Постанова № 10733845, 27.07.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2010 року <Текст >Справа № 2а-3266/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Янюк О.С.,

при секретарі судового засідання Світлицькій О.О.,

за участю представників:

позивача Самар Т.Г. (довіреність від 22.06.2010 №145);

відповідача Крючек К.В. (довіреність від 01.02.2010 №486/10-014)

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Закритого акціонерного товариства «Алеро», м. Запоріжжя

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

про скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

У червні 2010 року Закрите акціонерне товариство «Алеро» (далі ЗАТ «Алеро», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі-суд) із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (далі-ДПІ у Орджонікідзевському районі, відповідач), у якому просить визнати нечинним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 11.03.2010 № 0000352303.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги і просив задовольнити їх у повному обсязі, та надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Вказує, що пільговий патент, у відповідності до Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» видається субєктам господарювання, які здійснюють реалізацію газу скрапленого населенню. Вказує, що оскаржуване рішення прийняте за відсутності у акті перевірки доказів порушення законодавства з патентування, а оформлення рішення здійснено з порушенням діючого законодавства. Пояснює, що в акті перевірки відповідачем не зазначено, в чому саме полягає порушення при реалізації скрапленого газу населенню, відсутнє нормативне обґрунтування вартості торгових патентів, яку повинен сплачувати позивач. Крім того, в оскаржуваному рішенні відсутній розрахунок штрафних санкцій та посилання на пункт і статтю законодавчого акту, порушення якого встановлено. Вважає, що позивачем зроблені помилкові висновки щодо порушення ЗАТ «Алеро» законодавства про патентування, оскільки Закон України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» не містить окремих обмежень або розяснень терміну «продаж скрапленого газу». Крім того пояснює, що у разі невідповідності виду господарської діяльності вимогам чинного законодавства, податковий орган не мав права видавати позивачеві пільговий торговий, а оскільки відповідач відповідає за видачу торгових патентів, то видача саме пільгового торгового патенту доводить правомірність здійснення позивачем торгівлі скрапленим газом. З урахуванням викладеного просить позов задовольнити та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 11.03.2010 №0000352303.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у наданому запереченні від 29.06.2010 №18373/10-014, та просив у його задоволені відмовити. Зазначив, що спірне рішення повністю відповідає вимогам чинного законодавства та містить всі необхідні реквізити. Пояснив, що у відповідності до Правил роздрібної торгівлі та надання послуг з постачання скрапленого вуглеводного газу для побутових потреб населення та інших споживачів, роздрібна торгівля та надання послуг з постачання газу здійснюється через мережу газонаповнювальних станцій та пунктів, проміжних складів та спеціалізовані магазини з продажу газу. При цьому, продаж газу для побутових потреб населення з автомобільних газозаправних станцій, газозаправних пунктів забороняється. Чинним законодавством придбання пільгового патенту дозволяється у разі реалізації скрапленого газу населенню. Оскільки позивачем здійснювалась реалізація скрапленого газу у пунктах продажу АГЗС, то ЗАТ «Алеро» не має законних підстав для наявності пільгового патенту.

На підставі ст.160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, судом установлені наступні обставини.

ЗАТ «Алеро» (код ЄДРПОУ 23853596) є юридичною особою та зареєстроване виконавчим комітетом Запорізької міської ради Запорізької області 06.12.1995, про що видане свідоцтво А00 №197022.

У періоді з 01.10.2006 по 30.09.2009 позивач здійснював торгівлю скрапленим газом на господарських одиницях, а саме, АГЗС, вул. Новокузнецька-вул.Стешенка, м. Запоріжжя, АГЗС, вул. Калініна, 1Г, с. Верхня Криниця, Василівський район, Запорізька область, АГЗС, траса Харків-Сімферополь, Вільнянський район, Запорізька область за наявності пільгових торгових патентів (від 01.01.2010 №244985, від 07.04.2009 №185086, від 22.01.2008 №183165).

На підставі направлень від 01.02.2010 №90 та від 13.02.2010 №121, плану-графіка проведення планових перевірок субєктів господарювання посадовими особами ДПІ у Орджонікідзевському районі проведена планова виїзна перевірка ЗАТ «Алеро» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2009.

За результатами перевірки відповідачем складений акт від 24.02.2010 №25/23-508/23853596 (далі - Акт), яким встановлені порушення позивачем вимог,зокрема, п.6 ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.1996 №98/96-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон №98/96-ВР), а саме, здійснення торгівлі скрапленим газом на автозаправних станціях без придбання відповідного торгового патенту на автозаправних станціях у наступних періодах:

АГЗС, пр. Леніна, 8 м. Запоріжжя з 12.08.2009 по 30.09.2009 (вартість торгового патенту за місяць складає 320,00грн);

АГЗС, вул. Новокузнецька-вул.Стешенка, м. Запоріжжя з 01.02.2009 по 30.09.2009 (вартість торгового патенту за місяць складає 320,00грн);

АГЗС, вул. Калініна, 1Г, с. Верхня Криниця, Василівський район, Запорізька область з 01.02.2009 по 31.05.2009 (вартість торгового патенту за місяць складає 80,00грн);

АГЗС, траса Харків-Сімферополь, Вільнянський район, Запорізька область з 01.02.2009 по 30.09.2009 (вартість торгового патенту за місяць складає 80,00грн).

На підставі висновків акту перевірки та виявлених порушень відповідачем прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 11.03.2010 №0000352303, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8092,80грн.

За наслідками адміністративного оскарження спірне рішення залишене без змін, а скарга відповідача без задоволення.

Вважаючи рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 11.03.2010 № 0000352303 таким, що суперечить приписам чинного законодавства, позивач звернувся до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як свідчать приписи ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Згідно із п. 2 ст. 11 Закону №509-XII органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право, зокрема, здійснювати контроль за наявністю торгових патентів.

Порядок патентування торговельної діяльності за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток, діяльності у сфері торгівлі іноземною валютою, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, що провадиться суб'єктами підприємницької діяльності визначає Закон України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

Статтею 2 Закону №98/96-ВР встановлено, що торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними в цьому Законі видами підприємницької діяльності. Торговий патент не засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на інтелектуальну власність.

Згідно ч.2 ст.2 Закону №98/96-ВР торговий патент придбавається суб'єктами підприємницької діяльності, предметом діяльності яких є види, зазначені у ч.1 ст. 1 цього Закону. Підставою для придбання торгового патенту є заявка, оформлена відповідно до ч.4 цієї статті. Встановлення будь-яких додаткових умов щодо придбання торгового патенту не дозволяється.

З урахуванням викладеного суд не погоджується із твердженням представника позивача, що податковий орган не мав права видавати позивачеві пільговий торговий патент у разі невідповідності виду гоподарської діяльності вимогам Закону №98/96-ВР, оскільки указаним Законом встановлено, що підставою для отримання торгового патенту є лише заявка субєкта підприємницької діяльності та не передбачений обовязок податкового органу, який видає патент, витребовувати будь-яку іншу інформацію, зокрема, щодо відповідності виду господарської діяльності вимогам чинного законодавства України.

У відповідності до ст.3 Закону №98/96-ВР патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.

Частиною 3 ст.3 Закону №98/96-ВР встановлено, що під пунктами продажу товарів слід розуміти, зокрема, стаціонарні, малогабаритні і пересувні автозаправні станції, заправні пункти, які здійснюють торгівлю нафтопродуктами та стиснутим газом.

Згідно ч. 6 ст.3 Закону №98/96-ВР пільговий торговий патент видається суб'єктам підприємницької діяльності або їх структурним (відокремленим) підрозділам, які здійснюють торговельну діяльність виключно з використанням таких видів товарів вітчизняного виробництва, зокрема, вугілля, вугільні брикети, паливо пічне побутове, гас освітлювальний і газ скраплений, торф паливний кусковий, торф'яні брикети і дрова для продажу населенню.

Порядок приймання, зберігання,роздрібної торгівлі і надання послуг з постачання скрапленого вуглеводневого газу для побутових потреб населення та інших споживачів визначаються Правилами роздрібної торгівлі та надання послуг з постачання скрапленого вуглеводневого газу для побутових потреб населення та інших споживачів, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 №1790 (далі Правила №1790).

Дія цих Правил поширюється на всіх суб'єктів підприємницької діяльності України, які отримали в установленому порядку дозвіл наглядохоронпраці на цей вид діяльності та торговий патент для роздрібної торгівлі.

Пунктом 2 Правил №1790 встановлено, що роздрібна торгівля та надання послуг з постачання газу здійснюється через мережу газонаповнювальних станцій, газонаповнювальних пунктів, проміжних складів балонів та спеціалізовані магазини з продажу газу. Указаною нормою Правил №1790 надається визначення, зокрема, поняття «газонаповнювальна станція» та «газонаповнювальний пункт», а саме:

газонаповнювальна станція - станція, призначена для приймання, зберігання, наповнення та відпуску газу споживачам в автоцистернах та побутових балонах, заправки газобалонних автомобілів, ремонту та повторного огляду балонів.

газонаповнювальний пункт - пункт, призначений для приймання, зберігання, наповнення та відпуску газу споживачам у побутових балонах.

Крім того, визначення терміну «автомобільна газозаправна станція» надається у п.1.2 Інструкції щодо вимог пожежної безпеки під час проектування автозаправних станцій, затвердженої Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи 06.12.2005 № 376, а саме:

автомобільна газозаправна станція (АГЗС) - автозаправна станція, технологічне обладнання якої призначене для заправлення автотранспорту тільки скрапленими вуглеводневими газами.

Пунктом 25 Правил №1790 встановлено, що забороняється продаж газу для побутових потреб населення безпосередньо з автомобільних цистерн для перевезення газу, автомобільних газозаправних станцій, автомобільних газозаправних пунктів та паливної системи автотранспортних засобів, переведених на скраплений газ, а також поза пунктами реалізації газу.

Із змісту акту вбачається, що протягом перевіряємого періоду позивач здійснював реалізацію скрапленого газу на АГЗС за наявності пільгових торгових патентів (від 01.01.2010 №244985, від 07.04.2009 №185086, від 22.01.2008 №183165).

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що предметом діяльності товариства є, зокрема, заправка автомобілів скрапленим газом пропан-бутан (п.3.2 Статуту ЗАТ «Алеро»). Продаж скрапленого газу населенню не є предметом діяльності ЗАТ «Алеро».

Ураховуючи вище викладені норми, суд дійшов висновку, що оскільки продаж газу для побутових потреб населенню безпосередньо з автомобільних газозаправних станцій приписами чинного законодавства заборонений та не є предметом діяльності підприємства, а факти реалізації позивачем скрапленого газу є підтвердженими, то ЗАТ «Алеро» реалізовувало скраплений газ без наявності відповідного патенту.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону №98/96-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність, у разі порушення вимог цього Закону несуть таку відповідальність, зокрема, за здійснення операцій, передбачених цим Законом, без одержання відповідних торгових патентів, сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням.

З урахуванням викладеного, відповідачем правомірно щодо позивача застосовані штрафні санкції й розмірі 8092,80грн.:

АГЗС, пр. Леніна, 8 м. Запоріжжя з 12.08.2009 по 30.09.2009 (вартість торгового патенту складає 10,32 грн. за день та 320,00грн за місяць):

за серпень 2009 року 206,40грн. (20 днів х 10,32грн.),

за вересень 2009 року 320,00грн.;

загальна сума штрафу : 2 х (320,00 грн. + 206,40 грн.) = 1052,80

АГЗС, вул. Новокузнецька-вул.Стешенка, м. Запоріжжя з 01.02.2009 по 30.09.2009 (вартість торгового патенту складає 320,00грн за місяць);

загальна сума штрафу : 2 х (8 місяців х 320,00 грн.) = 5120,00 грн.

АГЗС, вул. Калініна, 1Г, с. Верхня Криниця, Василівський район, Запорізька область з 01.02.2009 по 31.05.2009 (вартість торгового патенту за місяць складає 80,00грн);

загальна сума штрафу : 2 х (4 місяці х 80,00 грн.) = 640,00 грн.

АГЗС, траса Харків-Сімферополь, Вільнянський район, Запорізька область з 01.02.2009 по 30.09.2009 (вартість торгового патенту за місяць складає 80,00грн

загальна сума штрафу : 2 х (8 місяців х 80,00 грн.) = 5120,00 грн.

Таким чином, відповідачем правомірно та у відповідності до приписів Закону №98/96-ВР нарахований відповідачу розмір штрафних санкцій у сумі 8092,80грн.

Твердження позивача щодо порушення позивачем порядку складання акту перевірки та порядку оформлення рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, суд вважає необгрунтованими, з огляду на наступне.

З метою забезпечення єдиного порядку відображення результатів документальних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327 затверджений Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі Порядок № 327).

Відповідно до п. 1.3 Порядку № 327 за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт.

Пунктом 1.7 Порядку №327 встановлено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Як вбачається із змісту Акту (п.3.6.8. «Придбання та використання торгівельних патентів» стор.51-52 Акту), відповідачем під час його складання виконані основні вимоги п. 1.7 Порядку № 327.

Відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», законів з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших законодавчих актів, відповідно до яких органам державної податкової служби України надано право застосовувати штрафні (фінансові санкції) розроблений Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 № 253 (далі Порядок №253).

Пунктом 7.1 Порядку №253 встановлено, що податковий орган здійснює розрахунок суми штрафних (фінансових) санкцій та приймає відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», законів з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших законодавчих актів, якими податковим органам надано право застосовувати штрафні (фінансові) санкції, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яке складається за формою згідно з додатком 8 (форма "С"). Додатком 8 встановлено, що у рішенні про застосування штрафних (фінансових) санкцій має бути посилання на пункт та статтю законодавчого акту, порушення якого встановлено.

Як вбачається із тексту спірного рішення, податковим органом не зазначений пункт законодавчого акту, а зазначена стаття законодавчого акту, порушення якого встановлено. Проте суд вважає відсутність у тексті спірного рішення посилання на пункт законодавчого акту, порушення якого встановлено, не впливає на виявлені під час перевірки порушення та не може бути підставою для скасування цього рішення.

Також, позивач зазначає, що в оскаржуваному рішенні відсутній розрахунок штрафної санкції, проте додатком 8 Порядку №253 не передбачається наявність розрахунку штрафних санкцій безпосередньо у тексті рішення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є недоведеними та необґрунтованими.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 КАС України).

З огляду на вище викладене, суд вважає, що відповідачем доведено правомірність спірного рішення, під час винесення якого діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, отже заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст.161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 09.08.2010.

Суддя (підпис) О.С.Янюк