Рішення № 10731609, 29.09.2009, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №2-401-1/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2009 року Соломянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Трубнікова А.В.

при секретарі Айріян К.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрі» до ОСОБА_1 про притягнення до матерішіьної відповідальності працівника та стягнення прямої дійсної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 20560,00 гривень, завдану підприємству позивачу у звязку з виявленою недостачею одержаного відповідачем за разовою довіреністю товарно-матеріальних цінностей та необхідністю придбання аналогічних ТМЦ.

В обгрунтування позову зазначив, що відповідачем відповідно до видаткової накладної №РН-0000048 від 21 квітня 2006 року та за довіреністю ЯМВ №882108 від 18.04 2006 року було отримано товарно-матеріальні цінності, а саме «Повітропровід з оцинкованої сталі 0,55мм» вартістю 9900,00 гривень.

Проте по результатам інвентаризації на підприємстві позивача, проведеної 07.08.2006 року, виявлено нестачу вказаних ТМЦ, що зафіксовано у відповідному Акті інвентаризації.

Як зазначає позивач, внаслідок нестачі вказаних ТМЦ, підприємство було вимушене придбати аналогічні ТМЦ, які були придбані в ПП «Інтермонтаж» та за які було сплачено відповідно 14160 гривень.

Таким чином внаслідок дій відповідача підприємству було заподіяно матерільної шкоди на загальну суму 25560,00 гривень, яка виразилась у нестачі придбаних та оплачених ТМЦ, а також необхідністю придбання та оплати ТМЦ аналогічних гам, нестачу яких було виявлено.

Під час розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги, доповнивши їх вимогами про відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 6528,00 гривень та відшкодування відповідачем вартості переданих йому ТМЦ, а саме: компютера «Note book» вартістю 6232,00 гривень та пральної машини «Indesit» вартістю 3237,00 гривень, оскільки, як зазначає позивач, вказані ТМЦ не були повернуті відповідачем при звільненні.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив про його задоволення, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не зявився, направивши до суду свого представника, який проти задоволення позову заперечив, посилаючись на його безпідставність.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідачем в ТОВ «Сервіс Консалтинг груп» на підставі видаткової накладної №РН-0000048 від 21 квітня 2006 року та за довіреністю ЯМВ №882108 від 18.04.2006 року було отримано товарно-матеріальні цінності, а саме «Повітропровід з оцинкованої сталі 0,55мм» вартістю 9900,00 гривень.

Грошові кошти в сумі 9900,00 гривень було перераховано позивачем на рахунок ТОВ «Сервіс Консалтинг груп», що підтверджується платіжними дорученнями №61 та № 62 від 18 та 19 квітня 2006 року відповідно.

Висновком судово-почеркознавчої експертизи КНДІСЕ №12069 від 11 січня 2007 року, проведеної під час розгляду в Господарському суді м. Києва справи за позовом ТОВ «Астрі» до ТОВ «Сервіс Консалтинг груп» про стягнення 9900,00 гривень, встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 в графі «Отримав» на видатковій накладній №РН-0000048 від 21.04.2006 року та довіреності ЯМВ №882108 від 18.04.2006 року на імя ОСОБА_1 виконані однією особою - ОСОБА_1.

Також висновком судово-економічної експертизи КНДІСЕ №12110 від 12.06.2007 року, проведеної по тій же справі, документально підтверджено отримання ТОВ «Астра» на підставі видаткової накладної №РН-0000048 від 21.04.2006 року товару (повітропроводи з оцинкованої сталі 0,55 мм) від ТОВ «Сервіс Консалтинг Груп», за який проведено розрахунки на загальну суму 9900,00 гривень.

Проте, актом інвентаризації на ТОВ «Астрі» від 07.08.2006 року виявлено дебіторську заборгованість ТОВ «Сервіс Консалтинг Груп» перед ТОВ «Астрі» на суму 9900,00 гривень, яка виникла у звязку з неотриманням ТОВ «Астрі» товару (повітропроводи з оцинкованої сталі 0,55 мм).

Таким чином, встановлено, що відповідачем було особисто отримано на підставі видаткової накладної №РН-0000048 від 21 квітня 2006 року та за довіреністю ЯМВ №882108 від 18.04.2006 року було отримано товарно-матеріальні цінності, а саме «Повітропровід з оцинкованої сталі 0,55мм» вартістю 9900,00 гривень, проте на ТОВ «Астрі» вказані ТМЦ поставлені не були, а отже підприємству завдано шкоди в розмірі вартості ТМЦ, нестачу яких виявлено.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 134 Кодексу Законів про працю України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, коли майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами.

З постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 11.12.2008 року, винесеної за результатами перевірки заяви представника ТОВ «Астрі» щодо неправомірних дій колишнього директора ТОВ «Астрі» ОСОБА_1, вбачається, що виявлена нестача ТМЦ в ТОВ «Астрі» виникла саме у звязку з діями ОСОБА_1.

Крім того, судом встановлено, що у звязку з виявленою нестачею ТМЦ, ТОВ «Астрі» на підставі видаткової накладної №0420 від 26.05.2006 року та акту виконаних робіт №3 від 18.05.2006 року від ПП «Інтермонтаж» було отримано аналогічний товар вартістю 10660,00 гривень та виконано робіт по монтажу на суму 3500,00 гривень.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 135-3 КЗпП України розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами. У разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсуття матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди.

Згідно з п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 29.12.1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обовязків, грошові виплати.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 9900,00 гривень вартості ТМЦ нестачу яких виявлено в ТОВ «Астрі» та грошові кошти в сумі 10660,00 гривень, які сплачені позивачем за придбання аналогічного товару, що разом становить 20560,00 гривень.

В той же час, в стягненні з відповідача на користь позивача 3500,00 гривень, які були сплачені позивачем ПП «Інтермонтаж» відповідно до Акту виконаних робіт №3 від 18.05.2006 року, слід відмовити, оскільки відповідно до видаткової накладної №РН-0000048 від 21 квітня 2006 року та за довіреністю ЯМВ №882108 від 18.04.2006 року відповідачем було отримано безпосередньо товарно-матеріальні цінності, а саме «Повітропровід з оцинкованої сталі 0,55мм» вартістю 9900,00 гривень, без виконання в подальшому будь-яких робіт з монтажу вказаного товару чи інших робіт, які б повязувались з придбанням ТОВ «Астрі» вказаного товару.

Також судом встановлено, що відповідачем не повернуто позивачу ТМЦ, які надавались йому для виконання посадових обовязків на загальну суму 3766,49 гривень, що підтверджується Актом приймання-здавання товарно-матеріальних цінностей від 27.05.2008 року з особистим підписом відповідача та протоколом зустрічі ТОВ «Астрі» від 26.05.2009 року.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 134 КзпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, коли шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 135-3 КЗпП України розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами. У разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсуття матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди.

Відповідно до Акту приймання-здавання товарно-матеріальних цінностей від 27.05.2008 року з особистим підписом відповідача та протоколу зустрічі ТОВ «Астрі» від 26.05.2009 року балансова вартість незданих відповідачем ТМЦ, а саме: компютера «Note book» вартістю 2311,54 гривень з встановленою програмою «Фінанси та Кредит» вартістю 90,47 гривень та пральної машини «Indesit» вартістю 1364,48 гривень, становить загалом 3766,49 гривень.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача підлягають стягненню грошові кошти в розмірі саме балансової вартості незданих ТМЦ, а не в розмірі вартості аналогічного нового товару, як на тому наполягає позивач в уточненнях до позовної заяви.

Таким чином, з відповідача має бути стягнуто 3766,49 гривень в рахунок відшкодування балансової вартості фактично втрачених ТМЦ: компютера «Note book» вартістю 2311,54 гривень з встановленою програмою «Фінанси та Кредит» вартістю 90,47 гривень та пральної машини «Indesit» вартістю 1364,48 гривень.

Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 6528,00 гривень, то суд не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки угода про надання правової допомоги, на яку посилається позивач, укладена ним з Приватним підприємством «Роса», в той час як фактичну участь у всьому розгляді справи приймав представник позивача за довіреність ОСОБА_3, що підтверджується матеріалами справи, відповідною довіреністю в якій відсутні будь-які відомості про звязок ОСОБА_3 з ПП «Роса». Крім того, позивачем не подано жодного доказу про дійсну сплату ПП «Роса» коштів в розмірі 6528,00 гривень за надані послуги з правової допомоги.

Згідно статті 88 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 134,135 Кодексу Законів про працю України, Постановою Пленуму Верховного суду України №14 від 29.12.1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», статтями 88,209,212-215,218 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрі» до ОСОБА_1 про притягнення до матеріальної відповідальності працівника та стягнення прямої дійсної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (03151, АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрі» (ЄДРПОУ 33939557,01011, АДРЕСА_2) заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 24326 (двадцять чотири тисячі триста двадцять шість) гривень 49 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (03151, АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрі» (ЄДРПОУ 33939557,01011, АДРЕСА_2) 243,26 гривень судових витрат та 30 гривень 00 копійок в рахунок оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ, а всього стягнути 273 (двісті сімдесят три) гривні 26 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом міста Києва.