Рішення № 107254398, 08.11.2022, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/1219/22

провадження № 2/136/303/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2022 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Шпортун С.В.,

за участю секретаря судового засідання Белінської С.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернулася до суду з вищевказаним позовом до Липовецької міськоїради Вінницькоїобласті (далі - відповідач), обґрунтовуючи підставність вимог тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилась спадщина за законом, оскільки особистого розпорядження остання не зробила на випадок своєї смерті. ОСОБА_3 , будучи дочкою спадкодавця, а відтак спадкоємцем першої черги спадкування спадщину прийняла, в силу діючого на час її відкриття законодавства, шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном, утім нотаріальних актів не отримала.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла. Позивач, будучи спадкоємцем першої черги спадкування за законом, як рідна дочка спадкодавця, спадщину прийняла шляхом звернення до нотаріуса із заявою відповідного змісту, інші спадкоємці: донька та син спадкодавця ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від права на спадкування відмовилися, подавши нотаріусу заяви за місцем відкриття спадщини, відтак позивач є єдиним спадкоємцем після смерті матері. Утім реалізувати свої спадкові права в нотаріальному порядку на об`єкт нерухомого майна у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , що увійшов до складу спадкової маси, який ОСОБА_3 успадкувала після смерті своєї матері ОСОБА_2 , позивач позбавлена можливості, оскільки правовстановлюючий документ на вказане майно відсутній, у зв`язку із чим нотаріусом відмовлено у видачі на ім`я позивача свідоцтва про право на спадщину, що послугувало підставою звернення до суду із даним позовом.

У визначений судом строк відповідач не надав до суду відзив, утім за підписом заступника міського голови Дужого В., направлено заяву до суду, відповідно до якої останній вказав про визнання позовних вимог, не заперечував щодо задоволення позову, а розгляд справи просив проводити за відсутності представника органу місцевого самоврядування.

Ухвалою суду від 02.09.2022 було відкрито провадження у даній справі, призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, за клопотанням позивача витребувано з нотаріальних установ матеріали спадкових справи до майна померлих спадкодавців.

У підготовче судове засідання позивач та її представник не з`явились, від останнього до суду надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

З огляду на викладене, суд вважає, що за результатами підготовчого провадження можливо ухвалити рішення, тому розгляд справи проводить в даному судовому засіданні, на підставі наявних у справі доказів, за відсутності сторін, не здійснюючи при цьому фіксування судового засідання технічними засобами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно й безпосередньо оцінивши зібрані в справі докази, встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . Після її смерті відкрилася спадщина.

Із матеріалів спадкової справи №620/2000 встановлено, що спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилась за законом, своїм правом на спадкування скористалась дочка спадкодавця ОСОБА_3 , в підтвердження чому надано свідоцтво про народження та відповідно про укладення шлюбу (а.с.4, 5 Спадкової справи), спадщину прийняла шляхом фактичного вступу у володіння та управління спадковим майном, на що вказує довідка видана Липовецькою міською радою 15.06.2022 за №451 (а.с.9), відповідно до якої зазначено, що ОСОБА_3 впродовж шести місяців після смерті матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , проводила ремонт в будинку, обробляла присадибну земельну ділянку біля житлового будинку по АДРЕСА_1 , та вступила у володіння та управління спадковим майном.

Встановлені судом обставини та перевірені зібраними у справі доказами підтверджують, що єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_6 є ОСОБА_3 , яка спадщину прийняла, відтак вона їй належить з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 . Після її смерті відкрилася спадщина.

Із матеріалів спадкової справи №82/2012 встановлено, що спадщина після смерті ОСОБА_3 відкрилась за законом, своїм правом на спадкування скористалась позивач ОСОБА_1 , будучи дочкою спадкодавця, в підтвердження чому надано свідоцтво про народження та відповідно про розірвання шлюбу (а.с.11, 12 на звороті Спадкової справи), інші спадкоємці: донька та син спадкодавця ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від права на спадкування відмовилися, подавши нотаріусу заяви відповідного змісту (а.с.3 Спадкової справи), отож позивач є єдиним спадкоємцем після смерті матері в порядку спадкування за законом, отож спадщина їй належить з моменту відкриття.

Постановою державного нотаріуса Другої державної нотаріальної контори від 11.08.2022, було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я позивача. Постанова мотивована тим, що ОСОБА_1 претендує на отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 , який увійшов до складу спадкової маси після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак заявником не надано правовстановлюючих документів на вказаний об`єкт нерухомості.

У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30.05.2008 зазначено, що у разі неможливості оформлення спадкових прав у нотаріуса особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Як убачається із довідки Липовецької міської ради №201 від 04.11.2022, яка видана на підставі записів по господарських книг за 1996-2000 роки, ОСОБА_2 була власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

Відповідно до рішення №18 Лозуватської сільської ради від 04.12.2015, вирішено перейменувати АДРЕСА_2 (а.с. 15).

Відповідно до інформації наданої КП «ВООБТІ» від 29.07.2022 за №53 (а.с.13) слідує, що згідно матеріалів інвентаризаційної справи №229 станом на 31.12.2012, реєстрація права власності на житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 не проводилась. Вказаний об`єкт нерухомості відповідно до технічного паспорта виданого КП «Вінницьке ООБТІ» Липовецький районний структурний підрозділ (а.с.18-20) збудований був в 1957 році.

Згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на новостворене нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ч. 3ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками N 32 та N 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року N 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року N 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності (Лист, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 16.05.2013, № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування").

Крім цього, суд враховує, що спірний житловий будинок побудовано спадкодавцем до 05.08.92 року, а в силу приписів Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"виникнення права не залежало від державної реєстрації відповідно до норм діючого законодавства, отож спадкодавець набув у встановленому законом порядку у власність вказаний об`єкт нерухомого майна, що підтверджується відповідним документом.

Встановлені обставини свідчать про те, що позивач є єдиним спадкоємцем після смерті своєї матері ОСОБА_3 , спадщину прийняла, у тому числі у виді об`єкту, що є предметом спору, який увійшов до спадкової маси, що остання прийняла після смерті своєї матері ОСОБА_2 , отож вказаний об`єкт нерухомості належить позивачеві з моменту відкриття спадщини, утім в нотаріальному порядку позивач позбавлена можливості реалізувати свої спадкові права.

З урахуванням положень частини першої статті15та статті392 ЦКвласник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

З огляду на викладене суд дійшов до переконання, що обставини, які викладені у позовній заяві знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, отож порушені права позивача підлягають захисту судом.

Крім цього, відповідач надав суду заяву про визнання позову.

У разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом (п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі").

Враховуючи обґрунтованість позовних вимог, а також те, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси третіх осіб, суд приймає визнання відповідачем позову та виносить рішення про його задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.200,206,258-259,263-265ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області (місце знаходження: вул. В. Липківського, 30, м. Липовець, Вінницького району, Вінницької області, 22500, ЄДРПОУ - 04325957) про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом, задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані по АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Суддя Світлана ШПОРТУН