забезпечення представників РОВ житлом та інших побутових послуг.

Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваної ОСОБА_5 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою отримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Згідно ч. 5ст. 9 КПК Україникримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Отже, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно такої особи запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою.

Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, долученими доказами, обґрунтованість підозри щодо вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є підтвердженою.

При цьому, стороною захисту не зазначено обставин та не надано доказів на підтвердження існування таких обставин, які б очевидно та беззаперечно свідчили про непричетність підозрюваної до кримінального правопорушення, у вчиненні якого їй повідомлено про підозру, або вказували на необґрунтованість повідомленої підозри.

Щодо існування ризиків.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1статті 177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1статті 177 КПК(частина 2статті 177 КПК України).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьомуКПКне вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Слідчий вказує на існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 частини 1статті 177 КПК України, які, на думку слідчого судді, є підтвердженими.

Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме ризик переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду свідчать такі обставини:

- тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, в якому вона підозрюється (відповідно до ст. 12 КК України вказаний злочин відноситься до категорії особливо тяжких злочинів. Санкція ч. 1 ст. 111-2 КК України передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої).

- вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення;

- спосіб вчинення злочину (вчинення умисно, під час воєнного стану, що має негативні наслідки для всієї територіальної громади та України в цілому, співпрацюючи з представниками російських окупаційних військ, зареєстрована та фактично проживає на території, яка на теперішній час межує з тимчасово окупованою територією України, що з великою часткою ймовірності спонукатиме її до втечі у разі обрання більш м`якого запобіжного заходу).

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, який полягає у можливості незаконного впливу на свідків, має місце, оскільки, не будучи обмеженою у вільному доступі до інших осіб, підозрювана може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі, а показання свідків, на яких посилається сторона обвинувачення у даному кримінальному провадженні, мають значущість для доведення обставин, які підлягають доказуванню. Крім того, ризик незаконного впливу на інших осіб об`єктивізується також з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України). Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ймовірного впливу на них - це об`єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.

Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, свідчить встановлення ОСОБА_5 стійких тісних особистих відносин з представниками РОВ, які були присутні в с. Невське Сватівського району Луганської області під час його окупації, що в подальшому може призвести до підтримання підозрюваною зв`язків з останніми та продовження нею діяльності, спрямованої на допомогу державі-агресору, що є неприпустимим в умовах продовження збройної агресії та ведення бойових дій та становить безпосередню загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності, конституційному ладу та іншим національним інтересам України.

Отже слідчим суддею встановлено ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана може вчинити дії, передбачені п.п. 1,3,5 частини 1статті 177 КПК України.

Висновки.

Слідчим суддею встановлена обґрунтованість підозри.

Крім того, слідчим суддею встановлені ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на сьогоднішній день існують.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Крім того, відповідно доч.6ст.176КПК Українипід час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями109-114-2,258-258-5,260,261,437-442Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжним заходом єтримання під вартою.

Оскільки інкриміноване підозрюваній кримінальне правопорушення входить до вищевказаного переліку, то з огляду на обґрунтованість підозри та наявності ризиків, клопотання підлягає задоволенню, у зв`язку з чим в задоволенні клопотання адвоката про обрання підозрюваній запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту слід відмовити.

Щодо строку дії запобіжного заходу.

У відповідності дост. 219 КПК Українидосудове розслідування може бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

В подальшому згідно з ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з ч. 3ст. 115 КПК Українипри обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку. Відповідно до ч. 5 ст. 115 КПК України, при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою.

Тому, оскільки ОСОБА_5 фактично затримана 10.11.2022 о 15:54 годині (іншого часу затримання слідчим суддею не встановлено, але слідчий суддя в окремій ухвалі доручив проведення перевірки повідомлених підозрюваною ОСОБА_5 відомостей щодо фактичної дати її затримання у цьому кримінальному провадженні), їй повідомлено про підозру 10.11.2022, то досудове розслідування має бути закінченим до 10.01.2023 року, а тому саме до цього строку в межах 60 днів слідчий суддя може обрати запобіжний захід, тобто до 15:54 годин 08 січня 2023 року включно.

Щодо застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченогостаттями 109-114-2,258-258-5,260,261,402-405,407,408,429,437-442КК України.

Оскільки інкриміноване підозрюваній кримінальне правопорушення входить до вищевказаного переліку, розмір застави слідчий суддя не визначає.

Керуючись ст. ст. 110, 131-132, 176-178, 183-187, 193-194, 196-197, 205, 369-372, 392-393 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого задовольнити.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання підвартою строком на 60 днів, тобто до 15:54 годин 08 січня 2023 року включно, без визначення розміру застави.

Адвокатові в задоволенні клопотання про обрання підозрюваній запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту - відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення, але може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1